ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.12.2021
Просмотров: 255
Скачиваний: 2
СОДЕРЖАНИЕ
ЛЕКЦІЯ 3. ОСНОВНІ ШКІДЛИВІ РЕЧОВИНИ БІОСФЕРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЛЮДИНУ І ДОВКІЛЛЯ
3.1 Екотоксикологія шкідливих речовин біосфери
В ході біологічної еволюції людина адаптувалась до біологічного середовища і частково цим можна пояснити її виживання. В зв’язку із зростаючим забрудненням навколишнього середовища організм людини не встигає виробляти захисні механізми проти зростаючої дії токсичних речовин.
Вплив хімічних сполук, які містяться у відходах промисловості, здійснюється на людину як прямими так і непрямими шляхами. Прямий шлях – це потрапляння токсичних речовин в організм людини з повітрям і водою. Непрямий шлях – це коли токсичні речовини потрапляють спочатку в рослини, які поїдають тварини, а потім, разом із їжею – в організм людини.
Найбільш відомими шкідливими для людини речовинами, які накопичуються в атмосфері є CO, SO2, оксиди N, формальдегід (мурашиний альдегід) та ін.
При цьому СО – газ без забарвлення і без запаху. Впливає на нервову і серцево-судинну систему людини. При попаданні СО організм людини, вона задихається (СО з’єднується з гемоглобіном крові, в результаті чого він втрачає здатність транспортувати до тканин кисень).
SO2 – газ без забарвлення з різким запахом. Уражає слизисту оболонку очей і дихальні шляхи.
Оксиди азоту N2O, NO, N2O3, NO2, N2O5 уражають верхні дихальні шляхи. В місцях з автомобільним скупченням утворюють “смог”. При осіданні оксидів азоту на вологій поверхні легень утворюються HNO3 і HNO2, що призводить до отікання (набряку) легенів.
Формальдегід уражає слизисту оболонку очей і верхні дихальні шляхи. 40%-ий розчин – формалін.
Токсичні сполуки металів. Найбільш шкідливими сполуками являються солі Hg і Pb, які викликають зміни в клітинах мозку. Приклад хвороби Мінамата. Хімкомбінат в м. Мінамата довгий час скидав в бухту стоки з солями Hg. Концентрація сполук Hg підвищувалась по ланцюгу: бактерії – водорості – риби – людина. Токсичними є також сполуки Pb, які в великих кількостях забруднюють атмосферу разом з вихлопними газами автотранспорту. Як антидетонатор в бензин додається тетраетилсвинець, який в процесі згорання в присутності етилброміду перетворюється в легколетучий PbBr2. Бромід свинцю є отрутою нервово-паралітичної дії. Крім того, це ферментна отрута, яка перешкоджає синтезу гемоглобіну в організмі людини. Його дія – загальна слабкість, порушення пам’яті, неадекватні дії тощо.
Синтез і використання радіоактивних речовин призвели до нового виду забруднення біосфери – радіоактивного. Руйнування біологічних систем зумовлено властивістю радіоактивних α-, β-частинок і γ-випромінювань іонізувати молекули. Іонізуюче випромінювання впливає на живі клітини або безпосередньо, або ж непрямим шляхом (через продукти радіолізу води – вміст води в організмі до 90-95%).
γ-випромінювання є найбільш небезпечним видом випромінювання, оскільки активно проникає в тканини живих організмів, більша частина α-випромінювання поглинається шкірою, β-випромінювання проникає на глибину до 1 мм.
Більш небезпечним для здоров’я є те, що радіоактивні речовини разом з повітрям, водою і їжею попадають всередину організму. Деякі радіоактивні речовини попадають в організм людини, розподіляються в ньому не рівномірно, деякі концентруються в окремих органах. Так, наприклад, в кісткових тканинах відкладаються радій, уран, плутоній, стронцій. Кобальт (60) концентрується в легенях і т. д.
Таким чином, предметом екології людини є вплив на людину, її здоров’я і поведінку забруднень біосфери.
Найбільший вплив забруднень на людський організм спостерігається в містах. Так виявлена пряма залежність між концентрацією СО в повітрі і рівнем захворювань дітей.
При аналізі екологічної обстановки основна проблема – це кількісна оцінка картини забруднення, оскільки в атмосфері нараховується сотні токсичних речовин, а постійно контролюються – 6-10. Тому часто використовують інтегральну оцінку стану навколишнього середовища. Так, наприклад, якщо експонувати певний час металічні пластинки стандартного хімічного складу на відкритому повітрі і точно виміряти кількість оксидів, які утворюються, то це дозволить оцінити і рівень забруднення атмосфери. Іноді в ролі детектора використовують дерева або рослини.
Вивченням впливу токсичних забруднень на здоров’я людини займається екотоксикологія. Зараз в біосфері знаходяться понад 50 тис. речовин, синтезованих людиною і не характерних для природи. Оскільки організм людей і тварин внаслідок довгої еволюції пристосувався до природних хімічних речовин, вплив заново синтезованих часто має фатальні наслідки. Так, наприклад, нещодавно встановлено, що в заповіднику в Балтійському морі почало різко зменшуватися поголів’я тюленів. Причиною цього стали мізерні кількості поліхлордифенілів, які є відходами пластмасових виробництв. Поступове їх накопичування призвело до порушення апарату розмноження тюленів. Або приклад з облисінням дітей в Чернівцях.
Зараз в охорону природи вкладається близько 1% національного доходу. Підраховано, що для того, щоб стабілізувати природне середовище потрібно витратити 3% доходу, а щоб його покращити – більше 5%.
3.2 Забруднення атмосфери
У зв’язку з недосконалістю багатьох технологічних процесів з екологічної точки зору, а також з низькою технологічною культурою і дисципліною, що характерно для нашої країни в біосферу постійно поступають відходи виробництв в газоподібному, рідкому і твердому станах.
За оцінкою Вернадського в давні часи людство використовувало сполуки 19-ти хімічних елементів, а на початку 20-го століття – 59. Зараз фактично з усієї періодичної таблиці всі хімічні елементи використовуються в промисловому виробництві. Основні забруднювачі – теплоенергетичні галузі, автотранспорт, хімічна, металургійна, нафтопереробна промисловості. Як приклад – матеріальний баланс ТЕС потужністю 2,4 МВт, яка працює на донецькому антрациті.
Загальна маса атмосферного забруднювання оцінюється від 240 до 790 млн. т/рік. При цьому 50-60% припадає на енергетику, до 30% – промисловість, решта – сільське господарство.
Сировина для теплоенергетики – кам’яне вугілля, мазут і природний газ. Але крім вуглецю, вугілля містить також сполуки S, N, Al, Ca та ін. Оксиди сірки утворюються за рахунок окислювання S домішок в вугіллі, а оксиди азоту – за рахунок окислення N2 повітря.
Рисунок 3.1 – Матеріальний баланс ТЕС
Крім газоподібних продуктів горіння, утворюється також тверді – пил, сажа, зола, шлак. Пил і сажа – це неокислений вуглець. Наявність золи і шлаку характеризується зольністю вугілля. Зола складається з оксидів металів та інших елементів. При цьому перехід на рідке паливо зменшує золоутворення, проте не впливає на викиди оксидів азоту і сірки. Найменш екологічно шкідливим являється такий вид палива, як природний газ. При виділенні однакової кількості теплоти газове паливо в 3 рази менше забруднює атмосферу, ніж рідке і в 5 разів менше, ніж вугілля.
Досить токсичним газом є SО2, який руйнує хлорофіл зелених рослин. Наявність його в атмосфері призводить до кислотних дощів. Одна тільки Ладижинська ДРЕС викидає в атмосферу до 500 т SО2 на добу (близько 55 тис. т за рік).
Істотним джерелом шкідливих викидів в атмосферу є автотранспорт. У цих викидів є характерні особливості – кількість машин швидко збільшується, автомобіль – рухоме джерело викидів, тому найбільше їх в жилих районах, на місцях відпочинку. Викиди відбуваються на рівні росту рослин, дихання тварин, людини.
Крім тетраетилсвинцю, який додають для підвищення октанового числа, бензин містить інші домішки (сірку).
При спалювання палива в ідеальному варіанті утворюється Н2О і СО2:
С9Н20 + 14 О2 → 9 СО2 +10 Н2О.
Однак, оскільки паливо згорає за долі секунди, а холодні стінки камери не дають можливості паливу згорати повністю, то відбувається викид продуктів неповного окислення в повітря.
С9Н20+9,5 О2 → 9 СО+10 Н2О або С8Н18+2,5 О2 → 4 СН3–СОН + Н2О,
чи Pb(С2Н5)4+2 СН3–СН2Br +14,5O2 → PbBr2+12CO2+15H2O.
При згоранні 1 кг бензину витрачається 200л О2 , що в 2,5 рази більше, ніж потребує на добу 1 людина. Кожна автомашина в рік викидає близько 1 кг Pb. Тільки в США автомобілі викидають в рік понад 200 тис. т Pb, що складає 1/6 частину його виробництва в країні.
Токсичні гази ТЕС і автотранспорту здатні вступати в хімічну реакцію між собою і водяною парою, яка знаходиться в повітрі. Крім “кислотних дощів”, особливо в умовах вологого клімату, під дією сонячного світла утворюється фотохімічний смог – непрозорий туман:
NO2+hNO+O*+O3O2+O2 + NO; O3+NO+hNO2+O2.
Озон і оксид азоту (ІІ) внаслідок сильних окисних і відновлювальних властивостей руйнують клітини рослин і живих організмів, роз’їдають гуму і тканини. Крім того, поступово в атмосфері накопичуються фреони (фторхлорвуглеводні) які застосовуються як в технології, так і в побуті. Фреони (ССl2F2) досить стійкі, але під впливом ультрафіолетових сонячних променів розкладаються з утворенням атомарного хлору і фтору, який реагує з озоном. Знищення озонового шару призводе до того, що ультрафіолетове проміння зруйнує структуру ДНК в живих організмах і порушить біохімічні процеси, що означає їх загибель.
Серед інших шкідливих викидів в атмосферу можна назвати SO2 (від спалювання палива і підприємств кольорової металургії – більшість руд і кольорових металів – сульфіди): 2ZnS+3O22ZnO+2SO2.
Міститься SO2 у відходах виробництва Н2SO4. Крім того, відомі й інші парникові гази: галогенні сполуки, нітрозні гази, аміак, сірководень, меркаптани (целюлозні фабрики) підприємства чорної металургії (доменні печі) у великих кількостях викидають в атмосферу СO2, НCN, СО тощо, наприклад, під час виплавки заліза: Fe2O3 + 3C 2Fe + 3CO.
3.3 Забруднення гідросфери. Характеристика стоків
Водоспоживання нашої країни складає близько 8% від світового і перевищує зараз 3000 км3/рік. На ріки і озера покладають зараз дві протилежні функції, з якими вони з часом все менше справляється, з одного боку – це джерела водоспоживання для побутових та технічних потреб, з другого – це водойми для скиду побутових та промислових стоків. В результаті вода в річках така, що без відповідного очищення використовувати її вже не можна. Якщо до цього ми увесь час звертали увагу на майже мертві Великі озера в США, чи річку Рейн, в якій розчинено близько 60000 різних хімікатів, то тепер доводиться констатувати, що ми знаходимося не в кращому стані у цьому питанні. До речі, в колись мертвих Великих озерах США вже водиться риба! А як же у нас?
Отже, всі стоки поділяються на:
-
промислові, що утворюються в результаті технологічних процесів;
-
побутові;
-
атмосферні або зливостоки.
Розглянемо найважливіші технологічні процеси, при проведенні яких утворюються стоки:
Процес травлення, за допомогою якого виділяють з поверхні металів окалину. Суть його полягає в тому, що обролювану металеву деталь опускають в водні розчини мінеральних кислот (H2SO4, HCl, HNO3, HF та інші). Це або 25%-ий розчин H2SO4 при температурі 80-90оС або 20%-ий розчин НСl при температурі 60оС. Іноді додають HNO3 і HF кислоти (при травленні корозійно стійких сталей):
Fe2O3 + 3H2SO4 Fe2 (SO4)3 + 3H2O;
FeO + 2HCl FeCl2 + H2O;
Cr2O3 + 6HNO3 2Cr(NO3)3 + 3H2O.
Але при цьому частково розчиняється і сам метал:
Fe+H2SO4FeSO4+H2.
Щоб цього не відбувалось, у травильні розчини додають інгібітори (в основному органічні речовини). Через деякий час вміст кислот в травильних розчинах зменшується і його замінюють свіжим, а відпрацьований скидається в стоки. Але процес кислого травлення має певні недоліки – довга тривалість процесу, втрата металу, низька якість високолегованих сталей і т. д.
Тому часто використовують лужні процеси травлення (особливо для відділення керамічної окалини):
Fe2O3 + 2NaOH 2NaFeO2 + H2O;
SO2 + 2NaOHNa2SiO3 + H2O;
Cr2O3 + 2NaOH 2NaCrO2 + H2O.
Крім відпрацьованих кислих травлень розчинів з солями металів в стоки викидаються і вода від промивки деталей після травлення.
Під час виробництва кальцинованої соди в результаті технологічного
процесу на тону готової продукції утворюється 10-12 м3 дистилірної рідини (суспензії СаSO3, CaSO4, Ca(OH)2, пісок). Цю рідину закачують на полігони і таким чином утворюються “білі моря”. Щороку в світі утворюється близько 200 млн. м3 цієї рідини, а методи її вторинної переробки ще не розроблені.
Але найбільш небезпечні промислові стоки із вмістом токсичних речовин (ціаніди, сполуки ртуті, кадмію, свинцю і т.д.). Промислові стоки утворюються при мокрій очистці газових викидів чорної металургії ТЕС, а також в радіопромисловості та машинобудуванні (скрізь, де є цехи гальванопокриття). Найбільш якісним електролітом для покриття деталей Zn, Au, Ag, Cd, Cu є ціаністі електроліти. Але з часом відпрацьовані електроліти і промивні води потрапляють в стоки, потім у водойми і так далі. А токсичність ціанідів для живих істот полягає в подавленні здатності клітини поглинати кисень і призводить до швидкої смерті.
Технічним методом отримання каустику і газоподібного хлору є електроліз кухонної солі на ртутних електродах. На кожну тону товарного хлору втрати ртуті разом з відходами складають 100-150 г. А далі, при потраплянні у водойми, розвиваються процеси, аналогічні “хворобі Мінамото”.
Який вклад сільське господарство внесло у водне забруднення? В основному, це вимивання з ґрунтів пестицидів, хімічних сполук, які містять Cl, P, Hg, As та інші. Пестициди застосовуються для знищення шкідливих комах (інсектициди), бур’янів (гербіциди). Проте, з нашою невисокою культурою сільськогосподарського виробництва значна їх частина потрапляє у воду.
Очевидно, майбутнє все-таки за біологічними методами захисту рослин. Цікавий приклад винахідливості в цій справі показала така країна, як Ізраїль. При такій малородючій землі вона добилась того, що повністю забезпечує себе чистими продуктами, ще й експортує їх. І все завдяки організації крапельного зрошування. Поливається тільки культурна рослина, а бур’ян під палючим сонцем просто не росте.
3.4 Забруднення літосфери
Тверді відходи, які в основному забруднюють літосферу, утворюються в гірничій і гірничо-збагачувальній промисловості, теплоенергетиці і крупнотонажній хімічній промисловості. В нашій країні заскладовано 10-12 млрд. м3 відходів гірничодобувної та інших промисловостей на 500 тис. га.
Так, наприклад, при добуванні вугілля, сама вугільна маса складає 20% породи, решта йде на терикони. В рудах кольорових металів їх вміст складає не більше 1-2%. Так що об’єми відходів досить великі. Під їх складування відводяться тисячі гектарів землі придатної для сільського господарства. Вітрова ерозія розносить в повітря і у воду частки пилу з цих відвалів. А вторинна переробка не встигає за темпами накопичення первинних відходів (вторинне використання не перевищує 1%).
А використовувати є що. Так, наприклад, в шлаках міднеплавильних заводів знаходиться близько 27 млн. т Fe , 335 тис. т Сu , 2 млн. т Zn і т.д.
Причому кількості твердих відходів швидко зростають. В 1980 р. шлакові відходи на Земній кулі складали 2 млрд. т, на 1990р. ця цифра зросла вдвічі.
Добавляє тверді відходи і крупнотонажна хімія: отримання H2SO4 – початкова стадія – відпалювання сірчаного колчедану. В результаті – щороку нагромаджується 4 млн. т огарку (FeS2+2О2Fe+2SO2).