Добавлен: 29.10.2019

Просмотров: 829

Скачиваний: 3

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.


Продовження табл. 2.3

15000

8

240

1440

4A180 S4

22,00

17000

8

295

1615

4A200 M4

37,00

18000

8

320

1650

4A200 M4

37,00




ПРАКТИЧНА РОБОТА 3


РОЗРАХУНОК ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ


Розрахувати штучне загальне освітлення виробничого приміщення (табл. 3.1) та виробничого майданчика, на якому виконують зорові роботи … розряду (розряд зорової роботи визначає викладач).

Таблиця 3.1

Вихідні дані розрахунку освітлення

п/п

Виробниче приміщення

Майданчик, розміри, м

Тип

Розміри, м

довжина

ширина

висота

довжина

ширина

1

Операторна

6

6

3,6

12

12

2

6

6

4,5

24

3

12

6

3,6

36

4

12

6

4,5

48

5

12

12

3,6

60

6

12

12

4,5

24

24

7

Основне

виробниче

12

6

3,6

36

8

12

6

7,2

48

9

12

12

3,6

60

10

12

12

7,2

72

11

24

12

3,6

84

12

24

12

7,2

96

13

Склад виробів

24

24

3,6

36

30

14

24

24

7,2

48

15

36

12

3,6

60

16

36

12

7,2

72

17

36

24

3,6

84

18

36

24

7,2

96

19

Основне

виробниче

48

24

7,2

108

20

48

24

8,4

42

42

21

48

36

7,2

48

22

48

36

8,4

60

23

48

36

10,8

72

24

60

24

7,2

84

25

60

24

8,4

96

26

60

24

10,8

108

27

60

30

7,2

120


Продовження табл. 3.1

28


60

30

8,4

132


29

60

30

10,8

60

30

72

12

7,2

72

31

72

24

7,2

84

60

32

72

24

8,4

96

33

72

24

10,8

108

34

72

30

7,2

120

35

72

30

8,4

132

36

72

30

10,8

144

Штучне освітлення розраховується в залежності від призначення освітлюваного приміщення або виробничого майданчика. Спочатку встановлюється розряд зорової роботи, у відповідності з яким вибирають норму освітленості (див. табл. 3.2, 3.3).

Таблиця 3.2

Норми освітленості при штучному освітленні приміщень

Характеристика зорової роботи

Найменший розмір об'єкта роз-різнення, мм

Зорова робота

Контраст об'єкта розрізнення з фоном

Характе-ристика фону

Освітленість при загальному освітленні, лк

Розряд

Під-розряд

Дуже високої точності

Від 0,15

до 0,3

ІІ

а

Малий

Темний

1250

б

Малий

Середній

Середній

Темний

750

в

Малий

Середній

Великий

Світлий

Середній

Темний

500

г

Середній

Великий

Великий

Світлий

Світлий

Середній

300

Високої точності

Від 0,3

до 0,5

ІІІ

а

Малий

Темний

500

б

Малий

Середній

Середній

Темний

300

в

Малий

Середній

Великий

Світлий

Середній

Темний

300

г

Середній

Великий

Великий

Світлий

Світлий

Середній

200

Середньої точності

Від 0,5

до 1

ІV

а

Малий

Темний

300

б

Малий

Середній

Середній

Темний

200

в

Малий

Середній

Великий

Світлий

Середній

Темний

200

г

Середній

Великий

Великий

Світлий

Світлий

Середній

150

Малої точності

Від 1 до 5

V

а

Малий

Темний

200

б

Малий

Середній

Середній

Темний

150


Продовження табл. 3.2




в

Малий

Середній

Великий

Світлий

Середній

Темний

150

г

Середній

Великий

Великий

Світлий

Світлий

Середній

100

Груба (дуже малої точності)

Більше 5

VI

Незалежно від характеристик фону та контрасту об'єкту з фоном

150

Робота зі світнми матеріалами та виробами в гарячих цехах

Більше 0,5

VII

Те ж

200

Загальний нагляд за ходом виробничого процесу:

постійний

VIII

а

Те ж

75

періодичний при постійному перебуванні людей у приміщенні

б

Те ж

50

періодичне при періодичному перебуванні людей у приміщенні

в

Те ж

30



Таблиця 3.3

Норми освітленості виробничих майданчиків

Розряд зорової роботи

Характеристика роботи

Освітле-ність, лк

IX

Точні роботи при відношенні найменшого розміру об'єкта розрізнення до відстані до ока менше 0,005

50

X

Робота середньої точності при відношенні найменшого розміру об'єкта розрізнення до відстані до ока від 0,005 до 0,02

30

XI

Робота малої точності при відношенні найменшого розміру об'єкта розрізнення до відстані до ока від 0,02 до 0,05, а також роботи, які вимагають тільки загального нагляду за ходом виробничого процесу

10

XII

Грубі роботи при відношенні найменшого розміру об'єкта розрізнення до відстані до ока понад 0,05

5

XIII

Роботи, які вимагають загального нагляду за виробничими поверхнями

2

2

Потім вибирають тип освітлювального пристрою (світильника або прожектора) та потужність електролампи. При цьому для виробничих приміщень висотою до 6 м слід вибирати світильники з газорозрядними лампами низького тиску (табл. 3.6). При висоті приміщення понад 6 м слід вибирати світильники з газорозрядними лампами високого тиску (табл. 3.5). Для освітлення виробничих майданчиків слід застосовувати прожектори (табл. 3.7).

Необхідна кількість світильників для виробничих приміщень визначається з формули

,


де Е – нормативна освітленість для даного розряду зорових робіт, лк, (табл. 3.2);

S – площа приміщення, м2;

К – коефіцієнт запасу, 1,31,5;

Z – поправковий коефіцієнт світильника, 1,11,3;

F – світловий потік однієї лампи у світильнику, лм (табл. 3.5, 3.6);

n – кількість ламп у світильнику, 16;

u – коефіцієнт використання освітлювальної установки (у долях одиниці).

Коефіцієнт u визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення та коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення розраховується за формулою


,


де a, b – відповідно довжина і ширина приміщення, м;

h – висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м.

Значення коефіцієнтів використання для світильників типу ЛСП наведені в табл. 3.4. При величині показника приміщення >5 коефіцієнти використання приймати як при =5.


Коефіцієнти відбиття стелі та стін залежать від їх кольору. стелі=70%, стін=50% – стеля й стіни пофарбовані у світлий колір; стелі=50%, стін=30% – стеля й стіни пофарбовані у середній колір; стелі=30%, стін=10% – стеля й стіни пофарбовані у темний колір.

Необхідна кількість прожекторів визначається з формули


.


де Е – нормативна освітленість виробничих майданчиків (табл. 3.3);

m – коефіцієнт розсіювання, 1,15 для великих поверхонь (1,5 для вузьких ділянок);

 – коефіцієнт корисної дії прожектора, 0,75.



Таблиця 3.4

Коефіцієнти використання світлового потоку світильників типу ЛСП

з люмінесцентними лампами



Таблиця 3.5

Характеристика світильників

з газорозрядними лампами

високого тиску


2

Таблиця 3.6

Характеристика світильників

з газорозрядними лампами низького тиску



Таблиця 3.7

Характеристика прожекторів






2

ПРАКТИЧНА РОБОТА 4


РОЗРАХУНОК ЗВУКОІЗОЛЯЦІЇ


Розрахувати товщину звукоізолюючої перегородки між приміщенням із розумовою діяльністю та дільницею із шумним виробничим обладнанням (табл. 4.1).

Розрахунок виконують у наступній послідовності:

  1. Визначають загальний рівень звукового тиску, дБ, від усіх джерел шуму із різними рівнями звукового тиску


,


або однаковими


,


де Li рівень звукового тиску і-того виду обладнання, дБ (табл. 4.1);

n – кількість обладнання і-того виду, шт. (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Рівні шуму обладнання підприємств хімічної промисловості

варіа-нта

Рівень шуму, дБ

Кількість, шт.

варіа-нта

Рівень шуму, дБ

Кількість, шт.

1

125

2

19

110

2

2

3

20

3

3

4

21

4

4

5

22

5

5

6

23

6

6

7

24

7

7

120

2

25

105

2

8

3

26

3

9

4

27

4

10

5

28

5

11

6

29

6

12

7

30

7

13

115

2

31

100

2

14

3

32

3

15

4

33

4

16

5

34

5

17

6

35

6

18

7

36

7


2. Знайдену величину порівнюють із допустимим рівнем звукового тиску на робочих місцях у захищуваному приміщенні (табл. 4.2) і визначають потрібну звукоізолюючу здатність перегородки R, дБ:


.


  1. Звукоізолююча здатність перегородки залежить від властивостей будівельного матеріалу, із якого виконано перегородку, дБ:


,


де me еквівалентна поверхнева густина будівельного матеріалу, кг/м2.

  1. Знайдемо поверхневу густину будівельного матеріалу, кг/м2:


,


де m – поверхнева густина будівельного матеріалу, кг/м2;

k – коефіцієнт, який залежить від типу матеріалу (табл. 4.3).

  1. Потрібну товщину звукоізолюючої перегородки, м, знаходять із співвідношення:


,

де ρ густина будівельного матеріалу перегородки, кг/м3 (табл. 4.3).












Таблиця 4.2

Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях


Вид трудової діяльності, робоче місце

Lдоп, дБ

Творча діяльність, проектування, навчання

(кабінети, аудиторії)

50

Продовження табл. 4.2

Аналітичні роботи в лабораторіях

(дослідницькі та випробувальні лабораторії)

60

Операторська, диспетчерська робота

(щитові КВПіА, операторські)

65


Таблиця 4.3

Конструкційні властивості будівельних матеріалів

Тип матеріалу

Густина, кг/м3

К

Порожниста цегла

840

1,7

Силікатна цегла

1800

1,1

Керамзитобетон

1200

1,5

Перлітобетон

950

1,9

Аглопоритобетон

1300

1,3

Шлакобетон

1700

1,2

Пемзобетон

1300

1,3

Бетон на вулканічному туфі

1600

1,1



ПРАКТИЧНА РОБОТА 5


РОЗРАХУНОК ВІБРОІЗОЛЯЦІЇ


Розрахувати віброізоляцію з гумових амортизаторів під вентиляційну установку, яка складається із n вентиляторів із наступними технічними параметрами (табл. 6.1).


Розрахунок виконують у наступній послідовності:

1. Визначають загальну масу установки, кг:


,


де mi – маса iго вентилятора, кг;

Мф – маса фундаменту, на якому розміщено вентиляційну установку, кг.

Як правило маса фундаменту перевищує масу вентиляторів, кг:


.


2. Визначають силове навантаження на віброізолятори, Н:


Р = Му · g,


де g – прискорення вільного падіння, 9,81 м/с2.

3. Визначають частоту коливань змушуючої сили, Гц:


,


де fi – частота обертання колеса вентилятора, хв–1.

4. Допустиму частоту коливань установки у вертикальній площині визначають із співвідношення, Гц:


.


5. Визначають загальну жорсткість усіх віброізоляторів, Н/м:


.


6. Загальна площу поперечного перерізу усіх віброізоляторів складатиме, м2:


,


де σ – розрахункова статична напруга у гумі. Для м’якої гуми σ =(1÷3)105 Па.

7. Робоча висота Нр кожного віброізолятора складає, м:


,


де Един – динамічний модуль пружності гуми.

Для м’якої гуми Един= (14÷31) 105 Па.

8. Поперечний розмір В (діаметр або сторону квадрата) кожного гумового віброізолятора вибирають із вимоги:


Нр< B< 1,5Hp.


9. Загальна кількість віброізоляторів N складатиме:


,


де S – площа поперечного перерізу одного віброізолятора, м2.

10. Повна вихідна висота віброізолятора, м:


.


Навести ескіз віброізолятора із зображенням його геометричних розмірів.


Таблиця 5.1

Технічні параметри деяких вентиляторів

варіа-нта

Частота обертів, хв–1

Маса, кг

Форма віброізолятора

1

1860

95

циліндр

2

113

циліндр

3

176

призма

4

197

призма

5

239

циліндр

6

2250

95

призма

7

114

призма

8

182

циліндр

9

199

циліндр

10

242

призма

11

2620

98

циліндр

12

160

циліндр

13

183

призма

14

202

циліндр

15

257

циліндр

16

2800

104

циліндр

17

161

призма

18

186

циліндр

19

221

циліндр

20

260

призма

21

3000

106

призма

22

170

призма

23

188

призма

24

223

призма

25

272

циліндр

26

3200

95

циліндр


Продовження табл. 5.1

27


113

циліндр

28

176

призма

29

197

призма

30

239

циліндр

31

3600

95

призма

32

114

призма

33

182

циліндр

34

199

циліндр

35

242

призма

36

272

циліндр



ПРАКТИЧНА РОБОТА 6


РОЗРАХУНОК ЗАЗЕМЛЮЮЧОГО ПРИСТРОЮ


Розрахувати заземлюючий пристрій із вертикальних електродів (табл. 6.1) для електроустановки з напругою живлення 380 В.

Таблиця 6.1

Параметри заземлюючого пристрою

п/п

Електрод

Питомий опір ґрунту, Ом·м

тип

довжина, м

діаметр, мм

1

трубчастий

2,6

30

пісок

700

2

2,8

3

3,0

4

2,6

50

5

2,8

6

3,0

7

стержньовий

6,0

10

8

8,0

9

8,0

12

10

трубчастий

2,6

30

супісок

300

11

2,8

12

3,0

13

2,6

50

14

2,8

15

3,0

16

стержньовий

6,0

10

17

8,0

18

8,0

12

19

трубчастий

2,6

30

суглинок

100

20

2,8

21

3,0

Продовження табл. 6.1

22


2,6

50


23

2,8

24

3,0

25

стержньовий

6,0

10

26

8,0

27

8,0

12

28

трубчастий

2,6

30

глина

40

29

2,8

30

3,0

31

2,6

50

32

2,8

33

3,0

34

стержньовий

6,0

10

35

8,0

36

8,0

12



Розрахунок проводять у такій послідовності.

1. Спочатку визначають опір розтіканню струму одного вертикального електрода, Ом:


,


де ρ – питомий опір ґрунту у місці розташування заземлювачів, Омм (табл. 6.1);

l – довжина стержневого або трубчастого електрода, м;

d – діаметр стержневого або трубчастого електрода, м;

t – глибина розташування середини електрода від поверхні землі, м;


,


де t0 відстань від верхньої точки стержневого або трубчастого заземлювача до поверхні землі, 0,5 ÷ 1, м.

2. Потім підраховують попередню кількість заземлювачів (має бути цілим числом):


,


де Rдоп – допустимий опір заземлюючого пристрою:

4 Ом для установок з напругою живлення до 1000 В

0,5 Ом для установок з напругою живлення більше 1000 В.

3. Встановлюють потрібну кількість вертикальних електродів:


,


де е – коефіцієнт використання вертикальних електродів, який враховує обопільне екранування (табл. 6.2). Для вибору цього коефіцієнта приймають значення відношення відстані між електродами до їх довжини (параметр а) і вибирають е в залежності від попередньої кількості заземлювачів n та параметра а.


Таблиця 6.2

Коефіцієнти використання для контурного заземлюючого пристрою

Відношення відстані між заземлювачами до їх довжини, а

Кількість заземлювачів n (n)

4

6

10

20

40

60

100

е

1

0,69

0,61

0,55

0,47

0,41

0,39

0,36

2

0,78

0,73

0,68

0,63

0,58

0,55

0,52

3

0,85

0,80

0,76

0,71

0,66

0,64

0,62

ш

1

0,40

0,45

0,34

0,27

0,22

0,20

0,19

2

0,55

0,48

0,40

0,32

0,29

0,27

0,23

3

0,70

0,64

0,56

0,45

0,39

0,36

0,33