Файл: 9139.pdf

контролю за знезараженням об'єктів регулювання; фумігація (знезараження) - обробка хімічною речовиною в

газоподібному стані, що повністю або головним чином охоплює товар; шкідливий організм - будь-який вид, штам або біотип рослин, тварин,

патогенний агент, шкідливий для рослин чи продуктів рослинного походження, у тому числі комахи, кліщі, грибки, бактерії, віруси, нематоди та бур'яни.

Стаття 6. Завдання та система Державної служби з карантину рослин України

Завданнями Державної служби з карантину рослин України є:

-здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні об'єктів регулювання;

-реєстрація осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання.

Стаття 10. Права та обов'язки посадових осіб, які здійснюють державний контроль та нагляд Державні інспектори з карантину рослин у межах своїх повноважень мають право:

- проводити фітосанітарні процедури до об'єктів регулювання; затримувати об'єкти регулювання для інспектування та фітосанітарної експертизи, якщо вони переміщуються без відповідних фітосанітарних документів або не відповідають фітосанітарним вимогам;

-здійснювати державний контроль та нагляд, інспектування та моніторинг відповідної території, об'єктів регулювання; отримувати інформацію, необхідну для здійснення повноважень відповідно до закону;

-проводити відбір зразків з партії рослин і рослинних продуктів для проведення фітосанітарної експертизи відповідно до закону;

-видавати в межах своїх повноважень розпорядження, що підлягають

обов'язковому виконанню, на здійснення фітосанітарних заходів;

-надавати висновки органам страхування щодо завданих збитків внаслідок ліквідації карантинних організмів;

-накладати у порядку, встановленому законом, адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про карантин рослин;

Стаття 12. Права та обов'язки осіб щодо карантину рослин

Особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею рослинами та рослинними продуктами, мають право одержувати від органів Державної служби з карантину рослин України інформацію про фітосанітарний стан на відповідній території.

Особам, яким завдано шкоду внаслідок запровадження карантинного режиму або у зв'язку з проведенням робіт щодо ліквідації карантинних організмів, збитки відшкодовуються відповідно до закону.

Особи, майно яких використовувалося з метою запобігання поширенню і ліквідації карантинних організмів, мають право на відшкодування завданих їм збитків відповідно до закону та у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані:

-виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи;

-виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів;

-зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону;

-подавати на вимогу спеціалістів Державної служби з карантину рослин України відомості про об'єкти регулювання;

об'єктів регулювання на будь-якій стадії виробництва, переробки чи обігу

інспекторам з карантину рослин у виконанні ними своїх повноважень.

Розділ VI

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КАРАНТИН РОСЛИН

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про карантин рослин.

Особи, винні в порушенні законодавства про карантин рослин, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері карантину рослин несуть особи, винні у:

-поширенні карантинних організмів;

-порушенні вимог фітосанітарних заходів;

-невиконанні розпорядження державного інспектора з карантину рослин щодо проведення відповідних карантинних заходів;

-непроведенні реєстрації відповідно до статті 27 цього Закону;

-неповідомленні державного інспектора з карантину рослин про виявлення регульованих шкідливих організмів;

- завезенні на територію України, вивезенні з карантинних зон об'єктів регулювання, які не пройшли фітосанітарного контролю, та їх реалізації;

- невиконанні законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про карантин рослин.

Законами України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення у сфері карантину рослин.

м. Київ, 30 червня 1993 року

N 3348-XII

Практична робота № 20

Тема: Місцеві екологічні плани дій Мета: ознайомити студентів з програмою місцевих екологічний дій,

місцевим екологічним планом, впровадження екологічних заходів.

Теоретичні відомості

Програми місцевих екологічних дій - це програми, які відкривають широкі можливості для вирішення екологічних проблем силами громади, спираючись на безпосередню участь громадськості у прийнятті рішень місцевими органами влади. Вперше програми МЕП були впроваджені у Болгарії та Угорщині на початку 90х років XX століття,

Сприяння реалізації місцевих екологічних планів дій здійснюється також в координації з програмами технічної допомоги в Україні, Центральній і Східній Європі, включаючи Програму ООН з розвитку (ПТООН), Організацію з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Регіональні екологічні центри (РЕЦ) тощо.

Завдання:

-покращити стан довкілля громади шляхом упровадження низьковитратних заходів;

-підвищити інформованість громадськості з питань довкілля та необхідності участі громадськості у процесах опанування і впровадження природоохоронних заходів;

-зміцнити потенціал неурядових громадських організацій (НГО) України та інших організацій з метою сприяння органам місцевого самоврядування і влади у їхній діяльності з поліпшення стану довкілля в громадах;

-підвищити спроможність органів влади та НГО на місцях разом розробляти та впроваджувати екологічні програми, залучати фінансову допомогу державних і міжнародних організацій;

-створити мережу громад, організацій та експертів для надання постійної інформаційної та методологічної підтримки іншим громадам у впровадженні МЕП;

-спільними зусиллями українських громад сприяти вдосконаленню політики держави з питань охорони довкілля, соціального й економічного розвитку громад.

МЕП розробляються на таких принципах:

-широка громадська участь забезпечує врахування громадської думки під час прийняття рішень, просвіту та виховання громадськості, передбачає активне залучення громадян до місцевих екологічних дій;

-залучення зацікавлених сторін, тобто представників різних установ і прошарків населення (наприклад, місцевої влади, неурядових громадських організацій, промислових підприємств, бізнесового сектору, наукових установ тощо) та окремих мешканців, котрі або безпосередньо проводять

певну діяльність у рамках МЕП, або сприяють місцевій владі у розробці та впровадженні МЕП;

-оцінка екологічних проблем або ситуації передбачає визначення та характеристику екологічних проблем, а також пояснення того, чому саме ці проблеми викликають занепокоєння. Оцінка спирається недоступну інформацію та раціональне використання наявних ресурсів;

-визначення екологічних пріоритетів, тобто проблем довкілля, пріоритетних для вирішення, базується на прозорих і взаємопогоджених критеріях із врахуванням точки зору широких кіл громадськості;

-розробка екологічного плану дій (ЕПД) передбачає визначення мети, завдань та індикаторів; розробку, аналіз і вибір альтернативних заходів, які проводяться за конкретними критеріями (наприклад, технічна спроможність, раціональність, витрат стосовно очікуваних результатів тощо); календарний план із вказаними необхідними ресурсами. План дій готується за участю членів громади та представників тих установ, які відповідальні за його здійснення. План дій приймається місцевою радою і періодично вдосконалюється;

-впровалження дій (заходів) передбачає створення наглядової структури (ради) з певними повноваженнями від місцевої ради та з відповідним фінансуванням за рахунок як нинішніх, так і зовнішніх джерел. Створеній раді переконливо рекомендується підготувати та підписати з установами угоди стосовно впровадження ними намічених планом заходів, з визначенням відповідальності та забов'язань. Цей момент є істотним для здійснення як короткострокових акцій, так і довготермінових заходів;

-контроль (моніторинг) і оцінка включає постійний процес контролю та оцінки стану довкілля: і впроваджених дій. При цьому результати оцінки надаються особам і організаціям, відповідальним за прийняття рішень, та усій громаді й використовуються для вдосконалення подальших заходів.

Основні етапи впровадження МЕП у громадах

1.ПОЧАТОК реалізації програми у кожній територіальній громаді може позначитись проведенням офіційної презентації. На цьому етапі відбувається формування групи зацікавлених осіб, які робитимуть перші кроки в напрямку-формування громади як активної спільноти.

2.ОЦІНКА СТАНУ ДОВКІЛЛЯ. Силами груп зацікавлених сторін проводиться збір та аналіз даних з метою оптимізації цього процесу можна створити робочі групи. У процесі оцінки стану довкілля можуть суттєво допомогти геоінформаційні системи, які забезпечують автоматизоване накопичення, збереження, обробку та відображення просторовокоординованих даних. Далі можна виготовити систематизований опис довкілля, провести соціологічне опитування населення, що дозволить визначити рівень розуміння громадянами екологічних проблем, з'ясувати рівень громадської активності, окреслити ціннісні орієнтири.