ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 363
Скачиваний: 1
Форми знаходження в природі. Суцільні зернисті, щільні, стовпчасті маси, друзи.
Походження осадове — це хімічний осад озер і мілких морських басейнів. Галіт може утворювати вицвіти на поверхні ґрунтів за близького рівня залягання мінералізованих підґрунтових вод.
Поклади є в Україні (Артемівське — Донбас, Солотвіно — Закарпаття, Слов'яно-Бахмутське — м. Слов'янськ), Росії (Солікамське — Пермська область), Німеччині (Стасфуртське), Польщі (Beличка).
Застосовують як сировину для хімічної промисловості, харчовий продукт, у зоотехнії.
У разі накопичення в ґрунтах може спричинювати їх засолення.
Сильвін КС1. Назва походить від «Sal digestivus Sylvii» — травна сіль Сільвіуса (від латинізованого імені Сільвій, голландського лікаря й хіміка Франціска де ля Бое).
Хімічний склад, %:К — 52,5, Сl — 47,5, як домішки часто містить NaCl.
Фізичні властивості
Блиск.....................................................скляний
Твердість...............................................1,5 - 2,0
Спайність..............................................досконала
Злам.......................................................рівний, раковистий, зернистий
Колір......................................................білий чи безбарвний, за наявності
домішок — червоний, бурий, жовтий, цегляно-червоний, синій
Риска......................................................біла
Прозорість.............................................прозорий, просвічує
Щільність..............................................до 2,0 г/см3
Діагностичні ознаки: невелика твердість, легко розчиняється у воді, гірко-солоний пекучий смак, забарвлює полум'я в фіолетовий колір.
Форми знаходження в природі. Трапляється у вигляді землистих, щільних, зернистих мас.
Походження осадове — хімічний осад морів, озер, а також продукти сублімації при вулканічних виверженнях.
Поклади розвідані в Україні (Калуське), Росії (Солікамське), Казахстані (Мертві солі).
Застосовують у хімічний і скляній промисловості, в сільському господарстві для виготовлення калійних добрив.
Сильвін, який містить як домішки NaCl, називають сильвінітом.
Карналіт МgСl2-КСl-6H2О. Названий у 1856 р. на честь німецького гірничого інженера Р. фон Карналла.
Хімічний склад, %: Mg — 8,7, К — 14,1, СІ — 38,3, Н2О — 38,9, містить домішки NaCl, KC1, CaSO4, Fe2О3, КВг та ін.
Фізичні властивості
Блиск....................................................на свіжому зламі скляний, жирний
Твердість...............................................1,0 - 3,0
Спайність..............................................відсутня
Злам.......................................................раковистий
Колір......................................................білий, рожевий і червоний (домішки Fe2O3) з жовтуватим і блакитним відтінками
Риска......................................................біла
Прозорість.............................................прозорий, просвічує
Щільність..............................................1,6 г/см3
Діагностичні ознаки: добре розчиняється у воді, невелика твердість, гірко-солоний пекучий смак, дуже гігроскопічний. Під час розчинення у воді на відміну від сильвіну тріщить.
Форми знаходження в природі. Трапляється у вигляді суцільних зернистих мас, які розпливаються на повітрі.
Походження осадове — утворюється як правило в родовищах галіту і сильвіну внаслідок осідання в морських басейнах на останніх стадіях висихання.
Поклади є в Україні (Калуське), Росії (Солікамське), Білорусі (Старобінське), Німеччині, США.
Застосовують для виробництва калійних добрив і металічного магнію.
Флюорит CaF2 (плавиковий шпат). Назву дав Агрикола в 1529 р. від лат. fluoer — течія, потік (мінерал легко плавиться і використовується як флюс).
Хімічний склад, %: Са — 51,2, F — 48,8.
Фізичні властивості
Блиск.....................................................скляний
Твердість...............................................4,0
Спайність..............................................досконала по кубу
Злам.......................................................ступінчастий
Колір......................................................фіолетовий, зелений, білий
Риска......................................................біла
Прозорість.............................................просвічує
Щільність..............................................3,0-3,2 г/см3
Діагностичні ознаки: скляний блиск, твердість 4,0, кристали кубічної форми, розкладається в H2SO4 під час нагрівання з виділенням газоподібного фтороводню.
Форми знаходження в природі. Трапляється у вигляді суцільних, зернистих, землистих мас, друз.
Походження ендогенне, гідротермальне, зрідка пневматолітове, метасоматичне, іноді осадове.
Поклади знаходяться в Росії (Забайкалля), Казахстані, Киргизії, Англії, Німеччині, Норвегії, Гренландії, США.
Застосовують у хімічній, скляній промисловості, металургії, оптиці, для отримання плавикової кислоти і фторидів, у тім числі і зооцидів (фторацетамід і фторацетат барію), які використовують як отруту для боротьби з ховрахами і піщанками. Ці солі дуже отруйні для людини.
СУЛЬФІДИ
До мінералів цього класу належать сірчисті сполуки металів. За хімічним складом розрізняють прості сульфіди, в які входить один метал (без урахування ізоморфних домішок) і так звані сульфосолі — солі відповідних сульфокислот, наприклад Н3АsS3.
Найголовнішими є сполуки сірки з Ag, Pb, Hg, Cd, Fe, Co, Ni, Bi, Sb.
У земній корі налічують понад 200 видів сульфідів, що становить близько 10 % числа усіх мінералів і 0,15-0,25 % маси земної кори.
Найпоширенішими є два мінерали сульфіди заліза — пірит та піротин, на частку яких припадає 3/4 маси усіх мінералів групи.
Більшість сульфідів мають подібні фізичні властивості. Для багатьох із них характерними є: металічний блиск; незначна твердість (від 2 до 4) за винятком сульфідів заліза (піриту, піротину), твердість яких становить 6 - 7, і молібденіту твердістю 1-2; велика щільність (понад 3,5 г/см3); непрозорість; електропровідність.
Походження цих мінералів переважно гідротермальне, може бути магматичним (скарнове) та екзогенним. Гіпергенні сульфіди утворюються у відновлювальних умовах внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів і за наявності сірководню (H2S). Вони стійкі тільки в умовах утворення, тобто на глибині земної кори, в зоні гіпергенезу піддаються вивітрюванню, легко окиснюються з утворенням оксидів, гідроксидів, кислот, солей (карбонатів, сульфатів, силікатів).
Переважна більшість руд кольорових металів представлена їх сульфідами, тому родовища цих металів мають промислове значення.
Пірит FeS2 (залізний, або сірчаний, колчедан). Назву дістав у 50 р. н.е. від грецького слова πνρίτης — обпалений вогнем (внаслідок удару по мінералу сталевим предметом він випускає яскраві іскри). Найпоширеніший мінерал класу сульфідів.
Хімічний склад, %: Fe — 46,6, S — 53,4, домішки Cu, Zn, Ag, Au та ін.
Фізичні властивості
Блиск.....................................................металічний
Твердість...............................................6,0 - 6,5
Спайність..............................................відсутня, недосконала
Злам.......................................................нерівний, інколи раковистий
Колір......................................................солом'яно-жовтий, бура мінливість
Риска......................................................бурувато- або зеленкувато-чорна
Прозорість.............................................непрозорий, крихкий
Щільність..............................................4,9 -5,2 г/см3
Діагностичні ознаки: солом'яно-жовте забарвлення, кубічна або пентадодекаедрична зі штриховкою на гранях форма кристалів, велика твердість, поганий провідник струму. Від халькопіриту різниться формою кристалів, більшою твердістю, світлішим забарвленням, від марказиту — формою кристалів. Від удару викидає іскри, має запах сірчистого ангідриду.
Форми виділення. У земній корі трапляється у вигляді друз, вкраплень в гірських породах, зернистих мас. В осадових породах пірит нерідко виявляють у кулеподібних конкреціях із радіально-променевою будовою жовен.
Походження різноманітне: магматичне, контактно-метасоматичне, гідротермальне, метаморфічне, осадове. Утворення піриту в осадових породах пов'язане з виділенням його з поверхневих водних розчинів, які містять різні розчинні солі заліза. Ці солі за наявності великої кількості органічних речовин у породах під дією вуглецю органічних речовин піддаються відновленню з утворенням FeS2 — піриту. Тому спостерігаються псевдоморфози піриту на різних органічних рештках (дерево, кістки, черепашки молюсків тощо). Пірит може утворюватись на дні різних водойм, боліт, озер, морів, там де за нестачі кисню відбувається гниття органічних речовин. Спочатку сульфід заліза виділяється у формі особливої колоїдної односірчис-тої маси чорного кольору (гідротроіліту FeS * nH2O), яка з часом перетворюється на мельниковіт, а потім на марказит або пірит. Сучасними методами гідротроіліт не вивчений, тому його конституція залишається проблематичною.
Схему процесу відновлення сульфатів можна уявити так:
Fe2(SO4)3 + Н2О + С = 2FeSO4 + H2SO4 + CO;
FeSO4+ H2SO4+ CO + ЗС = FeS2 + 4CO2+ H2O.
Ці процеси можуть відбуватися й за участю особливих сіркобактерій (Beggiatoa).
У зоні окиснення пірит малостійкий. Під дією кисню і води пірит, марказит піддаються вивітрюванню з утворенням гідроксидів заліза, здебільшого лимоніту, сірчаної кислоти, сульфатів, карбонатів:
FeS2 + H2O + 7O = FeSO4+ H2SO4;
12FeSO4+ 3Н2О + 6O = 4Fe2(SO4)3+ 2Ре2О3-ЗН2О.
Виділена внаслідок вивітрювання H2SO4 бере активну участь у процесах осадового мінералоутворення, наприклад перетворює глинисті породи на алуніти (галунове каміння KAl2(SO4)2(OH)6), зумовлює підкислення ґрунтового розчину в ґрунтах.
Великі родовища піриту знаходяться на Уралі, Алтаї (Росія), в Азербайджані, Іспанії, Норвегії. Мінерал досить поширений і в Україні.
Застосування. Пірит є важливою сировиною для отримання сірчаної кислоти, яку використовують і для виробництва фосфорних добрив. Після випалювання недогарки застосовують як залізну руду, у сільському господарстві піритні недогарки, що містять мідь, використовують як мідні мікродобрива.
Марказит FeS2 (променистий колчедан). Марказит — поліморфний різновид FeS2, що кристалізується в ромбічній сингонії.
На відміну від піриту ніколи не трапляється в кубічних кристалах. Кристали марказиту таблитчасті, інколи короткостовпчасті, списоподібні. Чорні порошкоподібні різновиди називають мельниковітом.
Самостійних родовищ не утворює, як і пірит є шкідливою домішкою у вугіллі, глинах.
Фізичні властивості такі самі, як і у піриту. Трапляється рідше.
Діагностичні ознаки: псевдоморфози на органічних рештках, конкреції, жовна, велика щільність, дряпає сталь, скло, на відміну від піриту на свіжому зламі мас зеленкуватий відтінок.
Зазнає вивітрювання з утворенням гідроксидів заліза (лимоніту), сульфатів, карбонатів, сірчаної кислоти.
Халькопірит CuFeS2 (мідний колчедан). Назва походить від грецьких слів χαλχæός— мідь, πνρίτης — вогонь.
Хімічний склад, %: Си — 34,6, Fe — 30,5, S — 34,9. Містить домішки Au, Ag, Sn.
Фізичні властивості
Блиск....................................................металічний
Твердість...............................................3,5 - 4,0
Спайність..............................................недосконала
Злам.......................................................нерівний, раковистий
Колір......................................................латунно-жовтий, мінливість строката
Риска......................................................чорна, зеленкувато-чорна
Прозорість.............................................непрозорий
Щільність..............................................4,2 г/см3
Діагностичні ознаки: латунно-жовте забарвлення, зеленкувато-чорна риска, строката мінливість. Від піриту різниться темнішим забарвленням, меншою твердістю, відсутністю кубічних кристалів, залишається подряпина від ножа.
Форми виділення. В земній корі трапляється у вигляді суцільних зернистих мас або вкраплень.
Походження різноманітне: магматичне, скарнове, екзогенне (осадове), найчастіше гідротермальне.
На поверхні земної кори нестійкий, піддається вивітрюванню, в результаті чого утворюються: самородна мідь, халькозин (Cu2S), ковелін (CuS), куприт (Cu2О), малахіт (СuСОз-Сu(ОН)2), азурит (2СuСО3-Сu(ОН)2), халькантит (CuSO4-5H2O), хризокола (Cu3(OH)2[Si4O10]-nH2O). Залізо халькопіриту переходить у мелантерит (залізний купорос) FeSO4-7H2O і лимоніт Fe2О3-nН2О.
Родовища халькопіриту знаходяться на Уралі, Кавказі, Алтаї, в Закавказзі, Середній Азії, США Мінерал поширений в Україні, але не утворює значних родовищ.
Застосування. Практичне значення полягає в тому, що цей мінерал є найважливішою рудою міді. Мідні препарати (мідний купорос) використовують як засіб захисту рослин (бордоська рідина), у ветеринарії при захворюванні тварин на лизуху.
Галеніт PbS (свинцевий блиск). Назву дав Пліній у 77 р. н.е. за латинською назвою «свинцева руда», або «свинцева окалина», яка залишається після виплавляння свинцю.
Хімічний склад, %: РЬ — 86,6, S — 13,4, домішки Ag, Cu, Zn та ін.
Фізичні властивості
Блиск.....................................................металічний
Твердість...............................................2-3
Спайність..............................................досить досконала по кубу
в трьох напрямках
Злам.......................................................ступінчастий
Колір......................................................свинцево-сірий
Риска......................................................сіра
Прозорість.............................................непрозорий
Щільність..............................................7,4-7,6 г/см3
Діагностичні ознаки: невелика твердість, досконала спайність, велика щільність, легкоплавкий, розчинний у HNO3, слабко електропровідний.
Форми виділення. В природі трапляється у вигляді окремих кристалів, друз або утворює зернисті суцільні маси.
Походження переважно гідротермальне, метасоматичне, осадове. В осадових породах може бути у вигляді вкраплень, псевдоморфоз на окремих мінералах і органічних рештках.
У зоні окиснення нестійкий, піддається вивітрюванню з утворенням церуситу (РЬСО3), англезиту (PbSO4), піроморфіту (Рb5С1(РО4)3) та ін.
Мінерал поширений на Алтаї, в Якутії, Забайкаллі, на Кавказі, в Таджикистані, середньо поширений в Україні (Прикарпаття і Закарпаття).
Застосування. Галеніт — головна руда для видобування свинцю і срібла.
Сфалерит ZnS (цинкова обманка). Назва мінералу походить від грецького слова σφαλερός— обманливий.
Хімічний склад, %: Zn — 67,06, S — 32,94 %, як правило містить домішки Fe (до 20 %), Mn, Cu, Cd, Pb, Mg, Ga, Sn та ін.
Фізичні властивості
Блиск.....................................................алмазний, у темних різновидів
металоподібний
Твердість...............................................3-4
Спайність..............................................досконала
Злам.......................................................ступінчастий
Колір......................................................жовтий, зеленкуватий, червонуватий,
коричневий, безбарвний
Риска......................................................жовта, бура
Прозорість.............................................непрозорий
Щільність..............................................3,5 -4,2 г/см3
Діагностичні ознаки: алмазний блиск, досконала спайність, ізометрична форма кристалів.
Форми виділення. Окремі кристали, двійники, суцільні, зернисті, зрідка прихованокристалічні агрегати.
Походження: гідротермальне, екзогенне — в осадових породах, інколи в родовищах вугілля.
У поверхневій частиш земної кори піддається вивітрюванню (окис-ненню) з утворенням вторинних мінералів: смітсоніту (ZnCO3), геміфорфіту (Zn4[Si2O7](OH)2-H2O), гідроцинкіту (Zn5[(ОН)3СО3]2 та ін.