Практичне завдання 5

1. В умовах ринкової економіки за багатогранності форм власності елементи директивного планування зберігаються в державному секторі. Перехід від директивного планування до інших його форм насамперед передбачає усунення суперечностей між органами зі створення планових документів та їх виконавцями. Плани розробляються безпосередньо виконавцями, а не директивно доводяться у вигляді завдань. Така методологія планування можлива лише при ефективному функціонуванні суто ринкових складових економіки вільної конкуренції.

Досягненнями централізовано-директивного планування є:

• 
  - накопичений досвід прогнозування господарського розвитку, включаючи динаміку неконтрольованих параметрів (наприклад, цін світового ринку);
  
• 
  - використання принципу пріоритету вирішення середньо- і довгострокових завдань перед поточними;
  
• 
  - застосування процедури узгодження планів у галузевому і територіальному аспектах;
  
• 
  - глибоко і багатосторонньо розроблені ідеї оптимізації прийняття рішень;
  
• 
  - отриманий багатий досвід технічно-виробничого і фінансового планування на підприємствах.
  

До недоліків такого планування належать:

• 
  - за своєю природою воно може працювати лише за високого ступеня виконання планів;
  
• 
  - брак у системі централізовано-директивного планування компенсаторів і резервів призводив до того, що навіть невеликі збої в окремих ланках економічної системи спричинювали значні зриви планів у суміжників;
  
• 
  - використання процедур планування "від досягнутого";
  
• 
  - примусове підвищення "напруженості плану";
  
• 
  - орієнтація на зростання валових показників, а не ефективності виробництва;
  
• 
  - система планування ґрунтувалась на незадоволенні попиту;
  
• 
  - заформалізованість фінансових обмежень на макро- і мікрорівнях;
  
• 
  - несприятливі умови для створення і впровадження нової техніки і технологій;,
  
• 
  - приписки та інші форми спотворення інформації. Неефективність поширення директивного планування на усі аспекти життя суспільства ілюструє досвід Радянського Союзу. Ще у 20-х роках XX ст. багато економістів та державних діячів активно обговорювали небезпеку зародження централізації в плануванні, відстоюючи можливість та об'єктивну потребу функціонування товарно-грошових відносин і способів їх планомірного регулювання. Наприклад, М. Бухарін попереджував про негативні наслідки переоцінки планового централізму без урахування елементів стихійності в розвитку народного господарства, особливо селянського ринку.
  

---

Серед провідних учених, які впроваджували цей напрям у життя, значну роль відіграє постать М. Кондратьєва. Він довів, що розробка найоптимальнішого перспективного плану можлива на основі аналізу розвитку економіки, кон'юнктури ринку і прогнозування його на майбутнє.

Індикативне планування - орієнтація приватних підприємств на виконання завдань, які формує держава.

Індикативний план містить обов'язкові завдання для держави і державного сектору. Приватні підприємства орієнтуються на індикативне планування, підлаштовуються під найпотужнішого "гравця'' в ринковій системі - державу, навіть якщо для них це і не обов'язково.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЛЮДЕЙ

Фактори	Зміст фактору
Засоби впливу	1. Ієрархічна структура організації. 2. Відносини влади . 3. Тиск на людину зверху шляхом примушення. 4. Система контролю.
Культура організації	1. Вироблені спільні цінності. 2. Соціальні норми . 3. Установка поведінки. 4. Регламентація дій особистості.
Ринкові взаємовідносини	1. Рівноправність відносин. 2. Відносини власності. 3. Рівновага інтересів сторін найманих працівників і роботодавців. 4. Врахування економічної ситуації в організації.

3. Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) акредитована лабораторія - лабораторія будь-якої форми власності, що розташована в Україні або іншій країні, акредитована на відповідність вимогам стандарту ISO/IEC 17025 (ДСТУ ISO/IEC 17025) Національним органом України з акредитації, іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC (Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій), або іншим іноземним органом з акредитації, діяльність якого відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 17011 (ДСТУ ISO/IEC 17011);

2) арбітражне лабораторне дослідження (випробування) - лабораторне дослідження (випробування), що проводиться акредитованою лабораторією з використанням підтверджувальних (референс) методів на вимогу особи, яка оскаржує результати основного лабораторного дослідження (випробування);

---

3) аудит - систематичне та незалежне вивчення певної дії з метою визначення того, чи відповідає така діяльність та пов’язані з нею результати запланованим заходам і чи такі заходи впроваджені результативно та у спосіб, який дозволяє досягти поставленої мети;

4) валідація - перевірка і забезпечення об’єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений нормативно-правовим актом, нормативним актом, стандартом, методом (методикою) проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети;

5) вантаж - певна кількість харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження одного виду (відповідно до затверджених форм міжнародних сертифікатів, якщо їх затвердження передбачається цим Законом), що супроводжується одним міжнародним сертифікатом (якщо його наявність вимагається згідно із законом), перевозиться одним транспортним засобом та надходить з однієї країни або її окремої території (зони або компартмента);

{Пункт 5 частини першої статті 1 в редакції Закону № 2639-VIII від 06.12.2018}

6) відбір зразків - форма державного контролю, що полягає у здійсненні відбору зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження або будь-яких речовин (у тому числі з довкілля), які пов’язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров’ям та благополуччям тварин, з метою перевірки шляхом проведення простих або лабораторних досліджень (випробувань) відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;

7) державний ветеринарний інспектор - особа, яка працює в системі компетентного органу, відповідає встановленим цим Законом кваліфікаційним вимогам та до службових обов’язків якої належить здійснення заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження, кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження, сіна, соломи, здоров’я та благополуччя тварин;

8) державний інспектор - особа, яка працює в системі компетентного органу, має вищу освіту (ступінь не нижче спеціаліста/магістра), досвід роботи не менше одного року у сфері застосування (здійснення) санітарних та/або фітосанітарних, та/або ветеринарно-санітарних заходів та до службових обов’язків якої належить здійснення заходів державного контролю;

---

9) державний контроль - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, помічників державного ветеринарного інспектора та уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог. Державний контроль включає також діяльність з перевірки відповідності законодавству про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких продуктів на митну територію України.

4.

Назва прийому	Характеристика
Запитання без заданої структури	Запитання, на яке респондент може відповісти практично незліченною кількістю способів
Підбір словесних асоціацій	Респонденту називають окремі слова з метою визначити асоціації, що виникають у нього
Завершення речення	Пропонується завершити незавершене речення
Завершення оповідання	Пропонується завершити незавершене оповідання
Завершення малюнка	Респондента просять уявити себе на місці героя малюнка і написати власну думку.
Тематичний аперцепційний тест	Пропонується придумати розповідь до запропонованого малюнка

5. Балансовий метод планування – метод, який застосовують у плануванні для досягнення рівноваги у сферах виробничого й особистого споживання, зіставляючи ресурси (матеріальні, трудові, фінансові) і потреби в них. Система цих ресурсів в управлінні економікою дає змогу забезпечити збалансованість як окремих розділів, так і державного плану економічного і соціального розвитку країни загалом. За допомогою балансового методу планування розкривають економічні зв'язки, пропорції виробничого циклу, виявляють вузькі місця й диспропорції, встановлюють кількісні параметри дисбалансів у різних ланках економіки, передусім у співвідношеннях між платіжним попитом і його товарним забезпеченням, у зовнішньому платіжному балансі, в державному бюджеті та інших сферах.

---

 

Баланс будують у вигляді таблиці. У лівій її частині (активі) зазначають види засобів та їх розміщення, у правій (пасиві) – джерела й призначення цих засобів. Особливістю бухгалтерського балансу є рівність активу й пасиву, оскільки як в активі, так і в пасиві вказують одні й ті самі засоби, але в різних групуваннях в активі – за видами, у пасиві – за джерелами. Кожен елемент активу і пасиву (вид засобів або їх джерело) – це стаття балансу. Розрізняють статті активні – «основні засоби», «матеріали», «готова продукція», «каса» тощо і пасивні – «статутний фонд», «прибуток», «фонди економічного стимулювання» тощо. Статті балансу групуються в активі й у пасиві в певному порядку, що дає змогу контролювати використання засобів і аналізувати фінансовий стан підприємства, держави.

Усі види балансу можна звести до:

• 
  матеріальних, або натуральних, балансів,
  
• 
  балансів праці,
  
• 
  вартісних, або фінансових, балансів,
  
• 
  системи балансів, які входять до складу балансу народного господарства.
  

Матеріальні, або натуральні, баланси містять такі підгрупи, як баланси засобів виробництва, предметів споживання, виробничих потужностей, сільськогосподарської сировини, природних ресурсів. Кожна з підгруп може ще утворювати детальніші програми. Так, баланс засобів виробництва складається з балансів засобів праці (баланс металорізальних верстатів, ковальсько-пресового обладнання, хімічного тощо) і баланс предметів праці (баланс прокату, електроенергії, будівельних матеріалів, палива тощо), баланс предметів споживання – з балансів промислової продукції, тканин, взуття, меблів тощо, баланс сільськогосподарської продукції – з балансів м'яса і м'ясопродуктів, молока й молочних продуктів, картоплі, овочів тощо, баланс природних ресурсів формується з балансу сільськогосподарських угідь, у т. ч. ріллі, мінеральних ресурсів, лісових багатств тощо. Вартісний, або фінансовий, баланс містить зведений і фінансовий плани, касовий план Держбанку, Держбюджет усіх видів, баланс грошових доходів і видатків населення та ін. Система балансів, які становлять баланс народного господарства, містить найважливіші економічні показники (синтетичні баланси), що відображають у масштабі країни процес відтворення загалом або одну з його важливих сторін, наприклад, баланс сукупного суспільного продукту, баланс національного доходу, зведений баланс трудових ресурсів, міжгалузевий баланс, баланс важливих видів продукції та ін.

---

Смотрите также файлы

• Вопрос 1 ru.docx

• Реферат по дисциплине Экология Понятие экосистемы. Глобальные экологические проблемы современной цивилизации.docx

• Отработка норматива 2 по пс и тсп Прокладка магистральной рукавной линии диаметром 77 мм одним исполнителем на 3 рукава.doc

• Отчёт о прохождении учебной ознакомительной практики.docx

• Норматив 7 Установка пожарной автоцистерны на пожарный гидрант.docx