Файл: Тема Облік операцій з купівлі та з продажу іноземної валюти.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 04.12.2023

Просмотров: 29

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Тема 3. Облік операцій з купівлі та з продажу іноземної валюти
3.1. Поняття про валютні кошти і операції з ними

3.2. Порядок та облік операцій з купівлі іноземної валюти

3.3.Порядок та облік операцій з продажу іноземної валюти
3.1. Поняття про валютні кошти і операції з ними

При проведенні ЗЕД, зокрема при експорті-імпорті товарів, суб’єкти ЗЕД в якості розрахунків використовують валютні цінності. До валютних цінностей відносять:

  • валюта України – грошові кошти у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що знаходяться в обігу, кошти на рахунках, у вкладах в банківських та фінансово-кредитних установах на території України;

  • платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, ощадні книжки, депозитні сертифікати), виражені у валюті України;

  • іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що знаходяться в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях (клірингових) на рахунках банківських та фінансово-кредитних установах за межами України;

  • платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, ощадні книжки, депозитні сертифікати), виражені у іноземній валюті або банківських металах;

  • банківські метали – золото, срібло, платина, метали платинової групи, що доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках та порошках, що мають сертифікат якості, також монети, виготовлені із дорогоцінних металів.

Валютні операції – це операції, пов’язані:

  • з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються резидентами у валюті України;

  • з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу, як засобу платежу, з переведенням заборгованості та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

  • з ввезенням, переказом і пересиланням на територію України та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Резиденти це:

  • фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, в т.ч. ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

  • юридичні особи, СПД, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням на території України;

  • дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, також філії і представництва підприємств України за кордоном, що не здійснюють підприємницьку діяльність.


Нерезиденти – це:

  • фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в т.ч. ті, що тимчасово перебувають на території України;

  • юридичні особи, СПД, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України;

  • розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, також філії і представництва підприємств, що не здійснюють підприємницьку діяльність на підставі законів України.

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, які знаходяться як на території України, так і за її межами.

Оцінка валютних коштів в Україні складається у встановленні еквівалента, який будь-яку іноземну валюту виражає через гривні. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" встановлене, що валютою звітності є національна валюта України.

Валютні операції тісно пов'язані з валютним курсом. Курс - це перманентні зміни співвідношення валют, він складається на основі попиту й пропозиції на аукціонах, біржах, міжбанківському ринку з операцій купівлі-продажу валют. Валютний курс гривні - це курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни, встановлений Національним банком України.

При первинному визнанні операції в іноземній валюті відбиваються
шляхом перерахунку суму у іноземній валюті в національну валюту України з
використанням офіційного валютного курсу Національного банку України на
дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, витрат).

Офіційний курс національної грошової одиниці використовується при здійсненні всіх безготівкових операцій, продажу і купівлі іноземної валюти; в бухгалтерському обліку при відображенні всіх операцій в іноземній валюті; розрахунках з бюджетом і митницею, при плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності, ціноутворенні, складанні оперативної, фінансової і статистичної звітності. Офіційний курс використовують всі резиденти й нерезиденти.

Поняття курсових різниць.Курсові різниці виникають по поточних валютних операціях, пов'язаних із переоцінкою залишків коштів підприємств на валютних рахунках, переоцінкою сум по розрахунках в інвалюті, переоцінкою вартості документів, цінних паперів в інвалюті. Ці різниці являють собою сумові відхилення між оцінкою активів і пасивів по курсу на дату реєстрації їх у бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунків. Переоцінка валютних цінностей, в зв'язку із зміною курсу Національного банку України, здійснюється у відповідності із Податковим Кодексом та П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів".



Курсові різниці виникають внаслідок зміни офіційного курсу в період між здійсненням господарської операції й датою розрахунків по цих операціях. Таким чином курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти одного найменування при різних валютних курсах.

У відповідності з П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" об'єктами обліку сум курсових різниць є монетарні статті.

Монетарні статті- це статті балансу грошових коштів, активів і зобов'язань, які будуть отримані або оплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (короткострокових високоліквідних фінансових інвестицій, які у будь який момент часу без проблем можуть бути переведені в грошові кошти без ризику зменшення вартості). Рахунки 302, 312, 314, 334, 351.2, 502, 602, 604, 606.

Немонетарні статті- це інші, крім монетарних статті балансу.

У відношенні монетарних і немонетарних статей бухгалтерського балансу їх можна класифікувати по таким групам: монетарні статті активів і пасивів; немонетарні статті активів і пасивів; умовно-монетарні або умовно-немонетарні статті активів і пасивів. Рахунки: 10, 26, 20, 22, 40, 371, 681.

Умовно-монетарні статті – рахунки дебіторської заборгованості і зобов’язань, облік яких ведеться в іноземній валюті.

В обліку курсових різниць має значення період, в якому були здійснені операції, пов’язані з рухом валюти. Виділяють 4 періоди, за якими здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць за монетарними статтями. Це періоди між:

  • датою первинного відображення операції в бухгалтерському обліку й датою фактичного здійснення розрахунку по ній;

  • датою первинного відображення операції в бухгалтерському обліку й датою складання фінансової звітності за звітний період;

  • датою складання фінансової звітності за попередній звітний період й датою фактичного здійснення розрахунку;

  • датою складання фінансової звітності за попередній звітний період і датою складання фінансової звітності за звітний період.

Крім курсових різниць від переоцінки валютних цінностей, існують сумові різниці в курсах. Сумові різниці бувають по операціях:

  1. Купівлі іноземної валюти – коли в обліку придбана валюта відображається за курсом НБУ, а фактично придбана за курсом валютного ринку.

  2. Перерахунку суми національної валюти України в еквівалент певної кількості іноземної валюти відповідно до умов зовнішньоекономічного договору.



3.2. Порядок та облік операцій з купівлі іноземної валюти

Для виконання зобов'язань за зовніш­ньоекономічними договорами (контрактами) суб'єкти діяльності мо­жуть придбати іноземну валюту. Операції з купівлі іноземної валюти на території України здійснюють як резиденти, так і нерезиденти че­рез уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що отри­мали ліцензію НБУ на здійснення операцій із валютними цінностями. Виробляються ці операції виключно на Міжбанківському валютному ринку України та на ринку продажу готівки.

Купівля іноземної валюти здійснюється для виконання зобов'язань, що регламентовано законодавством.

За імпортними договорами (контрактами) за товари, сировину, облад­нання й інші види матеріальних активів купівля інвалюти дозволена за фактично виконані контракти.

За імпортними договорами (контрактам) за послуги купівля інвалити дозволена під фактичні виконані контракти. Купівля інвалюти для погашення кредитів здійснюється в терміни їх погашення, оскільки погашення заборгованості достроково не дозволяється.

Документи, що надаються в банк для покупки іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку, можна розділити на дві групи:

  • документи, що підтверджують зобов'язання резидента в іноземній валюті залежно від проведених операцій;

  • документ, що підтверджує відсутність податкової забор­гованості в цього резидента.

З метою розрахунків за торгівельними операціями для оплати за фактично отриману продукцію у банк подаються наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) по імпорту товару, оригінал та копія вантажно-митної декларації, довідки державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків. Також подаються інші документи, що підтверджують не­обхідність купівлі іноземної валюти.

Постановою правління Національного банку України № 153 "Про внесення змін у деякі нормативно правові акти Національного банку України" внесені зміни в положення про порядок і умови торгівлі іноземною валютою, правила проведення торговельної сесії й здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею/продажем іноземних валют і банківських металів.


Відповідно до постанови, суб'єкти прямого міжбанківського валютного ринку з доручення клієнтів повинні здійснювати операції з купівлі/продажу іноземної валюти винятково в сумах і за курсом, що визначений останнім у їхніх заявах (дорученнях). Клієнт визначає ціну й обсяг купівлі-продажу іно­земної валюти, а банк зобов'язаний виставити цю заявку на Міжбанківський валютний ринок України. Банківським співробітникам необхідно погод­жувати курс із клієнтом і працювати з кожною заявкою окремо.

Банкам дозволено купувати валюту в клієнтів за свій рахунок (не виводячи заявку на міжбанк), якщо сума не перевищує 100 тисяч до­ларів. Обсяг продажу власної валюти одному клієнту обмежений роз­міром відкритої валютної позиції банку (не більше 30% регулятивного капіталу фінансової установи).

Введені обмеження щодо операцій з купівлі-продажу іноземної валю­ти. Відповідно до прийнятої постанови НБУ від 11.10.2008 р. № 319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" зі змінами й доповненнями:

  • курс продажу наявної валюти не повинен перевищувати оф­іційний курс гривні до іноземних валют;

- ціна купівлі наявної валюти може встановлюватися банка­ми в межах 3,0% нижче ціни її продажу;

- курси купівлі й продажу валют протягом робочого дня по­винні залишатися незмінними;

- куплену протягом робочого дня наявну іноземну валюту банки повинні продати в цей же день. Разом з тим допускається про­даж на наступний робочий день непроданої валюти, але за більш низькому курсу;

- істотно обмежені розміри переведень валюти фінансовими установами з доручення фізичних осіб за межі України по поточ­них валютних неторгових операціях.

Для здійснення операцій купівлі іноземної валюти суб'єкт підприєм­ницької діяльності укладає договір із банком і обов'язково подає заяву на купівлю валюти.

Кошти у валюті України, призначені резидентом на купівлю інозем­ної валюти, можуть бути перераховані з основного поточного рахунку у національній валюті.