ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 2279
Скачиваний: 1
Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки
Особливу увагу належить приділити охороні земельного фонду держави. Йдеться про необхідність впровадити таку стратегію землекористування, яка б усебічно попереджала ерозію та деградацію ґрунтового покрову на основі урахування екологічних агроландшафтних обмежень. Адже попередня довготривала технократична концепція розвитку сільськогосподарського виробництва, що грунтувалась на кількісному нарощуванні технічних, гідромеліоративних та хімічних чинників та максимальному залученні до використання земельних ресурсів, не забезпечила ні зростання його ефективності, ні поліпшення якості продовольства. Однак вона спричинила негативні антропогенні навантаження на природу та підірвала її саморегулюючі та відтворювальні можливості [4].
Водночас великої шкоди сільському господарству завдає екологічно незбалансоване лісокористування та збільшення в останні роки вирубування лісів, особливо в Карпатському регіоні, що привело до зниження стійкості обмінних процесів у природі, і як наслідок, до затоплення та пошкодження сільгоспугідь.
Отже, сучасний стан розвитку сільського господарства України характеризується ускладненням екологічної ситуації. За даними досліджень, проведених в Інституті землеробства УААН, у 1998 р. еродовані (змиті) сільськогосподарські угіддя по всіх категоріях господарств України становили 15,3 млн. га (33,8 % усієї їхньої площі). Дефляційно-небезпечні угіддя поширені на 19,4 млн. га (46,2 % їх площі) і сконцентровані у південному (41,7 %), північному і центральному степу (33,1%). Через ігнорування факторів екологічно збалансованого розвитку сільського господарства та відсутність належного захисту від водної та вітрової ерозій у нашій державі втрачається 450 млн.т грунту. І, як наслідок, загальний недобір продукції становить понад 100 млн. ц умовного зерна, що еквівалентне 22,6 млрд.грн. економічних збитків [92].
У такій ситуації пріорітетним напрямком на шляху екологічно збалансованого землекористування повинно стати усунення фізичної деградації грунтів. Сучасна практика виконання ґрунтообробних робіт повинна бути якнайшвидше переглянута. За
378
Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки
оцінками академіка В.Медведєва, вона становить лише 3 бали при існуючій десятибальній шкалі [144]. Тому дуже актуальним є якнайширше впровадження ґрунтозахисних систем землеробства та оптимальних сівозмін. Необхідно вдосконалювати структуру угідь та формувати високопродуктивні, екологічно стійкі агро ландшафти.
Для цього розорюваність орних земель слід знизити до 50 %, а частку лісів, сіножатей і пасовищ збільшити до 20 %, лісистість до 20-22 %, площі земель природоохоронного фонду довести до середньосвітового рівня (5 %). Форми власності у сільському господарстві слід змінювати з урахуванням вимог екологічно збалансованого землекористування. У цьому контексті треба усвідомити, що у нових власників землі і землекористувачів не завжди є знання для здійснення проектів із захисту грунтів від водної та вітрової ерозії. Тому проведення земельної реформи повинно супроводжуватись створенням відповідних центрів на місцях, які б займались екологічним навчанням. Отже, біофізичні критерії та вимоги екологічно збалансованого землекористування мають стати пріоритетними у приватизаційних процесах приватизації землі.
Необхідність зміщення пріоритетів екологічної політики, що спрямована не на збільшення екологічних платежів, а на попередження некоректних рішень у сфері природокористування посилюється негативними тенденціями скорочення інвестиційної діяльності в перехідній економіці держави. Питома вага інвестицій у валовому внутрішньому продукті зменшилась з 17,2 % у 1992 р. до 13,3 % в 1998 р. Обсяги державних бюджетних інвестицій скоротились у 12 разів, помітно зросли обсяги незавершеного будівництва, що створює поле для зниження економічної відповідальності суб'єктів господарювання у сфері природокористуванні. У 1998 р. вперше за останні роки вдалося досягнути приросту внутрішніх інвестицій, однак ця тенденція, на жаль, не була закріплена в 1999 р. Загалом, аналіз структури та динаміки капітальних вкладень по галузях економіки свідчить про негативні тенденції їх скорочення у галузях природокористування. Якщо в
379
Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки
1996 р. обсяг капітальних вкладень в ці галузі становив 1007 млн.грн., або 8 % від загального обсягу капітальних вкладень в економіку України, то в 1998 р. він становив лише 640 млн.грн., або 5 %. Зниження частки національних заощаджень у структурі ВВП України не дає підстав для оптимізму на майбутнє.
Фінансування інвестиційних проектів, спрямованих на екологічно стійкий розвиток національної економіки, - це не лише внутрішній пріоритет нашої держави. Тому вони не повинні фінансуватись лише за рахунок традиційних позик, отриманих на світових фінансових ринках. Ці умови позик, що передбачають великі % ставки слід переглянути. Україна повинна поставити перед світовим співтовариством свої умови щодо створення тут екологічно збалансованої економіки. Адже очевидною є нерівність багатих і бідних країн щодо використання природного капіталу планети. Однак в умовах зростання дефіциту природного капіталу, особливо мінеральних ресурсів, загрози глобальної екологічної катастрофи багаті країни не завжди усвідомлюють те, що вони стають щораз більше залежними від країн, що розвиваються. Наприклад, США імпортують з країн третього світу 80 % паливних ресурсів, 26 % промислових товарів, 25 % засобів виробництва і 53 % споживчих товарів. Тому справедливою є, на нашу думку, теза в програмі розвитку ООН про те, що "вперше в історії людства світ близький до того, щоб створити єдину, об'єднану глобальну систему" [4].
Однак, слід зазначити, що ця залежність не пов'язана лише з імпортними операціями. Країни Третього світу є цінним потенційним ринком для розвинутих країн. Однак УкраГїна, що знаходиться в географічному центрі Європи має також значний вплив на інші європейські держави щодо збереження стійкості і оздоровлення довкілля. Так збережене біорізноманіття Українських Карпат створює сприятливі передумови для екологічної стабільності в країнах Центральної та Західної Європи. Цей чинник повинен бути врахований в стратегічних програмах екологічно збалансованого розвитку європейських держав. Не можна забувати, що зростаючий протекціонізм Першого світу призвів у 1980 р. до
380
Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки
різкого зниження експортного потенціалу і доходів країн, що розвиваються. Відповідно до доповіді ООН 1992 p. "Human Development Report" втрати країн Третього світу через перешкоди на шляху до ринку з боку держав Першого світу, були в 1990 р. в 2,5 раза більші ніж обсяг отриманої від них допомоги [284]. Якщо до цього додати втрати, пов'язані з труднощами доступу на ринки капіталу і робочої сили, то загальний обсяг втрат становитиме біля 500 млрд. доларів США [4].
Втрати країн, що розвиваються в результаті введення торгових бар'єрів збільшуються через поширену практику субсидування сільського господарства у розвинутих країнах. У цих умовах товарні надлишки нерідко викидаються на світові ринки за демпінговими цінами. Така недобросовісна практика послаблює позиції виробників сільськогосподарської продукції з країн Третього світу нарізних ринках. Збільшення субсидій країнам, що розвиваються для їхнього сільського господарства забезпечило б скорочення бідності і втрат у НПС.
Крім того, необхідність спрямувати великі кошти на обслуговування зовнішнього боргу різко знижує можливості країн Третього світу фінансувати програми оздоровлення довкілля. Тому, на нашу думку, щоб Україна реально змогла здійснити реформи, спрямовані на реалізацію концепції сталого розвитку, потрібно їй списати зовнішні борги. Така практика вже відома у світі. Взаємовигідною операцією міг би стати залік частини зовнішнього боргу в обмін на природоохоронні заходи. Такі операції називаються свопами і практикуються в західних державах для зменшення заборгованості бідних африканських і латиноамериканських країн та збереження вологих тропічних лісів.
Приватні іноземні екологічні організації (наприклад, "Рейн-форест Альянс" і "Нейчур Коисервансі") купують на фінансових ринках борги країн, що розвиваються зі скидкою, наприклад, на 30 % номіналу. Цей борг обмінюється на урядові облігації країни-боржника у місцевій валюті за повним номіналом. У результаті такої свопової операції збільшується на 230 % фонд екологічної організації, а доходи від цих цінних паперів можуть бути
381
Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки
використані на догляд за лісом та іншими ресурсами НПС. У цьому випадку країна, що розвивається знижує рівень своєї зовнішньої заборгованості, а вклад іноземного донора в декілька разів перевищує його фінансові витрати, причому він має гарантії про цільове використання допомоги. У 1991 р. обсяг таких свопів досягнув 98 млн. доларів [4]. У них брали участь 10 країн, у тому числі Еквадор, Мексика, Гана, Філіппіни тощо. Слід зазначити, що свопи - "борг в обмін на природоохоронні проекти" - є дуже ефективним інструментом боротьби зі знищенням різних видів природного капіталу і повинні впроваджуватися в практику господарювання України.
Крім того, суттєвим негативним чинником сучасного інвестиційного поля кредитних установ нашої держави є жорсткі монетарні обмеження. В останні роки спостерігається значне зниження реальної пропозиції коштів, яка випереджує скорочення ВВП. Це суттєво стримує кредитну діяльність, за рахунок якої в стабільних умовах розвитку економіки може забезпечуватись 2/3 усіх сукупних внутрішніх інвестицій. Якщо частка кредитів у ВВП у країнах з розвинутою ринковою економікою становить до 200 %, то в Україні в 1998 р. вона становила лише 8,5 % [60; 4]. Така ситуація не дає підстав для екологічно збалансованого розвитку національної економіки. Водночас треба усвідомити, що зарубіжні інвестиції не можуть розв'язати наших внутрішніх соціоекологічних проблем. Вони не є також повноцінним стимулом трансформаційних процесів в економіці, оскільки їх не турбують екологічні і соціальні проблеми України.
Отже, можна констатувати, що ноосферний імператив, запропонований нашим співвітчизником В.Вериадським, повинен стати визначальним у процесі формування якісно нового типу екологічно збалансованої національної економіки в Україні. Він передбачає попередження виникнення екологічних проблем та пошук нових ніш ресурсозбереження шляхом здійснення екологічно збалансованого природокористування.
382