Добавлен: 05.02.2019
Просмотров: 722
Скачиваний: 8
Тема 11.
МОДЕЛЬ ЧИСТОЇ МОНОПОЛІЇ: ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОСТІ
Методичні поради
Дана тема – це логічне продовження дослідження монопольного ринку, яке має на меті оцінити вплив монополізму на економічні процеси загалом.
Аналізуючи в попередній темі особливості функціонування фірм, що володіють монопольною владою ми обов’язково повинні враховувати її вплив на ефективність розподілу і використання ресурсів. Для цього ми повинні розмежувати форми подібного впливу і дати відповідь на питання:
По-перше, чому монополіст має можливість продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, що призводить до того, що ресурси суспільства використовуються не повністю, а необхідна суспільству продукція не виробляється.
По-друге, чому у монополіста відсутні стимули до зниження виробничих витрат.
По-третє, чому фірма –монополіст дуже слабо зацікавлена у використанні нових досягнень науково-технічної революції. Хоча більшість сучасних відкриттів, дійсно зроблена за участю монополій і масштаби монополії дають змогу виділити значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій. Однак, у чистого монополіста немає постійних стимулів до науково-технічного прогресу, тому він може дозволити собі бути ефективним.
Також ми повинні враховувати, що монополія в деяких випадках може встановлювати різні ціни на один і той самий продукт для різних покупців, тобто здійснювати цінову дискримінацію. У випадку досконалої дискримінації (на одиницю продукції, що пропонується до продажу встановлюється відповідна ціна попиту) монополіст перерозподіляє у свій прибуток весь надлишок покупців і при цьому монополія пропонує на ринок такий самий обсяг продукції, який був би в умовах конкурентної галузі.
Деякі питання даної теми потребують поглибленого самостійного вивчення. Наприклад, такі як:
-
сучасні проблеми монополізації;
-
негативні наслідки контролю державним сектором значної частини економіки.
Матеріал для опрацювання цих питань можна знайти у таких літературних джерелах:
-
Карагодова О.О., Черванов Д.М. Мікроекономіка.- К.: Четверта хвиля, 1997.-С.105-138.
-
Піндайк Р., Рубінфелд Д, Мікроекономіка.- К.: Основи, 1996.-С.299-336.
-
Ястремський О.І., Грищенко О.Г. Основи мікроекономіки.-К.: Товариство “Знання”, 1998.-С.460-486.
Вступ
В даній темі ми оцінимо монополію з точки зору суспільства загалом. Для цього нам необхідно проаналізувати:
-
чому монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник;
-
деякі проблеми, пов’язані із складністю порівняння витрат конкурентних та монопольних фірм;
-
чому монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес;
-
чому монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію.
План
-
Чиста монополія і розподіл ресурсів
-
Чиста монополія, витрати виробництва і ступінь ефективності виробництва.
-
Чиста монополія і НТП: динамічна ефективність.
-
Цінова дискримінація. Ефект (наслідки) цінової дискримінації.
-
Чиста монополія і розподіл ресурсів
В порівнянні з конкурентною галуззю монополія прагне виробляти менший обсяг продукції і встановлювати більш високу ціну на свій товар. Це призводить до того, що ресурси суспільства не використовуються повністю, а необхідна суспільству продукція не виробляється (рис.1).
Суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, оскільки рівноважний обсяг виробництва не збігається з мінімальним рівнем середніх витрат.
З рис. 8 минулої теми можна побачити, що за однакових витрат фірма за умов чистої монополії забезпечить менш бажані результати. Виробляючи обсяг продукції Q1 і призначаючи ціну Р1 чистий монополіст забезпечуватиме собі максимальний прибуток. Також ми бачимо, що за випуску Q1 ціна продукту значно вища за граничні витрати. Це тому, що суспільство оцінює додаткові одиниці монополізованого продукту вище, ніж альтернативні блага, які можна було б виробляти з відповідних ресурсів.
Монополіст використовує менше ресурсів, ніж це виправдано з точки зору суспільства, тому що йому вигідно обмежувати обсяг продукції. Тому на монополізованих ринках не досягається ні виробничої, ні розподільної ефективності. Хоча перерозподіл ресурсів на користь монополізованої галузі зменшив би середні витрати і це свідчило б про підвищення ефективності розподілу ресурсів.
Ще один аспект цієї проблем полягає в тому. Що споживачі змушені сплачувати свого роду монопольний податок, оскільки ціни на продукцію встановлюються вищі, ніж середні витрати на виробництво. Володіючи ринковою владою, монополісти мають змогу встановлювати вищу ціну, порівняно з ціною, яка встановилася б за умов чистої конкуренції. Оскільки вступ у галузь нових виробників заблоковано, то механізм ліквідації економічного прибутку у довготерміновому періоді, властивий конкурентному ринку, тут не діє.
Звичайно ці монопольні прибутки не можуть привласнювати дрібні акціонери, бо капітал зосереджується в руках у населення з найвищими доходами.
Отже, дефектом монополії – є посилення нерівності у розподілі доходів, оскільки власники підприємств, що діють за умов монополії мають можливість збагачуватися коштом решти суспільства.
2. Чиста монополія, витрати виробництва і ступінь ефективності виробництва.
Середні витрати монополіста не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми і можуть бути як нижчими так і вищими, ніж у конкурентної фірми. Економісти виділяють такі основні принципи цих відмінностей:
— позитивний ефект масштабу;
— Х- неефективність;
— видатки на збереження монополій;
Проаналізуємо ці причини більш детально. Монополіст — це як правило велике підприємство, а тому на розмірі середніх витрат може позначитися ефект масштабу (рис. 2).
Гіпотеза, що витрати виробництва на одиницю продукції у фірми, що діють за умов чистої конкуренції та чистої монополії однакові, не завжди підтверджується на практиці. За певної технології споживчий попит може бути недостатнім, що підтримує велику кількість фірм, які виробляють такий обсяг продукції, який дозволяє кожній з них реалізувати увесь наявний ефект для збільшення масштабів виробництва. Тому фірма і повинна бути монополістом, щоб виробляти продукцію ефективно (це випадок природної монополії).
Позитивний ефект масштабу у деяких випадках виправдовує існування монополії. Проте існування Х-неефективності передбачає, що фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу виробництва, як правило більші, ніж мінімально можливі (рис. 3).
Даний графік демонструє , що Х-неефективність — це неефективна внутрішня робота фірми, що призводить до витрат, які є вищими за можливі.
Х — неефективність пояснюється такими причинами:
1) Цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації витрат. Вони можуть:
— реалізовувати завдання зростання фірми, не рахуючись з витратами;
— ухилятися від надмірного ризику, погоджуючись на більші витрати;
— брати на роботу некомпетентних друзів та родичів, знижуючи загальну ефективність управління;
2) Монополіст не відчуваючи „подиху в потилицю” конкурента, стає в’ялим, припиняє пошук нових технологій, які мінімізують витрати;
3) Монополія змушена нести додаткові витрати, пов’язані зі збереженням свого монопольного становища. Для підтримання або збільшення майбутніх економічних прибутків монополіст може витрачати значні суми на легальні платежі, задобрювання членів законодавчого органу і рекламу зв’язку із громадськими організаціями, щоб переконати уряд надати йому привілейоване становище або підтримати його. Такі видатки нічого не додають до обсягу виробництва, але збільшують її витрати.
3. Чиста монополія і НТП: динамічна ефективність
Ще однією відмінністю у витратах на одиницю продукції у монополіста та конкурента є «дуже довгострокова перспектива», яка передбачає технічний прогрес.
Масштаби монополії дають змогу виділити значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій. Але відсутність конкурентів означає, що на монополізованому ринку відсутні стимули до технічного прогресу. Чистий монополіст може дозволити собі бути неефективним. Він може відмовитися від реалізації технологічних вдосконалень і у сфері методів виробництва, і у сфері продукції, щоб повністю використати наявне капітальне устаткування. Також монополіст може приховувати нові та вдосконалені технології й продукти, щоб уникнути збитків, спричинених раптовим моральним зношенням діючих машин і устаткування.
Існує два контраргументи, що доводять, що науково-технічний прогрес вигідний монополістові:
По-перше, науково-технічний прогрес знижує витрати виробництва на одиницю продукції та збільшує прибутки (нижчі витрати сприятимуть максимізації прибутку, що викликатиме збільшення обсягу продукції та зниження ціни). Збільшення прибутків не буде тимчасовим, адже бар’єри для входження у галузь захищатимуть монополіста від зазіхань конкурентів на ці прибутки.
По-друге, наукові дослідження і технічні нововведення стануть для монополіста одним із бар’єрів, що ускладнюватиме входження інших фірм у галузь, тому монополіст повинен досягти успіху у сфері інновацій.
-
Цінова дискримінація. Ефект (наслідки) цінової дискримінації.
Термін цінової дискримінації вказує на ситуацію, коли виробник встановлює ціни таким чином, що дві одиниці одного й того ж товару або послуги продаються за різними цінами, чи одному й тому ж споживачеві чи різним. Ця дискримінація зумовлена як цілеспрямованою діяльністю виробника, так і характеристиками споживачів (рис.4). Одним з перших дослідників цінової дискримінації був А.Пігу, який розглядав цей феномен з позицій регулювання добробуту. Він розрізняв цінову дискримінацію першого, другого та третього ступенів.
1-й ступінь цінової дискримінації – це абсолютна дискримінація, коли виробник благ досягає своїх цілей шляхом привласнення всього надлишку споживача.
2-й ступінь цінової дискримінації – випадок неповної інформації щодо переваг споживачів і неповна можливість “захоплювати” надлишки споживачів.
3-й ступінь цінової дискримінації – монополіст здійснює продаж товарів чи послуг різним особам за різними цінами, але кожна одиниця проданого товару деякій з груп осіб продається за єдиною ціною.
