Файл: 8075.pdf

Кількість хребців різних відділів осьового скелету у свійських тварин

Периферичний відділ скелета утворюють парні грудні і тазові кінцівки.

2. Типи кісток скелета: довгі, короткі, плоскі і змішані.

Довгі кістки - трубчасті (кістки кінцівок) і зігнуті (ребра). Ці кістки забезпечують статику, динаміку і кровотворну функцію.

Короткі кістки (сезамоподібні кістки) – виконують ресорну функцію в скелеті кінцівок.

Плоскі кістки (кістки черепа, тазові кістки, лопатка) беруть участь в утворенні порожнин тіла або є великим місцем для прикріплення м’язів.

Змішані (потилична кістка, хребці) – мають складну форму, об’єднують в собі елементи різних типів кісток, мають симетричні половини – праву і ліву , найчастіше розташовані по осі тіла.

3. Анатомічна будова кістки повздовж (рис.2):

-середня частина кістки – тіло або діафіз;

-кінці кістки – епіфізи: верхній і нижній або проксимальний і

дистальний.

На прикладі трубчастої кістки (рис.3) діафіз має всередині порожнину, епіфізи утворюють голівку (проксимальний епіфіз) і блок (дистальний епіфіз), покриті гіаліновим хрящем. Між діафізом і епіфізами знаходиться метаепіфізарний хрящ (проксимально і дистально).

15

Рис.3. Відкрита кісткова порожнина (схема):

1— суглобовий хрящ (частково відпрепарований);

2— компактна речовина кістки; 3— губчаста речовина кістки;

4— кістковомозкова порожнина; 5— кістковий мозок; 6—

гаверсові канали; 7 — окістя; 8— судини окістя; 9— судинний отвір у кістці; 10— судини, що живлять кістку

17

Анатомічна будова кістки на поперечному розрізі:

1- ий шар (зовнішній) – окістя (періост), через який всередину кістки проникають кровоносні судини і нерви;

2-ий шар (середній) – компактна речовина, утворена кістковими пластинками у вигляді остеонів, які забезпечують твердість і ресорність кістки;

3-ій шар (внутрішній) – губчаста речовина, нещільний шар кісткових пластинок, який має кісткові порожнини – лакуни, вистелені ендостом (камбіальна функція). Лакуни в середині мають червоний кістковий мозок (утворення еритроцитів).

В діафізі трубчастої кістки є кісткова порожнина, заповнена жовтим кістковим мозком. В інших типах кісток кісткова порожнина відсутня, крім деяких кісток черепа, а саме в лобовій та верхньощелепній кістках черепа є внутрішні порожнини, через які проходить повітря з носової порожнини в носоглотку.

Гістологічна будова кістки:

-пластинчаста кісткова тканина - основна тканина, що формує кістку (компактну і губчаста речовину);

-хрящова тканина (утворює метаепіфізарний хрящ, а також гіаліновий хрящ, що покриває епіфізи кісток в суглобі);

-сполучна тканина (формує окістя (періост) і ендост);

-жирова тканина;

-кровоносна тканина (знаходиться в кровоносних судинах, що утворюють сітку в окісті, пронизують всю компактну речовину і розгалужуються в кістковому мозку губчастої речовини);

-нервова тканина (супроводжує кровоносні судини).

4. Кістки скелета в процесі розвитку проходять три стадії: сполучнотканинну, хрящову і кісткову.

Результат розвитку кісток і скелета в цілому – окостеніння. Повне окостеніння скелета у великої рогатої худоби відбувається до 4,5 років, у свиней до 2,5 років, у коней

– до 5 років ( у самок раніше ніж у самців).

18

Ростуть кістки в довжину і ширину. В довжину – за рахунок ділення клітин метаепіфізарного хряща, в ширину – діленням клітин періосту та ендосту.

Контрольні запитання

1.Поняття про апарат руху, його будова і функції.

2.Будова скелета, маса його у різних с.-г. тварин.

3.Ділення скелета на відділи, їх характеристика.

4.Анатомо-гістологічна будова кістки.

5.Типи кісток (навести приклади).

6.Ріст і розвиток кісток, вік повного окостеніння скелета у свині, великої рогатої худоби, коня.

Лекція №3

Тема: З’єднання кісток в скелеті

1.Типи з’єднань кісток в скелеті. Безперервні з’єднання

2.Суглоби – переривчасте з’єднання кісток, їх будова

3.Розвиток зрощень кісток і суглобів в ембріогенезі

4.Типи суглобів за рухом

5.Типи суглобів за формою і будовою

1. Кістки в скелеті можуть з’єднуватися безперервно (зрощеннями) і переривчасто (суглобами). В безперервному з’єднанні між кістками є прошарок сполучної тканини, в переривчастому – щілиноподібна порожнина.

Безперервні з’єднання бувають волокнисті, хрящові й кісткові.

У волокнистих з’єднаннях між кістками знаходиться сполучна тканина. Вони можуть утворювати синдесмози, шви,

вклинення.

Синдесмози – це міжкісткові перетинки (між кістками гомілки, передпліччя), зв’язки (пучки щільної сполучної

19

тканини, що з’єднують суміжні кістки або їх частини) та тім’ячка.

Шви – у вигляді тонкого прошарку з’єднують краї кісток. Зубчастим швом з’єднуються більшість кісток даху черепа, лускатим – тім’яна кістка з лускатою частиною скроневої кістки, листоподібним – у вигляді обростання виростів однієї кістки іншою (найміцніше з’єднання), плоским – з’єднання відносно рівних країв кісток (найменш міцний).

Вклинення – вид з’єднання, за якого одна кістка ніби вклинена в іншу (між коренями зубів і зубними комірками щелеп).

Хрящові з’єднання поділяють на синхондрози і симфізи.

Синхондроз це з’єднання хрящовою тканиною: гіаліновою чи волокнистою. Гіаліновий хрящ знаходиться між епіфізами та діафізами трубчастих кісток у молодих тварин, в ребрах між кістками ребер і ребровими хрящами. Волокнистий хрящ є там, де більша рухливість в синхондрозах, а саме утворює міжхребцеві диски, забезпечуючи ресорну функцію.

Сімфізи - хрящове з’єднання з вузькою щілиною в товщі хряща по сагітальній площині (тазове зрощення).

Кісткове зєднання, або синостоз, як самостійне не виділяється, оскільки являє собою заміну хрящової чи волокнистої сполучної тканини кістковою (в трубчастих кістках, між кістками черепа і кістками таза після окостеніння).

2. Суглоб (articulatio)- переривчасте з’єднання двох або більшої кількості кісток між собою, суглобові поверхні яких вкриті хрящем і утримуються суглобовою капсулою та зв’язками (рис.4). Порожнина капсули суглоба заповнена синовіальною рідиною.

Анатомо-гістологічна будова суглоба

1.Утворений епіфізами двох або більше кісток.

2.Поверхні епіфізів в суглобі підігнані між собою.

3.Епіфізи кісток в суглобі покриті хрящем, рівним і блискучим, завтовшки близько 1 мм, побудованим гіаліновою хрящовою тканиною.

20

4.Епіфізи двох основних кісток суглоба утримуються зв’язками та капсулою, утворених сполучною тканиною.

5.Капсула суглоба має двошарову будову: зовнішній шар – фіброзний (міцний) і внутрішній – синовіальний, що виробляє внутрішньосуглобову рідину – синовію (змащує епіфізи кісток, зменшуючи тертя їх між собою).

3. У період ембріогенезу (внутрішньоутробного розвитку) хрящові закладки кісток з’єднуються між собою синдесмозом, який замінюється на синхондроз. В подальшому в місцях утворення суглобів в хрящовому прошарку між епіфізами кісток утворюється щілина, яка поступово збільшується до периферії, утворюючи суглобову порожнину. Епіфізи кісток покриваються гіаліновим хрящем. Окістя, яке переходить з одної кістки на другу утворює капсулу суглоба з двошаровою будовою. Якщо в хрящовому прошарку утворюється не одна, а дві щілини, то хрящовий прошарок в суглобі стає диском або меніском (в скронево-нижньощелеповому, колінному суглобах).

4. В суглобі можливі рухи в трьох різних осях:

Одна ось: згинання (flexio) - рух, за якого суглобовий кут зменшується і розгинання (extensio) - суглобовий кут збільшується.

Друга ось: відведення (abductio) - рух назовні від серединної площини (латерально) і приведення (adductio) - рух у напрямку до серединної площини (медіально).

Третя ось: супінація (supinatio) - обертання назовні і пронація (pronatio) - обертання досередини.

Типи суглобів за рухом:

-одновісні – рухи можливі тільки навколо однієї осі – згинання і розгинання (ліктьовий, колінний, атлантоосьовий суглоби, суглоби пальців (рис.5));

-двовісні – можливі рухи навколо двох осей – згинання і розгинання, а також відведення і приведення (атлантопотиличний, плечовий, нижньощелеповий суглоби);

22