ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 20.03.2024

Просмотров: 216

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фізіології сільськогосподарських тварин

Морфологія

сільськогосподарських тварин

Конспект лекцій

студентам факультету технології переробки продуктів тваринництва

(напрям підготовки 6.090 102 "ТВ і ППТ")

Вінниця 2009

УДК 576.2:591.4:001.8

Паладійчук О.Р. Морфологія сільськогосподарських тварин. Конспект лекцій студентам факультету ТВіППТ (напрям підготовки 6.090 102 “ТВ і ППТ”). – Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2009. – 122 с.

Представлене навчальне видання містить лекційний матеріал з курсу “Морфологія сільськогосподарських тварин” і складений відповідно до робочої програми; супроводжується рисунками, таблицями.

В кінці лекцій подані контрольні питання і список рекомендованої літератури.

Розраховано на студентів факультету ТВ і ППТ.

Рецензенти:

кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри анатомії с.-г. тварин ім. В.Г. Кас`яненка

Ткачук Світлана Аліївна

(Національний аграрний университет),

доктор біологічних наук, професор, зав. кафедрою мікробіології та технології переробки

Власенко Володимир Васильович

(Вінницький державний аграрний університет)

Рекомендовано науково-методичною радою Вінницького державного аграрного університету (протокол № 7 від 26 березня 2009 року)

2

Зміст

Передмова Лекція №1. Вступ до предмету «Морфологія с.-г.

тварин» Лекція №2. Характеристика апарату руху. Будова,

ріст і розвиток кісток Лекція №3. З’єднання кісток скелета

Лекція №4. Будова м’язів. Допоміжні органи м’язів Лекція №5. Види і типи м’язів. Дія м’язів при динаміці

та статиці Лекція №6. Будова шкіри та її похідних

Лекція №7. Характеристика апарату травлення. Ротоглотка (головна кишка)

Лекція №8. Стравохід і шлунок (передня кишка). Поняття про однокамерний і багатокамерний шлунок

Лекція №9. Середня і задня кишки Лекція №10. Апарат дихання. Органи сечовиділення Лекція №11. Органи розмноження

Лекція №12. Система органів внутрішньої секреції Лекція №13. Кровоносна система. Кола кровообігу Лекція №14. Лімфатична система. Органи

кровотворення та імунного захисту Лекція №15. Центральна нервова система Лекція №16. Автономна (вегетативна) нервова

система Лекція №17. Особливості морфології с.-г. птиці

Основна література Додаткова література

4

5

13

19

26

32

37

47

55

61

69

77

84

90

96

104

110

115

120

120

3


Передмова

Морфологія сільськогосподарських тварин є фундаментальною дисципліною в підготовці технологів з виробництва і переробки продукції тваринництва. Знання цієї дисципліни дають можливість студентам зрозуміти будову тваринного організму на різних рівнях його структурної організації і розвитку. Морфологія розкриває будову морфофункціональних одиниць органів, що забезпечують їхні функції; показує структури клітин та їх похідних, в яких відбуваються біохімічні реакції внутрішньоклітинного обміну,

продукти якого впливають на життєдіяльність окремих клітин,

усього організму і що особливо важливо – на тваринницьку продукцію. В зв’язку з цим знання морфології тварин допоможуть студентам глибше зрозуміти усі спеціальні дисципліни, які безпосередньо формують спеціаліста-технолога з виробництва і переробки продукції тваринництва.

Курс лекцій є основою теоретичних знань з морфології сільськогосподарських тварин; містить 17 лекцій, 4 зображення відомих вчених, таблицю і 46 рисунків. В кінці кожної лекції -

контрольні питання, що виносяться на захист модулів та іспит,

загальний список рекомендованої літератури.

4

Лекція №1

Тема: Вступ до предмету “Морфологія сільськогосподарських тварин”

1. Поняття про морфологію с.-г. тварин, її предмет і методи вивчення 2. Короткі відомості з історії морфології

1. Протягом багатьох віків людина прагнула пізнати будову і життя тварин і рослин. Нагромадження фактів стало основою науки про життя – біології (bios (грец.) - життя, logos (грец.)- вчення). До біології належать морфологія і фізіологія - науки про форму і життя організму.

Термін “морфологія” надав у 1817 році надзвичайна людина – німецький поет і натураліст Іоган Вольфган Гете, яку він визначив як “вчення про форму, утворення і перетворення органічних істот”.

В даний час морфологія тварин (morphe (грец.) форма, logos (грец.) - учення) визначається як наука про форму і

будову тварин.

Предметом вивчення морфології тварин є зовнішня форма організму, його органів, а також розташування, зовнішня і внутрішня будова органів, їх систем і апаратів, будова тканин, їх клітин та міжклітинної речовини, які входять до складу органів і організму в цілому.

Завдання морфології – пізнання статики і динаміки форми на всіх її рівнях.

Об’єкт вивчення морфології с.-г. тварин – є велика рогата худоба, вівці, кози, свині, коні, собаки, с.-г. птиця.

Сучасна морфологія вивчає не тільки будову організму дорослої тварини, але й зміни будови в процесі її розвитку, росту, селекції, під впливом умов годівлі і утримання.

Є декілька направлень в морфології:

5


-функціональна морфологія (вивчення будови при зміні функціональної активності організму);

-екологічна морфологія (вивчення будови під впливом зовнішніх факторів);

-вікова морфологія (вивчення будови за індивідуальним розвитком);

-еволюційна морфологія (вивчення будови в процесі історичного розвитку – еволюції).

До складу морфології входять:

-Анатомія (anatome (грец.) – розтин, розріз) – наука про будову і форму організму, окремих його органів.

Анатомія буває:

системна – вивчає системи органів (руху, травлення, дихання, розмноження);

порівняльна – вивчає будову організму тварин різних порід, видів, класів;

топографічна – вивчає розташування органів в різних ділянках тіла тварини;

патологічна – вивчає зміни органів при їх захворюванні.

-Гістологія (histos (грец.) - тканина) – наука про тканини живого організму.

-Ембріологія (embryon (грец.) – зародок) – наука про розвиток зародка і плода.

-Цитологія (cytos (грец.) – клітина) – наука про будову і життєдіяльність клітин.

Методи досліджень в морфології:

1.На живих тваринах – огляд, опис, вимірювання, прощупування (пальпація), прослуховування (аускультація) і простукування (перкусія), рентгенографія, ультразвукова діагностика (УЗІ), фотографування.

2.Після забою або смерті (в анатомії) – розтин, препарування органів. В топографічній анатомії користуються методом дослідження на заморожених трупах (вперше

використав Микола Іванович Пирогов).

6

3. В гістології і ембріології користуються мікроскопічною технікою, готуючи мікроскопічні препарати.

2. Вперше анатомувати трупи тварин для наукових цілей, описуючи та замальовуючи їх, почав лікар і філософ Стародавньої Греції Алкмеон Кротонський у VІ ст. до н.е.

ВV ст. до н.е. лікар античності Гіппократ вивчав будову тварин разом з своїми учнями; на розтин людських трупів діяла заборона. Краще всього у тварин були досліджені скелет, серце і різні нутрощі.

ВІV ст. до н.е. Арістотель, вивчаючи зародки різних видів тварин, став засновником ембріології, порівняльної анатомії і зоології.

ВІІІ – І ст. до н.е. лікарі Герофіл і Еразістрат успішно досліджували будову нервової системи тварин.

ВІ ст. н.е. лікар і анатом Клавдій Гален вивчав анатомію свійських та диких тварин, а саме: биків, овець, свиней, собак, ведмедів і мавп. Досконало вивчаючи нервову систему, м’язи, кістки, суглоби мавп дало можливість вченому прийняти отримані знання за основу описування будови організму людини.

ВІХ-Х ст. н.е. багато нового і цінного для анатомії зібрав багатотомний “Канон медицини” таджицького вченого Ібн-Сіна (Авіцени).

Вепоху Відродження (ХV-ХVІ ст. н.е.) була зломлена багатовікова заборона на анатомування людських організмів, а єдина до сих пір анатомія розділилася на медичну і ветеринарну.

Великий внесок у медичну анатомію ХVІ ст. зробив італійський анатом Андеас Везалій, створивши фундаментальну працю “Про будову людського тіла в семи томах”.

Ветеринарну анатомію в епоху Відродження більше всього вивчали на конях. Леонардо да Вінчі цікавився будовою тіла коней, левів, леопардів, птахів, собак; він став засновником пластичної анатомії.

7


Арістотель (384—322 рр. до н. е.) –

вчений давніх часів, який вивчав зародки різних видів тварин і

став родоначальником порівняльної анатомії та ембріології

9

Ібн-Сіна (Авіценна, 980-1037 рр.) –

таджицький учений, який узагальнив дані Гіппократа,

Арістотеля і Галена, доповнивши їх власними спостереженнями у 9-ти томній праці «Канон медицини»

10


М. І. Пирогов (1810-1881 рр.) –

видатний хірург і анатом, який вперше розробив і застосував

методику вивчення топографії внутрішніх органів на

заморожених трупах

11

Змайструвавши мікроскоп, Левенгук зміг отримати збільшення об’єктів в 200 разів. Відкриття клітини англійським фізиком Робертом Гуком в кінці ХVІІ ст. дало можливість від’єднатися від анатомії і стати самостійними науками цитології, гістології та ембріології.

ВРосії в 1733 р. на 30 років раніше, ніж на Заході відкрилася ветеринарна школа, де готували спеціалістів для роботи на коних заводах і в армії. В кінці ХVІІІ ст. курс ветеринарної анатомії викладався в Московському, Харківському і Казанському університетах.

Морфологія ХІХ – ХХ ст. характеризується поглибленням проблем минулого часу – виникнення нових теорій і положень. Розгалужування науки вносить в її історію нові імена: Н.П. Чирвинського, П.Ф. Лесгафта, О.П. Климова, А.І. Акаєвського, П.О. Глаголєва.

ВУкраїні в середовищі ветеринарних морфологів сформувалася Київська школа (проф. В.Г. Касьяненко, Г.О. Гіммельрейха, С.Ф. Манзія, С.К. Рудика, В.Т. Хомича), а також Харківська і Білоцерківська. Науковці цих шкіл стали авторами посібників, атласів і підручників з анатомії, гістології та морфології тварин.

Контрольні запитання

1.Визначення морфології тварин. Науки, що входять до складу морфології.

2.Об`єкт і предмет вивчення морфології с.-г. тварин.

3.Методи вивчення морфології с.-г. тварин.

4.Внесок вчених у розвиток анатомії до та після епохи Відродження.

12

Розділ: Остеологія – вчення про скелет

Лекція №2

Тема: Характеристика апарату руху. Будова, ріст і розвиток кісток

1.Поняття про апарат руху. Будова і функції скелету

2.Типи кісток в скелеті

3.Анатомо-гістологічна будова кістки

4.Ріст і розвиток кісток

1. Здібність тварин до пересування є необхідністю для пошуку їжі і партнера в зовнішньому середовищі і здійснюється апаратом руху, до якого належать скелет і м’язи.

Рух тварини відбувається за допомогою скорочення мускулів (скелетних м’язів), які змінюють положення кісток скелету. Скелет є пасивною частиною руху, м’язи – активною його частиною. Рух забезпечує пошук, захват, жування корму, напад і захист, дихальні рухи, рухи очей, вух та інше. Органи руху надають зовнішній вигляд тваринам, маючи 40-60% від загальної маси тіла.

Скелет (sceletos (грец.) – висушений) – складається з кісток (os), хрящів (cartilago) і зв’язок (ligamentum).

Функції скелету:

1.Тверда основа тіла тварини

2.Утворення захисних стінок для життєво важливих органів – серця, легень, кісткового мозку, головного і спинного мозку.

3.Кістки, а саме їх горбистості і відростки є місцями прикріплень м’язів, що діють на скелет.

Скелет утворюють більше як 200 кісток. Маса скелету від 7% (свиня) до 13% (кінь) маси тіла тварини (рис. 1).

Скелет, як і тіло тварини, ділиться на дві частини: осьову і периферичну. Осьову утворюють череп, шийний відділ хребта, грудний відділ скелета, поперековий, крижовий і хвостовий відділи хребта (таблиця).

13


Смотрите также файлы