ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.07.2019
Просмотров: 519
Скачиваний: 1
Лекція № 1
Тема: Соціальні складові опікунства і піклування
Питання:
1. Соціальні ситуації у житті громадян України, які потребують опікунства і піклування.
2. Види соціальної захищеності дітей і дорослих на етапі демократичних перетворень.
3. Основні групи населення, що потребують піклування й опікунства.
4. Тенденції щодо піклування й опікунства в структурі соціальної роботи.
Теми рефератів:
1. Опіка як форма державної турботи про дітей, які залишилися без батьківського піклування.
2. Піклування як форма державної турботи про дітей, які залишилися без батьківського піклування.
3. Патронат як форма державної турботи про дітей, які залишилися без батьківського піклування.
4. Усиновлення як форма державної турботи про дітей, які залишилися без батьківського піклування.
Література [1, 2, 5, 7, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 19, 23, 27, 30, 41, 44, 45, 48]
1. Соціальні ситуації у житті громадян України, які потребують опікунства і піклування
Опіка та піклування – загальні технології соціальної роботи, які використовують для надання допомоги різним категоріям населення з метою захисту їхніх прав та інтересів.
В галузі сучасного права опіку та піклування визнають як форми захисту особистісних, майнових прав та інтересів громадян у випадках, що передбачено законом.
Перш, ніж визначитися з термінологією щодо правових аспектів захисту, давайте з’ясуємо соціальні ситуації у житі громадян, що потребують опіки та піклування.
Робота в мікрогрупах. Завдання: навести приклади ситуацій з власного досвіду, які потребували використання соціальних технологій опіки та піклування. Роздатковий матеріал на допомогу студентам:
А. Алексу 14 років. Він разом з іншими хлопцями живе в бараці поблизу приміської залізничної станції. Він втік з дому в бідній сільській місцевості, коли йому було 11 років. Він пам’ятає сім’ю, але вважає, що він їй не потрібен, тому що ротів там і без нього занадто багато. Як і інші члени його сім’ї, він не вміє ані читати, ані писати. Усі контакти з сім’єю втратив. У Алекса два дорослих друга: Юрій – 16 років та Ігор – 15 років. Юрій вважає Алекса своїм фаворитом. Юрій забороняє Алексу нюхати клей, та є його захисником на вулиці, але ціна, що Апекс платить за дружбу та захист – статевий зв’язок. Ігор більше подобається Алексу, але з Юрієм він відчуває себе на вулиці захищеним.
Б. Сестри Віра (12 років) та Ірина (14 років) живуть в одному з районів, що населено переважно дезадаптованими громадянами. Їхні батьки безробітні й залежні від алкоголю. Родичі допомагають сім’ї, але очікується, що Віра й Ірина також будуть надавати їм підтримку. Кожного дня вони продають дрібний товар поряд з кав’ярнею біля однією із станцій метро. Багато відвідувачів кав’ярні – їхні клієнти. Деякі з них – в нетверезому стані, особливо ввечері, часто пропонують дівчатам вступити в статевий зв’язок за гроші. Одного разу дівчата зазнали сексуального насильства, хоча намагалися дати опір.
В. Олександр (16 років), член групи хлопців, що надають сексуальні послуги за платню. П’ять років тому він пішов з дому, а зараз самостійно заробляє на життя. Батько Олександра – алкогольно залежний, часто б’є дружину й дітей, коли нап’ється. Сашко дуже любить матір та братів і сестер, намагається з ними зустрічатися, віддає матері всі гроші, які йому вдається зекономити, сподіваючись, що їх вистачить на навчання молодших.
Г. Світлана (12 років) мешкає у селі. Рік тому помер її 90-річний дідусь. У Світлани є будинок, сад, город, але немає ніяких документів, у тому числі свідоцтва про народження. Старша сестра живе далеко у великому місті, де займається проституцією. Світлана – дівчинка тиха, слабо розвинена інтелектуально. Для того, щоб якось прожити, ходить пішки до райцентру, де жебракує.
Д. Олексій Іванович – 86 років, інвалід війни. Мешкає у приміській зоні. Дружина померла 2 роки тому. Дітей та інших родичів немає. Останнім часом загострилися хронічні захворювання, і він потребує постійного медичного догляду, але самостійно до лікарні вже не може дістатися. Має власний будинок, сад, але не може за ними доглядати.
Ж. Борис (19 років) – розумово відсталий, інвалід дитинства. Проживав з матір’ю, але вона загинула в автомобільній катастрофі. Батько має іншу сім’ю. Бабуся по лінії матері мешкає в іншому місті, та забирати до себе Бориса відмовилась. Інших родичів немає.
З. Подружжя мешкає у сільській місцевості. Батько – колишній агротехнік, мати – доярка, в сім’ї п’ятеро неповнолітніх дітей. Батько й мати фактично залишилися без роботи – колгосп розпався, ферма поступово перестала давати прибуток, та її закрили, до райцентра – далеко. Батько став підробляти трактористом, але на селі у якості грошей переважно – горілка. Батько став дуже випивати, виносити все з дому. Мати знайшла роботу в райцентрі, а діти більшу частину часу залишились без догляду – жебракують на вулиці.
Отже, підсумовуючи результати нашого обговорення, можна визначити, що об’єктами соціальної допомоги, над якими можуть буди встановлені опіка або піклування, є:
1) діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування;
2) поодинокі громадяни похилого віку;
3) особи, які не можуть самостійно реалізувати життєво важливі функції (права) через хворобу;
4) особи, які власною поведінкою завдають шкоди своїй сім’ї.
2. Види соціальної захищеності дітей і дорослих на етапі демократичних перетворень
Соціальний захист населення – це система заходів, що здійснює суспільство та його структури, із забезпечення гарантованих мінімальних достатніх умов життя, підтримки життєзабезпечення й діяльного існування людини [Курбатов, с. 90].
Соціальна захищеність населення здійснюється за допомогою реалізації в галузі соціальної політики певних соціальних програм та заходів, що надають соціального забезпечення.
Види соціального забезпечення. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист та встановлено види (форми) соціального забезпечення, основними серед яких є:
· обов’язкове державне пенсійне страхування;
· обов’язкове державне соціальне страхування працівників підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності;
· соціальне забезпечення за рахунок Державного бюджету України коштів соціальних фондів юридичних осіб, об’єднань громадян, власних накопичень громадян у недержавних пенсійних фондах, приватними пенсійними системами;
· адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, багатодітним сім’ям, непрацездатним громадянам за рахунок державного або місцевого бюджетів;
· утримання непрацездатних осіб у державних, комунальних та інших установах соціального призначення.
Основні заходи державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку визначено у Законі України від 16 грудня 1993 року “Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”. Захист прав, свобод і законних інтересів громадян похилого віку забезпечується державою в судовому та іншому порядку згідно з Законом.
Закон України від 22 березня 2001 року “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей. Законом передбачено надання таких видів державної допомоги:
– допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
– допомога при народженні дитини;
– допомога по догляду за дитиною віком до трьох років;
– допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми;
– допомога дітям, які перебувають під опікою (піклуванням).
Всі види допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання.
Згідно зі статтею 49 Конституції України кожному громадянину України гарантовано право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Зміст права громадян на охорону здоров’я визначається статтею 6 “Основ законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 року.
3. Основні групи населення, що потребують піклування й опікунства
Згідно з статтею 132 Сімейного кодексу (Гл. 16 Встановлення опіки і піклування), опіка встановлюється над:
– неповнолітніми, які не досягли 14 років;
– громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної або розумової хвороби.
Згідно з статтею 132 (Гл. 16 Встановлення опіки і піклування), піклування встановлюється над:
– неповнолітніми віком від 14 до 18 років;
– громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання алкогольними напоями або наркотичними засобами;
– особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права (інваліди, люди похилого віку тощо).
4. Тенденції щодо піклування й опікунства в структурі соціальної роботи
В системі соціальної роботи накопичено багаті традиції щодо здійснення опіки та піклування, які беруть власні корені ще з ___ ст. На сучасному етапі розвитку України як незалежної демократичної держави утворилися традиційні та інноваційні форми опіки над дітьми, що залишилися без батьківського піклування.
До першої групи відносять:
– усиновлення (удочеріння);
– державну систему опіки (будинки дитини, дитячі будинки,, дитячі будинки змішаного типу, загальноосвітні школи-інтернати, допоміжні школи-інтернати, притулки);
– опіку (піклування).
Статус дітей, що потрапляють до державних закладів освіти, досить різний (доречі, як і причини, що призводять до влаштування дітей в державні заклади опіки). О.В. Беспалько наводить таку класифікацію дітей, що потрапляють у державні заклади освіти [Соціальна педагогіка в таблицях і схемах,с. 72]:
– біологічні сироти (смерть чи загибель батьків);
– діти, від яких відмовилися батьки (відмова від позашлюбної дитини або дитини з важкими патологіями) в пологовому будинку;
– діти, які залишилися без піклування батьків (позбавлення батьків батьківських прав внаслідок аморальної поведінки, жорстокого ставлення до дітей);
– діти, які тимчасово залишились без піклування батьків (важка хвороба батьків або їх тривала відсутність – поїздка на заробітки, позбавлення волі);
– діти з функціонально неспроможних родин (малозабезпеченість, багатодітність, відсутність одного з батьків);
– діти-інваліди, що потребують спеціального навчання (відсутність можливості якісного надомного навчання в загальноосвітніх школах);
– діти-інваліди з малозабезпечених сімей (малозабезпечені сім’ї, малі виплати на дитину).
Традиційні форми опіки мають багато позитивного досвіду, але в сучасних умовах розвитку суспільства усе більше потребують змін.
В концепції повноцінного опікування заради здорового розвитку особистості, що запропоновано Галиною Бевз [Прийомні сім’ї, с. 12-13] визначено основи повноцінного опікування:
1) циркулярне коло повноцінної опіки складається з чотирьох циклів (рівнів) – психологічного, соціального, матеріального та правового, кожен з яких забезпечує набуття дитиною певного статусу;
2) набуття дитиною повноцінного соціально-психологічного статусу може відбуватися лише за умови повноцінної опіки, що забезпечується в ситуації її проживання в біологічній сім’ї або в юридично прирівняній до неї сім’ї усиновителів;
3) циклічність процесу може порушуватися в таких випадках: а) психологічної відмови від дитини (розрив “кола зсередини”); б) позбавлення батьків їхніх прав на дитину чи влаштування дитини до закладу державного утримання (розрив зв’язку одразу в обох напрямах);
4) запорукою здорового розвитку та соціалізації дитини є здатність сім’ї до здорового функціонування, що відображається у створенні умов для розвитку здорової особистості дитини, а держава має бути гарантом підтримки такої здатності сім’ї.
До другої групи форм опіки відносять:
– прийомні сім’ї;
– дитячий будинок сімейного типу.
Створення прийомних сімей в Україні відбувається згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 241 від 2 березня 1998 р. “Про проведення експерименту з утворення прийомних сімей в Запорізькій області та затвердження положення про прийомну сім’ю”.
Функціонування дитячих будинків сімейного типу визначено такими державними документами: “Положення про дитячий будинок сімейного типу”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. за № 564. Підготовку батьків-вихователів проводять місцеві відділи у справах сім’ї та молоді. Прийомні діди в прийомних сім’ях чи у дитячих будинках сімейного типу перебувають на повному державному утриманні за рахунок місцевого бюджету.
Інститут прийомної сім’ї розраховано також на тимчасову опіку над дітьми ( на короткий обумовлений термін – від кількох тижнів до двох-трьох років, доки батьки перебувають в ув’язненні, на лікуванні тощо).
Найбільш розповсюдженими традиційними формами соціального піклування про інвалідів та людей похилого віку, що не здатні здійснювати в повній мірі власні права й виконувати обов’язки за станом здоров’я, є патронаж та функціонування системи будинків-інтернатів. Відносно новою формою соціального піклування над літніми людьми та інвалідами стали спеціалізовані житлові будинки з комплексом служб соціально-побутового призначення для поодиноких громадян похилого віку та літніх подружніх пар. Про діяльність структур системи опікунства та піклування піде розмова під час наступної лекції.
Лекція № 4
Тема: Соціально-демографічні і психологічні особливості людей, які потребують піклування й опікунства
Питання:
1. Соціально-психологічні особливості категорій осіб, які потребують опікунства. Проблема захворювань та психічних розладів. Проблеми, пов’язані з недієздатністю людини. Психологічні особливості соціалізації людей, які опинились у кризовому становищі.
2. Проблеми дітей, які залишились без піклування. Безпритульність як соціальне явище.
3. Ситуація соціального розвитку неповнолітніх з дисфункціональних сімей.
Теми рефератів:
1. Особливості виховання дітей-сиріт з особливими потребами (розумово-відсталих).
2. Особливості виховання дітей-сиріт з особливими потребами (з вадами фізичного розвитку).
3. Особливості психосоціального розвитку дітей, що виховуються в спеціальних закладах для дітей, позбавлених батьківського піклування.
Література [1, 4, 5, 8, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 23, 26, 32, 34, 36, 38, 39, 45]