ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 17.11.2021

Просмотров: 663

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.



25. Поясніть систему державного регулювання інноваційною діяльністю.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

  • визначення й підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального та місцевого рівнів;

  • формування й реалізації державних, галузевих, регіональних та місцевих програм;

  • створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки й стимулювання інноваційної діяльності;

  • фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

  • встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;

  • підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Законом встановлено повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері інноваційної діяльності (також Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності, Центральні органи виконавчої влади):

1)Верховна Рада України визначає єдину державну політику у сфері інноваційної діяльності, а саме:

створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності;

затверджує пріоритетні напрями інноваційної діяльності;

в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інноваційної діяльності.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні й районні ради відповідно до їхньої компетенції:

затверджують регіональні інноваційні програми, що кредитуються з бюджету АРК, обласних і районних бюджетів;

визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансової підтримки регіональних інноваційних програм;

контролюють фінансування регіональних інноваційних програм за кошти бюджету АРК, обласних і районних бюджетів.

3)Представницькі органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради відповідно до їхньої компетенції:

затверджують місцеві інноваційні програми;

у межах коштів бюджету розвитку визначають кошти місцевих бюджетів для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм;

створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм за кошти місцевих бюджетів, затверджують їхні статути чи положення про них, підпорядковують їх своїм виконавчим органам;

доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих інноваційних програм за рахунок коштів місцевого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення) або через комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи;

затверджують порядок формування і використання коштів комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;


контролюють фінансування місцевих інноваційних прог-рам за кошти місцевого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їхні регіональні відділення);

контролюють діяльність комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ.





26. Поясніть умови виникнення попиту на інновації.

До чинників, які найбільшою мірою стимулюють фірми до залучення інновацій, належать:

  • зниження рівня стабільності надходжень матеріальних і сировинних ресурсів, які підприємства використовують у процесі виготовлення продукції;

  • розширення асортименту продуктів, які претендують па те саме місце на ринку;

  • зміна потреб і бажань клієнтів

  • економічні цикли, потрясіння і непевності, що впливають на ринок;

  • технологічні зрушення, що спричиняють зміну сформованих ідеологій виробництва продукції тощо.

Насичення ринку певними товарами зменшує підприємницький дохід фірми. Це підштовхує підприємців відшукувати нові можливості для його отримання, які можуть критися у зміні напряму діяльності, в освоєнні виробництва нового продукту, у нових способах використання традиційних ресурсів, у залученні принципово нової технології, яка радикально поліпшує властивості товару (як це бу-ло, наприклад, із телевізорами при переході від лампових до транзисторних, а відтак — і цифрових). Все це інновації, які можуть забезпечити підприємству конкурентні переваги, створити умови для зміцнення його ринкових позицій, стабільного розвитку.

Конкурентні переваги — характеристики підприємства, його продукції чи послуг, які забезпечують йому певні переваги над конкурентами. Підприємці за своєю суттю мають створювати щось нове, відмінне від уже відомого. Ініціативність, підприємливість — це одна із найважливіших складових, яка дозволяє їм виділитися серед інших, вирватись уперед, зайняти кращі позиції.

Підприємець — індивід, який завдяки наявності певних рис створює підприємство або бізнес, керує ним і бере на себе всі пов'язані із цим ризики з метою отримання підприємницького доходу.


27. Розкрийте сутність інноваційної безпеки підприємства.

Інноваційна безпека підприємства – це такий рівень розвитку його інноваційних потужностей та потенціалу, що дозволяє досягти стану захищеності від внутрішніх та зовнішніх економічних загроз в умовах нестабільності економіки. Інноваційна безпека за своєю структурою має три основні групи ризиків:

  • технологічні ризики – ризики пов’язані з вірогідністю отримання кінцевих наукових результатів, своєчасністю, безпекою та перспективністю проведених робіт та отриманих результатів, відповідністю сучасному технологічному обладнанню до прийняття та запуску у промислове виробництво отриманих розробок.

  • Ринкові ризики – ризики пов’язані з готовністю ринкового середовища, на який вийде підприємство з інноваційною розробкою, до прийняття цієї інновації, наявність прихованого попиту чи очікування ринку, розробок конкурентів і т. ін.

  • Проектні ризики – ризики пов’язані безпосередньо з плануванням, розробкою та запровадження інноваційного проекту, його вартістю, терміном, якістю виконання та цінністю отриманого результату.


В контексті активізації процесів формування економічної безпеки підприємства засобами інноваційного розвитку визначено три основні функції інновацій:

  1. Забезпечення росту та якісного оновлення продукції на рівні як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому;

  2. Здійснення прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються найважливіших народногосподарських пропорцій: відтворювальних, галузевих, вартісних;

  3. Реалізація новітніх досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва на мікро- та макрорівнях.


28. Розкрийте сутність економічної та інноваційної безпеки підприємства.

Економічна безпека підприємства – це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загрозам і забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і у майбутньому. Інноваційна безпека підприємства – це такий рівень розвитку його інноваційних потужностей та потенціалу, що дозволяє досягти стану захищеності від внутрішніх та зовнішніх економічних загроз в умовах нестабільності економіки. Процес формування та актуалізації економічної безпеки підприємства залежить від рівня інноваційного розвитку економіки держави в цілому та підприємства зокрема, що збільшують ступінь реалізації потреб суспільства, забезпечують розвиток підприємств і підвищення рівня їх конкурентоспроможності.

29.Розкрийте сутність глобалізації та науково-технічного співробітництва.

Глобалізація – складний, багатогранний процес, що охоплює всі сторони суспільного розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу внаслідок формування єдиного всесвітнього господарського організму. Конкретними формами вияву глобалізації стали:

  • Розвиток транснаціонального капіталу;

  • Формування світових ринків (товарних, фінансових, технологічних, інформаційних

  • Утворення регіональних економічних об’єднань.

Суб’єктами глобалізації є міжнародні інституції (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі, Світова організація стандартизації та ін.), уряди окремих держав, а також ТНК. Глобалізація економіки сприяє міжнародному науково-технічному співробітництву організацій і підприємств, розташованих у різних країнах.

Основними формами науково-технічного співробітництва є:

  • Координація наукових і технічних досліджень;

  • Спільне проведення дослідження;

  • Кооперація робіт в галузі наукових і технічних досліджень.


30. Розкрийте сутність національної інноваційної системи.

Національна інноваційна система – це сукупність законодавчих, структурних і функціональних компонентів (інституцій), які задіяні у процесі створення та застосування наукових знань та технологій і визначають правові, економічні, організаційні та соціальні умови для забезпечення інноваційного процесу. Метою розвитку національної інноваційної системи є створення умов для підвищення продуктивності праці та конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників шляхом технологічної модернізації національної економіки, підвищення рівня їх інноваційної активності, виробництва інноваційної продукції, застосування передових технологій, методів організації та управління господарською діяльністю для покращення добробуту людини та забезпечення стабільного економічного зростання. Отже, національна інноваційна система включає два основні елементи:


  1. Організації, тобто формальні структури, свідомо створені для реалізації певної мети. Це, зокрема, – вищі навчальні заклади, науково-дослідні організації, вечурні фонди та державні органи, що розробляють та реалізують інноваційну політику;

  2. Інститути, які є системою загальноприйнятих звичаїв, традицій, поширеної практики, правил, законодавчих актів, які регулюють взаємовідносини між окремими людьми, групами та організаціями в процесі здійснення інновацій.


31. сутність регіональної інноваційної системи

Крім того, автори даного підходу підкреслюють, що в локальному масштабі основні складові елементи НІС з властивими їм рисами дублюються в РІС. Суттєвими характеристиками РІС визнано наступні:

- організаційна структура фірм-провідних учасників інноваційного процесу;

- міжкорпоративні взаємозв’язки, а саме – інтенсивність взаємодії бізнес-сектору та інших організацій;

- роль державного сектору та державної інноваційної політики;

- інституційна структура фінансового сектору;

- активність та фінансування НДДКР (співвідношення приватного та державного секторів);

- регіональна інституційна структура державного сектору;

- індустріальна структура (середній розмір компаній, ефективність конкурентного середовища, основні сектори промисловості тощо);

- територіальна організаційна структура (рівень урбанізації, наявність регіональних виробничих мереж) та масштаб внутрішньорегіональних агломерацій (інноваційних кластерів, підприємств типу спін-офф та масштаби спілловерного - рівень відкритості та інтегрованості у глобальну виробничу систему, здатність залучати зовнішні ресурси розвитку; ефекту);

- історичні особливості, культурні норми та традиції, що впливають на економічну діяльність.

(решта в питанні 3, тема 9)


32. Сутність концептуальних основ управління інноваційним розвитком

Сучасна ринкова економіка характеризується динамічністю і нестабільністю процесів, що відбуваються на ринку, (постійними на ринку є тільки зміни). Економіка перехідного типу характерна для України, як і для інших країн ринкових перетворень, що вступили на шлях, відрізняється підвищеним рівнем нестабільності, якому можна охарактеризувати частотою змін вектора розвитку (по величині 1і напрямку). Підприємства, для того щоб вижити і розвиватися змушені адаптуватися до цих змін. Природним засобом динамічного приведення у відповідність внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем є інноваційна діяльність і інновації.

Інноваційна діяльність (інноваційний процес) означає процес створення, впровадження і поширення інновацій.

Основною сутністю інновації і інноваційної діяльності є зміни, які розглядаються як джерело доходу.

Інновацію слід розглядати як кінцевий результат діяльності по створенню і використанню нововведень, втілених у вигляді удосконалених чи нових товарів (виробів чи послуг), технологій їхнього виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, що сприяють розвитку і підвищенню ефективності функціонування підприємств, які їх використовують.