ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 2273
Скачиваний: 1
Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки
пріоритетів це, зокрема, регіональні та локальні програми екологічно збалансованого розвитку. В Україні завершено розробку проекту Концепції сталого розвитку України (проект погоджено з центральними органами виконавчої влади та подано до Кабінету Міністрів України у квітні 1999 p.). Концепція формує політичне підґрунтя для гармонійного поєднання стратегії держави у вирішенні економічних, екологічних і соціальних проблем у процесі соціально-економічного реформування суспільства. Екологічна політика базується на застосуванні еколого-економічних інструментів у регулюванні природокористування (зокрема, на системі плати за використання природних ресурсів та забруднення довкілля) і передбачає створення та вдосконалення системи екологічної безпеки (ефективні заходи, що запобігають забрудненню довкілля, виникненню надзвичайних ситуацій, забезпечують ядерну та радіаційну безпеку, зберігають біологічне й ландшафтне різноманіття. Ця політика реалізується шляхом розробки та впровадження окремих національних, цільових державних, регіональних, місцевих, об'єктних програм і проектів за напрямами, які визнані пріоритетними. На даний час розроблені й впроваджуються: - Національна програма перспективного розвитку заповідної
справи в Україні (постанова ВРУ від 22.ІХ.1994№ 177/94-ВР); - Державна програма поводження з радіоактивними відходами
(постанова КМУ від 291Х.1996№ 480); - Національна програма екологічного оздоровлення басейну
Дніпра та поліпшення якості питної води (постанова ВРУ від
27.11.1997 № 123/97-ВР); - Концепція збереження біологічного різноманіття України
(постанова КМУ№ 439 від 12. V.1997); - Державна програма використання відходів виробництва і
споживання на період до 2005 р. (постанова КМУ від 28. VI. 1997
№ 668); - Концепція охорони та відтворення навколишнього природного
середовища Азовського і Чорного морів (постанова КМУ від
Ю.ПІ.1998№1057).
388
Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки
Екологічні пріоритети знайшли також відображення в розроблених протягом 1998 р. стратегічних державних програмах: Програмі діяльності Кабінету Міністрів України на 1998-99 pp., Програмі структурної перебудови економіки України на період 1999-2003 pp., Державній програмі соціального і економічного розвитку на 1998 р. та 1999 р. (розділ "Природніресурси та навколишнє середовище") і, нарешті, в проекті Програми соціально-економічного розвитку до 2010р. "Україна - 2010 ". Першочергові заходи, що випливають з цих програм, включено до планів економічного і соціального розвитку областей та регіонів. З регіональних програм варто відзначити Програму державної підтримки комплексного розвитку м. Львів на 1998-2002 pp., Державну програму соціально-економічного розвитку м. Києва на період до 2010 p., Державну програму соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998-2010 pp., Концепцію реформування економіки Херсонської області та ін. [269-272].
З огляду на те, що саме місцевий (обласний, міський) рівень є рівнем реалізації конкретних заходів, основні зусилля з реалізації національної екологічної політики визнано необхідним сконцентрувати на регіональному та місцевому рівнях. Саме тому розпорядженням Кабінету Міністрів України щодо реалізації "Основних напрямів державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (від 17 серпня 1998 р. № 671-р) визначено подальші кроки впровадження екологічної політики, здійснення якої передбачено такими напрямами:
- розробка та впровадження місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища (контрольний термін Кабінету Міністрів України - 30 червня 1999 p.); - розвиток та впровадження механізмів реалізації регіональної
(місцевої) екологічної політики; - максимальна інтеграція екологічної політики в стратегію обласних (місцевих) планів соціально-економічних реформ; - розвиток взаємодіїз місцевою владою та іншими зацікавленими сторонами.
389
Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки
Вже з перших законотворчих кроків суверенної України визначено основи забезпечення екологічних прав людини. Важливим актом нової держави став Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. Даний закон не лише проголошує, але й передбачає систему гарантій екологічної безпеки людини, вносить певну упорядкованість в систему управління в галузі природокористування. Він закріплює право громадян України на безпечне для життя навколишнє середовище. Це невід'ємне право людини реалізується шляхом участі в обговоренні проектів законодавчих актів та інших рішень у галузі охорони навколишнього середовища; участі в розробці та здійсненні заходів щодо охорони природного середовища, раціонального використання природних ресурсів; об'єднання в громадські природоохоронні організації; отримання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища.
Закон надає громадянам України право звертатися до суду з позовом до підприємств, установ і організацій щодо відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище. Він зобов'язує державні органи надавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності та враховувати їхні пропозиції в цій гатузі.
Згідно з цим Законом громадяни України мають не лише права, але й обов'язки щодо збереження природи, раціонального використання її природних багатств, дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища. В Законі встановлені принципи охорони навколишнього природного середовища, перш за все - пріоритетність вимог екологічної безпеки.
Закон закріплює екологічні права та обов'язки громадян України: - право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне
середовище; - участьвобговоренніпроектівзаконодавчихактів,матеріалівщодо
розміщення та реконструкції об'єктів, які можуть негативно
вплинути на стан навколишнього природного середовища; - участь у проведенні громадської екологічної експертизи;
390
Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки
- одержанняповноидостовірноїінформацїшростаннавколишнього
природного середовища та його вплив на здоров'я населення; - право на подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. Громадяни України зобов'язані: - берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність із додержанням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів; - не порушувати екологічні права та законні інтереси інших
суб'єктів; - вносити плату за спеціальне природокористування; - компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Закон визначає повноваження Верховної та місцевих Рад народних депутатів, органів управління (Кабінету Міністрів України, виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад народних депутатів) в галузі охорони навколишнього природного середовища. Спеціально уповноваженим органом управління в цій галузі є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки України), створене в 1995 р.
Закон надає широкі повноваження громадським об'єднанням, зокрема:
- брати участь у проведенні спеціально уповноваженими органами в галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів; - проводити фомадську екологічну експертизу і обнародувати її
результати; - одержувати інформацію про стан навколишнього природного
середовища, і джерела його забруднення; -виступати з ініціативою проведення республіканського та місцевих референдумів з питань охорони навколишнього природного середовища;
391
Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки
- подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення екологічного законодавства. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає поняття екологічної безпеки та заходи щодо її забезпечення, екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об'єктів, про застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин; передбачає заходи щодо охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.
У законі наводиться поняття зон надзвичайних екологічних ситуацій (екологічної катастрофи, підвищеної екологічної небезпеки). Встановлена дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення [272].
Основними з них є: - порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє
природне середовище; - порушення норм екологічної безпеки; - порушення вимог законодавства при проведенні екологічної
експертизи; - допущення наднормативних, аварійних, залповихвикидів і скидів
у навколишнє природне середовище; - самовільне використання природних ресурсів, перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів; - невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; - порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, захороненні хімічних, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших відходів;
392