ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.03.2024
Просмотров: 76
Скачиваний: 0
Тема 10. Основи кримінального права
1. Поняття, предмет, метод та завдання кримінального права.
2. Джерела кримінального права та його система
3. Чинність кримінального закону в просторі та часі
4. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів
5. Поняття, підстави, зміст та форми кримінальної відповідальності
6. Поняття складу злочину. Види складів злочину
7 Стадії вчинення злочину. Добровільна відмова від вчинення злочину
8 Співучасть у злочині. Форми співучасті. Ексцес виконавця
9. Обставини, що виключають злочинність діяння
10 . Звільнення від кримінальної відповідальності
11. Покарання: поняття та види
12. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
Ключові слова
Кримінальне право, кримінальна відповідальність, злочин, склад злочину, стадії вчинення злочину, співучасть у злочині, обставини, що виключають кримінальну відповідальність, звільнення від кримінальної відповідальності, покарання.
1. Поняття, предмет, метод та завдання кримінального права. Поняття ”кримінальне право” застосовується в трьох значеннях – як відповідна галузь права, як наука і як навчальна дисципліна.
Кримінальне право як галузь права — це сукупність юридичних норм, що встановлюють які суспільно-небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню за їх вчинення.
Предметом кримінального права (як галузі права) є кримінальні правовідносини, які виникають при вчиненні злочину між особою, яка його вчинила, та державою в особі державних органів, які уповноважені здійснювати кримінальне переслідування цієї особи.
Кримінальні правовідносини виникають із моменту вчинення особою злочину і за загальним правилом існують до моменту погашення або зняття судимості.
Суб'єктами правовідносин виступають, з одного боку, держава в особі уповноважених органів (правоохоронні органи та суд), а з іншого, — особа, яка порушила кримінально-правовий припис.Зміст кримінальних правовідносин складає сукупність прав та обов’язків суб’єктів цих відносин.Об’єктом цих правовідносин є особисті, майнові або інші права і блага особи, зменшення яких передбачається відповідною нормою кримінального закону.
Методом кримінального правва є метод притягнення особи до кримінальної відповідальності, сутність якої полягає в покладенні державою на особу, яка вчинила злочин обов’язку зазнати певних позбавлень та обмежень своїх прав, що передбачені санкцією відповідної статті кримінального закону.
Наука кримінального права – це сукупність ідей, теорій , поглядів, які вивчають та розкривають основі закономірності розвитку, дії та зміни кримінально-правових норм та ефективність їх застосування у боротьбі зі злочинністю.
Предмет науки кримінального права, є більш ширшим і полягає у вивченні та теоретичному розвиткові: історії цієї галузі права; чинного кримінального законодавства та практики його застосування уповноваженими державними органами органами, проблем підвищення ефективності норм кримінального права, а також кримінального законодавства іноземних країн.
Кримінальне право виконує певні функції. Основнаа функція кримінального права як галузі права – охоронна, яка полягає в захисті найбільш важливих суспільних відносин від протиправних посягань. Крім охоронної, кримінальне право здійснює також регулятивну і попереджувальну (превентивну) функції.
Завдання кримінального права закріплені у ч.1. ст.1 Кримінального кодексу України (далі – КК) і до них належать:
– охорона від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України;
– забезпечення миру і безпеки людства;
– запобігання злочинам.
2. Джерела кримінального права та його система. Правовою основою кримільного права України є Конституція України.
Джерелами кримінального права є : КК України (єдиний систематизований законодавчий акт, який об'єднує всю сукупність кримінально-правових норм), а також укладені та ратифіковані Україною міжнародні договори, що містять кримінально-правові норми, які імплементуються у вітчизняне кримінальне законодавство
Система кримінального права складається з Загальної та Особливої частин. Загальна частина містить загальні засади, дія яких поширюється на всі норми кримінального права (поняття та завдання кримінального права, поняття злочину, стадіїї злочину, вина, суб’єкт злочину та його ознаки, співучасть у злочині, види покарань, підстави та види звільнення від кримінальної відповідальності тощо). Особлива частина закріплює конкретні склади злочинів і визначає відповідальність за їх вчинення. У свою чергу Загальна та Особлива частини поділяються правові інститути, кожний з яких складається з відповідних кримінально-правових норм.
Аналогічно побудована і система КК України. Чинний КК було прийнято Верховною Радою України 5 квітня 2001 р і введено в дію з 1 вересня 2001 р. Загальна частина чинного КК складається з 15 розділів, Особлива частина — з 20 розділів.
3. Чинність кримінального закону в просторі та часі. Дія кримінального закону в просторі визначається за територіальним, національним, реальним та універсальним принципами.
Територіальний принцип полягає в тому, що згідно ч.1 ст.6 КК особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за КК України.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 6 КК злочин вважається вчиненим на території України, коли: 1) він початий, продовжений, закінчений або припинений на території України; 2) він початий за межами України, а дії, що утворюють його об'єктивну сторону, здійснені на території України; 3) дії, що характеризують об'єктивну сторону злочину, вчинені за межами України, а суспільне небезпечний наслідок настав на території України; 4) коли виконавець злочину або хоча б один з його співучасників діяв на території України.
Дія цього принципу не поширюється на осіб, які користуються дипломатичним імунітетом.
Чинність кримінального закону за національним, реальним та універсальним принципами полягає у поширенні дії кримінального закону на відповідне коло осіб за злочини, що були вчинені за межами України.
Національний принцип (принцип громадянства) закріплений у ч.1 ст. 7 КК і встановлює, що громадяни України і осіби без громадянства, які постійно проживають на території України підлягають кримінальній відповідальності за КК України за злочини, вчинені ними за межами України у випадках, якщо вчинене ними діяння визнається злочинним за вітчизняним кримінальним законом і якщо вони не зазнали покарання у країні вчинення злочину.
Універсальний та реальний принципи закріплені у ст. 8 КК і визначають відповідальність іноземців та осіб без громадянства, що постійно не проживають на території України, за злочини, які вчинені за межами України. Відповідно до цієї норми вказана категорія осіб підлягає в Україні відповідальності за КК України у випадках:
1) якщо це прямо передбачено міжнародними договорами (універсальний);
2) якщо вони вчинили передбачені КК особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України (реальний).
Часова юрисдикція кримінального закону закріплена у ч.2. ст. 4 КК, яка встановлює, що злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення цього діяння, а часом вчинення злочину визнається час вчинення особою дії або бездіяльності, які передбачені законом про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, ч.1. ст. 5 КК передбачає, що закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. А закон, який встановлює злочинність нового діяння або посилює кримінальну відповідальність – не має зворотної сили, тобто не поширюється на діяння, вчинені до його вступу в силу.
4. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів. Поняття злочину в кримінальному праві є однією із основних його категорій і закріплено у ч.1 ст.11 КК України, яка передбачає, що злочином є передбачене КК суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Основними ознаками злочину є суспільна небезпечність діяння, винність, передбаченість діяння в законі про кримінальну відповідальність (протиправність), а також караність.
Суспільна небезпечність полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, які охороняються кримінальним законом, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди.
Винність як ознака злочину передбачає можливість відповідальності особи за вчинене діяння лише за наявності вини. Ця ознака прямо випливає із принципа презумпції невинуватості, який закріплений у ст.62 Конституції України та ч.2 ст.2 КК – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Протиправність як ознака злочину полягає в тому, що злочином визнається тільки те суспільне небезпечне діяння, яке передбачено як таке у КК.
Караність – це ознака, під якою розуміють загрозу застосування покарання за злочин, яка міститься в санкціях норм кримінального права.
Класифікація злочинів — це розподіл норм, які закріплені у Особливій частиною КК норм на окремі групи за певними критеріями.
За ступенем тяжкості (суспільної небезпечності) ст.12 КК усі злочини поділяє на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
Злочином невеликої тяжкості визнається злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.
Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Тяжким злочином с злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Особливо тяжким злочином визнається злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
За об'єктом посягання злочини поділяють на: злочини проти основ національної безпеки України; злочини проти життя та здоров'я особи; злочини проти волі, честі та гідності особи; злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; злочини проти власності та ін.
За формою вини злочини поділяються на: 1) умисні злочини (крадіжка, розкрадання, умисне вбивство та ін.); 2) необережні злочини (вбивство через необережність, необережне знищення або пошкодження майна та ін.).
За мотивом скоєння злочину розрізняють: корисливі (розбій, одержання хабара та ін.); із хуліганських мотивів (хуліганство) та інші.
5. Поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність – це спосіб державно-правового впливу на особу, яка вчинила злочин, що проявляється в державному осуді її протиправної поведінки, а також накладенні на особу певних обмежень і позбавлень.