Міністерство освіти та науки України

Вінницький державний технічний університет

Методичні вказівки до курсового проекту з курсу “Електричні системи і мережі”

Затверджено на засіданні кафедри електричних станцій та систем.

Протокол № __________

Зав. кафедрою_______________

Вінниця ВДТУ, 1999

Методичні вказівки до курсового проекту з курсу “Електричні системи та мережі” – Вінниця:, Вінницький державний технічний університет, 2002. – 63 с.

Вказівки склали: В.В. Кулик

Ж.І. Остапчук, к.т.н.

Л.Р. Пауткіна, к.т.н.

Відповідальний за випуск завідуючий кафедрою, д.т.н. проф. П.Д. Лежнюк.

Зміст

Зміст 3

Зміст курсового проекту з розділу “Районна електрична мережа”

Проектується районна електрична мережа для електропостачання 4-6 пунктів комплексного навантаження від заданої потужної системної підстанції 35/330 кВ та від малої електричної станції. Живляча підстанція входить до складу достатньо великої електроенергетичної системи. Джерелом може бути і потужна електрична станція.

В заданих пунктах передбачаються промислові і комунально-побутові споживачі електроенергії, а також сільськогосподарські споживачі прилеглих районів.

Завдання на курсовий проект видається відповідно додатку 1.

В проекті мають бути розроблені наступні розділи:

Вступ. Постановка завдань на проектування;

1. Вибір схеми електропостачання району і їх номінальної напруги;

2. Вибір марки і площі перерізу проводів ліній електропередач;

3. Визначення балансу активних і реактивних потужностей в мережі, вибір і розташування компенсуючих пристроїв;

4. Вибір трансформаторів та схем підстанцій споживачів;

5. Порівняння варіантів і вибір економічно доцільної схеми;

6. Розрахунки параметрів схеми заміщення електромережі;

7. Розрахунки і аналіз основних режимів роботи електромережі;

8. Регулювання напруги в електричній мережі;

9. Визначення основних техніко-економічних показників спроектованої мережі;

10. Графічна частина проекту (10%) [1-2 креслення на 24 форматі] містить:

1) Варіанти схем електропостачання району, (з нанесенням результатів попередніх розрахунків і розрахунків основних режимів роботи оптимальної схеми);

2) Принципова електрична схема району (з нанесенням типу і схем підстанції та трансформаторів, кількості і типу компенсуючих пристроїв марки проводів, а також результати регулювання напруги).

Курсовий проект оформлюють у вигляді розрахунково-пояснювальної записки, яка містить в собі проектні завдання, хід пошуку рішень та пояснення всіх прийнятих рішень, а також висновки.

Обсяг записки 40–60 сторінок. При аналогічних по методиці розрахунках наводять один розрахунок повністю, для всіх решти надають докладні результати в табличній формі. Рекомендації щодо оформлення матеріалів проекту надані у додатку 2.

Розрахунково-пояснювальну записку і графічну частину проекту слід виконувати акуратно у відповідності з ЕСКД і ДЕСТ.

1 Вибір схем електропостачання району і їх номінальної напруги

Вибір економічно доцільних схем і номінальної напруги мережі є одним з основних завдань проекту.

Схема мережі і її номінальна напруга знаходяться в тісній техніко-економічній взаємозалежності. Так зміна схеми мережі може призвести до необхідності зміни номінальної напруги мережі в цілому чи її окремих частин. Має місце і обернена залежність схеми мережі і номінальної напруги мережі. Через те вибір схеми і номінальної напруги мережі повинні проводитись одночасно.

У наш час при проектуванні електричних мереж метод варіантного порівняння на базі техніко-економічного розрахунку сумарними витратами є найбільш поширеним.

Варіанти схеми і номінальних напруг мережі пропонуються на основі вимог, що сформульовані під час вивчення курсу “Електричні системи і мережі” [1]. Створення варіантів не повинне мати характер випадкових рішень, а, навпаки, підпорядковуються певним логічним вимогам. Оснвні з них такі:

• надійність роботи;

• якість енергії;

• економічність;

• безпека і зручність в експлуатації;

• можливість подальшого розвитку.

Надійність роботи забезпечується резервуванням ліній мережі та установкою певної кількості трансформаторів і комутаційної апаратури на підстанції [2, 3].

Згідно діючих Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), електроприймачі умовно діляться на 3 категорії за вимогами надійності. Електроприймачі першої категорії повинні мати можливість одержувати постачання не менш як від двох незалежних джерел. Для цих споживачів передбачається резервне джерело постачання.

Споживачі другої категорії, перерва у електропостачанні яких пов’язана з масовим недовідпуском продукції, допускають короткочасну відсутність електропостачання на час, необхідний для включення резервного живлення.

До споживачів третьої категорії відносяться всі інші електроприймачі. Для них допускається перерва електропостачання на час, який необхідний для ремонту або заміни пошкодженого елемента мережі, але не більше доби.

Резервування найбільш повно забезпечується при замкнені роботі електричних мереж.

Резервне постачання може забезпечуватись також дволанцюговими ЛЕП, але як виняток.

Якість електроенергії визначається рівнем напруги, рівнем частоти, симетрією трифазної напруги і формою кривої напруги. Для зменшення відхилення напруги, що викликає небажані наслідки, використовуються, наприклад, трансформатори з РПН (регулювання під навантаженням, установка спеціальних компенсуючих пристроїв і т.і.).

Щоб мережа була економічною, необхідно вибрати найбільш доцільну її конфігурацію, відповідний рівень напруги, поперечний переріз проводів та ін. Тому пропонується 5–6 варіантів, які порівнюють за критерієм: “сумарних витрат (докладніше цей критерій буде розглянутий далі ). Оптимальним буде той варіант, у якому витрати будуть мінімальні.