Файл: 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ(варіант2).doc

Скачать файл
Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 08.12.2021

Просмотров: 310

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

в) числа з розмірністю слід записувати цифрами, а без розмірності словами (відстань – 2 мм, відміряти три рази);

г) позначення одиниць слід писати в рядок з числовим значенням без перенесення в наступний рядок. Між останньою цифрою числа і позначенням одиниці слід робити пропуск (100 Вт, 2 А);

д) якщо наводиться ряд числових значень однієї і тієї ж фізичної величини, то одиницю фізичної величини вказують тільки після останнього числового значення (1,5; 1,75; 2 мм);

е) позначення величин з граничними відхиленнями слід записувати так: 100 ± 5 мм;

ж) буквені позначення одиниць, які входять в добуток, розділяють крапкою на середній лінії (·); знак ділення замінюють косою рискою (/);

и) порядкові числівники слід записувати цифрами з відмінковими закінченнями (9-й день, 4-а лінія); при кількох порядкових числівниках відмінкове закінчення записують після останнього (3,4,5-й графіки); кількісні числівники записують без відмінкових закінчень (на 20 аркушах); не пишуть закінчення в датах (21 жовтня) та при римських числах (XXI століття);

к) скорочення слів в тексті не допускаються, крім загальноприйнятих в українській мові і установлених в стандарті ГОСТ 2.316-68, а також скорочень, які прийняті для надписів на виробі (в тексті вони повинні бути виділені великим шрифтом: ON, OFF), а якщо надпис складається з цифр або знаків, то в лапках. Лапками також виділяють найменування команд, режимів, сигналів (“Запуск”);

л) дозволяється виконувати записи математичних виразів за формою:

;

знак множення “ ” замінювати зірочкою “ ”;

= z 1/2 = z 0,5;

;

A1 = A1 = A(1);

20C = +- 20C = +- 20 ЦЕЛ;

200 = 200 (+20; -30);

м) не дозволяється:

- допускати професійних або місцевих слів і виразів (техніцизмів);

- після назви місяця писати слово “місяць” (не “в травні місяці”, а “в травні”);

- використовувати вирази: “цього року”, “минулого року”, слід писати конкретну дату “в червні 2001 року”;

- використовувати позначення одиниць фізичних величин без цифр, необхідно писати повністю: “кілька кілограмів” (за виключенням оформлення таблиць і формул);

- з'єднувати текст з умовним позначенням фізичних величин за допомогою математичних знаків (не “швидкість = 5 км/год”, а ”швидкість дорівнює 5 км/год”, не “температура дорівнює - 5° С”, а “температура дорівнює мінус 5С ”);

- використовувати математичні знаки <,>, o, №, %, sin, cos, tg, log та ін. без цифрових або буквених позначень. В тексті слід писати словами “нуль”, “номер”, “логарифм” і т.д.;

- використовувати індекси стандартів (ДСТУ, СТП) без реєстраційного номера.


2.1.3 Оформлення формул


Кожну формулу записують з нового рядка, симетрично до тексту. Між формулою і текстом пропускають один рядок.

Умовні буквені позначення (символи) в формулі повинні відповідати установленим у міждержавному стандарті ГОСТ 1494-77. Їх пояснення наводять в тексті або зразу ж під формулою. Для цього після формули ставлять кому і записують пояснення до кожного символу з нового рядка в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, розділяючи крапкою з комою. Перший рядок повинен починатися з абзацу з слова “де” і без будь-якого знака після нього.

Всі формули нумерують в межах розділу арабськими числами. Номер вказують в круглих дужках з правої сторони, в кінці рядка, на рівні закінчення формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Дозволяється виконувати нумерацію в межах всього документа.

Приклад

Таким чином, момент тертя в кернових опорах


Мт = - к G1,5, (5.1)


де к – коефіцієнт пропорційності;

G – вага рухомої частини вимірювального

механізму.

Одиницю виміру, при необхідності, заключають в квадратні дужки

I = [A]. (5.2)

Числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка не нумеруючи. Одиницю виміру заключають в круглі дужки. Наприклад,

I = = 2,2 (А).

Розмірність одного й того ж параметра в межах документа повинна бути однаковою.

Якщо формула велика, то її можна переносити в наступні рядки. Перенесення виконують тільки математичними знаками, повторюючи знак на початку наступного рядка. При цьому знак множення “·” замінюють знаком “х”.

Формула є частиною речення, тому до неї застосовують такі ж правила граматики, як і до інших членів речення. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які слідують одна за другою і не розділені текстом, розділяють комою.

Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках за формою: “…в формулі (5.2)”; “... в формулах (5.7, …, 5.10)”.


2.1.4 Оформлення ілюстрацій


Для пояснення викладеного тексту рекомендується його ілюструвати графіками, кресленнями, фрагментами схем та ін., які можна виконувати чорною тушшю, простим олівцем середньої твердості та комп’ютерною графікою.

Розміщують ілюстрації в тексті або в додатках.

В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо на даній вона не уміщується без повороту.

На всі ілюстрації в тексті ПЗ мають бути посилання. Посилання виконують за формою: “...показано на рисунку 3.1.” або в дужках за текстом (рисунок 3.1), на частину ілюстрації: “... показані на рисунку 3.2,б”. Посилання на раніше наведені ілюстрації дають з скороченим словом дивись (див. рисунок 1.3).

Наведена форма запису (Рисунок …) відповідає вимогам ГОСТ 2.105-95. ДСТУ 3008-95 допускає скорочення, тобто замість „Рисунок …” – „Рис …”.

Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок (3 інтервали).

Всі ілюстрації в ПЗ називають рисунками і позначають під ілюстрацією симетрично до неї за такою формою: “Рисунок 3.5 – Найменування рисунка”. Крапку в кінці не ставлять, знак переносу не використовують. Якщо найменування рисунка довге, то його продовжують у наступному рядку починаючи від найменування.

Нумерують ілюстрації в межах розділів, вказуючи номер розділу і порядковий номер ілюстрації в розділі розділяючи крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа.

Пояснюючі дані розміщують під ілюстрацією над її позначенням.

У випадку, коли ілюстрація складається з частин, їх позначають малими буквами українського алфавіту з дужкою (а), б)) під відповідною частиною. В такому випадку після найменування ілюстрації ставлять двокрапку і дають найменування кожної частини за формою:

а – найменування першої частини; б – найменування другої частини

або за ходом найменування ілюстрації, беручи букви в дужки:

Рисунок 3.2 - Структурна схема (а) і часові діаграми (б) роботи фазометра


Якщо частини ілюстрації не вміщуються на одній сторінці, то їх переносять на наступні сторінки. В цьому випадку, під початком ілюстрації вказують повне її позначення, а під її продовженнями позначають “Рисунок 3.2” (продовження). Пояснюючі дані розміщують під кожною частиною ілюстрації.

Якщо в тексті є посилання на складові частини зображеного засобу, то на відповідній ілюстрації вказують їх порядкові номери в межах ілюстрації.

Якщо ілюстрація є фрагментом повної розробленої схеми, то для всіх компонентів вказують ті позиційні позначення, які вказані на схемі.

Якщо ілюстраціями являються фотографії, то останні повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу і позначені як рисунки.


2.1.5 Оформлення таблиць


Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не уміщується і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту, або з поворотом на кут 90 за годинниковою стрілкою.

ГОСТ 2.105-95 пропонує запис „таблиця”, на відміну від ДСТУ 3008-95 – „табл.”.

На всі таблиці мають бути посилання за формою: “наведено в табли-ці3.1”; “ ... в таблицях 3.1 – 3.5” або в дужках по тексту (таблиця 3.6). Посилання на раніше наведену таблицю дають з словом дивись (див. таблицю 2.4) за ходом чи в кінці речення.

Таблицю розділяють на графи (колонки) і рядки. В верхній частині розміщують головку таблиці, в якій вказують найменування граф. Діагональне ділення головки таблиці не допускається. Ліву графу (боковик) часто використовують для найменування рядків. Допускається не розділяти рядки горизонтальними лініями. Мінімальна між основами рядків - 8 мм. Розміри таблиці визначаються об'ємом матеріалу.

Графу “№ п/п” в таблицю не включають. При необхідності нумерації, номера вказують в боковику таблиці перед найменуванням рядка.

Найменування граф може складатися з заголовків і підзаголовків, які записують в однині, симетрично до тексту графи малими буквами, починаючи з великої. Якщо підзаголовок складає одне речення з заголовком, то в цьому випадку його починають з малої букви. В кінці заголовків і підзаголовків граф таблиці крапку не ставлять. Дозволяється заголовки і підзаголовки граф таблиці виконувати через один інтервал.

Якщо всі параметри величин, які наведені в таблиці, мають одну й ту саму одиницю фізичної величини, то над таблицею розміщують її скорочене позначення (мм). Якщо ж параметри мають різні одиниці фізичних величин, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми (Довжина, мм).

Текст заголовків і підзаголовків граф може бути замінений буквеними позначеннями, якщо тільки вони пояснені в попередньому тексті чи на ілюстраціях ( D - діаметр, Н - висота і т.д.). Одна­кові буквені позначення групують послідовно в порядку росту їх індексів, наприклад: (L1, L2, ...).

Найменування рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими буквами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять. Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми.

Для опису визначеного інтервалу значень в найменуваннях граф і рядків таблиці можна використовувати слова: “більше”, “менше”, “не більше”, “не менше”, “в межах”. Ці слова розміщують після одиниці фізичної величини:

(Напруга, В, не більше),

а також використовують слова “від”, “більше”, “до”:

(Від 10 до 15; більше 15; до 20)

Дані, що наводяться в таблиці, можуть бути словесними і числовими.

Слова записують в графах з однієї позиції. Якщо рядки таблиці не розділені лініями, то текст, який повторюється і складається з одного слова дозволяється замінювати лапками (,,). Якщо текст складається з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “те ж”, а далі лапками. При розділенні таблиці горизонтальними лініями - ніякої заміни не виконують.

Числа записують посередині графи так, щоб їх однакові розряди по всій графі були точно один під одним, за виключенням випадку, коли вказують інтервал. Інтервал вказують від меншого числа до більшого з тире між ними:

12 – 35

122 – 450.

Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, з однаковою кількістю знаків після коми в одній графі. Розміри в дюймах можна записувати у вигляді: І/2", 1/4", 1/8".

Ставити лапки замість цифр, чи математичних символів, які повторюються не можна. Якщо цифрові чи інші дані в таблиці не наводяться, то ставиться прочерк.

Таблиці нумерують в межах розділів і позначають зліва над таблицею за формою: “Таблиця 4.2 – Найменування таблиці”. Крапку в кінці не ставлять. Якщо найменування таблиці довге, то продовжують у наступному рядку починаючи від слова “Таблиця”. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в розділі, розділених крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа.

Таблиця може бути великою як в горизонтальному, так і в вертикальному напрямках, або іншими словами може мати велику кількість граф і рядків. В таких випадках таблицю розділяють на частини і переносять на інші сторінки або розміщують одну частину під іншою чи поряд.

Якщо частини таблиці розміщують поряд, то в кожній частині повторюють головку таблиці, а при розміщенні однієї частини під ін­шою - повторюють боковик.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

При перенесенні частин таблиці на інші сторінки, повторюють або продовжують найменування граф. Допускається виконувати нуме­рацію граф на початку таблиці і при перенесенні частин таблиці на наступні сторінки повторювати тільки нумерацію граф.

У всіх випадках найменування (при його наявності) таблиці розміщують тільки над першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть “Продовження таблиці 4.2” без крапки в кінці.

Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.


2.2 Зміст


Зміст розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки. До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) суті проекту (роботи); висновки; рекомендації; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу. У змісті можуть бути перелічені номери й назви ілюстрацій та таблиць з зазначенням сторінок, на яких вони вміщені.

Зміст є третім за нумерацією пояснювальної записки аркушем, на якому для курсового проекту виконують основний надпис за формою 2 (40×185 мм), на наступних – за формою 2а (15×185 мм).

Назви заголовків змісту повинні однозначно відповідати назвам заголовків пояснювальної записки за текстом. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною. Форми подачі розділів та підрозділів в змісті для курсових проектів (КП) та робіт (КР) мають різницю і показані нижче.


КП


1 Розробка ...

1.1 Варіанти ...

1.1.1 ...



2 Заголовок другого розділу

2.1 Заголовки підрозділів

2.1.1 ...



3 Заголовок третього розділу

3.1 Заголовки підрозділів

3.1.1 ...



КР

1 Аналіз ...

1.1 Огляд ...

1.1.1 ...



2 Заголовок другого розділу

2.1 Заголовки підрозділів

2.1.1 ...



3 Заголовок третього розділу

3.1 Заголовки підрозділів

3.1.1 ...




Обсяг пояснювальної записки враховується до додатків. Для решти кожний додаток має свою нумерацію сторінок згідно вимог стандартів.






2.3 Складові частини пояснювальної записки


Пояснювальна записка повинна відповідати індивідуальному завданню, а її оформлення – чинним стандартам (ГОСТ-и та ДСТУ), які слід враховувати на момент виконання розробки з врахуванням всіх офіційних змін, введених в дію.

Конкретний зміст пояснювальної записки до КР чи КП (вихідні дані та перелік питань, які підлягають розробці) визначає керівник, обов’язковими складовими якої є:

- вступ

- аналіз сучасного стану питання та обґрунтування мети;

- основна частина, яка складається із аналітично-розрахункової частини (для КР) та технічної (для КП);

- висновки;

- література;

- додатки.

Вступ, висновки, література, додатки, як розділи, не нумеруються.

Текст пояснювальної записки бажано подавати лаконічно та обґрунтовано.


2.4 Вступ


Вступ пишуть з нової пронумерованої сторінки з заголовком „Вступ” з абзацу (ГОСТ 2.105-95 -для КП) або посередині (ДСТУ 3008-95 -для КР) великими буквами з більш високою насиченістю (жирністю) шрифту.

Текст вступу повинен бути коротким і висвітлювати питання актуальності, значення, сучасний рівень і призначення курсового проекту (роботи).

У вступі і далі за текстом не дозволяється використовувати скорочені слова, терміни, крім загальноприйнятих.

Вступ висвітлює:

    • стан розвитку проблеми в даній галузі, до якої має відношення розробка;

    • галузь використання та призначення;

    • мету та загальну постановку задачі;

    • актуальність, яка повинна представлятись останнім абзацом вступу, з метою стислого викладання суті розробки цього напрямку.

    Кількість сторінок вступу не повинна перевищувати, 1 – 2-х сторінок. Якщо в завданні на курсовий проект пропонується вибрати схему за декількома варіантами, то у вступі проводиться обґрунтування вибраного варіанту.


    2.4.1 Аналіз сучасного стану питання та обґрунтування теми


    Цей підрозділ є обов’язковим та передбачає посилання до відомих вітчизняних аналогів, враховуючи тенденції розвитку та сучасний стан даної галузі науки.

    Порівняльний аналіз та обґрунтування теми проекту повинно здійснюватись на рівні інженерного мислення із всебічним використанням сучасних досягнень науки та техніки.

    В цьому розділі необхідно порівняти декілька відомих технічних засобів, програмних платформ або програмних систем, що використовуються для розв’язання аналогічних завдань. Глибина огляду в географічному та часовому аспектах характеризує його повноту. Достатнім є аналіз патентної науково-технічної вітчизняної та зарубіжної літератури протягом декількох останніх років, електронних документів (електронних книг, INTERNET – сайтів, web – сторінок ).

    У випадку застосування новітньої інформації, яка береться з іноземних джерел сторінки INTERNET-у, необхідно ввести звернення до додатків з обов’язковим перекладом на державну мову або подавати за текстом пояснювальної записки відповідного розділу. Наприклад: „Більшість мікросхем ІМС TDA6101Q […] працюють в досить обмеженому температурному інтервалі, а саме, 20...+65°С. Отже, відеопідсилювач побудуємо з використанням дискретних елементів, які мають меншу вартість і працюють при більш високих напругах, які показані на рисунку 1, а параметри представлені в таблиці 1.”



    Рисунок 1 – Структурна схема IMC TDA6101Q

    Таблиця 1 – Основні параметри IMC TDA6101Q

    Тип мікросхем

    TDA6101Q

    Фірма виробник

    Philips

    Функціональне призначення

    Високовольтний відеопідсилювач

    UИП, В

    0…250

    UВИХ, В

    14…250

    VU ВИХ, В/мкс

    1700

    UСМ ВХ, мВ

    -50…+50

    IВХ.ПР, мкА

    0…20

    tНАР.НС

    55

    T, °С

    -20…+65

    Корпус

    DBS9MPF


    Запропоновані можливі варіанти розв’язання основного питання повинні підкріплюватись техніко-економічним аналізом та визначенням оптимального варіанту.

    Рекомендований обсяг розділу 5-7 сторінок.


    2.5 Основна частина пояснювальної записки


    Основна частина пояснювальної записки для курсових робіт містить аналітично-розрахункову частину, для курсових проектів – технічну.



    2.5.1 Вимоги до основної частини пояснювальної записки


    Обсяг пояснювальної записки, як правило, встановлюється в межах годин, передбачуваних для вивчення дисципліни, та не повинен перевищувати 30 стор. КР та 50 стор. КП разом з теоретичною частиною.

    В основній частині пояснювальної записки до КР (КП) викладаються проектні та перевірочні розрахунки об’єкту проектування (дослідження).

    Для курсових робіт, які пов’язана з математичним моделюванням та теоретичними дослідженнями, теоретично-розрахункова може складати 60% обсягу аркушів пояснювальної записки.

    Для курсових проектів теоретична частина вводиться для роз’яснення основних положень прийнятих методик розрахунку, що також може складати до 40% загального обсягу пояснювальної записки. 60% обсягу пояснювальної записки містять обґрунтування прийнятих рішень та всі необхідні розрахунки об’єкта проектування.

    Розрахункова частина має бути логічно пов’язана з теоретичними відомостями теми роботи (проекту), демонструватись ілюстративним матеріалом (графіками, схемами, діаграмами) або таблицями з обов’язковим посиланням до цих рисунків (таблиць) за текстом пояснювальної записки.

    При викладені тексту пояснювальної записки не допускається переписування матеріалів літературних джерел, сканування рисунків, які мають відношення до технічної частини. Частину описового змісту або розрахунків (таблиць), графічної інформації бажано розміщувати в додатках пояснювальної записки.

    За текстом пояснювальної записки повинні бути посилання до рисунків, таблиць, додатків, що входять до змісту роботи (проекту).

    Графічна частина роботи може подаватись як інформація за текстом пояснювальної записки або додатків, що чітко визначаються керівником проекту в індивідуальному завданні.

    Якщо при проектуванні об’єкту виникає потреба в експериментальному досліджені або машинному моделюванні, то ця частина повинна утримувати детальне обґрунтування та аналіз отриманих результатів.

    При виконанні текстової та графічної частини проекту (роботи) рекомендується надавати перевагу машинному друку або використанню програмного продукту. Розрахунки, які входять до пояснювальної записки, рекомендується виконувати за допомогою ліцензованих комп’ютерних програм (Paskal, Word Bentch, Matkad Elektroniks, Компас і подібні) графічні роботи (P-Cad, Autocad, Компас, Архікад і подібні). Також можна використовувати програмні матеріали, які розроблені кафедрами відповідних інститутів.

    Слід вказувати назву програмного продукту, який використовується в проекті; намагатись забезпечити повне розуміння його використання (здебільшого європейського) з метою щоб графічні позначення не вступали в протиріччя з діючими стандартами. Також необхідно в розділі моделювання вводити пов’язування існуючих позначень з використанням іноземних або мати згоду (рішення) кафедри до використання цього програмного продукту.


    2.5.2 Аналітично-розрахункова частина


    Для курсової роботи (КР) аналітично-розрахунковий розділ є основною частиною пояснювальної записки за обсягом та змістом. Пояснювальна записка може містити декілька розділів, які визначаються темою та індивідуальним завданням на курсову роботу.

    При виконанні цієї частини КР слід дотримуватись обґрунтованого та аргументованого стилю викладення, та врахувати можливі варіанти розв’язання поставленої задачі на підставі проведеного аналізу відомих розвязків. Аргументація за текстом повинна підсилюватись відповідними розрахунками, графіками, діаграмами, таблицями тощо.

    Ця частина може супроводжуватись, наприклад:

    - розробкою уточненої методики розрахунку заданого в КР пристрою;

    - оптимізацією на ЕОМ параметрів обраного варіанту конструкції пристрою;

    - розробкою декількох варіантів схем ( кінематичних, гідравлічних, пневматичних, електричних, комбінованих) пристрою, їх порівняльним аналізом і вибором оптимального;

    - розробкою варіантів маршрутної технології механічної обробки заданої деталі, їх аналізом і вибором оптимального;

    - виконанням завдань з окремих розділів дисциплін;

    - схематичним проектуванням окремих вузлів радіотехнічних та електронних пристроїв або нескладних пристроїв в цілому;

    - проведенням розрахунків для проектування складових частин електронних мереж та електричних станцій;

    - отриманням або застосуванням відомої математичної моделі; її комп’ютерне моделювання і представленням результатів в графічному (табличному) з обов’язковим аналізом отриманих результатів;

    - розробкою оригінальних програм для проведення моделювання чи розрахунків;

    - бізнес-планів різного роду організацій і підприємств з поглибленим аналізом проблеми дослідження, застосуванням на практиці або конкретним прикладом використання досліджуваного явища на практиці господарювання;

    - перевіркою отриманої моделі на адекватність шляхом порівняння результатів комп’ютерного моделювання і результатів експериментальних досліджень та оцінкою похибки моделі (стосовно робіт науково-дослідного характеру).


    2.5.3 Технічна частина


    Склад технічної частини може бути охоплений декількома розділами, які визначаються темою та індивідуальним завданням.

    Технічна частина може представлятись:

    - розробкою принципових кінематичних, гідравлічних, пневматичних, електричних чи комбінованих схем об’єкта проектування;

    - розрахунками (проектними та перевірочними) об’єкта проектування на надійність, міцність, жорсткість, теплостійкість тощо;

    - описанням конструктивної будови об’єкта проектування та його складових частин;

    - розрахунками режимів механічної обробки заданої деталі для визначених індивідуальному завданні технологічних переходів;

    - аналізом існуючих конструкцій, методів та технологій (новітніх розробок) та їх використання в будівництві;

    - більш детальними проробками питань, пов’язаних з проектуванням електричних частин станцій, підстанцій, мереж;

    - використанням конструкторських розрахунків та навчальних креслень (з застосуванням комп’ютерної графіки) окремих складових проектованого пристрою (друкованої плати, синтезу комбінованої схеми конструкції, деталювання тощо);

    - технічною реалізацією на рівні схем, креслень, текстів (лістингів);

    - алгоритмів програмного забезпечення, індивідуальних програмних продуктів, підтверджених експериментальним дослідженням або моделюванням, результатом яких повинні бути часові діаграми станів вузлів.

    Розробка будь-якого пристрою, механізму, конструкції, технологічного процесу або програмного продукту передбачає поглиблений варіантний аналіз для вибору оптимального. Оптимальний варіант доводиться на підставі відповідних розрахунків з точки зору технічної та економічної доцільності його реалізації.

    Наступний етап проектування, етап конструкторсько-технологічної розробки, бажано підтверджувати експериментальним дослідженням або моделюванням (для спеціальностей радіоелектронних, енергетичних та комп’ютерної інженерії, за виключенням будівельних і машинобудівних спеціальностей, об’єкти КП яких не можуть бути виготовлені як натурні зразки через їх високу технічну складність і вартість):

    - на підставі індивідуального завдання на розробку і виготовлення дослідного зразка лабораторного макету пакета програм, стенду, системи окремого блоку відповідного пристрою;

    - створення моделі або застосування відомої для корекції існуючої;

    - наведенням обґрунтувань програм та їх алгоритмів з методиками проведення.


    2.6 Висновки


    Висновки оформлюють з нової пронумерованої сторінки з абзацу (ГОСТ 2.105-95) та посередині (ДСТУ 3008-95) великими буквами більш високої насиченості.

    Висновки є заключною частиною, підсумком прийнятого конструкторського рішення виконаного проекту із зазначенням досягнутих переваг об’єкту в порівнянні з існуючими аналогами, з можливими рекомендаціями прикладного застосування та шляхами (перспективами) удосконалення спроектованого об’єкту.

    За текстом пояснювальної записки бажано давати висновки в кожному розділі, що є постановкою задачі до наступного .


    2.7 Список літератури (використаних джерел)


    Форма запису „Список літератури” відповідає формі запису вступу, основної частини та висновків.

    Містить перелік літературних джерел, на які повинні бути обов’язкові посилання в тексті пояснювальної записки. Література (книги, статті, патенти, журнали) в загальний список записується в порядку згадування їх в тексті. Форма запису джерела повинна відповідати ГОСТ 7.1-84 або ДСТУ 3582-97. Посилання на літературу наводять в квадратних дужках […], вказуючи порядковий номер за списком.

    В списку кожну літературу записують з абзацу, нумерують арабськими цифрами, починаючи з одиниці (далі показана).


    Літературу записують мовою оригіналу.


    1. Прізвище І. Б. Назва книги.- Місце видання: Видавництво, Рік.- Число сторінок.

    (1. Максимович Н.Г. Теорія графів і електричних кіл. - Львів: Вища школа, 1987. - 216 с.)

    2. Назва книги / І.Б. Прізвище. - Місце видання: Видавництво, Рік.- Число сторінок.

    Примітка. Великі міста, такі як Київ, Москва дозволяється записувати однією великою буквою з крапкою.

    (2. Вимірювання і комп’ютерно-вимірювальна техніка: Навч. посібник / В.О.Поджаренко, В.В.Кухарчук. - К. : НМК ВО, 1991. - 240 с.)

    3. Прізвище І. Б. Назва частини книги // Прізвище І.Б. Назва книги. - Місце видання: Видавництво, Рік.- С. Інтервал сторінок.

    (3. Хоор К. О структурной организации данных // Дал У., Дейкстра Э., Хоор К. Структурное программирование. - М. : Мир, 1975. - С. 98-197.)

    4. Прізвище І.Б. Назва частини видання // Назва видання.- Рік.- № Число.- С. Інтервал сторінок.

    (4. Dreiheller A. Programming Language Incorporating Units of Measure // Informationstechnik. - 1997. - №1. - P. 83-88.)

    (5. Ершов А. А. Стабильные методы оценки параметров // Автоматика и телемеханика. - 1978. - №8. - С. 86-91.)

    5. Нормативно-технічні та патентні документи.

    (6. ГОСТ 7.9-77. Реферат и аннотация.- М.: Издательство стандартов, 1981. – 6 с.)

    (7. Пат. 3818311, США, МКИ НОЗК 17/60. Схема защиты полу-проводникового переключателя.- Опубл. 04.05.84.)

    2.8 Додатки


    Першим аркушем додатків має бути технічне завдання (див. зразки т. з. далі), в якому вказуються:

    - найменування та область застосування розроблюваного пристрою;

    - основа для розробки;

    - джерела розробки;

    - технічні вимоги (показники призначення, показники надійності, вимоги до технологічності, вимоги до рівня уніфікації та стандартизації, вимоги безпеки, естетичні та ергономічні вимоги, вимоги до складових частин продукції, сировини, вихідних та експлуатаційних матеріалів, умови експлуатації, вимоги до маркування та упаковки, вимоги до транспортування та зберігання);

    - економічні показники (вводяться за необхідністю рішення відповідної кафедри);

    - стадії та етапи розроблювання;

    - порядок контролю та приймання;

    - коректування технічного завдання.

    Зразки технічних завдань представлені далі текстом.

    Розробки технічних завдань студентів будівельних спеціальностей не практикують, оскільки процес здобуття необхідних вимог та показників охоплює великі затрати часу, що, в свою чергу, призводить до перевантаження студентів при виконанні проекту. Тому допускається індивідуальне завдання розробляти за спрощеним варіантам, дотримуючись вимог чинних СНІП.

    До додатків також відносять ілюстрації, таблиці, тексти допоміжного характеру.

    Додатки оформлюють як продовження документа на його наступних сторінках, розташовуючи в порядку посилань на них у тексті ПЗ.

    Посилання на додатки в тексті ПЗ дають за формою:

    “... наведено в додатку А”, „... наведено в таблиці В.5 ” або (додаток Б); (додатки К, Л ).

    Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи зверху посередині рядка слово “Додаток” і через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Якщо додатків більше ніж букв, то продовжують позначати арабськими цифрами. Дозволяється позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I і O.

    Під позначенням для обов’язкового додатку пишуть в дужках слово (обов’язковий), а для інформативного – (довідниковий).

    Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголо­вок, який записують посередині рядка малими буквами починаючи з великої. При наявності основного напису - заголовок записують у відповідній графі.

    Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка, вказуючи його позначення: “Рисунок Б.3 - Найменування”; “Таблиця В.5 – Найменування” і т.п.

    Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до його складу, повинна бути наскрізна.

    Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки з яких вони починаються.

    В окремих дисциплінах електронного спрямування допускається принципові електричні, структурні, функціональні, монтажні схеми підшиваються в записку, як обов’язкові додатки. В цьому випадку перед схемою в записці розміщується окремий аркуш формату А4 з надписом в верхній частині посередині поля „Додаток Б” (обов’язковий), а в середній частині аркушу пишеться назва схеми (див. зразок нижче).
















































    2.8.1 Зразки технічних завдань
























    Додаток А (зразок)


    Міністерство освіти та науки України

    Вінницький національний технічний університет

    Інститут машинобудування та транспорту


    Затверджую

    Зав. каф. МРВ та ОАВ, проф., д.т.н.

    Р.Д.Іскович-Лотоцький

    „____” _____________200_ р.


    ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ


    На розробку приводу ______________________


    1 Область застосування приводу ___________________________________

    ________________________________________________________________

    2 Основа для розробки – робочий навчальний план ДМ.

    3 Мета та призначення розробки: а) мета розробки – отримання практичних навиків розрахунків та конструювання приводів і вузлів машин загально машинобудівного призначення; б) призначення розробки – навчальний курсовий проект з дисципліни ДМ.

    4 Джерела розробки – індивідуальне завдання на курсовий проект з дисципліни ДМ, літературні, патентні та інші технічні матеріали з розрахунку та конструювання приводів та деталей машин.

    5 Технічні вимоги

    5.1 Склад приводу та вимоги до конструктивної будови.

    5.1.1 Привод повинен складатись з передач ......................................................

    та виконавчої ланки у вигляді .............................................................................

    5.1.2 Габаритні розміри привода .........................................................................

    5.1.3 Спосіб кріплення вузлів привода ...............................................................

    5.1.4 Способи регулювання передач, підшипників тощо .................................

    .................................................................................................................................

    5.2 Показники призначення.

    5.2.1 Потужність приводного електродвигуна, кВт ..........................................

    5.2.2 Швидкість (або частота обертання) валу вихідної ланки привода, м/с (або хв-1) .................................................................................................................

    5.2.3 Колова сила (потужність, момент тощо) на вихідній ланці приводу, Н (кВт, Н·м тощо) .....................................................................................................

    5.2.4 (Інші показники призначення) ...................................................................




    Додаток А (продовження)


    5.3 Вимоги до надійності.

    5.3.1 Термін служби привода, год........................................................................

    5.3.2 Показник безвідмовності (напрацювання на відмову), год......................

    5.3.3 Привод повинен відповідати вимогам зберігаємості і ремонтопридатності..............................................................................................


    5.4 Вимоги до рівня уніфікації та стандартизації.

    5.4.1 При конструюванні вузлів привода слід максимально використовувати стандартні і уніфіковані деталі (однакових розмірів і конструкцій в різних вузлах привода).

    5.4.2 Графічна та текстова документація розробленого привода повинна відповідати всім діючим стандартам України.


    6 Економічні показники (вводяться при необхідності).


    7 Стадії та етапи розробки привода включають елементи технічної пропозиції, ескізного та технічних проектів.

    Терміни виконання крайніх етапів КР (КП)


    Початок розробки „____” _____________200_ р.

    Захист „____” _____________200_ р.


    8 Порядок контролю та приймання.

    Виконання етапів графічної та розрахункової документації курсового проекту контролюється викладачем згідно з графіком виконання проекту.

    Приймання проекту здійснюється комісією затвердженою зав. кафедрою згідно з графіком захисту.


    9 Коректування технічного завдання допускається з дозволу керівника проекту.












    Додаток А (Зразок).


    Міністерство освіти і науки України

    Вінницький національний технічний університет

    Інститут радіотехніки, радіозв’язку та приладобудування


    Затверджую

    Зав. кафедрою РТ, проф., д.т.н.

    О.В.Осадчук

    „___” _________ 200_ р.


    ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

    На розробку пристрою ____________________________________________

    1 Область застосування ________________________________________________

    2 Основа розробки – робочий навчальний план дисципліни.

    3 Мета та експлуатаційне призначення:

    а) мета – отримання практичних навичків розрахунків та розробка структурної і електричної схеми пристрою;

    б) призначення розробки – навчальний курсовий проект з дисципліни „Пристрої підсилення сигналів”.

    4 Підсилювач каналу відтворення магнітофона, стереофонічного. Джерела розробки – індивідуальне завдання на курсовий проект з дисципліни, патенти та інші технічні матеріали до розрахунків та розробки схем.

    5 Технічні вимоги.

    5.1 Варіанти виконання

    Пристрій виконується в стаціонарному варіанті, живлення відбувається від побутової мережі електричного струму частотою 50±2 Гц і напругою 220±10 В.

    5.2 Підсилювальні елементи

    В якості підсилювальних елементів даного пристрою будуть використовуватись транзистори або інтегральні мікросхеми.

    Показники призначення

    5.3 Вихідна потужність

    Номінальна потужність, яку необхідно забезпечити на виході кожного каналу підсилювача, не повинна бути меншою 30 Вт при коефіцієнті нелінійних спотворень не більше 2% в заданій смузі робочих частот.

    5.4 Смуга робочих частот

    Забезпечити значення нижньої робочої частоти Fн=50Гц, при коефіцієнті частотних спотворень не більше 2,5дБ;

    Забезпечити значення верхньої робочої частоти Fв=14кГц, при коефіцієнті частотних спотворень не більше 2дБ.

    5.5 Коефіцієнт нелінійних спотворень

    Забезпечити значення коефіцієнта нелінійних спотворень не більше 2% при номінальній вихідній потужності 30 Вт в усій смузі робочих частот.

    5.6 Коефіцієнт частотних спотворень

    Забезпечити значення коефіцієнта частотних спотворень на частоті Fн=50Гц не більше 2,5дБ на частоті Fв=14кГц не більше 2дБ.





    5.7 Співвідношення сигнал/шум

    Мінімальний сигнал на вході підсилювача повинен перевищувати напругу шумів не менше, ніж на 60дБ.

    5.8 Регулятори

    5.8.1 Гучності (підсилення)

    Пристрій мусить бути оснащений регулятором гучності, плавним, з глибиною регулювання не менше 30дБ.

    5.8.2 Глибини регулювання форми АЧХ

    Пристрій мусить бути оснащений регулятором форми АЧХ, який забезпечує підйом +20, завал -20:

    в області НЧ на частоті 50Гц – не менше ±20дБ;

    в області ВЧ на частоті 14Гц – не менше ±20дБ.

    5.9 Джерело сигналу:

    Джерелом сигналу даного пристрою є напруга, що надходить із звуковідтворювальної головки магнітофона

    5.10 Навантаження

    Навантаження даного пристрою є опір динамічної головки гучномовця.

    6 Кліматичні умови

    Забезпечити стабільну роботу пристрою за умов його експлуатації в температурному діапазоні +5ºС…+40ºС і відносній вологості повітря не більше 75% та тиску – 720-740мм. рт.ст..

    7 Конструктивні вимоги

    Пристрій виконується у вигляді окремого функціонального вузла, що з’єднується за допомогою роз’ємів з іншими пристроями. Маса пристрою не повинна перевищувати 750г, при габаритних розмірах 200×300×100мм.

    8 Термін служби пристрою, год.

    9 Показник безвідмовності, год.

    10 Вимоги до рівня уніфікації та стандартизації.

    При розробці пристрою слід максимально використовувати стандартні і уніфіковані деталі.

    11 Графічна та текстова документація розробленого привода повинна відповідати всім діючим стандартам України.

    12 Економічні показники (вводяться при необхідності).

    13 Стадії та етапи розробки привода включають елементи технічної пропозиції, ескізного та технічних проектів.

    Терміни виконання крайніх етапів КП.


    Початок розробки „____” _____________200_ р.

    Захист „____” _____________200_ р.


    14 Порядок контролю та приймання.

    Виконання етапів графічної та розрахункової документації курсового проекту контролюється викладачем згідно з графіком виконання проекту.

    Приймання проекту здійснюється комісією затвердженою зав. кафедрою згідно з графіком захисту.

    Коректування технічного завдання допускається з дозволу керівника проекту.





    Додаток А (Зразок).


    Міністерство освіти і науки України

    Вінницький національний технічний університет

    Інститут електроенергетики, екології та електромеханіки


    Затверджую

    Зав. кафедрою ЕМСА

    д.т.н., проф. В.В.Грабко

    „___” _________ 200_ р.


    ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

    На курсовий проект за темою: Електропривод пересування нормального мостового крану.

    На розробку пристрою__________________________________________________


    1 Призначення виробу і галузь використання

    Електропривод мостового крана призначений для переміщення вантажу на підприємстві.


    2 Склад виробу

    Робоча машина являє собою тяговий орган підйомного механізму, шахту, підвищені вузли і улаштування, зв’язані з ними. Все устаткування мостового крану розташовується в шахті і в машинному відділенні, місце розміщення якого залежить від кінематичної схеми підйомника і особливостей його роботи.


    Підйомний механізм являє собою передаточний механізм. Електродвигун, електропроводка всіх кіл мостового крану і електромеханічне улаштування з апаратурою представляють собою ту частину загального машинного пристрою, яку і називають електроприводом мостового крану.


    3 Умови експлуатації

    Електропривод мостового крану повинен забезпечувати надійну роботу в повторнокороткочасному режимі при великій частоті включень.

    Тривалість ввімкнення ПВ 40%

    Кількість двигунів 1 шт.


    4 Технічні характеристики


    5 Елементна база

    Двигун, апаратура управління і захисту, провідники, кабелі і т.п. виробництва України чи країни близького зарубіжжя.


    6 Конструктивне виконання

    Електропривод виготовляється окремими блоками, котрі реалізуються у відповідності до вимог електробезпеки у пило-вологозахищеному виконанні.


    7 Показники технологічності

    Електропривод мостового крану – двигун, апаратура управління і захисту, провідники, кабелі і т.п. виконується на сучасній елементній базі, його монтаж, заземлення, струмопровід повинен відповідати правилам улаштування електроустановок.


    8 Технічне обслуговування і ремонт

    Технічне обслуговування здійснюється слюсарями-електромонтажниками та слюсарями КІП і А відповідної кваліфікації. Технічний огляд пристрою здійснюється мінімум один раз на місяць. Ремонт здійснюється інженерами-електромеханіками та техніками-електромеханіками фахівцями з електромеханічних систем автоматизації та електроприводу.


    9 Живлення електроприводу

    Живлення електропривода повинно бути виконано напругою 380 В від силової мережі підприємства.


    Термін виконання крайніх етапів КП


    Початок розробки „___” _____________ 200_ р.

    Захист „___” _____________ 200_ р.

















    2.8.2 Графічна частина


    Необхідно здійснювати посилання на графічну частину проекту в описовій частині пояснювальної записки.

    Наприклад: складальне креслення редуктора представлено на форматі А1 з шифром 08-29.ДМ.20.01.02.000СК . Цей же конструкторський документ може подаватись в пояснювальній записці у вигляді конструкторської схеми. Кількість та склад креслень у графічній частині проекту визначаються керівником.

    На кожному креслені обов’язковим є підписи: студента, керівника, нормоконтролера.

    Для кожного складального креслення проекту складаються специфікації, які оформлені згідно з діючими вимогами ГОСТ 2.106-68 на аркушах формату за формами 2 (перший аркуш) та 2а (наступні аркуші) з основним надписом за ГОСТ 2.104-68.

    Специфікації складальних креслень є основним конструкторським документом, який однозначно визначає склад складальної одиниці та розробленої для неї конструкторської документації. Специфікація призначена також для комплектування конструкторських документів та підготовки виробництва і виготовлення виробу.

    При виконані структурних, функціональних, принципових, кінематичних схем кожний елемент (пристрій), який входить до виробу, повинен мати тільки відповідне зображення на схемі, але й буквенно-цифрове позиційне позначення, яке складається з буквеного позначення та порядкового номера, що проставляється після буквеного позначення (ГОСТ 2.702-75).

    На принципових схемах слід однозначно визначити всі елементи, які входять до складу виробу та мають зображення на схемі. В інших випадках перелік елементів у вигляді самостійного документа виконують на форматі А4 (ГОСТ 2.704-76), основний надпис та додаткові графи до нього виконують за ГОСТ 2.104-68 (форми 2, 2а).

    Кожна схема повинна мати назву, яка визначається назвою її виду і типу, наприклад, Схема електрична принципова, з попереднім представленням як додаток (див. зразок).

    Назву схеми вписують в графу 1 основного напису після наз­ви виробу, для якого розроблена схема і шрифтом меншого розміру. Назву виробу слід записувати в називному відмінку однини, ставлячи на першому місці іменник. Знак переносу в назвах не використовується, крапка в кінці не ставиться.

    Всі надписи на схемах повинні виконуватися креслярськими шрифтами згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.304-81.

    Посилання на графічну частину виконують за формою:

    “... наведено на схемі 08-29.КП.015.00.000 ЕЗ”.

    Схеми виконують у відповідності до вимог стандартів ЄСКД на установлених форматах бажано з використанням комп’ютерних графічних редакторів або простим олівцем середньої твердості.

    Кожен аркуш графічної частини повинен мати рамку робочого поля і основні надписи.

    Якщо графічна інформація КП (КР) представляється у вигляді плакатів, то їх слід оформлювати належним чином, тобто зворотна частина аркушу повинна містити:

    - рамку;

    - основний надпис (55мм×185мм);

    - обов’язкові підписи (студента, керівника, нормоконтролера).

    Якщо на одному цілому аркуші ф. А1 представляється інформація на менших форматах (наприклад, А2 чи А3), то формат А1 слід ділити правильно на стандартні менші.


    2.8.3 Рекомендації для умовних позначень текстових і графічних документів курсових проектів


    Предметна система умовних позначень для курсових проектів на кафедрах повинна мати наступну структуру:

    хх-хх.хх.ххх.хх.ххх хх

    1 2 3 4 5 6

    де 1 /ХХ-ХХ/ – числовий шифр кафедри, прийнятий у ВНТУ;

    2 /…/ – умовний код дисципліни (скорочена назва дисципліни);

    3 /XXX/ – порядковий номер технічного завдання на курсове проектування;

    4 /XX/ – порядковий номер варіанта технічного завдання;

    5 /XX/ – два символи для позначення складальних одиниць (від 01 до 99);

    5 /XXX/ – три символи для позначень простих складальних одиниць, що входять в основні складальні одиниці об'єкта дипломного










    Додаток Б (зразок)

    (обов’язковий)


















    Схема

    електрична принципова























    проекту, записані в специфікації складального креслення об'єкта (використовується один знак зліва від І до 9), і порядкових номерів оригінальних деталей (два останніх знаки праворуч від 01 до 99);

    6 /XX/ – код неосновного конструкторського документа (ВС, СК, ПЗ, КЗ, ЕЗ, Е5 тощо). Для схем позначення вибираються таким чином:

    Види схем: електрична Е;

    автоматизації А;

    гідравлічна Г.

    Типи схем: структурна 1;

    функціональна 2;

    принципова 3;

    з’єднання 4;

    підключення 5;

    загальна 6;

    розміщення 7;

    інші 8;

    об’єднана 0.

    Наприклад, для схеми електричної принципової – Е3.

    Предметна система умовних позначень з структурою показана з шифром на прикладі кафедри МРВ та ОАВ:

    Приклади позначень:

    08-29 ОКМ.26.01.00.000 – специфікація для складального креслення (основний конструкторський документ проекту) приводу розробленого за ТЗ №26 по варіанту №1;

    08-29 ОКМ.26.01.00.000 ПЗ – код пояснювальної записки;

    08-29 ОКМ.26.01.00.000 СК – складальне креслення приводу;

    08-29 ОКМ.26.01.04.000 – специфікація складальної одиниці приводу, наприклад редуктора;

    08-29 ОКМ.26.01.04.000 СК – складальне креслення вузла приводу (редуктора);

    08-29 ОКМ.26.01.04.100 – специфікація простої складальної одиниці, що входить в більш складну, наприклад, збірне черв’ячне колесо черв'ячного редуктора;

    08-29 ОКМ.26.01.04.100 СК – складальне креслення простого вузла;

    08-29 ОКМ.26.01.00.001 – креслення деталі, що входить безпосередньо в складальне креслення приводу;

    08-29 ОКМ.26.01.04.001 – креслення деталі, що входить в складальне креслення вузла;

    08-29 ОКМ.26.01.04.101 – креслення деталі, що входить в просту складальну одиницю.

    Умовні відповідні позначення проставляються на всіх аркушах пояснювальної записки та специфікацій.


    Приклади позначень:

    08-29.КП.015.00.000 – специфікація складального креслення об'єкта дипломного проектування (основний конструкторський документ);

    08-29.КП.015.00.000 ПЗ – пояснювальна записка;

    08-29.КП.015.00.000 КЗ – принципова кінематична схема об'єкта, розробленого за темою проекту;

    08-29.КП.015.01.000 – специфікація основної складальної одиниці;

    08-29.КП.015.01.000 СК – складальне креслення основної складальної одиниці;

    08-29.КП.015.01.100 – специфікація простої складальної одиниці, що входить в основну;

    08-29.КП.015.01.100 СК – складальне креслення простої складальної одиниці;

    08-29.КП.015.00.001 – креслення деталі, що входить безпосередньо в складальне креслення об'єкта дипломного проектування;

    08-29.КП.015.01.001 – креслення деталі, що входить в основну складальну одиницю;

    08-29.К1.015.01.101 – креслення деталі, що входить в просту складальну одиницю.

    Принципові схеми об'єкта курсового проектування чи його складових частин обов'язково повинні мати перелік елементів, який у вигляді таблиці, оформленої згідно з вимогами відповідного стандарту, розміщується над основним написом принципової схеми на відстані не менше 12мм або оформлюється як самостійний документ. При наведенні переліку елементів як самостійного документа його умовний шифр складається із шифру схеми з добавлянням перед позначенням неосновного конструкторського документа літери П, наприклад, для кінематичної схеми – 08-29.КП.015.00.000 ПКЗ (...ПЕЗ – для схеми електричної принципової і т.п.). Перелік елементів записують в специфікацію складального креслення об'єкта курсового проектування після схеми, до якої він випущений і розміщують в додатках пояснювальної записки.

    Схеми з'єднань (монтажні) об'єкта курсового проектування або його складових частин обов'язково повинні мати таблицю з'єднань, яка може розміщуватись над основним написом схеми або випускатись як самостійний документ.

    Шифр таблиці з'єднань при випускові її як самостійного документа складається із шифру схеми з'єднань з добавлянням перед позначенням неосновного конструкторського документа літери Т, наприклад, для гідравлічної схеми з'єднань – 08-29.КП.015.00.000 ТГ4. Таблицю з'єднань записують в специфікацію після схеми, до якої вона (або замість схеми) випущена.


    3 ПОРЯДОК ЗАХИСТУ КП (КР)


    Визначається робочим планом – графіком виконання КП (КР), підписаним викладачем, завідувачем кафедри та затверджується деканатом відповідного факультету. Графік подається до відповідного деканату за місяць до захисту КП (КР).

    Попередньо здійснюється:

      • нормоконтролер курсових проектів;

      • виправлення помилок (для КП та КР), що стосуються оформлення і його відповідності нормативно технічним документом;

      • перевірка КП (КР) по суті.

      Будь-яке переписування матеріалів літературних джерел або електронних документів (електронних книг, INTERNET-сайтів) неприпустимо. Якщо студент вважає за необхідність наведення певної кількості описових матеріалів, то вони розміщуються у додатках.

      Далі підписуються графи „Керівник” та „Нормоконтролер” для курсового проекту, „Керівник” для курсової роботи. Для захисту курсових проектів кафедрою призначається комісія у складі не менше як двох викладачів.

      До захисту допускаються курсові проекти, що виконані в повному обсязі згідно з затвердженим індивідуальним завданням, перевірені керівником і підписані ним на титульному листі із вказівкою дати. Рекомендується підписувати КР (КП) таким чином: „До захисту”, „Дата”, „Підпис керівника” КП (КР), які не підписані до захисту керівником на захист не виносяться.

      Стан справ з виконанням курсового проекту певної дисципліни з допуском до складання іспиту за цією дисципліною не пов’язувати, прирівнявши у такий спосіб захист курсового проекту до додаткового іспиту.

      Захист проекту проводиться публічно за встановленим графіком перед комісією, склад якої затверджується завідуючим кафедрою, і здійснюється таким чином:

        • студент робить доповідь за темою до 5-10 хвилин;

        • після доповіді члени комісії задають питання за темою проекту;

        • за результатами захисту комісія на закритому засіданні визначає оцінку, яка потім оголошується студенту;

        • у випадку виявлення керівником проекту чи членами комісії факту несамостійного виконання проекту студент до захисту не допускається, а йому видається інше завдання на проект.

        Рекомендується після захисту проекту і визначення відповідної оцінки на титульному листі пояснювальної записки давати такий запис: „Оцінка”, „Дата”, „Підписи членів комісії”.

        КП (КР) оцінюється за дванадцятибальною системою на підставі критеріїв виконаної та захищеної КР (КП) з даної дисципліни, затвердженої відповідною кафедрою. Всі вимоги до якості КР (КП) повинні бути відображені в критеріях оцінювання.



        3.1 Обов`язки кафедри


        Кафедра несе повну відповідальність за хід курсового проектування у навчальному процесі, в зв’язку з чим:

        - розроблює відповідне положення про курсове проектування на кафедрі, критерії оцінювання та іншу необхідну методичну документацію, щорічно переглядає їх на початку навчального року і доводить до відома студентів через керівників на початку курсового проектування;

        - вирішує питання стосовно організації та проведення передбаченого навчальним планом виконання курсових проектів із закріплених за нею дисциплінах;

        - заздалегідь формує та затверджує тематику курсових проектів;

        - організовує роботу залів курсового проектування і разом з бібліотекою забезпечує процес необхідними методичними та довідковими матеріалами;

        - регулярно заслуховує на засіданнях питання організації, виконання, захисту курсових проектів та подає до деканату інформацію про порушення студентами графіка курсового проектування;

        - організовує нормоконтроль курсових проектів;

        - формує комісії для захисту курсових проектів і організовує їх роботу;

        - здає захищені проекти до архіву, де вони зберігаються у встановленому порядку;

        - обговорює на засіданнях підсумки курсового проектування і заходи щодо підвищення його якості;

        - питання затвердження тематики КР (КП), організації, виконання, захисту, підсумків відображаються в протоколах кафедри;

        - розроблює і переглядає критерії оцінювання курсових проектів.





        3.2 Обов`язки деканату


        Деканат здійснює загальний контроль за організацією та ходом курсового проектування кафедрою, у зв’язку з чим:

        - своєчасно інформує кафедру про недопуск до проектування студентів, які не виконали навчальний план з дисциплін, що є базовими для виконання відповідних курсових проектів;

        - разом з робочими планами розглядає, коригує і затверджує графік курсового проектування, а у необхідних випадках розроблює і погоджує з керівником курсового проекту індивідуальний план роботи студента;

        - складає графік захисту курсових проектів;

        - виносить на розгляд Ученої Ради інституту підсумки виконання курсових проектів та питання вдосконалення курсового проектування;

        - у випадку необхідності інформує ректорат про хід курсового проектування на кафедрі.


        3.3 Обов`язки керівника курсового проекту (курсової роботи)


        Керівництво курсовим проектуванням здійснюється найбільш кваліфікованими викладачами які ведуть лекційні, практичні і лабораторні заняття з даної дисципліни.

        Керівник:

        - готує індивідуальні завдання на курсовий проект, у яких визначає коло питань, які мають висвітлюватися у курсовому проекті;

        - заздалегідь розроблює графік виконання курсового проекту і контролює його виконання кожним студентом (графіки виконання та консультацій повинні мати своє відображення на стендах або в залі курсового проектування кафедри);

        - контролює виконання студентом поетапного індивідуального графіка курсового проектування з відповідною поміткою в журналі;

        - організовує і проводить консультації з питань курсового проектування;

        - згідно з графіком проектування на прохання студентів переглядає окремі частини проекту;

        - веде журнал, відзначаючи не тільки стан успішності та відвідування консультацій за семестр, але й заповнює в кінці журналу за списком поетапний графік виконання КП;

        - проміжні етапи відображаються у відсотках (не іншими позначеннями, типу „+”, „–”), а на заключному – у відсотках, рейтингом та відповідною оцінкою дванадцятибальної шкали;

        - переглядає оформлення проекту і візує графу “Нормоконтроль” у випадку відповідності поданого проекту нормативно-технічним документам;

        - перевіряє і візує до захисту (чи відхиляє) виконаний, оформлений і підписаний студентом курсовий проект;

        - після завершення графіка проектування продовжує консультування, але переглядає і перевіряє вже повністю закінчений і оформлений курсовий проект.

        Підпис керівника на курсовому проекті і допуск його до захисту свідчить не тільки про відповідність проекту всім нормативним вимогам, але й про підготовленість студента до вирішення конкретних інженерних задач, обмежених курсом.

        Суттєвим порушенням вимог до виконання курсового проектування, прийнятим в ВНТУ, є відсутність:

          • аркушу технічного завдання з відповідними підписами;

          • графічної частини, специфікації, переліків, які повинні згідно технічного завдання представлятись в додатках проекту.


          3.4 Питання документооберту


          Для поліпшення стану справ з курсовим проектуванням рекомендуються додаткові впливові фактори:

            • зміни індивідуальних завдань КР (КП) за науковим напрямом (тематикою) обговорюються на засіданнях кафедри, а методичні питання КР (КП) дисциплін повинні регулярно обговорюватись на методичних семінарах;

            • питання удосконалення до КР (КП) та якості повинні постійно розглядатись на вчених радах відповідних факультетах та інститутів;

            • КР (КП) здаються в архів не пізніше другого дня від дати останнього захисту, згідно затвердженого графіка разом з екзаменаційною відомістю, а курсові проекти (КР), які захищаються за індивідуальним графіком, здаються в архів цього ж дня або в наступний день до 10 год, разом з екзаменаційним направленням;

            • стимули дострокового виконання, здобуття більш високого рейтингу в межах відведеного, може пропонувати керівник роботи (проекту) з обговоренням пропозицій на засіданні кафедри;

            • кожна кафедра профільного інституту повинна мати свою документацію (внутрішнього використання) з вимогами до викладання дисциплін, критеріїв оцінювання пояснювальної записки та захисту проектів; дотримання та змін відповідних державних стандартів за фахом;

            • кожен інститут повинен надавати відповідальному за курсове проектування від методичної ради ВНТУ всю необхідну інформацію про методичне забезпечення, організацію та стан курсового проектування;

            • відповідальні кафедр профільних інститутів за курсове проектування повинні творчо співпрацювати із відповідальним від методичної ради ВНТУ і надавати йому необхідну організаційну допомогу.


            Смотрите также файлы