Файл: Курсова (Економіка та фінанси).docx

Аналіз даних таблиці 2.5 свідчить, що протягом 2011-2013 рр. виробництво валової продукції (у порівняльних цінах 2010р.) зменшилося на 306,3 тис. грн (2 %), проте виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь та на 1 середньорічного працівника навпаки збільшилося відповідно на 6 тис. грн (1 %) та 37 тис. грн (25,5 %). Виручка від реалізації продукції і послуг збільшилась на 566 тис. грн (3,9 %), що є позитивним для підприємства. Негативним є те, що зменшилися такі показники, як чистий прибуток, коефіцієнт автономії – 0,02 (2,55 %) та загальний коефіцієнт ліквідності – 11,6 (59,4 %). Виробничо-комерційна діяльність на ПАФ «ПЕТРІВКА» є не рентабельною та прибутковою.

Отже, як бачимо ПАФ «ПЕТРІВКА» має великий потенціал, але не використовує його в тому обсязі, який потрібен для ефективного функціонування. Підприємству необхідно вдосконалити виробництво продукції та стати більш прибутковим, адже в 2013 році підприємство було найменш ефективним і мало значні збитки.

2.2. Економічна оцінка результатів виробничо-комерційної діяльності підприємства

Аналіз фінансових результатів є одним із найважливіших напрямів оцінки ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства. Фінансовий результат ‒ це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за звітний період. Остаточний фінансовий результат ‒ чистий прибуток (збиток), що визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період. Фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток. Прибуток визначається як різниця між виручкою і собівартістю реалізованої продукції, а збиток визнається тоді, коли витрати на виробництво певної продукції переважають над доходами, одержаними від реалізації цієї ж продукції. Отже, фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток. Аналіз фінансових результатів діяльності досліджуваного підприємства здійснюється за даними наведеними у табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Показники аналізу фінансових результатів діяльності

ПАФ «Петрівка» за 2011-2013 рр.

За даними табл. 2.6 у 2013 році порівняно з 2011 роком чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився на 3,9 %. Випереджаюче зростання собівартості реалізованої продукції (на 97,8 %) порівняно із зростанням чистого доходу призвело у 2013 році до валового збитку (на 1459 тис. грн).

У структурі операційних витрат частка собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) збільшилася з 80,1 до 87,4 %. По інших їх видах спостерігається зниження частки, що пояснюється скороченням адміністративних витрат (2,5 %), але в той же час спостерігається збільшення інших операційних витрат на 39,9 %.

У 2013 році підприємство отримало збиток (на 3192 тис. грн). У зв’язку з тим, що підприємство не сплачує податок на прибуток, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування співпадає з чистим прибутком (збитком). Таким чином, в цілому спостерігається негативна динаміка показників фінансових результатів підприємства.

Етап розвитку ринкових відносин по-новому поставив питання діяльності підприємств. На діяльність підприємства впливають різні фактори, що підвищують ризик діяльності, ступінь невизначеності у майбутніх умовах роботи підприємства.

Особливе значення в зв’язку з цим набуває виробничо-комерційна діяльність підприємства. Дослідження чинників, що забезпечують ефективність виробничо-комерційної діяльності підприємства, має постійну актуальність.

Виробничо-комерційну діяльність можна представити як діяльність підприємства, спрямовану на виявлення і задоволення потреб споживачів у його продукції (послугах) через продаж її на ринку з метою одержання прибутку.

Рівень економічної ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємства залежить від багатьох чинників і умов.

Відповідно до обмеженості ресурсів і важливості їх економії, основними чинниками, які визначають ефективність виробничої діяльності, є трудомісткість, матеріаломісткість і фондомісткість продукції. З цього випливає, що підприємство в своїй діяльності повинно приділяти значну увагу вдосконаленню технології, спеціалізації та концентрації виробництва, організації й оплаті праці, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу і набутому досвіду.

Необхідною умовою зростання ефективності виробничої діяльності є наявність досконалої, якісної, високопродуктивної техніки, що відповідає прогресивній технології, забезпеченість підприємства якісною сировиною та матеріалами. Проте якими б досконалими не були виробничі ресурси, їх віддача та ефективність виробництва будуть зростати лише тоді, коли ці ресурси використовуватимуться повністю й інтенсивно.

Тому не менш важливе значення має забезпечення підприємств кадрами високої кваліфікації. Продуктивність праці зростатиме і тоді, коли на підприємстві будуть створені такі виробничі відносини, де б панували добрий психологічний клімат, взаєморозуміння керівників і працівників, інші мотивації до праці [20].

Чинники підвищення ефективності виробничої діяльності можна поділити на дві групи: фактори, що забезпечують збільшення обсягів виробництва валової продукції та фактори, що забезпечують зниження матеріально-грошових витрат на виробництво продукції.

Одним з основних шляхів підвищення ефективності виробничої діяльності є запровадження у виробництво нових технологій, сучасних форм автоматизації та інформаційних технологій, які передбачають використання досягнень науки та передового досвіду. Вони викликають суттєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів.

Так як виробничо-комерційна діяльність є невід’ємною частиною будь-якої діяльності, варто провести аналіз виробничо-комерційної діяльності в галузі рослинництва, адже вона посідає провідну роль в діяльності приватної агрофірми «ПЕТРІВКА» (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Результати виробничо-комерційної діяльності галузі рослинництва

у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, 2011    2013 рр.

Аналіз таблиці 2.7 свідчить, що протягом 2011-2013 рр. виробництво валової продукції рослинництва зменшилося на 515,2 тис. грн (3,3 %), в тому числі на 100 га сільськогосподарських угідь на 2,1 тис грн. (0,4 %). Виробництво валової продукції рослинництва на одного середньорічного працівника навпаки збільшилося на 40,5 тис. грн (25,9 %), це вказує на те, що на одного середньорічного працівника припадає більше виробленої продукції. Чистий дохід збільшився на 450,3 тис. грн (3,2 %), що є позитивним для підприємства. Негативним виявилося збільшення собівартості продукції на 7340,8 тис. грн (77,4 %) та зменшення рівня рентабельності на 62,1 відсоткових пункти.

Щоб покращити дані показники необхідно провести ряд заходів щодо підвищення ефективності виробництва, яке в подальшому призведе до економічних вигід, зокрема :

• вдосконалення виробництва за рахунок науково-технічного прогресу. Природно, що при впровадженні нових технологій на підприємстві знизяться витрати на виробництво одиниці товару і через економію зросте прибуток і ефективність;

• запровадження ресурсозберігаючих технологій та модернізація устаткування;

• залучення максимального обсягу інвестицій і їх ощадливе і раціональне використання;

• підвищення якості продукції і як наслідок збільшення обсягу продажів;

З таких позицій вдосконалення виробничої діяльності ПАФ «ПЕТРІВКА» отримає досить багато вигід, таких, наприклад, як:

• нарощування темпів росту виробництва за рахунок:

• повної комплектації сировиною технологічного процесу;

• збільшення виробничих потужностей шляхом механізації виробничих процесів;

• оптимізації чисельності та складу працівників;

• оновлення асортименту продукції;

• за рахунок прибутку вдосконалення соціальний розвиток підприємства.

Основними чинниками підвищення комерційної діяльності є розширення й поглиблення асортименту, удосконалення цінової політики підприємства, застосування реклами для стимулювання продажів, використання знижок та інші [21].

Якщо говорити про комерційну діяльність, то необхідно не забувати про цінову конкурентоспроможність підприємства, адже метою комерційної діяльності є саме отримання максимального прибутку від своєї діяльності, дослідження ринку та факторів, які в подальшому впливатимуть на нашу конкурентоспроможність.

Цінова політика сільськогосподарських підприємств являє собою комплекс заходів щодо максимізації прибутку та ефективного збуту продукції, що, у свою чергу, забезпечує розширене відтворення сільськогосподарського виробництва у цілому та досягнення соціального ефекту завдяки задоволенню потреб споживачів.

Цінова політика та цінова конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств є взаємообумовленими поняттями, оскільки здатність до реалізації їх власних економічних інтересів на ринку не може бути забезпечена без здійснення відповідних заходів цінової політики, а можливість зберегти цю здатність протягом тривалого періоду часу визначає сутність конкурентоспроможності. Водночас, ситуація на ринку швидко змінюється і лише конкурентоспроможні підприємства здатні адекватно реагувати на ці зміни, не втрачаючи про цьому своїх позицій завдяки розробці ефективних цінових стратегій. Розробка таких стратегій передбачає прогнозування майбутніх цін на основі їх моніторингу на ринках всіх рівнів національного господарства та дослідження сучасної ринкової кон’юнктури і цінових стратегій конкурентів [23].

Цінова конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств – це порівняльна економічна категорія, що відображає їх здатність до утримання та зміцнення своїх позицій на ринку у довгостроковому періоді, яка забезпечується можливістю зниження цін на продукцію нижче ринкової зі збереженням прибутковості для розширеного відтворення виробництва.

Зовнішній показник цінової конкурентоспроможності підприємства, який відображає його конкурентну властивість, визначається співвідношенням цін підприємства з середніми ринковими цінами та цінами конкурентів. Для оцінки цінової конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств як економічної категорії, застосовується комплексний показник, що відображає частку можливого прибутку підприємства у складі обсягу продажу за конкурентною ціною, тобто ціною, яка є нижчою ніж у конкурентів.

Досліджено, що процес ціноутворення на ринку сільськогосподарської продукції має такі особливості: наявність загальної тенденції до перевищення рівня пропозиції над рівнем попиту; виникнення цінових диспропорції через незбалансованість попиту і пропозиції; висока вартість сільськогосподарської продукції, пов’язана зі специфікою господарювання на землі; високий рівень витрат сільськогосподарських підприємств через недосконалість технологій виробництва продукції, використання застарілої техніки, нееквівалентний обмін з промисловістю, монопольне становище переробних підприємств і ін.; низький рівень доходів населення; необхідність державної підтримки сільськогосподарських підприємств та заходів зі стимулювання попиту населення [24].

Тому доцільно буде проаналізувати цінову конкурентоспроможність основних видів сільськогосподарської продукції у ПАФ «ПЕТРІВКА» за даними таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Цінова конкурентоспроможність основних видів сільськогосподарської продукції у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, 2011-2013 рр.

Аналіз даних таблиці 2.7 свідчить, що протягом аналізованого періоду продукція зернових та зернобобових і сої є не конкурентоспроможною, а цінова конкурентоспроможність соняшнику становить 20,3 %. Це означає, що підприємство може знизити ціну на 20,3 % і не зазнати збитку. Хоча порівнюючи цінову конкурентоспроможність соняшнику протягом 2011-2013 рр. можна сказати, що в порівнянні з 2011 роком вона зменшилася на 24 відсоткових пунктів, що є негативним для підприємства.

Для підвищення ефективності цінової політики та цінової конкурентоспроможності приватного підприємства необхідно проводити дослідження щодо наслідків зміни ціни залежно від ситуації на ринку на основі аналізу умов беззбитковості та здійснення цінового моніторингу, який представляє собою оперативне відстеження реалізаційних, оптово-відпускних та роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію на ринках всіх рівнів – місцевому, регіональному та державному.