Риска......................................................біла

Прозорість.............................................прозорий, напівпрозорий, непрозорий

Щільність..............................................2,6-2,8г/см³

Діагностичні ознаки: низька твердість, досконала спайність, бурхливо реагує з холодним розчином (10%-м) НС1 з виділенням СО₂ (кипить).

Різновиди: ісландський шпат — прозорий; паперовий шпат — листуватий; звичайний кальцит — зернистий; перли відкладаються всередині черепашок деяких молюсків.

Форми виділення. Трапляються двійники, друзи, суцільні зерни­сті, землисті, прихованокристалічні маси, натічні утворення (стала­ктити, сталагміти).

Походження гідротермальне, метаморфічне, осадове (біогенне, хімічне).

Поклади кальциту виявлено в Росії, Середній Азії, Криму, Дон­басі, Італії, Ісландії.

Застосування. Вапняк застосовують у будівництві, хімічній, цу­кровій, металургійній промисловості, ювелірній справі. В сільсько­му господарстві його використовують для вапнування ґрунтів і як коMnонент інсектицидів, ним білять стовбури дерев.

Кальцит — один із найпоширеніших мінералів ґрунтів, який значною мірою впливає на процеси структуроутворення і форму­вання родючості ґрунтів. На карбонатних ґрунтотворних породах в умовах помірного клімату під трав'янистою рослинністю формують­ся найродючіші ґрунти — чорноземи.

Арагоніт СаСО₃. Назву дав А.Г. Вернер у 1796 р. за назвою міс­цевості Арагон в Іспанії.

Хімічний склад, %: СаО — 56, СО₂ — 44, інколи містить домішки стронцію, свинцю, зрідка — цинку.

Фізичні властивості

Блиск.....................................................скляний, жирний

Твердість...............................................3,5

Спайність..............................................недосконала

Злам.......................................................раковистий

Колір......................................................білий, жовтувато-білий,

світло-зелений, фіолетовий

Риска......................................................біла

Прозорість.............................................прозорий, напівпрозорий

Щільність..............................................2,95 г/см³

Діагностичні ознаки: від кальциту різниться відсутністю спай­ності, більшою твердістю. При нагріванні з Co(NO₃)₂ порошок ара­гоніту забарвлюється в фіолетовий колір, порошок кальциту майже не змінює кольору або забарвлюється в синюватий чи зеленкуватий колір у разі тривалого кип'ятіння.

Форми виділення. Трапляються друзи, голчасті, радіально-променеві агрегати, натічні утворення, ооліти.

Поосодження переважно гіпергенне і гідротермальне. Утворюєть­ся з гарячих кальційвмісних карбонатних вод (кальцит із холод­них), а також у корі вивітрювання під час вивітрювання гірських порід і в зоні окиснення рудних родовищ.

У корі вивітрювання менш стійкий, ніж кальцит і з підвищенням теMnератури переходить у кальцит.

Поклади знайдено в Узбекистані, Чехії, Сицилії. В земній корі менш поширений, ніж кальцит.

Застосовують як і кальцит, а також для виготовлення прикрас і витворів мистецтва.

---

Магнезит MgCО₃. Назва походить від грецької назви Магнесія — області Фесалії — великої країни Греції, оточеної з усіх боків горами, що колись за переказом була озером.

Хімічний склад, %: MgO — 47,6, СО₂ — 52,4, містить домішки FeCO₃, СаСО₃, MnСО₃ та ін.

Фізичні властивості

Блиск.....................................................скляний, матовий

Твердість...............................................4,0 - 4,5

Спайність..............................................досконала

Злам.......................................................нерівний, раковистий

у фарфороподібних різновидів

Колір......................................................білий з різними відтінками

Риска......................................................біла

Прозорість.............................................прозорий, напівпрозорий

Щільність..............................................2,9-3,1г/см³

Діагностичні ознаки: на відміну від кальциту має більшу твер­дість, з НС1 реагує під час нагрівання, від крейди і каолініту різ­ниться більшою твердістю.

Форми виділення. Грубозернисті мармуро- чи крейдоподібні аморф­ні маси.

Походження гідротермальне, метасоматичне.

Родовища магнезиту є в Росії (Урал, Іркутська область), у Китаї, Австрії, Канаді, США.

Застосовують магнезит для виробництва вогнетривкої цегли, металічного магнію, цементу. На кислих легких ґрунтах — як магнійвмісне добриво.

Доломіт СаСО₃ * MgCO₃ (магнезіальний шпат). Назву дав Н.Т. Соссюр у 1792 р. на честь французького хіміка Д. Долом'є (1750 - 1801), який відкрив доломіт.

Хімічний склад, %: СаО — 30,4, MgO — 21,7, СО₂ — 47,9; Са і Mg часто замішуються на Fe і Mn, рідше — на Co і Zn.

Фізичні властивості

Блиск.....................................................скляний, перламутровий

Твердість...............................................3,6 - 4,0

Спайність..............................................досконала

Злам.......................................................ступінчастий

Колір......................................................білий, зеленкуватий, сірий, чорний

Риска......................................................біла

Прозорість.............................................прозорий, напівпрозорий

Щільність..............................................2,8г/см³

Діагностичні ознаки: у порошкоподібному стані «кипить» від до­давання НС1, у твердому стані — від додавання гарячої НС1.

Форми виділення. Зернисті, землисті маси.

Походження осадове (хімічний осад), гідротермальне.

Родовища знаходяться на Уралі, в Донбасі, Середній Азії, Сибі­ру, Кавказі.

Застосовують як будівельний матеріал, у цементній промисло­вості, як агрономічну руду для вапнування кислих ґрунтів. Доломі­тове «борошно» змінює не тільки реакцію ґрунтового розчину, а й напрямок ґрунтотворного процесу, підвищує забезпеченість рослин кальцієм і магнієм.

Сидерит FeCО₃ (залізистий шпат). Назва походить від грецько­го слова σιδήρίτης— залізий.

Хімічний склад, %: FeO — 62,1, СО₂ — 37,9, як домішки містить СаСО₃, MgCO₃, MnСО₃ та ін.

Фізичні властивості

Блиск.....................................................скляний

Твердість...............................................3,5 - 4,5

Спайність..............................................досконала

Злам.......................................................нерівний

---

Колір......................................................горохувато-жовтий, зеленкуватий,

сірий, бурий

Риска......................................................біла, бурувата

Прозорість.............................................напівпрозорий, прозорий

Щільність..............................................3,7 - 3,9 г/см³

Діагностичні ознаки: після прожарювання стає магнітним, спайність досконала, щільність висока. В НС1 розчиняється порів­няно легко, місце взаємодії мінералу з НС1 жовкне внаслідок утво­рення FeCl₃.

Форми виділення. Зернисті, землисті, щільні маси, інколи у ви­гляді конкрецій.

Походження гідротермальне, метасоматичне, метаморфічне, оса­дове.

У зоні окиснення нестійкий, легко розкладається і переходить у гідрати оксидів заліза з утворенням «залізних капелюхів».

Родовища знаходяться в Росії (Південний Урал — Бакальське), в Австрії, Іспанії, Польщі, Англії, США.

Застосовують як залізну руду.

Малахіт СuСО_{3 *} Сu(ОН)₂. Назва мінералу походить від грець­кого слова μάλάχη — мальва, що пов'язано з кольором мінералу.

Хімічний склад, %: CuO — 71,9, СО₂ — 19,9, Н₂О — 8,2.

Фізичні властивості

Блиск.....................................................скляний, шовковистий

Твердість...............................................3,5

Спайність..............................................відсутня

Злам.......................................................нерівний, раковистий

Колір.............................-.........................зелений

Риска......................................................блідо-зелена

Прозорість.............................................непрозорий

Щільність..............................................4,0 г/см³

Діагностичні ознаки: зелене забарвлення, натічні форми, фор­ми агрегатів, бурхливо реагує з НС1.

Форми виділення. Землисті і натічні агрегати.

Походження гіпергенне. Мінерал залягає у верхніх горизонтах земної кори, в зоні окиснення різних мідних родовищ. Малахіт — найстійкіший мідний мінерал на земній поверхні, інші мідні міне­рали внаслідок вивітрювання перетворюються на малахіт.

Родовища знаходяться на Уралі, в Казахстані.

Застосовують малахіт як мідну руду, сировину для фарб, щільні суцільні форми — для виготовлення прикрас і витворів мистецтва. Мідь входить до складу мікродобрив, фунгіцидів (бордоська суміш). Широко застосовують у ветеринарії.

Азурит 2СuСО₃*Сu(ОН)₂ (мідна синька). Назва походить від французького слова azur — блакить, що пов'язано з кольором міне­ралу.

Хімічний склад, %: CuO — 69,2, СО2 — 25,6, Н2О — 5,2.

Фізичні властивості

Блиск.....................................................скляний

Твердість...............................................3,5 - 4,0

Спайність..............................................відсутня

Злам.......................................................раковистий

Колір......................................................темно-синій

Риска......................................................блакитна

Прозорість.............................................непрозорий, прозорий, напівпрозорий

Щільність..............................................3,7 - 3,9 г/см³

Діагностичні ознаки: синій колір, бурхливо реагує з НС1.

Різновиди: мідна синька — землистий різновид.

Форми виділення. Землисті і натічні агрегати.

---

Походження гіпергенне, утворюється в зоні окиснення сульфід­них руд.

Родовища спільні з малахітом. Дуже красиві кристали трапля­ються в Намібії, Франції, США, Англії, Австралії.

Застосовують азурит як мідну руду, сировину для добування синьої фарби.

НІТРАТИ

Нітрати — солі азотної кислоти. Нітратні сполуки називають селітрами. Внаслідок легкої розчинності у воді мінерали цього під­класу в природі трапляються досить рідко. Найпоширеніші серед нітратів натрієва (чилійська) і калієва (індійська) селітри. Вони є цінними агрономічними рудами, в сільському господарстві їх вико­ристовують як азотні і калійні добрива.

Походження нітратів в основному біогенне: утворюються внаслі­док гниття органічних решток за участю нітробактерій. Вважають, що вони могли переноситись із підвищених ділянок до місць сучас­ної локалізації тимчасовими водними потоками і там нагромаджу­ватись.

Натрієва (чилійська) селітра NaNO₃. Назва походить від країни, де знайдені найбільші поклади цього мінералу.

Хімічний склад, %: Na₂O — 36,5, N₂O₅ — 63,5. Вміст азоту стано­вить 16,47 %.

Фізичні властивості

Блиск.....................................................скляний

Твердість...............................................1,5 - 2,0

Спайність..............................................досконала

Злам.......................................................зернистий, землистий

Колір......................................................білий, сірий, червонувато-бурий,

лимонно-жовтий

Риска......................................................біла

Прозорість.............................................прозорий, напівпрозорий

Щільність..............................................2,24- 2,29 г/см³

Діагностичні ознаки: добре розчиняється у воді, легкоплавкий, забарвлює полум'я в жовтий колір (Na), смак солонкуватий, охолод­ний.

Поосодження екзогенне. Утворюється на територіях країн зі спеко-тним кліматом внаслідок біохімічного розкладання (окиснення) ор­ганічних сполук, які містять азот, переважно гуано (послід) птахів.

Форми знаходження в природі. Натрієва селітра залягає у ви­гляді зернистих мас, сольових кірок, вицвітів.

Найбільші поклади натрієвої селітри знаходяться в Чилі. Поро­ди, що містять селітру, розміщені на глибині від 1 до 10 м. Асоціюється з галітом, содою, гіпсом та їхніми солями. Незначні родовища натрієвої селітри розвідано в Забайкаллі, Середній Азії.

Застосовують для виробництва мінеральних азотних добрив, вибухових речовин, азотної кислоти, у скловарінні тощо.

Калійна селітра (KNO₃). Хімічний склад, %: азоту — 13,9, оксиду калію — 46,6. Трапляється у природі майже без домішок.

Фізичні властивості

Блиск.....................................................скляний

Твердість...............................................2

Спайність..............................................досконала

Злам.......................................................зернистий, землистий

Колір......................................................білий

Риска......................................................біла

Прозорість.............................................прозорий

Щільність..............................................1,99 г/см³

---

Діагностичні ознаки: добре розчинна у воді, негігроскопічна, за­барвлює полум'я в яскравий жовтий колір, смак гіркуватий, охолод­ний.

Форми знаходження в природі. Мінерал трапляється в природі зрідка у вигляді кірок у тріщинах порід, дрібних голчастих криста­лів або щільних зернистих і землистих мас.

Походження екзогенне. Утворюється в умовах сухого клімату на окраїнах курганів стародавніх міст, фортець, у місцях колишніх стоянок тварин тощо; внаслідок розкладання органічних решток біогенним шляхом.

Поклади знайдено в пустелях Чилі, в Індії, США, на Кавказі, в Середній Азії, Криму та ін.

Застосовують як азотно-калійне добриво в сільському господар­стві, для виробництва вибухових речовин, у хімічній промисловості.

ФОСФАТИ

Фосфати — це мінерали, які є солями ортофосфорної кислоти.

У земній корі налічується близько 350 видів фосфатів. За масою вони становлять 0,7 - 1 % маси земної кори. Переважають сполуки кальцію, магнію, заліза, мангану, алюмінію. їх поділяють на безво­дні (апатит) і водні (фосфорит, вівіаніт).

Походження фосфатів магматичне, пневматолітове, гідротерма­льне, осадове морське й іноді континентальне.

Найголовніші фосфатні мінерали: хлорапатит — Са₅(РО₄)₃С1, фторапатит — Ca₅(PO₄)F, гідроксилапатит — Са₅(РО₄)₃ОН та ін.

Фосфати — агрономічні руди.

Апатит Ca₅(PO₄)₃(F,Cl,OH). Назва походить від грецького слова άπάτη— помилкова думка, оскільки цей мінерал тривалий час по­милково вважали іншим.

Розрізняють два його різновиди: фторапатит (хімічний склад, %: СаО — 55,5, Р₂О₅ — 42,3, F — 3,8) і хлорапатит (хімічний склад, %: СаО — 53,8, Р₂О₅ — 41,0, СІ — 6,8).

Фізичні властивості

Блиск.....................................................скляний, жирний

Твердість...............................................5

Спайність..............................................недосконала

Злам.......................................................раковистий, скалкуватий

Колір......................................................жовто-зелений, білий, блакитний

Риска......................................................світла

Прозорість.............................................непрозорий

Щільність..............................................3,18-3,21 г/см³

Діагностичні ознаки: апатит визначають за формою кристалів (шестигранні призми), твердістю (5), і недосконалою спайністю. Не розчинний у воді, добре розчиняється в кислотах НС1, HNO₃, H₂SO₄.

Походження магматичне, гідротермальне, пневматолітове. В зоні гіпергенезу хімічно стійкий, тому трапляється в розсипищах.

Форми знаходження в природі. Друзи — зернисті, щільні, дріб­нокристалічні, інколи землисті маси.

Найбільші родовища апатиту знаходяться на Кольському півост­рові (Хібінське), в Забайкаллі (Олюдянське), Східному Сибіру (на р. Маме), Південному Уралі. В Україні промислове значення має апатит із габро-анортозитів, карбонатитів, метасамотитів Українсь­кого щита.

Застосовують апатит як агрономічну руду, з нього виробляють суперфосфат, фосфорну кислоту.

Фосфорит Са₅(РО₄)₃(С1,F). Фосфорити — поліморфна суміш Са₅(РО₄)₃(С1,F) з домішками гіпсу, глини, піску, органічних речо­вин, тобто це гірська порода несталого хімічного і неоднорідного мі­нерального складу, що впливає на її фізичні властивості. Вміст ор­ганічних речовин у складі фосфоритів коливається від 1 до 30 %, вміст фосфору — від 10 до 40 %.

---

Смотрите также файлы

• Лабораторна породиеколог.docx

• 1.docx

• zvit.docx

• методика лаб_2.docx

• Документ Microsoft Office Word.docx