Файл: Управління інформаційною безпекою в морській галузі.docx

Лабораторна робота 5
Тема: Управління інформаційною безпекою в морській галузі

Мета: Здобуття практичних навичок управління інформаційною безпекою в морській галузі
Завдання

В звіті з лабораторної роботи навести короткий опис семи документів згідно варіанту. В описі віддзеркалити наступні питання:

• 
  призначення документа;
  
• 
  дата прийняття документа і дата введення в дію;
  
• 
  статус документа (чинний, не чинний, замінений на інший документ);
  
• 
  галузі застосування документа;
  
• 
  структура документа;
  
• 
  загальна характеристика інформації, що міститься в документі і може бути використана при проектуванні, впровадженні та експлуатації комплексних систем захисту інформації в морській галузі
  

Хід роботи

1. Міжнародна конвенція про вантажну марку

1) Призначення документа. Встановити уніфіковані принципи і правила стосовно
граничного навантаження суден, що здійснюють міжнародні рейси, з
урахуванням необхідності збереження життя і майна на морі.

2) Дата прийняття документа і дата введення в дію. Дата підписання: 05.04.1966. Дата приєднання України: 21.09.1993. Дата набуття чинності для України: 25.01.1994.

3) Статус документа – чинний.

4) Галузі застосування документа.

(1) Ця Конвенція застосовується до:

(a) суден, зареєстрованих в країнах, уряди яких є Договірними
Урядами;

(b) суден, зареєстрованих в територіях, на які поширюється
дія цієї Конвенції згідно з статтею 32; а також

(c) незареєстрованих суден, що плавають під прапором держави,
уряд якої є Договірним Урядом.

(2) Ця Конвенція застосовується до суден, що здійснюють
міжнародні рейси.

(3) Правила, що містяться в Додатку I, застосовуються
безпосередньо до нових суден.

(4) Існуючі судна, які не повністю відповідають вимогам
правил, що містяться в Додатку I, або якійсь їх частині, мають
відповідати, принаймні таким зменшеним відповідним вимогам, які
Адміністрація застосовувала до суден у міжнародних рейсах до
набуття чинності цією Конвенцією; підвищення надводних бортів на
таких суднах не може вимагатися ні в якому разі. Для того, щоб
мати право на будь-яке зменшення висоти надводного борту від тої,
що була встановлена раніше, існуюче судно має відповідати всім
вимогам цієї Конвенції.

(5) Правила, що містяться в Додатку II, застосовуються до
нових і існуючих суден, на які поширюється дія цієї Конвенції.
5) Структура документа. Складається з 34 статей.

6) Загальна характеристика інформації. Конвенція про вантажну марку - міжнародна конвенція про вантажну марку, підписана 5 квітня 1966 р. в Лондоні з ініціативи Міжнародної морської організації. У 1988 р. спеціальним Протоколом до неї було внесено зміни, пізніше, у 2003 р. доповнені Комітетом безпеки на морі. Змінена Конвенція про вантажну марку набула чинності 1 січня 2005 року.

Конвенція забороняє вихід у море судна в міжнародний рейс, якщо воно не було відповідним чином засвідчено, йому не було нанесено вантажну марку та не видано Міжнародне свідоцтво про вантажну марку або, якщо необхідно, Міжнародне свідоцтво про вилучення для вантажної марки.

У Додатках до Конвенції встановлюються правила визначення вантажних марок, умови призначення та величини надводного борту, модифікації конвенційних вимог щодо зон, районів та сезонних періодів, а також наводяться форми Міжнародного свідоцтва про вантажну марку.
У 1988 році був прийнятий Протокол до Конвенції про вантажну марку, який набув чинності у 2000 році. Цим Протоколом вимоги Конвенції 1966 року щодо огляду та видачі Міжнародних свідоцтв були приведені у відповідність до вимог Міжнародної конвенції щодо запобігання забруднення з суден та Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі.
2. Міжнародна конвенція про безпечні контейнери

1) Призначення документа. Договірні Сторони, визнаючи необхідність підтримання високого рівня безпеки людського життя під час обробки, штабелювання та перевезення контейнерів;

беручи до уваги необхідність полегшення міжнародних
контейнерних перевезень;

визнаючи в цьому зв'язку переваги розробки загальних
міжнародних вимог у сфері безпеки;

уважаючи, що цій меті найліпше слугуватиме укладення
Конвенції, прийняли рішення розробити структурні вимоги для забезпечення
безпеки під час обробки, штабелювання та перевезення контейнерів у
ході звичайної експлуатації і з цією метою.

2) Дата прийняття документа і дата введення в дію. Дата підписання: 02.12.1972. Поправки: 04.11.1993.

3) Статус документа – чинний.

4) Галузі застосування документа. 1. Ця Конвенція поширюється на нові й існуючі контейнери, які використовуються в міжнародних перевезеннях, за винятком
контейнерів, спеціально призначених для повітряних перевезень.

2. Кожний новий контейнер підлягає допуску відповідно або до
процедури випробування за типом конструкції, або до процедури
випробування окремих контейнерів згідно з положеннями додатка I.

3. Кожний існуючий контейнер повинен пройти процедуру допуску
згідно з відповідними положеннями про допуск існуючих контейнерів,
викладеними в додатку I, протягом 5 років з моменту набрання
чинності цією Конвенцією.

5) Структура документа. Складається з 16 статей та 2 додатків.

6) Загальна характеристика інформації. Для забезпечення безпеки міжнародних контейнерних перевезень було прийнято Конвенцію, яка містить вимоги до міцності та технічних характеристик контейнерів. За її умовами, нові модулі, що вже використовуються, повинні проходити випробування, що регламентуються діючими положеннями. Цей договір не стосується повітряних перевезень.

Що означає табличка на контейнері?

Спеціальну табличку, яка підтверджує безпеку, можна прикріпити до контейнера, якщо:

Виробництво модуля відповідало правилам, встановленим Конвенцією;

Тара належить до серії, в якій експериментальний зразок пройшов випробування та отримав документ про якість;

Власник модуля має документи відповідної форми, які свідчать про безпечну експлуатацію модуля протягом не менше двох років.

На табличці вказують: країну, яка надала допуск, масу тари та максимальний брутто, дату виробництва, величину навантаження під час випробування на жорсткість, ідентифікаційний номер, дати оглядів.

Основні вимоги

Відповідно до вимог Конвенції, кожен контейнер повинен проходити випробування на безпеку:

Через 5 років після виробництва;

Кожні наступні 2 роки.

Для продовження терміну служби та забезпечення безпеки рекомендується мінімізувати фактори, що впливають на технічну справність тари. Це кліматичні умови та впливи механічного характеру.

Причини пошкодження контейнерів при різних видах перевезень:

Автомобільним транспортом – інерційні сили, що виникають при різкому гальмуванні, крутих поворотах та прискоренні, вібрація, тертя між днищем кузова та тарою. Зменшити вплив цих факторів можливо за умови акуратної їзди та дотримання правил кріплення контейнерів на транспортному засобі.

Залізницею – короткочасні навантаження, що виникають при формуванні складу. Традиційне формування складу допустиме тільки при оснащенні контейнерів поздовжніми пристроями, що амортизують.

Водним транспортом – навантаження при хитаві, сильних ударах хвиль, вібрації.

Сильні ударні навантаження можливі при переміщенні контейнерів з одного виду транспорту на інший. Для зниження зменшення ймовірності пошкодження тари використовують спеціальні вантажні засоби та деталі, що амортизують.
3. Водний кодекс України

1) Призначення документа. Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також ефективнішому, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

2) Дата прийняття документа і дата введення в дію. Прийнятий: 6 червня 1995. Діє з: 20 липня 1995.

3) Статус документа – чинний.

4) Галузі застосування документа. Водні об’єкти на території країни.

5) Структура документа. Складається з преамбули та 6-ти розділів.

6) Загальна характеристика інформації. Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами. В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
4. Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів”

1) Призначення документа. Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним та авіаційним транспортом.

2) Дата прийняття документа і дата введення в дію. Прийнято 06.04.2000.

3) Статус документа – чинний.

4) Галузі застосування документа. Державне управління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів; виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів; забезпечення міжнародних зобов'язань у сфері перевезення небезпечних вантажів.

5) Структура документа. Складається з 5 розділів.

6) Загальна характеристика інформації. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» є основним для даного виду діяльності документом, в якому визначено правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов’язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом. У Законі визначені основні терміни в сфері транспортування небезпечних вантажів, визначено права та обов’язки суб’єктів перевезення небезпечних вантажів, органи, що здійснюють державне управління у сфері перевезення таких вантажів, та їх компетенція. Також Законом визначено основні засади здійснення міжнародних перевезень небезпечних вантажів по території України. Так, згідно з цим Законом, міжнародні перевезення небезпечних вантажів здійснюються відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлюються інші правила перевезення небезпечних вантажів, ніж передбачені Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів», то застосовуються правила міжнародного договору. Законом України «Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)» ратифіковано ДОПНВ. Таким чином, міжнародні перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом на території України здійснюються згідно з вимогами ДОПНВ.
5. Закон України “Про страхування”

1) Призначення документа. Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

2) Дата прийняття документа і дата введення в дію. Прийнято 07.03.1996.

3) Статус документа – чинний.

4) Галузі застосування документа. Сфера страхування, ринок страхових послуг, страховий захист майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

5) Структура документа. Складається з 5 розділів.

6) Загальна характеристика інформації. Цей Закон регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.
6. Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті

1) Призначення документа. Положення визначає порядок організації робіт з попередження аварійних подій на морському і річковому транспорті, завдання, функції, органи, суб'єкти і об'єкти системи управління безпекою судноплавства, встановлює форми контролю за виконанням заходів, пов'язаних із безпекою судноплавства.

2) Дата прийняття документа і дата введення в дію. Зареєстровано 19 грудня 2003. Прийнято 20.11.2003.

3) Статус документа – чинний.

4) Галузі застосування документа. Дія Положення поширюється на Міністерство інфраструктури України, Державну службу морського та річкового транспорту України, інші юридичні особи незалежно від форм власності та фізичні особи, діяльність яких пов'язана із судноплавством (крім Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби України, СБУ та МВС).

5) Структура документа. Складається з 10 розділів та 15 додатків.

6) Загальна характеристика інформації. Система управління безпекою судноплавства охоплює:

захист людини - захист її життя, здоров'я, майна, її прав щодо використання територіального моря, внутрішніх вод та інших водойм загального користування для праці, відпочинку, спорту, використання водних ресурсів, у тому числі і для судноплавства;

захист довкілля - його захист від негативного впливу судноплавства;

судна - їх стан, умови плавання та перебування на них людини;

водні шляхи - їх придатність до використання, умови плавання ними;

берегові об'єкти - їх відповідність стандартам безпеки судноплавства, готовність і надійність.
7. Положення про державну морську лоцманську службу

1) Призначення документа. Положення про державну морську лоцманську службу розроблено відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України і Міжнародних угод, установлює організаційно-правовий статус, принципи фінансування державної морської лоцманської служби, кваліфікаційні вимоги до державних морських лоцманів, їх права та обов'язки.

2) Дата прийняття документа і дата введення в дію. Затверджено 11.09.2000. Зареєстровано 17 жовтня 2000.

3) Статус документа – втратив чинність

4) Галузі застосування документа. Державна морська лоцманська служба,

5) Структура документа. Складається з 8 розділів та 2 додатків.

6) Загальна характеристика інформації. З метою забезпечення безпеки мореплавства, запобігання аварійним морським подіям, захисту навколишнього природного середовища та людського життя в територіальних водах, на підходах до морських портів, на акваторіях портів, між портами, на фарватерах і каналах, а також в інших районах, ускладнених для плавання, законодавством України встановлюються райони лоцманського проведення, у яких усім суднам, незалежно від їх прапору і форми власності, надаються лоцманські послуги.
Висновок: На цій лабораторній роботі було здобуто практичні навички управління інформаційною безпекою в морській галузі