Файл: Технологія ділових переговорів.pdf

11
Мал. 8.2. Процес формування договірних відносин.
Під агентом слід розуміти фізичну або юридичну особу, яка пропонує укласти ділову угоду щодо ведення спільної комерційної діяльності на засадах партнерства. В свою чергу, контрагент єособою, яка приймає пропозицію щодо укладення ділової угоди. Взаємодія «агент – контрагент» є формою спрямованої суб’єкт-суб’єктної взаємодії, яка слугує для ідентифікації сторін партнерських відносин в діловій документації.
Оферта являється пропозицією укласти ділову угоду по відношення до потенційного ділового партнера. Вона може надаватись як в усній, так і в письмовій формі з чітким та довільним викладенням ділового партнерства.
Акцепт представляє собою згоду на укладення договору щодо ведення сумісної партнерської діяльності.
Якщо умови потенційного ділового партнерства не відповідають потребам та
інтересам контрагента, то він може відмовити у заключні угоди або спробувати скорегувати позиції сторін. Відмова є аргументованим відказом щодо підписання угоди на основі повної незгоди з умовами потенційного бізнес-партнерства. Якщо одна зі сторін частково не згодна з умовами партнерства, вона формулює та надсилає іншій стороні протокол розбіжностей. Він є документом, який фіксує спірні умови ділового партнерства та викладає думку контрагента щодо їх врегулювання.
Крім того, в договорі мають бути чітко вказані місця партнерської взаємодії:
1. Місце укладення угоди;
2. Місце виробництво продукції або надання послуг;
3. Місце відвантаження продукції;
4. Місця та форми обговорення та владнання спірних питань.
Чітка фіксація місць взаємодії дозволяє уникнути плутанини у сумісній господарській діяльності та відстояти свої права в суді. В окремих випадках місця ділової взаємодії можуть визначатись чинним законодавствам. До них належать окремі групи товарів та послуг, які надаються за допомогою бірж, аукціонів, тендерів та інших подібних організацій.

12
Таким чином, ділова партнерська угода є формою розвитку взаємної підтримки у світі бізнесу. В ній фіксується потенціал партнерства щодо спільної комерційної та господарської діяльності в сучасних умовах. Особливістю ділової угоди на засадах партнерства є гармонійний баланс прав та обов’язків, який закріплює рівний статус учасників взаємодії.
Література
1. Бюлетень законодавства і юридичної практики України 2003. - №5:
Цивільний кодекс України: Офіційний текст. – 464 с.
2. Гражданский кодекс Украины: комментарий. – Т.II. – Издание второе. –
Харьков.: ООО «Одиссей», 2004. – 1042 с.
3. Головина А.С. Деловые переговоры. Стратегия победы. – СПб.: Питер,
2007 – 192 с.
4. Жданенко С.Б. Партнерское взаимодействие в процессе становления гражданского общества. Монография. – Харьков: Издатель СПД ФЛ Вапнярчук
Н.Н., 2006. – 168 с.
5. Переговоры: подготовка и техника ведения. Особенности переговоров по коллективному договору: Методические и раздаточные материалы. – К.: Проект
«Украинские профсоюзы как партнеры в социальном диалоге», 2006. – 102 с.
6. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации — М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» -
2001. – 656 с.
7. Солсо Р. Когнитивная психология. – СПб: Питер, 2006. – 589 с.
8. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения/ Пер. с англ. А. Гореловой; Предисл. В. А. Кременюка. — М.: Наука, 1992. — 158 с.