ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.03.2019
Просмотров: 263
Скачиваний: 1
Прислівник
Теоретичні питання
-
Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
-
Розряди прислівників за значенням.
-
Ступені порівняння прислівників.
-
Написання прислівників.
-
Мовностилістичні поради щодо вживання прислівників.
Література
-
Козачук Г. О. Українська мова для абітурієнтів : Навч. посіб. / Г. О. Козачук. – К. : Вища шк., 2007. – С. 192–199.
-
Міляновський Е. Шкільний довідник з української мови. 5–11 клас / Е. Міляновський. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2002. – С. 141–144 .
-
Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2008. – С. 120–125.
-
Ющук І. П. Практикум з правопису української мови / І. П. Ющук. – К. : Освіта, 2006. – С. 146–153.
Прислівник – це самостійна незмінювана частина мови, яка виражає ознаку дії, стану, ознаку предмета чи ознаку іншої ознаки: говорити голосно, котлета по-київськи, надзвичайно привабливий. Прислівники характеризуються тим, що не відмінюються, мають властиві тільки їм словотворчі суфікси, співвідносяться з усіма відмінюваними частинами мови. Прислівники, що вказують на ознаку дії чи іншої ознаки, у реченні виконують роль обставини: За що, не знаю, я караюсь, і тяжко караюсь (Т. Шевченко). Коли моя білява донька виросте, я буду надто старий (О. Досвітній). Прислівники, що вказують на ознаку предмета, виконують функцію неузгодженого означення: Суворов вірив, що для його солдатів довгий шлях уперед коротший, ніж короткий шлях назад (Із журналу). Також прислівники, що виражають стан людини, природи чи ставлення до висловлюваного є головним членом безособового речення: І добре Хариті на ниві, і страшно (П. Мирний).
Увага! Прислівники можуть бути омонімічними з іменниками, прикметниками, числівниками. Порівняйте: Зверху цього не видно. Востаннє ми бачились минулого року. Уперше приїхав до столиці. У наведених реченнях виділені слова є прислівниками. З верху гори видно далеко. Домовилися про це в останнє наше побачення. М’яч залетів у перше вікно. У цих реченнях виділені слова є іменником, прикметником, числівником.
Окрім того, слід пам’ятати, що прислівники, втрачаючи своє лексичне значення, можуть переходити в прийменники. Порівняйте: Все довкола буяло зеленню. Все довкола школи буяло зеленню. У другому реченні слово довкола є прийменником, оскільки стоїть біля іменної частини мови.
За значенням прислівники поділяють на якісно-означальні, кількісно-означальні, способу дії, часу, місця, причини, мети. Якісно-означальні прислівники відповідають на запитання як? і пояснюють дієслова, дієприкметники й дієприслівники. Вони утворюються від прикметників за допомогою суфіксів -о, -е: гарно, весело, тепло, міцно.
Прислівники способу дії відповідають на запитання як? яким способом? і вказують, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака: працювати гуртом, читати вголос, ставитися по-материнському.
Кількісно-означальні прислівники виражають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якісної ознаки й відповідають на запитання скільки? наскільки? як багато? якою мірою? Наприклад: дотла, вщент, надзвичайно, дуже.
Прислівники місця вказують на місце або напрямок дії, відповідають на питання де? куди? звідки? Наприклад: тут, зверху, довкола, ліворуч.
Прислівники часу означають час дії, відповідають на питання коли? доки? відколи? Наприклад: сьогодні, зараз, взимку, щодня.
Прислівники причини називають причину дії, відповідають на питання чому? через що? з якої причини? Наприклад: зозла, спересердя, згарячу.
Прислівники мети вказують на мету дії, відповідають на питання для чого? з якою метою? Наприклад: навмисне, на зло, наперекір.
Якісно-означальні прислівники можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння. Форму вищого ступеня порівняння прислівників утворюють за допомогою суфіксів -ше, -іше: швидко – швидше, весело – веселіше. Значення вищого ступеня порівняння підсилюють приєднанням слів значно, багато, куди, ще, трохи до прислівників у формі вищого ступеня: значно краще, куди складніше, ще тепліше. Вищий ступінь порівняння може утворюватися від інших основ: добре – краще, погано – гірше. Найвищий ступінь порівняння утворюють за допомогою префікса най- та вищого ступеня порівняння прислівників: глибше – найглибше, ближче – найближче. Для підсилення значення додають префікси як-, що- : якнайкраще, щонайповніше.
Увага! Не всі якісно-означальні прислівники мають ступені порівняння (див. тему «Прикметник»).
Правопис прислівників.
-
Прислівники, що є похідними від прикметників, написаних із двома літерами нн, подвоєння зберігають, також із двома буквами нн потрібно писати прислівники на зразок: навмання, спросоння, попідтинню.
-
У кінці прислівників після к, ч, ж необхідно писати и: по-заячи, по-ведмежи, по-людськи.
-
Частку не з прислівниками потрібно писати разом, якщо вони в сполученні з не виражають одне поняття: несподівано, недалеко, невпопад.
Типові помилки в мовностилістичному використанні прислівників. 1) Прислівник відтак треба використовувати тільки в значенні «потім, після того, далі»: Ще з рік походив, а відтак оженився (М. Коцюбинський). Цей прислівник не вживають у значенні «отже, тому».
2) Замість того, щоб використовувати синонімічні прислівники на позначення високої міри ознаки – винятково, дуже, надзвичайно, зловживають штучно створеним словом виключно, пор. правильні словосполучення: винятково (дуже надзвичайно) уважний учень, винятково (дуже, надзвичайно) щастить і неправильні: виключно уважний учень, виключно щастить. У ролі частки бажано замість слова виключно вживати звичні слова тільки, лише: Уміти говорити і то не лише словами; Допомогу надаватимуть тільки тим, хто перебуває за межею бідності.
3) Для російських висловів длиной, в длину, шириной, в ширину, высотой, глубиной, величиной, толщиной, на расстоянии маємо українські відповідники – завдовжки, завширшки, заввишки, завглибшки, завбільшки, завтовшки, завгрубшки, завдальшки, яких і варто додержуватися в писемній та усній мові: Роги по аршину завдовжки, коли не більш (О.Стороженко); Сам той Ох на корх заввишки, а на сажень борода (Леся Українка); Яма завглибшки була 86 вже двадцять і два сажні (І.Франко); Так завдальшки, як до тії греблі, сиділи в очеретах дикі качки (Словник Б.Грінченка).
4) Не треба поряд вживати прислівники доти й поки та доки й поти (Слава продавця росла й ширилася доти, поки слідчий не поцікавився; Я поти ждав її, доки не прийшла аж увечері). Такі сполучення є неприродніми.
5) Часто неправильним є вживання слова зараз замість прислівника тепер. Прислівником зараз треба послуговуватися, коли йдеться про те, що відбувається або відбуватиметься в цей момент, момент мовлення. Тепер означає події тривалого часового періоду. От зараз дуже хотілось би бути вдома… (М. Коцюбинський). Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепер весна золота (Л. Українка).
6) Прислівник напохваті передає те саме поняття, що й вислів під рукою в переносному значенні: Ще завидка понаготовляли кожен собі сокиру чи лома, мішки на зерно, налигачі на худобу, – держали напохваті (А.Головко). 7) Не завжди слушно ми користуємося прислівником раптом. Прислівник раптом, як і зненацька, враз, нараз, указує на несподівану дію або появу когось чи чогось: Раптом усе затихло (Леся Українка); Раїса раптом одхитнулась од приятельки й тихо скрикнула, як ранений птах (М. Коцюбинський). А коли йдеться не стільки про несподіваність дії, скільки припускається можливість дії або появи когось, тоді краще користуватись висловами а що як, ану (ж): Піду я до Бондаренків – ану ж Петро вже приїхав (із живих уст); Я можу піти туди; а що як ніхто ще не повернувся й хата – замкнена?» (з живих уст).
8) Прислівник багато вживають ширше, ніж чимало – і в стилістично-нейтральному, і в урочистому, публіцистичному виступі, і в побутовій розмові. Синонімічними йому є слова немало, чимало та інші – експресивні: багацько, багатенько, сила, страх, до біса, до лиха та ін. Прислівник чимало вживається в різних ситуаціях, означаючи поняття кількості, міри, часу: Чимало літ перевернулось, води чимало утекло (Т.Шевченко). Цей прислівник виявляє відтінок розмовності. В офіційно-ділових паперах як нейтральне усталилося слово багато, а в усному звіті, виступі на зборах прислівник чимало доречно пожвавить мову доповідача.
9)У сучасній мовній практиці під впливом російської мови активізувався прислівник вірно у значенні «правильно». І тому чуємо й читаємо переважно: вірно сказав, вірно розв’язав, вірно відповів (пояснив, зауважив і т.ін.). Літературна норма другої половини XX ст. розрізняє вживання слів вірно і правильно. Нормативна сполучуваність вірно любити, а в згаданих вище прикладах треба вживати прислівники правильно, слушно, справедливо: правильно пояснив, слушно зауважив, справедливо довів, правильно розв’язав. 10) Синоніми водночас – воднораз мають значення «у той самий час; одночасно». Прислівник водночас уживають переважно в книжних стилях сучасної української літературної мови. Лексика Малишка проста і водночас романтично піднесена, як у народній пісні (з підр.). Сфера функціонування слова воднораз обмежується, зазвичай, розмовним та художнім стилями: – А хто там? – спитав переляканим і воднораз сердитим голосом (І. Багряний); Юркові трохи лячно й воднораз приємно (В.Козаченко). Значно рідше цим прислівником послуговуються в науковій літературі та пресі: Градоносні хмари є воднораз і грозовими (з журн.);
11) Прислівник досить часто вживають недоречно, як, скажімо, у такому тексті: Не всі господарі приватних будинків подбали про належну підготовку опалювальних печей. І це обходиться для них досить недешево (з газ.). Слово досить, сполучаючись із прикметниками, прислівниками, має вказувати на високий ступінь, велику міру або велику кількість чого-небудь: Не вважаючи на погляди гостей, вона так само спокійно підняла великий і досить тяжкий цебер (В.Винниченко). Пор. також: досить огрядний чоловік; досить міцно стис руку; досить далеко відійшов від гурту. Тому в наведеному вище реченні природно звучав би вислів обходитися досить дорого, бо йдеться про високий ступінь вияву ознаки. Слово досить властиве насамперед книжній мові, а в розмовному або публіцистичному стилях його заступає прислівник дуже.
12) Прислівники завжди і завше притаманні українській літературній мові. Мають значення «постійно, повсякчас; у будь-який час» або ж «навіки, довічно». Розрізняються стилістичним уживанням; завжди – стилістично нейтральне слово, а завше – вживається частіше в розмовному, художньому стилях. Властиве слово завше і народним пісням: В нашій світлиці, я знаю, завше неділя була. Для одних мовців звичніше слово завжди, для інших – завше. Це залежить від мовного оточення, зокрема й діалектного, від розмовної традиції. Останнім часом слово завше поширилося в поетичній, публіцистичній мові. Не зовсім доречним є прислівник завше у книжних стилях – науковому, офіційно-діловому. Як порушення сучасної стилістичної норми сприймається його вживання в такому контексті: Кількість елементарних частинок не завше однакова.
13) Коли наголошуємо на чомусь вагомому, важливому, то кажемо: це істотно або це суттєво. Обидва прислівники-присудки походять від прикметників істотний, суттєвий. Сучасна мовна практика надає перевагу слову істотно, подекуди обмежуючи синонімічний вислів суттєво. Російський вислів существенным образом перекладаємо істотно. У повсякденному спілкуванні, в писемній практиці не варто захоплюватися тільки цими синонімами, бо існують слова з конкретнішим значенням. Наприклад: Наука істотно [значно] розширила сферу свого впливу.
14) В усному мовленні часто плутають прислівники мимохідь і мимохіть. Мимохідь має значення «йдучи мимо когось, чогось, повз щось». Мимохіть означає «не бажаючи, не маючи наміру».
15) Нині в мовленні активізовано репресований прислівник наразі. Однак його часто використовують не за призначенням. Синонімом до згаданого прислівника є поки що, в перший момент, в такому випадку, зараз.
16) Серед мовознавців існує думка, що широковживаний прислівник слід – калька з російської. В українській мові замість нього залежно від змісту речення бажано вживати треба, потрібно, варто, можна, маємо.
17) Замість кальки з російської вражаюче в українській залежно від контексту можна вжити навдивовижу, напрочуд, разюче, чудово.
18) Існує різниця у значенні прислівників далі та надалі. Слово надалі є синонімом до сполучень у майбутньому, у подальшому, колись, згодом, трохи пізніше, а не одразу після подій, про які йдеться. Прислівник далі означає події, найближчі до описуваних.