Файл: idpzk.pdf

право не тільки по-своєму тлумачити карні закони, але й відмовлятися від колишніх судових процедур, започаткувавши тим самим застосування розсуду магістрату або чиновника в процесі.

Обвинувачення перестало бути приватним і перейшло в руки державної влади. З I ст. набула поширення посада платних донощиків-обвинувачів, які ініціювали порушення справи. При префектові міста, й особливо префектові варти, створювалися посади професійних слідчих-поліцейських. Справи про незначні злочини вирішувалися практично негайно, звичайним покаранням тут стало биття палицями. У розслідуванні більш тяжких обвинувачуваних основою карного судочинства став допит (inquisitio), що проводився слідчим або суддею, чому і весь процес набув інквізиційного характеру. В практику ввійшли обов’язкові допити обвинувачених під тортурами. Спочатку катували тільки бродяг. Законом 212 р. допускалося катувати будь-кого за рішенням судді. За обвинуваченнями у державних злочинах тортури стали обов’язковими. З III ст. увійшли в практику й тортури свідків — спочатку це розповсюджувалося на тих, хто коливався, даючи свідчення, пізніше стало застосовуватися за рішенням судді.

2.4. Роль римського права у світовій історії

1. Римське право вперше в історії виступило як цілісна, ретельно розроблена, власне правова система.

2.Римське право лише зі значними обмовками можна розглядати як рабовласницьке. Очевидно, що не рабство, а ринкові відносини і торговий обіг зумовили основний зміст римського права (як приватного права, що закріпляло інтереси індивіда, приватного власника), його високу юридичну техніку.

3.Сила приватної власності й побудованого на ній товарного обігу зламали застарілі правові форми. На їх місці створювалося нове й довершене в техніко-юридичному відношенні право, спроможне врегулювати найтонші ринкові відносини, задовольнити інші потреби суспільства. Саме римляни, спираючись на весь попередній світовий до-

свід, у тому числі й країн Сходу, вперше зробили індивідуальну приватну власність, а

також інші майнові права й інтереси предметом майстерного і вельми довершеного юридичного регулювання. Саме в такому вигляді римське право стало універсальною правовою системою, норми якої застосовуються в різних історичних умовах незалежно від типу суспільства, якщо тільки в його основі лежить приватна власність і ринкове господарство.

4.Разом із римським правом в історію цивілізації ввійшла й римська юриспруденція, яка представляє величезну культурну цінність. На базі римської юриспруденції зародилася юридична професія, а з неї бере початок і спеціальна правова освіта.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці осно-

вних подій виникнення та розвитку античного права за запропонованою раніше формою.

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та те-

рмінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та термінів:

135

12.В...... році в Стародавньому Римі юридична сила була визнана за творами п’яти юристів, а саме:...................……….........................................

13.Звід законів Юстиніана з’явився в.......році і являв собою........................

14.Основними правовими інститутами, які регулювали сімейно-шлюбні відносини

вСтародавньому Римі, були:.................……………………...........

15.Основними видами злочинів за римським правом були:……....................

16.Відмінною рисою судочинства в Стародавньому Римі на самій ранній його стадії

було те, що............................................................……................

17.Особливістю організації судової системи й процесу Стародавнього Риму було те,

що......................................................................……...............

Завдання 3. Схарактеризуйте:

1.Спільні риси та особливості в процесі виникнення та розвитку права в Стародавніх Афінах та Спарті.

2.Діяльність римських юристів як джерело розвитку права в Стародавньому Римі.

3.Основні цивільно-правові інститути римського права в їх історичному розвитку.

4.Основні правові інститути, які регулювали відносини злочинів і покарань в Стародавньому Римі в їх історичному розвитку.

5.Характерні риси й особливості кримінального процесу в Стародавньому Римі. Завдання 4. Порівняйте основні цивільно-правові інститути за афінським правом. Завдання 5. Класифікуйте види злочинів за римським правом в їх історичному

розвитку.

Завдання 6. Покажіть роль і значення римського права у світовій історії.

Готуйтеся до вивчення матеріалу 7-ої теми

Завдання 1. Повторіть навчальний матеріал шкільного підручника «Всесвітня історія» з питань періодизації епохи середньовіччя, особливостей політичного розвитку зарубіжних країн у цей період.

Завдання 2. Повторіть навчальний матеріал шкільного підручника «Всесвітня історія» в тій його частині, де висвітлюється процес виникнення та розвитку ранньофеодальної держави у Східноримській імперії (Візантії), стародавніх франків, англосаксів.

Джерела

Документ № 1

АРІСТОТЕЛЬ ПРО СУДОВИЙ ПРОЦЕС В АФІНАХ (витяги)

У суді стоять дві амфори — одна бронзова, інша — дерев’яна. У ці амфори кладуть свої «камінчики» судді. Бронзова має вирішальне значення, дерев’яна не береться до уваги.

«Камінчики» для голосування — мідні з трубкою у середині; одна половина їх просвердлена, інша — суцільна. Коли дебати сторін закінчені, то особи, яким припало за жеребкуванням стояти біля «камінчиків» для голосування, вручають кожному судді по два камінчики — просвердлений і суцільний, і обидві сторони, що виборюються у суді, повинні бачити це, щоб ніхто не міг одержати ні двох суцільних, ні двох просвердлених...

Перед тим, як судді почнуть голосувати, глашатай оголошує спочатку, чи не пропонують сторони, що є у тяжбі, оскаржити показання свідків. Справа у тому, що оскарження не допускається, коли судді почнуть подавати голоси. Потім він знову оголошує:

137

«Просвердлений камінчик — за того, що говорив першим, суцільний — за того, що говорив останнім». Після цього суддя бере «камінчик» із підставки світильника і, намагаючись просунути трубку «камінчика» так, щоб не показати тим, що у тяжбі, ні просвердленого, ні суцільного, опускає «камінчик», що підтверджує його вирок, у бронзову амфору, «камінчик», який не має такого значення, — у дерев’яну.

Документ № 2

ЗАКОНИ ДРАКОНТА (621 р. до н. е.) (витяги)

...І якщо хто уб’є кого-небудь навмисно, то він повинен іти у вигнання; а судити повинні царі за звинуваченням у убивстві; або якщо хто стане звинувачувати кого-небудь, що він замислив вбивство, то ефети повинні розібрати. Помиритися можуть всі спільно, якщо буде батько або брат, або сини; інакше той, хто не погоджується, бере верх. Якщо таких родичів не буде, тоді можуть помиритися родичі аж до родичів другого ступеня і до двоюрідного брата, коли всі погодяться на примирення, але повинні при цьому принести клятву. Коли ж нікого з них не знайдеться, а вбивство вчинить людина навмисно і визнає комісія п’ятдесяти одного, саме ефети, що він убив навмисно, тоді десять членів фратрії, якщо побажають, повинні дозволити йому доступ у країну. Ці особи обираються комісією п’ятдесяти одного з благородних. І ті, що раніше вчинили вбивство, повинні підлягати цьому законові. Оголосити про судове переслідування тому, хто вчинив убивство, слід на майдані всім родом аж до родичів другого ступеня і двоюрідного брата; а переслідування вести спільно — і двоюрідним братам, і їх синам, і зятям, і тестям, і членам фратрії. Коли ж хто-небудь уб’є людиновбивцю або буде причиною вбивства, він має бути позбавлений права з’являтися на пограничному майдані і брати участь в змаганнях і святинях амфіктіонських, як той, хто вбив афінянина, і підлягає тим самим заборонам. А розглядати справу належить ефетам. Навпаки, дозволяється вбивати і арештовувати людиновбивців на їх власній землі, і це не повинно вважатися безчестям і потребувати спокути; у противному випадку винний мусить у подвійному розмірі сплатити за заподіяну шкоду..., якщо хто вб’є ненавмисно під час змагання або задавить на дорозі, або вб’є на війні, через непорозуміння.., так само підлягає звинуваченню у вбивстві, коли вб’є раба чи вільного.., якщо хто вб’є людину, яка насильно намагалася беззаконно забрати неживе чи живе майно, тут же вб’є в стані самооборони, це вбивство не підлягає карі... Якщо хто — чи буде це служила чи приватна особа — буде винний в ушкодженні або зміні цього закону, він підлягає позбавленню громадянської честі — і сам, і діти, і весь його достаток.

Документ № 3

ЗАКОНИ ХІІ ТАБЛИЦЬ (витяги)

Таблиця І

1. Якщо викликають когось на судочинство, нехай іде. Якщо він не іде, нехай той, хто викликав, підтвердить свій виклик при свідках, а потім веде його насильно.

2. Якщо викликаний надумає відмовки для неявки або стане намагатися сховатися, нехай той, хто його викликав, накладе на нього руку.

138