ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 19.03.2024

Просмотров: 30

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

ЗМІСТ

Передмова

  1. Побудова епюр нормальних сил і нормальних напружень при розтягу (стиску)

  2. Епюри крутних моментів

  3. Побудова епюр внутрішніх силових факторів при згині балок

  4. Статично невизначені стержневі системи

  5. Геометричні характеристики поперечних перерізів бруса

  6. Розрахунок на міцність при згині

  7. Позацентровий розтяг (стиск) стержня високої жорсткості

  8. Згин з крученням

  9. Визначення переміщень в пружних системах

  10. Статично невизначені системи

  11. Розрахунок стиснутих стержнів на стійкість

  12. Наближений розрахунок на удар

Додатки

Список літератури

1

2

7

10

24

29

36

42

49

55

62

69

79

85

136

  1. Побудова епюр нормальних сил і нормальних напружень при розтягу (стиску)

Під розтягом (стиском) розуміють такий вид навантаження бруса, при якому в його поперечних перерізах виникають нормальні сили. Вважається, що нормальна сила прикладена в центрі ваги і направлена по нормалі до цього перерізу.

Передача зусиль до бруса (стержня) може бути здійснена різними способами, як показано на розрахункові схемі (рис.1.1).

Рис.1.1

Точки прикладення сил Fi (i=1,2,3…) і лінії їх дії співпадають з віссю, яка розташована по лінії центрів ваги поперечних перерізів бруса.

При розтягу і стиску розглядаються прямолінійні стержні довільної форми поперечного перерізу А, виконані з різних матеріалів ( - питома вага матеріалів стержнів). Власна вага стержня обмежених розмірів виявляється набагато менше величини сил Fi, які можуть бути прикладені до стержнів з умови міцності матеріалів стержнів.


Нормальні сили в поперечних перерізах визначаються методом перерізів. Кожний переріз ділить стержень на дві частини. На частині, яка розглядається, додатна (розтягуюча) сила зображується від перерізу, від’ємна (стискаюча) сила – до перерізу. Дійсний напрямок нормальної сили по відношенню до перерізу встановлюється при розгляді рівноваги одної частини стержня. Для цього достатньо скласти рівняння рівноваги

F(x)=0

де x – геометрична вісь центрів ваги поперечних перерізів стержня.

Якщо в розтягнутому або стиснутому стержні його вага не враховується, то нормальні сили визначаються через задані зовнішні сили Fi.

При врахуванні власної ваги стержня нормальна сила N є функцією довжини ділянки, яка розглядається. В межах цієї ділянки поперечний переріз А може бути або постійним по величині або змінюватися по закону, який залежить від форми поперечного перерізу стержня.

В залежності від форми перерізу А вага відсіченої частини стержня може підраховуватися або в об’ємі прямокутного циліндра, квадрата і т.і. або в об’ємі піраміди, усіченого конуса і т.і.

Рівнодіюча внутрішніх сил, підрахована з врахуванням власної ваги, також прикладається в центрі ваги поперечного перерізу А.

Прийнято припущення, що в кожній точці поперечного перерізу внутрішні сили розподіляються рівномірно (принцип Сен-Венана). Ці сили, які приходяться на одиницю площі поперечного перерізу, в подальшому будемо називати нормальними напруженнями . Нормальні напруження в поперечних перерізах розтягнутого (стиснутого) стержня визначаються по формулі

,

де N – нормальна сила,

А – площа поперечного перерізу.

Нормальним напруженням  в перерізах стержня приписуються знаки нормальних сил N в тих же перерізах.

Кожний поперечний переріз під дією нормальної сили N може переміщатися (паралельно зміщуватися відносно других поперечних перерізів) на деяку величину l (мм, см). Величина l, яка підрахована в стержнях, які виконані з машинобудівних матеріалів, мала порівняно з заданими розмірами стержнів, а тому при складанні рівнянь рівноваги в перерізах стержнів величиною l нехтують (принцип незмінності початкових розмірів).

Переріз, розташований в защемленні, не зміщується, а будь-який фіксований переріз (наприклад переріз І-І) по довжині стержня отримає по відношенню до защемлення переміщення


,

де l1 – відстань від перерізу І-І, який розглядається, до защемлення,

ЕА – жорсткість матеріалу стержня в межах довжини l1 (l1l, l – довжина стержня),

Е – модуль пружності матеріалу стержня.

В межах довжини l1 стержень може мати різну величину площ А (поступова або різка, ступінчаста зміна площі), а також може бути виготовлений з різних матеріалів (різні величини модуля пружності Е та питомої ваги ).

Тоді вказаний вище інтеграл для підрахунку величини lІ-І потрібно розкривати по частинам.

Якщо в підсумку отримаємо відповідь lІ-І0, то це значить, що переріз І-І віддалився від защемлення (стержень на довжині l1 отримав позитивне видовження). При lІ-І0 стержень на довжині l1 отримав деяке вкорочення (переріз І-І приблизився до защемлення відносно свого початкового положення).

В підсумку короткої теоретичної довідки відмітимо, що величини нормальних сил, нормальних напружень і переміщень поперечних перерізів стержнів від дії сил Fi і власної ваги визначаються відповідно принципу незалежності дії сил, згідно якого дія кожної сили на стержень враховується окремо, а дія всіх сил алгебраїчно сумується.

Умова міцності при розтягу (стиску)

,

де  - напруження в поперечному перерізі стержня;

N – нормальна сила;

А – площа поперечного перерізу;

 - допустиме напруження.

Умову жорсткості можна представити у вигляді

l[l],

де l – переміщення або деформація в конструкції;

[l] – допустиме значення переміщення (або деформації), яке задається згідно технічних умов експлуатації конструкції.

Приклад

Для заданого ступінчастого стержня побудувати епюри осьових зусиль з урахуванням власної ваги стержня, якщо: F1=2кН, F2=4кН, F3=3кН, А1=20см2, А2=2А1=40см2, А3=3А1=60см2, а=1м, b=1м, c=1.5м, d=0.5м, D=5см. Матеріал стержня – сталь: =78.510-3 Н/см3.

Стержень розбивається на ділянки AB, BC, CD і DE з постійною площею поперечного перерізу а також по точкам прикладення зовнішніх сил. Для визначення осьових зусиль застосовується метод перерізів. На рис.1.2,б,в,г,д показані перерізи на кожній ділянці, дію відкинутої верхньої частини замінено відповідно зусиллями N1, N2, N3 і N4. Величина цих зусиль визначається з умови рівноваги відсічених частин.


Переріз 1-1 (0x100см)

Y=0; N1-G1-F1=0,

де G1 – вага відсіченої частини першої ділянки,

,

N1(x=0)=A10+F1=F1=2кН=2000Н,

N1(x=100)=A1100+F1=78.510-320100+2000=2157Н,

Переріз 2-2 (0x100см)

Y=0; N2-G2-G1-F1=0,

,

N2(x=0)=A20+A1a+F1=78.510-3400+

+78.510-320100+2000=2157Н,

N2(x=100)=A2100+A1a+F1=78.510-340100+

+78.510-320100+2000=2471Н.

6