Лекція 7

ТЕМА : ШЛЯХИ ЗДІЙСНЕННЯ РОЗУМОВОГО, ТРУДОВОГО, ФІЗИЧНОГО ТА ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

План.

1. Сутність та завдання розумового виховання учнів.

2. Сутність та завдання трудового виховання учнів.

3. Основні види та форми трудової діяльності школярів.

4. Профорієнтаційна робота у школі.

5. Сутність та завдання естетичного виховання.

6. Сутність та завдання фізичного виховання.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Волкова Н.П. Педагогіка. - К., 2001.

2. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. – Харків, 2002.

3. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – К., 2001.

4. Минев Б.Н., Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. – М., 1989.

5. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников. – М., 1988.

6. Иващенко Ф.И. Труд и развитие личности школьника. – М., 1987.

7. Эстетическая культура и эстетическое воспитание. / Сост. Лабковская Г.С. – М., 1983.

1. Сутність та завдання розумового виховання учнів.

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів із розвитку інтелектуальних здібностей і мислення людини, прищеплення культури розумової праці. Це — безперервний процес, який здійснюється під час навчання, праці, гри, спілкування, черпання відомостей з книг, засобів масової інформації.

Метою передусім є розвиток мислення, пізнавальних можливостей.

Завдання і зміст розумового виховання - озброєння учнів знаннями основ наук та формування на їх основі наукового світогляду. Важливе значення мають також оволодіння основними мисленнєвими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням та ін.) і вироблення вмінь та навичок культури розумової праці. Ці завдання вирішують передусім у навчальному процесі. Науковий світогляд — цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й самої себе.

З науковим світоглядом співіснує релігійний світогляд. Релігія – форма свідомості, стрижнем якої є віра в Бога — творця світу.

Формуючи науковий світогляд, учителі мають поважати релігійні почуття віруючих учнів та їхніх батьків, щоб запобігти конфліктам, образам, приниженням їх гідності. При цьому необхідно спиратися на принцип релігійного плюралізму і віротерпимості.

У процесі розумового виховання загальноосвітня школа має прищепити учням такі навчальні вміння:

- читати: виразно, в необхідному темпі, з урахуванням жанру тексту, усвідомлюючи зміст прочитаного;

- слухати: зосереджувати увагу на змісті сприйнятого, аналізувати й оцінювати текст;

- усно формулювати і викладати свої думки: відповідати на запитання, переказувати зміст прочитаного чи почутого, словесно описувати картини, прилади, об'єкти, ставити запитання до розповіді вчителя, прочитаного тексту тощо;

---

- писати: правильно списувати з дошки, з книжки, описувати побачене, писати під диктовку, писати твір на задану чи вільну тему, реферат, конспектувати прочитане тощо;

- працювати з книжкою: підібрати необхідну літературу за бібліографією; визначити її загатьний зміст; використовувати різні форми запису прочитаного; користуватися довідковою літературою, періодикою;

- спеціальні: читати ноти, технічні креслення, карти; слухати музику; записувати формули, нотні знаки та ін.

Навчальні вміння мають доповнюватися культурою розумової праці — здатністю раціонально організувати розумову працю, чергувати її з відпочинком, поступово входити в роботу, працювати в оптимальному ритмі і т. ін. Правильно організоване навчання, що передбачає залучення всіх учнів до активної пізнавальної діяльності й використання спеціальних завдань на розвиток мислення, позитивно позначається на інтелектуальному розвитку і вихованні школярів.

Умови ефективності розумового виховання. Ефективність розумового виховання значною мірою залежить від багатьох чинників. Узагальнено їх можна звести до таких положень:

1. уміння педагога виділити в навчальному предметі світоглядні твердження, ідеї, закони, закономірності, концепції і реалізувати їх під час навчання;

2. дотримання педагогом принципу внутріпредметних і міжіїредмегних зв'язків як фаи-ора єдності і взаємозв'язку явищ, процесів реального світу;

3. оволодіння учнями, студентами аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням, виробленням навичок аргументувати свої думки, захищати свої світоглядні позиції;

4. залучення учнів, студентів до активної громадської діяльності з метою зміцнення єдності світогляду і поведінки;

5. своєчасне коригування відхилень у поведінці окремих учнів, студентів;

6. відповідність світоглядної позиції педагогів і батьків потребам суспільства

2. Сутність та завдання трудового виховання учнів.

Трудове виховання – компонент всебічного розвитку особистості. Його мета: виховати любов до праці, сформувати відповідні уміння та навички. Праця – це основне джерело матеріального та духовного багатства суспільства. Ушинський підкреслював, що праця є основою розумового, морального, естетичного та фізичного розвитку. Проблему трудового виховання досліджували Коменський, Локк, Песталоцці, Дістервег, Ушинський; із сучасних науковців – Атутов, Болдирєв, Мар’єнко, Сухомлинський, Макаренко, Піскунов.

Трудове виховання – це процес організації та стимуляції різної трудової діяльності учнів та формування у них трудових умінь і навичок.

Трудове вих. - це процес затучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно-корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці. Людина розвивається духовно і фізично тільки в процесі праці. Без праці вона деградує. У процесі фізичної праці в учнів розвивається мускулатура, координація і точність рухів, зграбність сила, витривалість. Праця сприяє розумовому розвитку. Трудове виховання здійснюється в усіх видах праці, передусім у навчальній праці. Трудове навчання від першого класу і до закінчення школи. Виховна ефективність праці зростає при умові, що учні самі є її організаторами. Виховувати любов до праці, формувати труд, уміння і навички треба починати з раннього віку. Трудове навчання - це спеціально організований педагогічний процес, направлений на вироблення у школярів трудових умінь і навичок, прийомів трудової діяльності.

---

Професійна орієнтація - ознайомлення учнів з різними професіями і надання допомоги у її виборі. Трудове виховання - це цілеспрямована діяльність педагогів, по формуванню у школярів бажання та потреби, а також звички та вміння працювати.

При організації розумової праці необхідно враховувати біоритми. 3 8-12 год. найбільша активність, до 16 - спад. 16-22 підйом активності, з 22-різкий спад. Дотримування режиму праці і відпочинку: молодші - 1 година, середні класи - 1.5 години, старші - 2 години.

Функції трудового виховання:

- краще розвиває розумові здібності;

- впливає на моральний розвиток;

- розвиває відносини взаємної відповідальності у колективі, гуманне ставлення членів колективу один до одного;

- допомагає життєвому самовизначенню, правильному вибору професії і самоствердженню взагалі.

Завдання трудового виховання:

(за „Концепцією дванадцятирічної школи”)

• ознайомлення учнів з основами сучасного виробництва;

• ознайомлення учнів з основними технологічними процесами;

• ознайомлення учнів з основами технічної творчості;

• ознайомлення учнів з основами сільськогосподарського виробництва;

• ознайомлення учнів з основами дизайну;

• ознайомлення учнів з основами декоративно-ужиткового мистецтва;

• вироблення в учнів навичок роботи зі знаряддями праці різних видів досконалості;

• формування технолого-конструкторських, економічних, екологічних знань та умінь;

• виховання діловитості та підприємливості;

• виховання господарської відповідальності;

• виховання готовності до праці в умовах ринкової економіки.

Основні види діяльності школярів:

- пізнавальна (засвоєння основ наук), виготовлення наочності, праця на пришкільних ділянках;

- ручна праця (в початкових класах), праця в навчальних майстернях (в середніх класах), виробнича праця (в старших класах);

- самообслуговування;

- суспільно-корисна праця: благоустрій шкільної території, збір металобрухту, озеленення вулиць;

- виробнича праця: створення матеріальних цінностей, за які діти отримують кошти.

Форми організації трудової діяльності:

• створення постійних чи тимчасових учнівських ланок для виконання роботи;

• накопичення та розвиток трудових традицій в школі („Свято праці”, „Подарунок рідній школі” тощо);

• створення виробничих кооперативів;

• індивідуальні трудові доручення;

• літні трудові об’єднання учнів;

• праця в сім’ї.

3. Профорієнтаційна робота у школі.

Профорієнтація - це частина трудового виховання, це система науково-практичної підготовки учня до вибору професії.

Мета - підготувати підростаюче покоління до свідомого вибору професії.

Необхідно враховувати мотиви вибору професії, суспільну значимість професії, бажання та інтерес, готовність до професії, сімейні традиції, поради батьків, педагога. Складові компоненти:

---

1. профосвіта - учні отримують уяву про суть і значимість різних професій. Найбільш поширеними методами в школі є бесіди про професії, екскурси на виробництво.

2. профконсультація - на основі аналізу стану здоров'я, анатомо-фіз'юлогічних і соцііЗльнєьпсихологічних якостей особистості рекомендувати учням спеціатьності які для них підходять.

3. професійний відбір - ним займаються спеціалісти учбових закладів і виробництва. За їхніми рекомендаціями учні оберають професії.

4. профадаптація - гфистосування молодих людей необхідним робочим інструментом, створення сприятливого мікроклімату в колективі для молодих працівників.

Система профорієнтації учнів покликана підвести їх на час закінчення школи до обдуманого вибору професії.

Основні завдання:

1. ознайомлення учнів з характером і особливостями різних професій і спеціальностями із змістом трудової діяльності кожної з них;

2. надання допомоги школярам у виявленні своїх індивідуальних нахилів;

3. створення умов для практичного ознайомлення з якомога більшою кількістю спеціальностей.

Професійна діагностика - система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її прсіфетлйно-значутцих атастивостей і якостей.

В школі учні мають отримати:

- загально трудову підготовку: уміння та навички для будь-якої професії;

- загальновиробничу підготовку: відомості про науково-технічний прогрес та основні галузі виробництва, знання основ економіки та організації праці;

- спеціальну підготовку: уміння і навички з обраної спеціальності.

Мета профорієнтаційної роботи в школі: допомогти учням обрати професію, яка відповідає інтересам, потребам, здібностям, нахилам учня.

Етапи профорієнтаційної роботи в школі:

• профорієнтаційна інформація: ознайомлення учнів з різними видами професій і з вимогами до них. Форми: бесіда, зустріч, екскурсія на виробництво;

• профдіагностика: за допомогою різних методів дослідження батьки, вчителі, класні керівники, психологи повинні допомогти учням визначитись, до якого виду діяльності у них виявились здібності;

• профконсультація: проводять психологи та класні керівники, розповідаючи дітям, їхнім батькам, до якого виду діяльності у них виявилися здібності;

• профвідбір: його проводять під час вступу до деяких вузів;

• профадаптація: закріплення випускника на місці своєї роботи.

Задатки => умови для їхнього розвитку => здібності => талант (вищий рівень розвитку здібностей) => геніальність (найвищий рівень розвитку здібностей).

3. Сутність та завдання естетичного виховання.

Естетичне виховання - складова частина виховання, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх серах діяльності людини.

Естетика - методологічна засада естетичного виховання. Сутність полягає в формуванні творчо активної особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне за законами краси. Естетичне виховання тісно пов'язане з іншими сторонами виховання: розумове, фізичне, трудове.

---

В процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти і сприймати красу. Під час естетичного сприймання виникають певні емоції.

Джерела естетичного виховання: твори образотворчого мистецтва (розвивається фантазія), музика художня література (інтелект), театр, кіно, телебачення, цирк, природа, події суспільного життя, оформлення побуту.

Завдання естетичного виховання:

1. виховання естетичних почуттів і сприйняття.

2. формування естетичних понять, суджень, оцінок, естетичного смаку.

3 виховання естетичної активності дитини.

4. розвиток творчих та художніх здібностей дітей, їх інтересів і нахилів у різних галузях мистецтва

Одним із головних шляхів естетичного виховання є навчатьна робота.

У багатьох школах створено малі академії народного мистецтва, університет народознавства, товариство народних умільців, фольклорні ансамблі, уроки на природі

Велику роль відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи). На розв'язування завдань естетичного виховання спрямовані позакласні роботи. Важливу роль відіграє сім'я - належне оформлення бібліотеки, картини.

Естетичне виховання має такі розділи:

1. естетичне виховання на уроках.

2. естетичне виховання в системі позакласної роботи. Естетична просвіта і розвиток інтересів учнів (різні гуртки), розвиток дитячої художньої самодіяльності.

3. естетичні праці - популярні в школі гуртки випалювання, різьби по дереву, вони несуть в собі естетичні елементи — дитина отримує задоволення від того, що створює матеріальні цінності.

4. естетика повсякденного життя - оточення людний, обстановка, обладнання приміщення, одяг - впливає на естетичний смак.

Естетичне відношення між людьми - основа естетичного повсякденного життя.

У шкалах вивчається курс народознавства. Учнів треба знайомити з народними піснями фольклором, традиціями, обрядами.

Головна роль естетичного виховання у молодших класах належить гр.і Суть гри полягає в тому, що в ній важливо не результат, а сам процес переживання, пов'язаний з ігровими діями.

Засоби естетичного виховання: література, музика, образотворче мистецтво, кінематограф, природа, оформлення школи, зовнішній вигляд учнів та учителів тощо.

3. Сутність та завдання фізичного виховання.

Фізичне виховання - с-ма саціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я та загартування організму, гармонійний розвиток форм ф-ій і фіз можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь.

Фізичне виховання - це організований процес впливу на учнів фізичними вправами, природними і гігієнічними факторами з метою підготувати підростаючого покоління до щасливого доброго життя. Фізичне виховання с цілеспрямована, чітко організована система фізичної та спортивної діяльності дітей.

Мета полягає в гармонійному розвитку тіла кожної дитими, в тісній органічній єдності фізичного з розумовим, трудовим. моральним, естетичним вихованням.

---

Смотрите также файлы

• vikhovni_sistemi.pdf

• Зміст плану.docx

• На сучасному етапі розвитку суспільства особливо гостро постає питання якості освіти.docx

• семинар 2.docx

• семинар 3.docx