ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.11.2021
Просмотров: 316
Скачиваний: 1
Білет № 1
1.Поняття інтелектуальної власності
ІВ – це права на результати мозкової діяльності людини практично в будь-якій галузі, або сфері.
Під інтелектуальною власністю розуміють не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об'єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на дотик. Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об'єктом. До немайнових об'єктів також відносять: право згадування свого імені, псевдонім.
Твір – результат творчої діяльності.
ІВ складається з 3 інститутів:
-
Авторське право та суміжні права
-
Право промислової власності
-
Нетрадиційні об'єкти ІВ.
Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю.
Для людини характерні два види творчості - художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості - винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.
2.Поняття та класифікація об’єктів інтелектуальної власності відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності, Стокгольмської конвенції, Цивільного кодексу України.
3.Система законодавства у сфері інтелектуальної власності.
Основою законодавства в цій сфері є Конституція України. Нею громадянам гарантується воля літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у результаті різних видів інтелектуальної діяльності.
Існують різні точки зору з приводу системи викладу в цивільному законодавстві норм по інтелектуальній власності: від повної спеціалізації по об’єктах в окремих законах до детальної кодифікації одним актом законодавства.
Верховна Рада України прийняла 16 січня 2003 року Цивільний кодекс України, врегулювавши в цілому основоположні відносини в сфері інтелектуальної власності. Це припускає визначення детальних положень по охороні інтелектуальної власності законами й іншими нормативно-правовими актами.
До системи законодавства про інтелектуальну власність входять:
-
Загальне законодавство України у сфері інтелектуальної власності:
• Конституція України
• Кодекси України
• Закони України
• Укази Президента України
• Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України
• Відомчі нормативно-правові акти
2. Спеціальне законодавство України у сфері інтелектуальної власності
3.Спеціальне законодавство України у сфері промислової власності:
• Закони України
• Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України
• Відомчі нормативно-правові акти
4.Спеціальне законодавство України у сфері авторського права і суміжних прав:
• Закони України
• Укази Президента України
• Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України
• Відомчі нормативно-правові акти
5. Стандарти у сфері інтелектуальної власності
6.Стандарти Всесвітньої організації інтелектуальної власності
7. Державні стандарти України (ДСТУ)
Білет № 2
1.Функції і структура Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ)
Всесвітня організація інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization, WIPO) була заснована в 1970 р. в ході реалізації Конвенції про створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності, підписаної в Стокгольмі в 1967 р
ВОІВ виконує наступні функції:
укладання нових міжнародних договорів і робота з удосконалення національного законодавства в області заохочення охорони інтелектуальної власності в усьому світі;
надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;
збір і поширення інформації;
підтримка при одночасному отримання прав на винаходи, товарні знаки, промислові зразки або моделі в декількох країнах.
Членом ВОІВ може стати будь-яка держава, яка є членом одного з двох (Паризького або Бернського) спілок, а також будь-яка держава, яка є членом ООН, одного із спеціалізованих заснування ООН або МАГАТЕ або учасником Статуту. Міжнародного суду або запрошену Генеральною асамблеєю ВОІВ приєднатися до Конвенції про створення ВОІВ.
ВОІВ має наступну структуру:
1) три адміністративні ради:
Генеральна асамблея;
Конференція;
Комітет з координації;
2) інші органи:
Постійний комітет ВОІВ по інформації про промислової власності;
міжнародне бюро.
Генеральна асамблея складається з держав - членів ВОІВ, що є також членами Паризької або Бернської конвенції. Вона збирається раз на два роки і може бути скликана також на надзвичайні сесії. Генеральна асамблея приймає спільний бюджет для всіх спілок строком на два роки.
Конференція об'єднує всіх членів ВОІВ незалежно від їх приналежності до спілкам. Вона стверджує дворічний бюджет, обговорює питання інтелектуальної власності, що представляють спільний інтерес, і може давати рекомендації з урахуванням компетенції і незалежності спілок.
В Комітет з координації входить 51 держава - член ВОІВ, що є членами виконавчих комітетів Паризького і/або Бернського спілок, а також Швейцарія. Члени Комітету вирішують адміністративні та фінансові питання, готують проект порядку денного конференції та її бюджет, пропонують Генеральної асамблеї кандидата на пост генерального директора і виконують інші завдання, поставлені перед ними Конвенцією про створення ВОІВ.
Постійний комітет ВОІВ по інформації про промислової власності реалізує в рамках ВОІВ тісне співробітництво держав, особливо національних і регіональних служб цих держав у всіх сферах патентної інформації. До комітету входять держави-члени Договору про патентну кооперацію та Союзу міжнародної патентної класифікації, а також держави - члени Паризького союзу, спеціально які висловили бажання увійти до складу Комітету.
Міжнародне бюро є секретаріатом ВОІВ і союзів і діє під контролем держав-членів. Він організовує конференції та наради, готує доповіді, документи і плани щодо поглиблення міжнародного співробітництва, реалізує проекти, збирає і поширює інформацію, а також організовує роботу п'яти міжнародних реєстраційних служб (патенти, товарні знаки, промислові зразки або моделі, позначення походження товару, аудіовізуальні твори). Бюро очолюється генеральним директором, обраним Генеральною асамблеєю на шість років з можливим продовженням терміну повноважень. Генеральний директор виконує функції служби депонування для всіх керованих ВОІВ міжнародних договорів.
Основними джерелами фінансування бюджету міжнародного бюро є внески держав-членів і збори за міжнародні реєстраційні послуги.
2. Поняття, предмет та принципи патентного права.
Патентне право - це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку з використанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.
У предмет патентного права входять, ті відносини, які виникають у результаті створення винаходу, корисних моделей, промислових зразків і сортів рослин та їх використання. Ці відносини утворюють основу предмета патентного права.
Предмет патентного права становлять відносини з економічного та духовного визнання винаходів, корисних моделей, промислових зразків і сортів рослин, а також відносини, що виникають у результаті їх використання. В якості основних принципів патентного права, тобто відправних ідей, які пронизують всю систему патентно-правових норм і служать вихідною базою для її подальшого розвитку та вирішення прямо не врегульованих законодавством ситуацій можна назвати:
1.визнання за патентовласником виключного права на використання об'єкта, на яке отримана патентна охорона.
Це положення, означає, що тільки патентовласнику належить право на виготовлення, застосування, ввезення, продаж або введення будь-яким іншим способом охоронюваного об'єкта в господарський (комерційний оборот). Всі інші особи можуть тільки пасивно утримуватися від порушення цього права. Будь-яке несанкціоноване договором або законом порушення прав власника має припиняти, а порушник піддаватися передбаченим законом санкцій.
2.дотримання розумного балансу інтересів патентовласника, з одного боку, та інтересів суспільства, з іншого.
Одним з конкретних проявів цього принципу є:
- обмеження патентних прав, тобто монополії, визначеним терміном;
вимога внесення розробником дійсного вкладу в рівень техніки і тим самим збагачення громадських знань;
- обмеження патентних прав в інтересах громадських інтересів (примусова ліцензія);
- обов'язок власника сумлінно використовувати права;
- дозвіл разового використання прав для виготовлення ліків, а також для наукових цілей;
- вичерпання прав патентовласника після введення об'єкта в господарський оборот законним шляхом.
- надання охорони лише тим розробок, які в офіційному порядку визнані охоронноздатними. Для отримання охорони заінтересована особа має подати правильно оформлену заявку.
Якщо заявка на результат інтелектуальної діяльності не подавалася, то цей результат не має патентної охорони, тобто патентне право пов'язано з дотриманням певних формальностей, виконання яких повно і чітко регламентується законом;
охорона прав не тільки патентовласників, але і дійсних розробників (винахідників, авторів).
3.Поняття майнових і немайнові прав.
Майнові права — це права фізичних чи юридичних осіб, які пов'язані з майном, відмінні від права власності.
Поняття майнового права визначено ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до нього майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України, "на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів".
Особисті немайнові права інтелектуальної власності (згідно з ЦКУ)
1. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:
1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.
3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.
4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.
Білет №3
1.Джерела патентного права
Патентне право - це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку з використанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.
Основними джерелами патентного права на сьогодні є :
Конституція України; Цивільний кодекс України, ЗУ «Про власність»; ЗУ «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності»; «Про науково-технічну інформацію»; «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; «Про охорону прав на промислові зразки»; Положення про Державне патентне відомство України та інші НПА. Важливим джерелом патентного права України є міжнародні договори (Паризька конвенція про охорону промислової власності). Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством-застосовуються правила міжнародного договору.
2.Патентне право і його зв’язок з цивільним, адміністративним, господарським та кримінальним правом.
Система охорони промислової власності повинна бути підкріплена ефективною системою захисту прав, яка має відповідну нормативно-правову базу в галузі цивільного, адміністративного і кримінального права. Без належної системи, що забезпечує як захист прав, так і запобігання можливості отримання аналогічних прав іншими особами, система охорони промислової власності не має цінності. По адміністративному праву передбачені вирішення певних категорій спорів, що виникають переважно на стадії оформлення прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки.
Оскарження прав на об'єкти промислової власності в адміністративному порядку визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення , «Про охорону прав на промислові зразки, «Про охорону прав на сорти рослин . Даний порядок захисту прав чинне законодавство передбачає накладення штрафів. Передбачено звернення зацікавленої особи в Апеляційний рада Держпатенту України.
Цивільно-правові способи захисту являють собою передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених або оскаржуваних прав і інтересів авторів об'єктів промислової власності або власників прав на них, припинення порушень, а також майнове вплив на порушників.
Поряд з цивільно-правовими способами захисту прав на об'єкти промислової власності, законодавство України передбачає також кримінально-правову відповідальність за деякі порушення прав.
Кримінально правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед автором або власником прав на об'єкт промислової власності.
Так, привласнення авторства на чуже винахід, корисну модель, промисловий зразок, або розголошення, без згоди автора, змісту винаходу, корисної моделі або промислового зразка до їх офіційної публікації карається штрафом до 30 мінімальних розмірів заробітної плати або виправними роботами на строк до 2 років.