Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

7.3.2. Державна екологічна політика та напрями її

розвитку

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, ефективного використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - на збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Формуван ня засад державної екологічної політики та її розвиток в Україні відбувалися з урахуванням соціально-економічної ситуації в державі та реального стану народногосподарського комплексу, який все ще знаходився в глибокій кризі. Тривалий час економіка України централізовано будувалася з величезними структурними диспропорціями. Неефективна економічна система створювала умови для нераціонального використання ресурсів та надмірного споживання енергії, не визнавала вартості природних ресурсів, не заохочувала до їх збереження та заощадливого використання й була орієнтована лише на виробництво та валові показники. Диспропорції в розміщенні продуктивних сил протягом тривалого часу за умов командно-адміністративної системи приз­вели до того, що рівень техногенного навантаження на природне середовище в Україні донині перевищує аналогічний показник розвинутих держав у 4-5 раіів. У промисловому секторі значна доля належить хімічним, металургійним та гірничодобувним підприємствам. Використання у багатьох випадках застарілих технологій та обладнання, вкрай висока концентрація потенційно небезпечних об'єктів в окремих регіонах, велике спрацювання технічних фондів підприємств зумовлюють значну ймовірність виникнення великих аварій і катастроф з непередбачуваними для довкілля наслідками. Економіка України щорічно втрачає до 10% валового внутрішнього продукту (ВВП) у вигляді зменшення продуктивності основних фондів, нераціонального використання природних і людських ресурсів. Ресурсоємність кінцевого націо­нального продукту в середньому втричі перевищує світовий рівень.

383

---

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

Така ситуація потребує адекватного комплексного підходу.

До 1998 р. основними напрямами розв'язання природоохорон­них проблем в Україні були [4; 239д]: - формування механізму плати за використання природних

ресурсів; - інтеграція екологічної політики в стратегію соціально-еконо­мічних реформ; - розробка природоохоронних програм та проектів у пріори­тетних напрямах; - створення умов і можливостей для розширення внутрішнього та зовнішнього інвестування в природоохоронну галузь. У 1998 р. на підставі аналізу причин, що призвели до складної екологічної ситуації в Україні, за переходу до ринкової економіки та глибокої економічної кризи 63/ло практично завершено форму­вання основ сучасної екологічної політики, яка відповідає внутріш­нім потребам і знаходиться в руслі загальноєвропейського приро­доохоронного процесу. Головні засади державної екологічної політики закріплено відповідними статтями Конституції України (1996), низкою прийнятих протягом 1991-98-хрр. законів України й відображено в програмному документі "Основні напрями дер­жавної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", ухвале­ному Постановою Верховної Ради України (№ 188/98-ВР від 5 березня 1998 р.). У цьому документі на державному рівні проголошено довгострокову стратегію розв'язання екологічних проблем у системній сукупності та взаємопогодженості цілей, завдань.

Державна політика у сфері екологічної безпеки, як і в будь-якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законо­давства, актів, нормативів, але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною, тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів, вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. 1 це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави. Основні напрями втілюватимуться за допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати

384

---

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, опера­тивних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього при­родного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:

1) складання і затвердження екологічних нормативів природо­
користування (стосовно надр, грунтів, води, повітря, рослин­
ності тощо);

2) складання і затвердження комплексу еколого-економічних пара­
метрів державного контролю за станом довкілля та діяльністю.
Державне регулювання у цій сфері не може існувати без ефек­
тивної системи нагляду за станом середовища, тобто без системи
постійно діючого моніторингу. Екологічний моніторинг довкілля
є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за
допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і
прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та
умов функціонування екосистем для прийняття управлінських
рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного сере­
довища та раціонального природокористування. Створення і
функціонування Державної системи екологічного моніторингу
довкілля повинно сприяти здійсненню державної екологічної
політики, яка передбачає [269-272]:

- екологічно раціональне використання природного та соціально-економічного потенціалу держави, збереження сприятливого середовища життєдіяльності суспільства;

- соціально-екологічне та економічно раціональне вирішення проблем, які виникають в результаті забруднення довкілля, небезпечних природних явищ, техногенних аварій та катастроф;

- розвиток міжнародного співробітництва щодо збереження біорізноманіття природи, охорони озонового шару атмосфери, запобігання антропогенній зміні клімату, захисту лісів і

385

---

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

лісовідновлення, транскордонного забруднення довкілля, відновлення природного стану Дніпра, Дунаю, Чорного і Азовського морів.

Основні пріоритети охорони навколишнього середовища Сьогодні необхідно чітко визначити пріоритетні напрями екологічно збалансованого розвитку НЕ з метою відпрацювання реалістичних, ефективних та економічно вигідних рішень. З цією метою, виходячи з реального екологічного стану території України, необхідно враховувати такі основні критерії і чинники: - погіршення здоров'я людей через значну забрудненість

довкілля; - втрати, що призводять до зниження продуктивності народного господарства, зумовлені збитками або руйнуванням фізичного капіталу і природних ресурсів; -погіршення стану або загроза завдати непоправної шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю і, зокрема лукам, пасовищам, озерам, водоймам, річкам, землям, лісовим, при­бережним і морським екосистемам, гірським районам; - еколого-економічну ефективність природоохоронних заходів. До основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів належать:

1. гарантування екологічної безпеки ядерних об 'єктів і радіа­ційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2. поліпшення екологічного стану басейнів рік України таякості питної води;

3. стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

4. будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

5. запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліп­шення їх екологічного стану;

6. формування збалансованої системи природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці,

386

---

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

будівництві, сільському господарстві, на транспорті; збере­ження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа. Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:

- зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;

- захист повітряного басейну від забруднення, насамперед, у великих містах і промислових центрах;

- підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

- знешкодження, утилізація та захоронения промислових та побутових відходів;

- запобігання забрудненню морських і внутрішніх вод, змен­шення та припинення скиду забруднених стічних вод у водні об'єкти, захист підземних вод від забруднення;

- збереження та відродження малих річок, здійснення управлін­ня водними ресурсами на основі басейнового принципу;

- завершення створення державної системи моніторингу навко­лишнього природного середовища;

- створення системи прогнозування, запобігання та оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного і природно-техно­генного походження;

- забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії війсь­ково-промислового комплексу;

-здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю Збройних Сил України;

- розробка механізмів реалізації схем природокористування;

- впровадження дійових економічних складових впливу на сис­тему природокористування;

- створеннясистемиекологічноїосвіти,вихованнятаінформування.

7.3.3. Організаційно-правові засади формування ЕЗЕ в

Україні

Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки реалі­зується через окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення визначених

387

---

Смотрите также файлы

• 3 розділ (рамка).docx

• 1 розділ (рамка).docx

• Література.docx

• Зміст.docx

• Вступ.doc