Файл: методичка_курсовой_прект_ЕСМ.doc

Рисунок Д. 3.3 Схеми двотрансформаторних підстанцій, до яких приєднуються дві та більше ПЛ 35-220 кВ:

а) два блоки “лінія-трансформатор” з вимикачами в ланцюгах трансформаторів;

б) те ж з виконанням заходу на підстанцію;

в) схема містка з перемичкою для ремонту;

г) подвійний місток з вимикачами в ланцюгах трансформаторів;

д) потрійний місток з вимикачами в ланцюгах трансформаторів;

е) схема чотирикутника;

ж) розширений чотирикутник;

з) одна робоча секціонована і обхідна системи шин з окремими секційним (СВ) і обхідним (ОВ) вимикачами.

Додаток 4

Приклад 3.1. Вибір номінальної напруги для варіантів схем ЕМ (рис. 3.2)

Для вибору номінальної напруги потрібно користуватись співвідношенням (3.1). Тому, спочатку для відповідної схеми розраховують потужність в лініях.

Радіально-магістральні мережі розраховуються починаючи з найбільш віддалених вузлів, наближаючись до вузла живлення, виходячи з балансу потужності вузла. Виконаємо це на прикладі схеми поданої на рис. 3.2:

₃₁ = 14 + j 7.17 S₃₁ = 15.17 МВт.

= ₁ + ₃₁ = 14 + j 7.17 + 12 + j 6.14 = 26 + j13.31; ’₁ = 29.2 МВт.

Запропоновану схему ЕМ потрібно розглядати як лінію з двостороннім живленням. Розрахунок проводиться так:

1) Мережа розгортається по вузлу балансування – А .

Рисунок.3.2 - Схема ЕМ для вибору номінальної напруги

2) Розраховуємо потужності головних ділянок за формулами:

;

МВА;

;

МВА.

3) Для перевірки розрахунків складаємо формулу балансу:

_A’2 + _A1 = S ₂ + S’₁;

22.6 + j11.57 + 17.4 + j8.91 = 26 + j13.31 + 14 + j7.17;

40 + j20.48 = 40 + j20.48.

Отже, для схеми, що розділяється, баланс потужності існує.

4) Для ланки 1-2 розрахунок потужності також проводиться з точки зору балансу відносно вузла 2.

₁₂ = _A’2 - ₂ = 17.4 + j8.91 – 14 – j7.17 = 3.4 + j1.74.

5) Отриманий розподіл потужності може бути використаний для вибору напруги. Так, економічно доцільні напруги на відповідних ділянках ЕМ (рис. 3.2):

U_ек.13 = = = 49.88 кВ;

U_ек.А1 = = = 86.36 кВ;

U_ек.12 = = = 35.93 кВ;

_ек.A2 = = = 77.35 кВ.

На підставі економічно доцільних напруг здійснюється вибір стандартів [4, 6]. Тобто, номінальні напруги приймаються такими:

U₁₃ – 110 кВ; U_A1 – 110 кВ; U₁₂ – 110 кВ; _A2 – 110 кВ.

Хоча на лінії 1–2 більш відповідною напругою є стандарт 35 кВ, для замкнутої ЕМ рекомендують приймати однакову напругу на всіх ділянках.

Приклад 3.2. Вибір марок і площі перерізу проводів ПЛ для схем ЕМ (рис. 3.2)

Площа перерізу проводів вибирається за методом економічних інтервалів, за величинами економічних граничних потужностей або економічних струмів. З цією метою потрібно знайти струми в лініях і їх розрахункові значення.

Так, струм в лінії 3-1 відповідно:

А.

Далі розрахунковий струм на один ланцюг лінії 3-1:

І_розр31 = 1.05179.7 / 2 = 41.84 А.

За отриманим значенням І_розр31 вибираємо переріз проводу, що має стандарт:

F₃₁=70/11 (мм²).

Для інших ліній мережі вибір марки та перерізу проводу вибираємо аналогічно.

Приклад 3.3. Вибір трансформаторів для варіантів схем ЕМ (рис. 3.2)

Для третього вузла схеми ЕМ, поданої на рис. 3.2, розрахункова потужність трансформатора:

S_T1 = , МВА.

У відповідності із цим значенням вибираємо з [4] стандартний трифазний двообмотковий трансформатор з номінальною потужністю 16 МВА.

Оскільки в третьому вузлі присутній споживач першої та другої категорій, то кількість трансформаторів вибираємо рівною двом. Аналогічно вибираємо трансформатори для інших вузлів.

Розрахуємо коефіцієнт перевантаження

.

Вибрані трансформатори та їх номінальні параметри зводимо в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Каталожні дані вибраних трансформаторів

Приклад 3.4. Вибір схем підстанцій для варіантів схем ЕМ (рис. 3.2)

Вибір схем підстанцій проводиться за методикою викладеною в [4], в основу якої покладений критерій надійності і економічності.

Враховуючи вказані положення для 1, 2 та 3 підстанцій ЕМ можна запропонувати схеми, подані у табл. 3.2 (рис. 3.5).

Для закритих розподільних пристроїв (ЗРП) кожної підстанції можна застосувати будь-яку з запропонованих нижче схем (рис. 3.6). ЗРП комплектуються комплектними установками (КРУ), тобто комплектними розподільними пристроями (КПП).

Таблиця 3.2 - Cхеми ВРП підстанцій для ЕМ, що проектується

Приклад 3.5. Визначення балансу активних і реактивних потужностей в мережі, вибір і розташування компенсувальних пристроїв

Складемо баланс активної потужності для схеми ЕМ, що надана на рис.3.3.

МВт.

Реактивна потужність Q_ΣT від системної підстанції А визначається:

Q_ΣT = 38tg(arccos0.92) = 12.54 МВАр.

Балансу реактивної потужності в системі повинно відповідати рівняння:

12.54 +.

Зарядна потужність лінії ЕМ залежить від їх довжини, тому:

МВАр.

Зіставлення сумарної потужності споживачів із потужністю, що надходить від джерела електропостачання, дозволяє зробити висновок про необхідність установки компенсувальних пристроїв в електричній мережі.

Потреба в сумарній потужності КП визначається за формулою:

МВАр.

Для компенсації реактивного навантаження споживачів і втрат реактивної потужності в мережах використовуються синхронні компенсатори та батареї статичних конденсаторів [4] .

В запропонованій електричній мережі можна встановити 1 компенсувальний пристрій потужністю 10.5 мВАр (табл.3.3). Тоді в електричній мережі буде спостерігатись дефіцит реактивної потужності приблизно в 4 мВАр, що приведе до погіршення режиму за величинами напруг.

Якщо в точці потокорозподілу, в точці 1, встановити два КП, потужностями 10.5 і 5 мВАр, то буде мати місце надлишок реактивної потужності в 0.5 мВАр. Умови регулювання напруги в такому випадку будуть найкращими, але вартість схеми збільшиться на 30 тис.у.о.

Для остаточного прийняття рішення щодо компенсації реактивної потужності необхідно виконати аналіз режиму і визначити економічні характеристики.

Таблиця 3.3 - Шунтові батареї статичних конденсаторів

Література

1. Идельчик В.И. Электрические системы и сети: учебник для ВУЗов. – М.: Энергоиздат, 1989.

2. Романюк Юрій. Електричні мережі і системи. – Івано-Франківськ.: І ІІ, 2000р.

3. Сегеда Електричні мережі і системи. – Львів.: ЛПІ, 2001р.

4. Справочник по проектированию электрических систем / под ред. С.С. Рокотяна и Н.М. Шапира. – М.: Энергоатомиздат, 1985

5. Правила устройств електроустановок / Минэнерго СССР. 6-ое издание. – М.: Энергоатомиздат 1986

6. Поспелов Г.Е., Федин В.В.Т. Электрические системы и сети. Проектирование. – Минск, Высшая школа, 1988

7. Пособие к курсовому и дипломному проектированию. / под ред. В.М. – Высшая школа 1988

8. Методичні вказівки до курсового проекту з дисципліни “Передача і розподіл електричної енергії”/ уклад. В.С. Білоусов, Ж.І. Остапчук, Л.Р. Пауткіна. – Вінниця:, ВДТУ, 1997-79с.