Розрахунки проводять на основі наступних даних:

• ф. 1 "Баланс";

• ф. 2 "Звіт про фінансові результати";

• розділу IХ "Дебіторська заборгованість" ф. 5 "Примітки до річної фінансової звітності".

Контрольні запитання

1. Обгрунтуйте необхідність аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості.

2. Поясність різницю між дебіторською та кредиторською заборгованістю.

3. В скільки етапів проходить аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості?

4. Охарактеризуйте етапи аналізу.

5. Які джерела інформації використовуються для аналізу?

Тема 21

Аналіз ймовірності банкрутства підприємства (2 год.)

 Література

1. Економічний аналіз: Навчальний посібник / Паланюк Н.А., Петренко В.Г. – К.: Аграрна освіта, 2010. – с. 230-231.

 Методичні вказівки

Щоб своєчасно передбачити і попередити банкрутство, потрібно систематично аналізувати фінансовий стан підприємства.

Про можливість ймовірного банкрутства в недалекому майбутньому свідчать такі показники:

• спад виробництва, скорочення обсягу продукції і хронічна збитковість;

• наявність значних сум кредиторської заборгованості;

• низькі показники коефіцієнта платоспроможності і тенденція до їх зниження;

• низький рівень забезпеченості власним оборотним капіталом;

• збільшення до небезпечних розмірів позикового капіталу;

• наявність великих понаднормативних виробничих запасів;

• зниження виробничого потенціалу підприємства та інші фактори.

Зарубіжні та вітчизняні економісти для прогнозування можливості банкрутства рекомендують використовувати інтегральні показники, які дозволяють однією цифрою охарактеризувати рівень ймовірності банкрутства.

Так, однією із найпоширеніших моделей прогнозування банкрутства є модель Альтмана:

Z = 0,111Х₁ + 13,239Х₂ + 1,67Х₃ + 0,515Х₄ + 3,80Х₅.

В розрахунках використовується п’ять факторів фінансової стійкості підприємства:

1) Х₁ – питома вага власного оборотного капіталу в формуванні оборотних активів, коефіцієнт;

2) Х₂ – оборотний капітал, що припадає на 1 грн. основного капіталу, грн.;

3) Х₃ – коефіцієнт оборотності сукупного капіталу;

4) Х₄ – рентабельність активів підприємства, %;

5) Х₅ – коефіцієнт фінансової незалежності (питома вага власного капіталу в загальній валюті балансу).

Константа порівняння становить 8.

Якщо величина показника більше 8, то ризик банкрутства малий або відсутній.

При значенні показника менше 8 ризик банкрутства присутній:

• від 8 до 5 – невеликий;

• від 5 до 3 – середній;

• від 3 до 1 – великий;

• нижче 1 – стовідсоткова неспроможність продовжувати діяльність.

Також для прогнозування банкрутства використовують моделі Спрінгейта, Лису, Таффлера та інші.

Контрольні запитання

1. Обгрунтуйте необхідність аналізу ймовірності банкрутства підприємства.

2. Які показники дають уявлення про можливість банкрутства?

---

3. Назвіть моделі, які використовуються для прогнозування ймовірності банкрутства.

4. Розкрийте методику прогнозування банкрутства з використанням моделі Альтмана.

5. За якими критеріями визначають схильність підприємства до банкрутства за моделлю Альтмана?

Тема 22

Шляхи зміцнення фінансового стану підприємства (2 год.)

 Література

1. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. За ред.. проф. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир,ПП "Рута", 2003.

 Методичні вказівки

Шляхами зміцнення фінансового стану підприємства є:

1. Перегляд поточної стратегії діяльності підприємства. Передбачає застосування нових конкурентних підходів для відновлення позиції на ринку, а також перегляду операції для забезпечення кращої підтримки загальної ділової стратегії. Найбільш дієвий варіант залежить від превалюючих умов галузі, сильних і слабких сторін підприємства та від серйозності кризи.

2. Збільшення доходів. В більшості випадків зусилля направлене на збільшення обсягів продажу. Як відомо існує декілька можливостей збільшення доходів: зниження цін, посилене

просування продукції на ринок, збільшення зусиль по збуту, розширення переліку послуг споживачам. На практиці при виході підприємств з кризи, як правило йде все таки не стільки про збільшення доходів, скільки про зниження витрат. Основною причиною цього є необхідність додаткового інвестування для практики кожної спроби збільшення доходів. Потенційні інвестори надто рідко і неохоче погоджуються працювати з неплатоспроможними підприємствами.

3. Зниження витрат. Як показує практичний досвід тактики відновлення, що направлення на зниження витрат найбільш ефективні в ситуаціях, коли структура витрат підприємства достатньо гнучка для прийняття радикальних заходів по їх виправленню. Неефективність дій піддається оцінці і корегуванню, підприємство близьке до своєї точки беззбитковості, витрати невиправдано збільшенні, існує багато джерел економії.

Відмітимо, що економія може бути досягнута при правильному обліку витрат, що входять в собівартість продукції, скороченні матеріальних витрат, зниження витрат на експлуатацію машин і механізмів, зниженні транспортних витрат, економії витрат на відрядження.

4. Продаж активів. Тактика продажу активів, на наш погляд застосовується в тих випадках, коли рух готівки потребує особливої уваги і коли найбільш прийнятним шляхом генерування наявних засобів є продаж землі, обладнання, патентів, матеріально виробничих запасів, а також скорочення діяльності (зняття з виробництва частини продукції, що знаходиться на стадії спаду, скорочення чисельності працюючих, вихід з віддалених ринків, скорочення послуг які надаються клієнтам тощо.)

5. Застосовувати фінансово - правові важелі стабілізації економічного положення підприємства.

6. Залучення додаткових грошових коштів шляхом випуску цінних напорів.

---

За сучасних умов місія цінних паперів є вигіднішою ніж залучення банківських кредитів, оскільки дивіденди по акціях сплачуються лише при наявності прибутку. Недоліком випуску акцій є загроза втрати контролю над акціонерним підприємством підприємства.

7. Використання лізингових операцій.

Інколи бути вигідніше не господарем, а орендатором. В кризовій ситуації підприємство може використовувати частину своїх фондів на умовах зворотного лізингу, суть якого полягає в тому, що підприємство продає свої фонди лізинговій компанії при одночасному укладанні з нею угод про передачу цих фондів цьому підприємству в довгострокову оренду. Це дозволяє колишньому власникові один раз отримувати значну суму коштів для інвестування на закупку нового обладнання, модернізацію технологій чи освоєння перспективної продукції. Отриманих в майбутньому прибуток може окупити витрати по орендній платі. При цьому продати фонди можна не по балансовій, а ринковій вартості, що в умовах інфляції може забезпечити певний зиск.

8. Оптимізація оподаткування.

Таким чином практичне застосування запропонованих заходів стабілізації...робництва на основі проведених досліджень буде сприяти успішному вирішенню завдань фінансової с. Ллізації та стійкості підприємства на сучасному етапі розвитку економіки України.

Контрольні запитання

1. Назвіть та охарактеризуйте шляхи зміцнення фінансового стану підприємства.

Тема 23

Правове забезпечення іпотечних відносин(2 год.)

 Література

1. Економічний аналіз: Навчальний посібник / Паланюк Н.А., Петренко В.Г. – К.: Аграрна освіта, 2010. – с. 208-214.

 Методичні вказівки00

Правове регулювання відносин іпотеки здійснюється на підставі кількох законодавчих актів.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Однак, потрібно враховувати, що хоча іпотека є одним із видів застави, вона має певні особливості.

Зокрема, питання іпотеки землі мають особливе правове регулювання, відображене у Земельному кодексі України та у Законі України "Про іпотеку". Відповідно до ст. 133 ЗКУ, у заставу можуть передаватися земельні ділянки, що належать громадянам і юридичним особам на праві власності, а також права на них (оренда, суперфіцій). Можлива також передача в заставу земельної ділянки, яка знаходиться у спільній власності (за згодою всіх співвласників). Передача в заставу частини земельної ділянки здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості).

Не зважаючи на пріоритети закріплення Земельним кодексом можливості застави земельних ділянок, цей законодавчий акт містить норми, які унеможливлюють використання ділянок сільськогосподарського призначення як предмета іпотеки.

Адже, відповідно до п. 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗКУ зі змінами в редакції Закону України № 107 від 28 грудня 2007 р. до набрання чинності Законами України про державний земельний кадастр і про ринок землі не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок. які знаходяться у власності громадян і юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до Закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для громадських потреб.

---

А згідно зі ст. 15 ЗУ "Про іпотеку", заборони й обмеження, встановлені ЗКУ щодо відчуження й цільового використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення є чинними й при їх іпотеці.

Контрольні запитання

1. Що таке іпотечні відносини?

2. Назвіть та охарактеризуйте документи, якими регулюються відносини іпотеки.

3. Розкрийте особливості іпотеки землі.

Тема 24

Особливості іпотечних відносин в аграрному секторі економіки (2 год.)

 Література

1. Економічний аналіз: Навчальний посібник / Паланюк Н.А., Петренко В.Г. – К.: Аграрна освіта, 2010. – с. 208-214.

 Методичні вказівки

У сучасній Україні, у міру переходу до ринкової форми утворилися і набувають поступового розвитку іпотечні відносини.

Іпотека – це передача в заставу землі та іншого нерухомого майна з метою отримання кредитної позички, так званого іпотечного кредиту або кредиту під заставу.

Проект Закону України "Про іпотеку", розроблений Міністерством юстиції України дає таке тлумачення іпотеки – це застава нерухомого майна, коли земля та інші речі, що становлять предмет іпотеки, залишаються в заставодавця або третьої особи (майнового поручителя), а заставоутримувач набуває право на задоволення забезпеченого іпотекою зобов’язання, якщо воно не виконане за рахунок предмета іпотеки.

Заставлене нерухоме майно залишається в користуванні заставодавця, а заставоутримувач, у разі невиконання зобов’язання боржником, має право на задоволення своєї вимоги за рахунок заставленого майна.

Нерухомим майном є земельні ділянки та все, що розташоване на цих ділянках і безпосередньо пов’язане з ними, тобто об’єкти, переміщення яких неможливе без їх руйнування або зміни їх призначення (будівлі, споруди, багаторічні насадження тощо). До нерухомого майна відносять також повітряні та морські судна, судна внутрішньої навігації та космічні об’єкти.

Предмет іпотеки – це заставлене нерухоме майно, яке є предметом кредитного зобов’язання. Таке майно може заставлятися, якщо воно не вилучене з цивільного обігу, може відчужуватися заставодавцем і на нього можливе звернення стягнення.

Предметом іпотеки можуть бути:

• земельна ділянка, частка в праві спільної власності на земельну ділянку;

• житловий будинок, приміщення, квартира, частина житлового будинку;

• дачний будинок, садовий будинок, гараж та будь-яка інша будівля господарського призначення;

• підприємство або його структурний підрозділ як цілісний майновий комплекс;

• інше майно, віднесене законом до нерухомого.

Предметом іпотеки не можуть бути:

• об’єкти державної та комунальної власності, приватизація яких заборонена законом;

• національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.

---

У країнах з ринковою економікою іпотека відіграє надзвичайно важливу роль. Власне, вона є обов’язковою умовою функціонування ринку капіталу.

Зв'язок між іпотекою та інвестиціями полягає, по-перше, у тому, що нерухомість сама є інвестицією та її придбання потребує фінансування. По-друге, рухливі інвестиції пов’язані з нерухомим майном і без забезпечення таким майном не можуть застосовуватися без значних втрат. Якщо немає застави нерухомого майна, то в більшості випадків неможливо створити довгостроковий позичковий капітал. Застава нерухомого майна буває доцільною навіть при короткостроковому кредитуванні, оскільки іпотечні кредити, як правило, дешевші, за кредити, забезпечені рухомим майном.

Важливу роль відіграє іпотека у сільському господарстві. З цього приводу віце-президент Німецької федерації нотаріусів доктор Х. Вольфштайнер зазначає: "У сільському господарстві придбання сільськогосподарських машин може фінансуватись тільки за рахунок земельного кредиту. Важливими є для сільського господарства також і поточні кредити. Необхідно мати можливість попереднього фінансування придбання весною насіння, добрив і засобів захисту рослин через кредит з тим, щоб повернути його з фактичного врожаю; навіть це, як правило, можливе лише завдяки встановленню гарантії нерухомого майна".

Іпотечний кредит є ефективним засобом трансформації капіталу в операційний. При цьому заставлена нерухомість залишається в користуванні заставодавця і продовжує виконувати свої безпосередні функції, надаючи можливість водночас одержувати значні фінансові ресурси, залучення яких в інший спосіб неможливе.

Суть іпотечних відносин в аграрному секторі економіки така сама, що й в інших секторах. Водночас іпотечні відносини в сільському господарстві мають тільки властиві їм особливості. До них насамперед належать іпотека земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Згідно із законодавством України, предметом застави можуть бути земельні ділянки (у тому числі сільськогосподарського призначення), які перебувають у приватній власності громадян України.

Сільське господарство України гостро потребує довгострокового кредитування для розвитку своєї матеріально-технічної бази. Єдиним реальним забезпеченням таких кредитів може бути застава земельних ділянок.

Обставини, що склалися в аграрному секторі економіки України, потребують активної участі всіх зацікавлених сторін і, особливо, держави у відпрацюванні механізмів іпотеки земельних ділянок сільськогосподарського призначення. У віддаленій перспективі така іпотека може стати важливим напрямом залучення інвестицій у сільське господарство України.

У даний час в Україні немає єдиної точки зору щодо перспектив розвитку іпотечних відносин. Спектр думок з цього приводу дуже широкий, а саме:

---

Смотрите также файлы

• л 1.doc

• Лек.3.Пр.і шт.ос.12.doc

• Мікробіол_молока.doc

• методичка для стаціонара (Велит).doc

• ЗВІТ.doc