Файл: Брындина О. А. Социология рынка-1.doc

Наукове управління соціальними процесами в умовах ринку, як втім і будь-яке інше управління, здійснюється за допомогою накопичення, переробки і передачі інформації. Тому воно використовує різноманітні засоби одержання і перетворення інформації:

а) повсякденне пізнання, здійснюване в ході повсякденного практичного життя людей;

б) емпіричне вивчення соціальної дійсності (насамперед із цією ціллю використовується статистика й емпіричне СД);

в) теоретичні СД;

г) конкретні СД.

Роздивимося особливості зазначених вище засобів збору і переробки інформації в соціальному управлінні ринковими відносинами.

Повсякденне пізнання виникає одночасно з першими формами соціального життя і носить стихійний характер, тому що не припускає постановку яких-небудь пізнавальних задач, що йшли б далі потреб повсякденної практики. У той же час повсякденне пізнання носить емпіричний характер, оскільки відбиває об'єктивний світ таким як він є.

Емпіричне дослідження на відміну від повсякденного пізнання, яке не належить до соціологічних досліджень, припускає цілеспрямоване вивчення об'єктів, застосування спеціальних методів для збору і переробки інформації.

Емпіричне СДР варто відрізняти як від повсякденного пізнання, так і від статистичних засобів збору і переробки інформації. Емпіричне соціологічне дослідження на відміну від статистичних методів при вивченні ринку акцентує увага не на кількісній стороні масових соціальних явищ, а на якісному аналізі соціальних процесів.

Специфічна риса емпіричних соціологічних досліджень, що дозволяє відрізнити їх від теоретичних і конкретних, полягає в тому, що вони обмежуються вивченням зовнішніх, тобто тих, що спостерігаються, властивостей і відношень досліджуваних об'єктів і не виявляють внутрішніх і необхідних зв'язків між ними. Вищий щабель у пізнанні соціальної дійсності, що може бути досягнута в рамках емпіричного дослідження, знаходить вираження в емпіричних законах. Специфіку цього виду законів звичайно бачать у тому, що вони, по-перше, виявляються шляхом опрацювання даних безпосереднього досвіду; по-друге, явище, зв'язок між якими фіксується в законі, безпосередньо спостерігаються. (Емпіричними варто вважати, зокрема так називані закони “неясної природи” - закон Мерфі, закон Паркенсона, закон зубного болю і т.д.).

Емпіричні СДР мають величезне значення для виробітки рекомендацій, спрямованих на рішення ряду практичних проблем. Проте при цьому варто враховувати, що в науковому управлінні емпіричні дослідження мають вузьку сферу застосування. В силу абстрактності і розрізненості одержуваних знань їх можна застосовувати тільки при рішенні малозначних соціальних проблем, де за умовою задачі потрібно досягти лише найближчих результатів людської діяльності і відсутня необхідність в урахуванні більш віддалених наслідків прийнятих рішень.

---

Рішення ж значних соціальних проблем припускає не тільки емпіричне, але і теоретичне вивчення об'єкта, і, отже, більш глибоке проникнення в сутність явища, чим це можливо на емпіричному рівні пізнання.

Специфічна риса теоретичних досліджень складається в тому, що їхнім основним результатом є побудова теорії досліджуваного об'єкта, виявлення об'єктивних соціальних закономірностей у “чистому” виді (без урахування впливу конкретної ситуації).

Теоретичні дослідження ставляться до числа фундаментальних, оскільки вони не пов'язані безпосередньо з рішенням практичних задач. На основі знань, одержуваних у теоретичних дослідженнях, можна виробити практичні рекомендації, що носять загальний характер, але слід пам`ятати, що будь-яка теорія відбиває об'єктивний світ хоча і в істотних рисах, але водночас неповно, приблизно. (Не можна, наприклад, створювати соціально захищене ринкове господарство в Україні обмежуючись лише знаннями загальних закономірностей розвитку ринкової економіки, без огляду при цьому на специфічні особливості економіки України).

Тому теоретичні дослідження не виступають у якості самостійного засобу виробітки соціальних рекомендацій, тобто не є прикладними дослідженнями. Проте їхні результати, як правило, виступають у якості відправного пункту для конкретних соціологічних досліджень, що у науковому керуванні соціальними процесами є специфічним засобом одержання і перетворення інформації.

Результатом конкретних соціологічних досліджень є знання не тільки законів, але і форм їхньої прояви у визначених умовах місця і часу.

Таким чином, у ході вивчення соціальних процесів (об'єктів, явищ), що відбуваються в умовах ринку, необхідно виділяти три щодо самостійних рівня:

На першому етапі за допомогою емпіричних засобів вивчення (статистики, емпіричного соціологічного дослідження) досягається систематизоване знання про зовнішню, спостерігаємо сторону окремих фрагментів соціального життя.

На другому - за допомогою теоретичних досліджень пізнання реальності спрямовується від зовнішньої, що спостерігається, сторони суспільних явищ до розкриття внутрішніх і необхідних зв'язків між ними, фіксуючи їх у чистому від випадкових форм прояву виді.

На третьому етапі за допомогою конкретних досліджень вивчення дійсності знову обертається до дослідження зовнішньої, що спостерігається, сторони соціальних об'єктів, намагаючись зрозуміти її як необхідну форму прояви їхньої сутності в історично визначених умовах.

Соціологічні дослідження ринку можна класифікувати за самими різноманітними ознаками: теоретичні, емпіричні, конкретні (методологічні); фундаментальні, прикладні; описові, анамнестичні (від грецького anamnesis- спогад), прогнозні; польові, лабораторні і кабінетні; експериментальні і порівняльні; панельні і повторні; біографічні, поколінні і кагортні, тощо. У залежності від розміру вибірки розрізняють дослідження, у яких вивчається особливий, окремий випадок, монографічне дослідження, масове вибіркове (статистичне) обстеження.

---

У рамках нашого курсу особливо важливо розрізняти СДР у залежності від їхньої глибини і конкретизації, а саме: емпіричні, теоретичні і конкретні соціологічні дослідження ринку.

/3/

З корінними змінами соціально-економічних умов і характеру управління соціологічні дослідження ринку, як засіб збору і переробки інформації, істотно перетворюються і набувають величезного значення. При цьому:

По-перше, методологічною основою соціологічних досліджень у даний час стають системний і комплексний підходи, що припускають використання в науковому управлінні соціальними процесами результатів емпіричних, теоретичних і конкретних соціальних досліджень.

По-друге, під впливом практичної діяльності відбувається постійна модифікація і повсякденне пізнання соціальних явищ, що відбуваються в ринковій економіці.

По-третє, розвиток ринкових відносин створює необхідну основу для більш глибокого конкретно-соціологічного вивчення соціальної дійсності, а тим самим і для підвищення наукового рівня соціального управління.

У науковому управлінні конкретні соціологічні дослідження (КСД) виконують 2 основні групи функцій: пізнавальні та власно управлінські.

До пізнавальних функцій належать:

а) опис;

б) пояснення;

в) прогнозування.

Виконання функції опису в конкретному соціологічному дослідженні є достатньо складною справою і містить у собі принаймні такі операції:

1) попередній теоретичний опис об'єкту з урахуванням цілей і задач соціологічного дослідження;

2) знаходження емпіричних референтів теоретичних понять (засобів, методів, осіб, що підтверджують сутність і сприяють розвитку утримання наукової термінології);

3) формування описових гіпотез;

4) визначення методів збору й опрацювання первинної соціологічної інформації;

5) збір емпіричної соціологічної інформації;

6) приведення отриманих даних у визначену систему.

Описова інформація, одержувана в конкретному соціологічному дослідженні ринку, є найбільш ефективною, що не виключає, проте, використання інформації, отриманої в соціально-статистичному або емпіричному дослідженні.

У науковому управлінні описова інформація, отримана в ході конкретного соціологічного дослідження, служить безпосередньою основою для побудови прогнозів, а тим самим для здійснення власне управлінських функцій.

Пізнавальна функція конкретного соціологічного дослідження крім опису об'єкту, як відзначалося вище, припускає пояснення фактів і емпіричних законів на основі застосування спеціальних соціальних теорій (наприклад, теорії стратифікації суспільства).

Для наукового управління соціальними процесами особливу цінність набувають прогнози, одержувані в ході конкретного соціологічного дослідження. Прогнозування, як пізнавальна функція конкретного соціологічного дослідження, здійснюється на базі пророкувань, отриманих на теоретичному рівні. Водночас використовуються й емпіричні закономірності, виведені з теорії і підтверджені фактичним матеріалом.

---

До власне-управлінської групи функцій, виконуваних конкретно соціологічними дослідженнями, належать:

1) формування конкретних цілей соціальної діяльності;

2) визначення програм їх досягнення;

3) виробка рекомендацій щодо коригування прийнятих і виконуваних управлінських рішень.

Завершуючи характеристику основних функцій конкретних соціологічних досліджень в процесі наукового управління, слід зазначити, що розглянуті вище функції й операції можуть виконуватися як конкретними соціологічними дослідженнями, так і за допомогою емпіричних засобів збору і переробки інформації. Проте в цьому випадку суб'єкт соціального управління хоча і знає про зміст заходів, що намічаються у рамках визначеного соціального контексту, але не знає про їх можливі віддалені наслідки. Тому, вироблювані за допомогою емпіричних засобів рекомендації в кінцевому рахунку можуть суперечити більш глибоким корінним інтересам соціальних груп. Лише застосовуючи конкретні соціологічні дослідження, суб'єкт наукового управління має можливість установлювати зв'язок конкретної соціальної політики з загальною стратегічною перспективою розвитку соціального процесу або явища. Саме тому конкретні соціологічні дослідження і виступають у якості найбільш ефективного засобу виробітки управлінських рішень у системі наукового управління соціальними процесами.

Тема 3.2

Процес та методологія соціологічного дослідження ринку⁵.

1. Порядок формування проблеми соціологічного дослідження ринку.

2. Програма соціологічного дослідження ринку.

3. Засоби аналізу і інтерпретації даних соціологічного дослідження ринку.

/1/

В емпіричному соціологічному дослідженні ринку можна виділити три основних етапи, кожний із який містить у собі ряд важливих процедур: 1) підготовчий (розробка програми дослідження); 2) основний (проведення емпіричного дослідження); 3) завершальний (опрацювання й аналіз даних, формування висновків і рекомендацій).

Всяке дослідження починається з постановки будь-якої проблеми. Проблема дослідження може бути задана ззовні яким-небудь замовником або обумовлена пізнавальними інтересами. У розкритті теми ми будемо орієнтуватися на прикладне соціологічне дослідження ринку, що може бути проведене в будь - якій виробничій, комерційній або торговій організації. Тому ми будемо походити з тих або інших реальних проблем, що постають в даний час перед цими організаціями.

Про сутність проблеми як основи соціологічного дослідження ми говорили в минулій темі. (Проблема - це завжди протиріччя між знаннями про потреби людей у якихось результативних практичних або теоретичних діях і незнанням шляхів їхньої реалізації).

Отже, вирішити проблему - значить одержати нове знання або створити теоретичну модель, що пояснює те або інше явище (процес), та виявити чинники, що дозволяють впливати на розвиток явища в бажаному напрямку.

---

Замовлення на соціологічне дослідження ринку (СДР) частіше усього формується у виді позначення деякої проблемної ситуації, вказівки на якесь соціальне протиріччя або просто вказівки на незадоволений стан справ у тій або іншій сфері виробництва, управління і т.д. (наприклад, низький ступінь задоволеності потреб населення - проблемна ситуація сучасного етапу розвитку ринкових відносин в Україні). Тому, будь-яке соціологічне дослідження повинно починатися з перекладу проблемної ситуації у формулювання проблеми, що буде досліджуватися. Для цього необхідно проробити таку теоретичну роботу.

1) Установити реальну наявність даної проблеми, тобто встановити:

а) чи є показники, які кількісно і якісно характеризують дану проблему;

б) чи ведеться облік і статистика по цьому показнику;

в) чи достовірні урахування і статистика по цьому показнику;

2) Виявити найбільш істотні елементи або чинники проблеми, рішення яких належить соціології, а не економічної теорії, технології виробництва і т.д. Наприклад, поставлена проблема: розібратися в причинах низкою ефективності управління підприємством. Соціологічне дослідження покликане вирішити, які соціальні групи й конкретні особи сприяють виникненню і беруть участь у рішенні цієї проблеми, як впливають тут їхні інтереси, як стимулюється їхня участь у рішенні даної проблеми і т.д.

3) Виявити вже відомі елементи проблемної ситуації, що не потребують спеціального аналізу і виступають як інформаційна база для розгляду невідомих елементів. Наприклад, дані статистики й обліку являють собою важливий готовий матеріал.

4) Виділити в проблемній ситуації головні і другорядні компоненти, щоб визначити основний напрямок дослідницького пошуку.

5) Проаналізувати вже наявні рішення аналогічних проблем. З цією ціллю необхідно вивчити всю літературу по даному питанню. Провести бесіди з компетентними людьми - експертами.

Виробнича, комерційна, управлінська проблема може бути описана за допомогою п'ятьох основних характеристик:

1. Сутність і зміст. Наприклад, низька ефективність управління, висока соціально-психологічна напруженість у трудовому колективі і т.д. При визначенні проблеми варто встановити, з чим все це дорівнюється і на якій підставі. У даних прикладах варто відповісти на запитання: чому ми вважаємо, що ефективність управління низька, а соціальна напруженість висока? Низька і висока в порівнянні із якими стандартами?

2. Організаційні і фізичні параметри проблеми, тобто на якому організаційному рівні (народногосподарському, галузевому, регіональному і т.д.) і в яких фізичних об'єктах (підприємство, склад, колектив людей і т.д.) була виявлена проблема. Наскільки широко вона поширена. Яких підрозділів вона торкнулася.

3. Визначення рівня "відкритості" або "закритості" проблеми. Тобто встановлення чи є проблема "відкритою", знайомою усім, або "закритою", тобто відома обмеженій групі осіб? Яких людей (управлінців, спеціалістів, робітників і т.д.) торкається проблема і які з них найбільш зацікавлені в її рішенні?

---