ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 538
Скачиваний: 1
51. Охарактеризуйте теорії інноваційного розвитку.
Формування теорій інноваційного розвитку почалося у другої половині Х1Х - першій половині ХХ ст.
Теорія циклічних криз. Сформульована в 60 - р. Х1Х ст. К. Марксом. На його думку, на економічні процеси впливають технічні відкриття. Маркс розрізняв екстенсивний і інтенсивний технічний прогрес. За екстенсивного розвитку збільшуються обсяги виробництва на базі старої техніки, за інтенсивного – масово впроваджуються нові види техніки. В обох випадках мають місце технічний прогрес і пов’язані з ним структурні зрушення в економіці. Теорія довгих хвиль. Сформульована російським економістом М. Кондратьєвим. Основними причинами виникнення довгих хвиль М. Кондратьєв вважав нововведення, війни та революції, відкриття нових ринків, збільшення запасів золота. Він вказав зв’язок довгих хвиль з технічним розвитком виробництв, науково-технічними відкриттями, винаходами та їх впровадженням. Отже, згідно М. Кондратьєву, оновлення основних матеріальних благ відбувається на плавно, а стрибками.
Теорія інноваційного розвитку Й. Шумпетера. У нього вперше вжито термін «Інновація», «інноваційний процес» і висловлено гіпотезу про те, що інновації з’являються в економічній системі не рівномірно, а у вигляді більш- менш одночасно освоюваних поєднаних інновацій – кластерів. Кластер ( лат. «розряд» ) інновацій – сукупність базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу. Й. Шумпетер був послідовником М. Кондратьєва. Основною причиною утворення довгих хвиль він вважав концентрацію важливих нововведень в окремих галузях. Він розробив класифікацію хвиль, які мали місце в історії: 1) 1790-1840 – механізація праці в текстильній промисловості 2) 1840-1890 – виникнення винаходу першого двигуна та розвитком залізничного транспорту 3) 1890-1940 – глобальна електрифікація та розвиток чорної металургії 4) 1940-1990 – розвиток нафтової промисловості та продуктів органічної хімії. Можна продовжити – з 1990 р. почалася 5-а хвиля, пов’язана з розвитком мікроелектроніки та комп’ютерної техніки. Прогнозується і наближення шостої хвилі – розвиток біотехнології.
Теорії технічного детермінізму і конвергенції. Розроблені американським економістом Дж. Гелбрейтом. Він використав термін «індустріальна система» для відображення картини непорушного і наростаючого панування великих корпорацій. Основною характеристикою індустріальної системи він вважав промислове застосування все складнішої і дорожчої «Високої техніки».
Теорія індустріально – технократичного суспільства. Викладена американським вченим Д. Беллом. Згідно теорії Белла постіндустріальному суспільству властиві: - заміна промисловості на індустрію - панування інтелектуальної праці - зростання значення фундаментальних знань - контроль над новою технологією і доступом до неї - застосування інтелектуальної технології прийняття рішень. Він розглядав інтелектуальну революцію як спосіб різкого зростання інтелектуальних можливостей людей.
Теорія інтелектуальної технології. Виникла як результат дослідження американського економіста Ф. Хайєка проблем інформаційної економіки і технології. Хайек запропонував інформаційну концепцію порядку як основу цивілізації
Теорія інноваційної економіки підприємницького суспільства. Сформульована американським вченим П. Друкером. Він вважав економіку 90- х р. на відміну від 60-70-х р. інноваційною.
52. Поясніть технологічні уклади в Україні
Сьогодні в Україні за таким показником, як випуск продукції, вищі технологічні уклади — 5-й та 6-й — становлять близько 4%, причому 6-й технологічний уклад, що визначає перспективи високотехнологічного розвитку країн у майбутньому, у нашій країні майже відсутній (менше 0,1%). Близько 58% виробленої продукції припадає на найнижчий, 3-й технологічний уклад (технології промисловості будівельних матеріалів, чорної металургії, суднобудування, оброблення металу, легкої, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості) та 38% — на 4-й. За показником фінансування науково-технічних розробок склалася така ситуація: майже 70% коштів сьогодні поглинає 4-й і лише 23% — 5-й технологічний уклади. Інноваційні витрати розподіляються таким чином: 60% — 4-й технологічний уклад і 30% — 3-й (сумарно — 90%), а 5-й становить лише 8,6%. Стосовно інвестицій, які, власне, і визначають майбутнє на найближчі 10–15 років, маємо такі пропорції: 75% спрямовуються у 3-й технологічний уклад і лише 20% та 4,5% — у 4-й і 5-й технологічні уклади відповідно. У технологічній частині капітальних вкладень (технічне переозброєння та модернізація) 83% припадає на 3-й технологічний уклад і лише 10% — на 4-й.
Наведені дані свідчать про надзвичайно загрозливу картину, що спостерігається в економіці України, оскільки сьогодні закладається майбутня структура випуску продукції, де домінуватиме 3-й технологічний уклад.
53. Охарактеризуйте об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності
Закон України «Про інноваційну діяльність» трактує інновацію таким чином: «Це новостворені і вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери»
У зазначеному Законі сказано, що об’єктами інноваційної діяльності є:
- інноваційні програми і проекти; - нові знання та інтелектуальні продукти; - виробниче обладнання та процеси; - інфраструктура виробництва і підприємництва; - організаційно - технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і соціальної сфери; - сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки; - товарна продукція; - механізм формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.
Суб’єкти інноваційної діяльності – фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.
54. Поясніть національну інноваційну систему України в глобальній економіці
Формування національних інноваційних систем (НІС) як основного механізму саморозвитку стало головним фактором довгострокового росту світової глобальної економіки. Саме національна інноваційна система дозволяє державі зайняти певну нішу в системі міжнародного поділу праці, придбати вагу й статус у системі міжнародних відносин. Незважаючи на національні відмінності, загальною рисою усіх без винятку НІС є лідерство у забезпеченні трьох пріоритетів розвитку: науки, освіти та наукоємного виробництва.
Періодизація розвитку вчення про інновації первісно складалася із трьох основних етапів: І-й – закладення основ теорії інновацій (А.Сміт, К.Маркс, Й.Шумпетер, М.Кондратьєв), ІІ-й – вивчення закономірностей розвитку НТП (40– 60-ті роки XX ст.), ІІІ-й – заснування основ створення цілісної корпоративної інноваційної системи (ІС), що стала моделлю для побудови НІС (70–90-ті роки XX ст.). З огляду на те, що останнім часом інтенсивність економічного зростання відбувалася в основному за рахунок передачі та використання у виробництві результатів науково-технічної діяльності, то існують підстави для доповнення існуючої періодизації наступними двома етапами: ІV-й – становлення моделі інтеграції інноваційної та операційної форм діяльності підприємств, фундаменталізація досліджень у рамках промислових лабораторій (90-ті роки XX ст.), V-й – розвиток інформаційних теорій, прискорення темпів НТП за рахунок розвитку ІТ, зростання мобільності людського капіталу, масивний «відпливНАЦІОНАЛЬНІ ІННОВАЦІЙНІ СИСТЕМИ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ 157 інтелекту» з країн з низьким рівнем соціального забезпечення (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.).
Вирішальна роль у керуванні цим процесом належить державі, яка, з одного боку, установлює правила функціонування НІС, з іншого боку - забезпечує необхідну ресурсну підтримку, включаючи фінансування. Технологічну базу НІС становлять організації, що здійснюють фундаментальні й прикладні дослідження й розробки, і великі корпорації, що здійснюють масовий випуск наукомісткої продукції, наявність яких є обов'язковою умовою державної підтримки малого наукомісткого бізнесу. Подальший розвиток НІС буде спрямовано на їхнє об'єднання в глобальні системи, а в перспективі - на створення всесвітньої інноваційної системи, основу якої складуть США, країни ЄС і АТР.
Таким чином інноваційна система, що формується в Україні, повинна не тільки забезпечувати становлення економіки, заснованої на знаннях, але й сприяти участі країни в якості рівноправного партнера у світовому інноваційному процесі.
55. Визначте чинники загроз інноваційного розвитку національної економіки України
Суттєвими чинниками, що негативно впливають на формування інноваційної активності підприємств і гальмують перехід економіки України до вищих технологічних укладів є:
- відсутність узгодженості між науково-технічними дослідженнями та розробками й інноваційним розвитком промислових підприємств, що приводить до наявності незначної кількості власних інновацій, які можуть бути впроваджені в реальний сектор економіки;
- відсутність єдиної Концепції науково-технічного й інноваційного розвитку економіки України;
- несприятливий інвестиційний клімат у країні, на який впливають загальна нестабільність законодавства, політична ситуація, нерозвиненість інституцій фінансового посередництва, недостатній рівень захисту прав інвесторів;
- нерозвиненість венчурного механізму підтримки перспективних інноваційних проектів, у тому числі із створення нано- та біотехнологій;
- недостатні обсяги фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету.
Для подолання негативних тенденцій, які склалися у сфері інноваційної діяльності, необхідно: розробити узгоджену з пріоритетними напрямами промислового розвитку Концепцію науково-технічного й інноваційного розвитку економіки країни; забезпечити координацію пріоритетних напрямів промислового розвитку з пріоритетними напрямами науково-технічних досліджень; забезпечити розробку й фінансування в повному обсязі державних цільових програм з розвитку високотехнологічних галузей країни, які мають потенціал для впровадження інноваційної продукції світового рівня; створити в країні сучасну інноваційну інфраструктуру, яка сприятиме підвищенню інноваційної активності підприємств усіх форм власності; забезпечити формування в країні сприятливого інвестиційного клімату та високий рівень захисту прав інвесторів.
56. Поясніть основи розвитку національної інноваційної системи України
Національна інноваційна система – це сукупність взаємопов’язаних організацій (структур), що займаються виробництвом та комерційною реалізацією наукових знань і технологій в межах національних кордонів. Вона містить дві складові: 1) науково-виробничу, представлену різного роду компаніями, університетами, державними лабораторіями, технопарками та інкубаторами; 2) інфраструктурно-забезпечувальну, що включає інститути правового, фінансового та соціального характеру, які забезпечують інноваційні процеси і мають міцні національні корені, традиції, політичні і культурні особливості. Основу НІС складає освіта. Вона і є тим ґрунтом, на якому зростають інновації, розуміння їх ролі та сприйняття.
Що стосується української національної інноваційної системи, то вона знаходиться в зародковому стані. Вона на 15-й рік незалежності країни лише починає формуватися як система ринкового типу. Повільно, але все ж таки починають створюватися нові інноваційні інститути, здатні забезпечувати та створювати інноваційні продукти. Мова йде про три групи процесів. Визначальним чинником ефективного функціонування НІС є ступінь партнерства в системі «наука-держава-бізнес», яка об’єднує технологічні, фінансові та організаційні фактори генерування та поширення інновацій.