Добавлен: 29.10.2019

Просмотров: 963

Скачиваний: 3

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

4. Знаючи кількість заземлювачів, знаходять довжину з'єднувальної штаби L (яка з'єднує всі вертикальні стержневі або трубчасті електроди), м:


,


де а – значення відношення відстані між електродами до їх довжини.

5. Опір розтіканню струму з'єднувальної штаби без урахування екранування, Ом:


,


де b – ширина з'єднувальної штаби, м (повинна дорівнювати діаметру електрода).

6. Останнім визначають загальний опір заземлюючого пристрою Rз, який складається із опору вертикальних електродів та опору з'єднувальної штаби, Ом:


,


де ш – коефіцієнт використання з'єднувальної штаби (табл. 6.2).

Отримане значення Rз порівнюють із Rдоп.



ПРАКТИЧНА РОБОТА 7


ВИЗНАЧЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНОСТІ ПРИМІЩЕННЯ


Визначити категорій вибухопожежної небезпеки виробничого приміщення, в якому внаслідок руйнування апарата можливе витікання n л рідини (за вказівкою викладача) (табл. 7.1).


Таблиця 7.1

Вихідні дані розрахунку надлишкового тиску вибуху

п/п

Рідина

Параметри приміщення, м

довжина

ширина

висота

1


12

6

3,6

2

7,2

3

12

3,6

4

7,2

5

24

3,6

6

7,2

7


12

6

3,6

8

7,2

9

12

3,6

10

7,2

11

24

3,6

12

7,2

13


12

6

3,6

14

7,2

15

12

3,6

16

7,2

17

24

3,6

18

7,2

Продовження табл. 7.1

19


12

6

3,6

20

7,2

21

12

3,6

22

7,2

23

24

3,6

24

7,2

25


12

6

3,6

26

7,2

27

12

3,6

28

7,2

29

24

3,6

30

7,2

31


12

6

3,6

32

7,2

33

12

3,6

34

7,2

35

24

3,6

36

7,2


Розрахунок виконують у наступній послідовності:

1. Для визначення критеріїв вибухопожежної небезпеки слід розрахувати надлишковий тиск вибуху горючої речовини:


,


де Р – максимальний тиск вибуху стехіометричної пароповітряної суміші, кПа:


,


Р0 – початковий тиск, 101 кПа;

Тв – температура вибуху, для більшості речовин близько 1500 К;

Т0 – початкова температура, 293 К;

х, у – кількість молей речовин до та після вибуху, визначити із рівняння повного окислення одного моля рідини;

m – розрахункова маса пари горючої рідини, яка може потрапити у повітря приміщення за рахунок випаровування, кг:


,

де W – інтенсивність випаровування рідини, кг· с–1· м–2 (табл. 7.2);

 – тривалість випаровування рідини, прийняти 3600 с;

S – розрахункова площа випаровування рідини, яка потрапила у приміщення внаслідок аварії, м2:


,


де K – коефіцієнт розтікання, для чистої рідини 1 м2· л–1;

Vp – об’єм рідини, що витікла з апарату, л;

Якщо величина розрахункової площі випаровування S перевищує площу підлоги Sп, то слід прийняти, що S=Sп.

Якщо розрахункова маса пари горючої рідини m перевищує масу рідини mp, то слід прийняти, що



,


де – густина рідини, кг· м–3 (табл. 7.2);

Z – коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини в утворенні вибухонебезпечної суміші, для пари горючих рідин, 0,3;

Vв – вільний об’єм приміщення, м3; його можна прийняти як 80% від геометричного об’єму приміщення;

пгустина пари, кг· м–3;


,


де М – молярна маса рідини, кг·кмоль–1;

Мпов – молярна маса повітря, 28,966 кг·кмоль–1;

повгустина повітря, 1,2 кг· м–3;

Сст – стехіометрична концентрація пари горючої рідини, об.%;


,


де – стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції горіння:


,


де nС, nН, nО, nГ – кількість атомів вуглецю, водню, кисню та галогенів у молекулі горючої речовини;

КН – коефіцієнт, який враховує негерметичність приміщення і неадиабатичність процесу горіння, 3.

Якщо отримана величина розрахункового надлишкового тиску вибуху перевищує 5 кПа, то приміщення належить до вибухопожежонебезпечної категорії А або Б, у залежності від температури спалаху рідини (табл. 7.2). У протилежному випадку приміщення належить до пожежонебезпечної категорії В.


Таблиця 7.2

Властивості рідин

Рідина

Формула

Інтенсивність випаровування, W, г··с–1·м–2

Густина, , кг·м–3

Температура спалаху, С

Ацетон

С3Н6О

0,589

789,9

18

Амілацетат

С7Н14О2

0,108

874,5

43

Бензол

С6Н6

0,436

879,0

11

Бензин

С7,3Н14,8

0,333

730,0

40

Бутилацетат

С6Н12О2

0,161

882,5

29

Гексан

С6Н14

0,385

660,3

23

м–ксилол

С8Н10

0,073

864,2

29

о–ксилол

С8Н10

0,054

880,2

29

Метилкетон

С4Н8О

0,462

805,4

6

Метилацетат

С3Н6О2

0,865

933,0

15

Метилметакрилат

С5Н8О2

0,216

944,0

10

Спирти:





бутиловий

С4Н10О

0,072

809,6

35

ізоаміловий

С5Н12О

0,029

809,2

43

ізобутиловий

С4Н10О

0,056

800,0

35

ізопропіловий

С3Н8О

0,218

785,5

14

метиловий

СН4О

0,666

791,4

6

пропіловий

С3Н8О

0,090

803,5

23

етиловий

С2Н6О

0,632

789,3

13

Стирол

С8Н8

0,076

906,5

30

Толуол

С7Н8

0,138

866,9

7

Трихлоретилен

С3Н8Cl3

0,653

1464,2

32

Етилацетат

С3Н8О2

0,299

900,3

3

Етилцеллозольв

С4Н10О2

0,045

930,1

40






ПРАКТИЧНА РОБОТА 8


РОЗРАХУНОК БЛИСКАВКОЗАХИСТУ


Обрати тип зони захисту та розрахувати геометричні розміри блискавковідводу для блискавкозахисту 2 категорії будівлі (табл. 8.1), розміщеної у (регіон України за вказівкою викладача).


Таблиця 8.1

Вихідні дані розрахунку блискавковідводу

варіанта

Розміри будівлі, м

довжина

ширина

висота

1

36

12

10,4

2

48

3

60

4

72

5

36

24

6

48

7

72

8

120

9

60

36

10

72

11

108

12

120

13

36

12

7,2

14

48

15

60

16

72

17

36

24

18

48

19

72

20

120

21

60

36

22

72

23

108

24

120

25

36

12

4,2

26

48

27

60

28

72

29

36

24

30

48

31

72

32

120


Продовженяя табл. 8.1

33

60

36


34

72

35

108

36

120


1. Вибір типу зони блискавкозахисту здійснюють згідно з очікуваною кількістю уражень блискавкою на рік будівель та споруд, не обладнаних блискавкозахистом:


,


де L, W – відповідно довжина та ширина захищуваної будівлі (споруди) прямокутної форми у плані, м;

hx – висота будівлі (споруди), м;

n – середньорічна кількість ударів блискавки на 1 км2 земної поверхні у місці розташування будівлі:

для півдня України n=6,

для Донбасу, Карпат n=12,

на решті території України n=9.

При N > 1 тип зони захисту А;

N ≤ 1 тип зони захисту Б.

2. Блискавковідводи за типом блискавкоприймача поділяють на стрижневі, тросові та сітчасті. Якщо довжина будівлі значно перевищує її ширину (L ≥3 W), то обирають тросовий блискавковідвід, у інших випадках – стрижневий.

3. Визначальним геометричним розміром блискавковідводу є його висота h, яку можна визначити для кожної зони захисту за відповідними формулами.

Для зони захисту типу Б висота стрижневого блискавковідводу, м, може бути визначена за формулою


,


де hx – висота будівлі або споруди, м;

rx – радіус зони захисту на цій висоті, м.

Радіус зони захисту rx являє собою найменший радіус кола, в яке може бути повністю вписано захищуваний об’єкт (рис. 1). Ця величина визначається за формулою


.


Для зони захисту типу А висоту окремого стержневого блискавковідводу h знаходять із співвідношення:


.


Висота стрижневого блискавковідводу h не повинна перебільшувати 150 м.

Висота тросового блискавковідводу являє собою відстань від землі до тросу у точці найбільшого провисання (рис. 8.2). Для зони захисту типу Б висоту тросового блискавковідводу , м, визначають за формулою


,


де rx складає половину ширини будівлі .


Для зони захисту типу А висоту тросового блискавковідводу, м, знаходять із співвідношення:


.


Висота опор hоп повинна перевищувати висоту тросового блискавковідводу з урахуванням стріли провисання, її обчислюють:

при довжині прогону l<120 м як , м;

при довжині прогону l=120–150 м вона складає , м.



























Рис. 8.1. Схема зони захисту стрижневого блискавковідводу

Рис. 8.2. Схема зони захисту тросового блискавковідводу



ПРАКТИЧНА РОБОТА 9


ВИБІР ЗАСОБІВ ПОЖЕЖОГАСІННЯ


Визначити потрібну кількість первинних засобів пожежегасіння та запас води для виробничої будівлі (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Вихідні дані

варіанта

Розміри будівлі, м

довжина

ширина

висота

1

36

12

10,4

2

48

3

60

4

72

5

36

24

6

48

7

72

8

120

9

60

36

10

72

11

108

12

120

13

36

12

7,2

14

48

15

60

16

72

17

36

24

18

48

19

72

20

120

21

60

36

22

72

23

108

24

120

25

36

12

4,2

26

48

27

60

28

72

29

36

24

30

48

31

72

32

120

33

60

36

34

72

35

108

36

120



1. Потрібна кількість первинних засобів пожежегасіння може бути визначена із співвідношення: ,

де Sзаг – сумарна площа приміщень усіх поверхів будівлі, м2;

Sн – нормативна площа, м2 (табл. 9.2).


Таблиця 9.2

Норми первинних засобів пожежегасіння для підприємств хімічної промисловості

Найменування приміщення

Площа, м2

Найменування і кількість первинних засобів пожежогасіння

вогнегасники

інші

ОУ–2

ОУ–5

ОУБ–3

ОУБ–7

УП–1М

УП–2М

ОПС–10

ОППС-10

*

**

***

негорючих твердих речовин

300

1

горючих волокнистих речовин

75

1

1

горючих речовин у подрібненому стані

75

1

1

легкозаймистих пластмас і канчуків

150

1

1

1

важкозаймистих пластмас і канчуків

150

1

1

твердих речовин, що взаємодіють із водою з утворенням горючих газів

100

1

1

твердих речовин, що займаються при контакті з водою

100

2

1

1

твердих окислювачів та порофоров

75

1

1

1

1

негорючих рідин

300

1

1

горючих рідин, що не розчиняються і не взаємодіють з водою

100

1

1

1

горючих рідин, що розчиняються у воді

100

1

1

1

1

металоорганічних сполук та їх розчинів

50

1

1

кремнійорганічних сполук

50

1

негорючих газів

300

1

горючих газів

150

1

1





Продовження табл. 9.2

горючих газів у зрідженому стані

100

1

1

1

1

горючої пари та газів, нагрітих вище температури самозаймання

150

1

1

1


* – ящик з піском і лопата;

** – діжка з водою 250 л і два відра;

*** – повсть, кошма або азбестове полотно


Отриманий результат треба скруглити у бік найближчого цілого числа.

2. Протипожежне водопостачання промислових підприємств здійснюється системою протипожежного водопроводу. Необхідний запас води повинен складати, м3:


,


де τ – середній час гасіння пожежі, 3 години;

q – загальна витрата води, л∙с–1 (табл. 9.3);


,


де qзовн – витрата води на зовнішнє пожежегасіння, л∙с–1;

qвн – витрата води на внутрішнє пожежегасіння, л∙с–1;

qавт – витрата води на автоматичні установки пожежегасіння (спринклерні або дренчерні), л∙с–1.



Таблиця 9.3

Витрата води на пожежегасіння виробничих будівель без ліхтарів

Спосіб пожежегасіння

Категорія виробництва

Витрата води на пожежегасіння, л∙с–1, при об’ємі будівлі, тис. м3

до 3

3–5

5–20

20–50

50–100

100–200

зовнішнє

А, Б, В

10

10

15

20

30

35

Г, Д







внутрішнє


2×2,5

автоматичне


30

30

30

30

30

35








СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ



1. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2000. – 348 с.

2. Ткачук К.Н., Иванчук Д.Р., Сабарно Р.В., Степанов А.Г. Справочник по охране труда на промышленном предприятии. – К.: Техніка, 1991. – 285 с.

3. Лесенко Г.Г., Паньковский Ю.С., Петров В.Н. Инженерно-технические средства безопасности труда. – К.: Техніка, 1983. – 126 с.

4. Белов С.В., Козьяков А.Ф., Партолин О.Ф. Средства защиты в машиностроении. Расчет и проектирование. Справочник. – М.: Машиностроение, 1989. – 368 с.

5. Кораблев В.П. Электробезопасность на предприятиях химической промышленности. – М.: Химия, 1991. – 240 с.

6. Справочная книга по светотехнике / Под ред. Ю.Б. Айзенберга. – М.: Энергоатомиздат, 1983. – 472 с.

7. Щекин Р.В., Кореневский С.М., Бем Г.Е. и др. Справочник по теплоснабжению и вентиляции. Вентиляция и кондиционирование воздуха. – К.: Техніка, 1968. – 286 с.

8. Каминский С.Л., Смирнов К.М., Жуков В.Ч., Краснощеков Н.А. Средства индивидуальной защиты. Справ. изд. – Л.: Химия, 1989. – 400 с.

9. Баратов А.Н., Иванов Е.Н., Корольченко А.Я. и др. Пожарная безопасность. Взрывобезопасность. Справ. изд. – М.: Химия, 1987. – 272 с.

10. Вредные вещества в промышленности. Справ. в 3–х томах. / Под ред. Лазарева Н.В. – Л.: Химия, 1976.

11. ГОСТ 12.1.005 – 88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

12. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов и средства их тушения. Справ. изд. В 2 кн. – М.: Химия, 1990.

36