ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.11.2019
Просмотров: 391
Скачиваний: 1
_______________________________
Володимир
Гуцул
.
Рицарі
Данила
Романовича
83
ноти
...
Шашці
,
погано
чи
добре
,
може
дати
раду
будь
-
яка
,
навіть
посередня
кінно
-
та
,
з
пікою
справиться
далеко
не
кожна
”
14
.
Тому
спис
у
руках
середньовічного
європейського
вершника
автоматично
позначає
представника
військової
еліти
,
котрий
,
не
обтяжений
ніякими
обов
’
язками
,
крім
воєнних
,
вів
спосіб
життя
,
котрий
давав
йому
достатньо
часу
,
аби
опанувати
це
шляхетне
мистецтво
і
постійно
вдосконалюватися
в
ньому
.
Спис
згадується
в
літописі
найчастіше
–
у
17
випадках
,
як
при
описах
конкре
-
тних
бойових
дій
чи
військового
шикування
,
так
і
в
ідіоматичних
зворотах
на
кшталт
„
приять
град
копієм
”.
В
описах
бойових
операцій
розповідається
про
таранні
атаки
вершників
на
ворожі
бойові
порядки
,
що
було
суто
рицарською
тактикою
.
До
прикладу
,
в
описі
такої
важливої
для
Данила
Романовича
акції
,
як
Яро
-
славська
битва
,
із
усього
середньовічного
арсеналу
фігурує
лише
спис
,
оскільки
літописець
зосередився
майже
виключно
на
розповіді
про
зіткнення
важко
екіпі
-
рованих
вершників
.
Навряд
чи
цим
вичерпувалися
бойові
дії
,
адже
принаймні
на
боці
Данила
Романовича
були
і
легкокінні
половці
,
і
піші
бійці
.
Проте
така
вибір
-
ковість
оповіді
може
свідчити
про
те
,
що
результат
битви
насправді
визначали
важка
кавалерія
і
таранний
удар
списа
,
тобто
застосування
рицарської
бойової
та
-
ктики
: „
Ростиславъ
жє
исполчився
прєйдє
дебръ
глубокую
,
оному
жє
идущу
про
-
тиву
полку
Данилову
,
Андреєвви
жє
дворьскому
тъснящюся
да
нє
сразится
с
полкомъ
Даниловымъ
,
ускоривъ
съразися
с
полкомъ
Ростиславлимъ
крепко
:
ко
-
піємъ
жє
изломившимся
яко
отъ
грома
тресновєніє
бысть
,
отъ
обох
жє
снози
пад
-
ша
с
конєи
умроша
,
и
иніи
уязввєни
быша
отъ
крепости
ударєніа
копєйнаго
.
...
Данилъ
жє
видевь
близь
брань
Ростиславлю
,
и
Филю
в
заднемь
полку
стояща
съ
хороговью
...
прійдє
на
нь
Данило
,
съ
Яковомъ
Марковичємъ
и
съ
Шєльвомъ
.
Шєл
-
вови
жє
збодєну
бывшю
,
Данила
жє
ємшю
,
истръжєся
из
руку
єго
и
выєха
ис
пол
-
ку
,
и
видевь
угрина
грядущого
на
помощь
Фили
,
къппіємь
сътчє
и
,
оружію
бывшу
в
нємь
уломлєну
спадєся
,
издъшє
.
От
того
жє
гордого
Филю
Лєвь
,
младъ
сый
,
и
изломи
копіє
своє
”
15
.
Стиль
цієї
„
воєнної
кореспонденції
”
помітно
інкорпорований
в
середньовіч
-
ні
європейські
хроніки
,
що
присвячені
рицарським
війнам
,
оскільки
„
ломъ
копєй
-
ный
”
при
зіткненні
вершників
порівнюють
з
громом
і
„
Пісня
про
Альбігойський
хрестовий
похід
”,
і
Рамон
Мунтанер
,
і
ще
багато
давніх
текстів
,
де
йдеться
про
рицарські
подвиги
.
Наведений
вище
фрагмент
літопису
є
найпрозорішим
,
проте
не
єдиним
опи
-
сом
застосування
рицарської
тактики
таранного
кавалерійського
удару
руськими
шляхетними
вершниками
.
Епізод
з
Андрієм
,
котрий
,
погано
себе
почуваючи
,
ви
-
пустив
з
рук
спис
під
час
атаки
і
мало
не
загинув
,
по
-
перше
,
ще
раз
дає
підстави
міркувати
про
присутність
рицарського
мілітарного
тренду
на
Русі
,
а
по
-
друге
,
має
неповторну
емоційну
атмосферу
,
оскільки
барвисто
змальовує
далеко
неепічні
пригоди
давніх
вояків
: „
Андрєєви
жє
дворсьскому
сєрдцє
крепко
імущу
,
нєздравіє
жє
тело
єго
обдєьжашє
и
руци
,
потокшю
жє
єму
въ
въ
ратныє
,
копіє
упусти
и
за
-
мало
нє
убієнъ
бысть
”
16
.
Спеціальні
історичні
дисципліни
.
Число
16 __________________________________
84
В
цих
батальних
репортажах
Галицько
-
Волинського
літопису
ознаки
рицар
-
ського
мілітарного
тренду
впізнаються
ясно
.
Проте
спис
фігурує
і
в
інших
воєнних
сюжетах
цього
джерела
:
описі
спішеного
війська
Данила
Романовича
,
що
вишику
-
валося
до
бою
(„ ...
И
воємь
жє
всемъ
съседшимъ
...
щити
жє
ихъ
яко
заря
бе
,
шоло
-
ми
жє
ихъ
яко
солнцю
въсходящю
,
копіємъ
жє
ихъ
дръжащим
въ
рукахъ
яко
трос
-
ти
мнози
... ”)
17
;
розповіді
про
облогу
Києва
– „ ...
И
възыдоша
горожанє
на
избі
-
тыє
стены
и
ту
бяшє
видети
лом
копєйный
и
щитом
с
кєпаньє
...”
18
.
Меч
в
тексті
Галицько
-
Волинського
літопису
згадується
у
15
випадках
.
Ли
-
ше
кілька
з
них
стосуються
повсякденного
життя
або
є
ідіоматичними
виразами
.
Інші
–
описи
батальних
сцен
.
Сама
кількість
згадок
про
цю
зброю
,
що
поступаєть
-
ся
лише
кількості
згадок
про
спис
(15
проти
17),
дозволяє
зробити
припущення
про
чимале
значення
меча
для
персонажів
літопису
.
До
рицарського
арсеналу
меч
увійшов
тому
,
що
був
клинковою
зброєю
,
найефективнішою
проти
важкого
захисного
обладунку
.
У
контексті
даної
статі
найважливішим
є
наступне
.
1.
Галицько
-
Волинський
літопис
повідомляє
про
комплексне
використання
списа
і
меча
вершником
,
що
для
тогочасної
Європи
було
суто
рицарською
такти
-
кою
: „
Данилъ
жє
вбодє
копіє
своє
в
ратного
,
изломившю
жє
ся
копію
и
обнажи
мєчь
свои
...
многы
жє
язви
и
иніи
жє
отъ
мєча
єго
умроша
”.
2.
З
епізоду
про
юного
князя
Василька
,
який
жартома
схопився
за
меч
і
та
-
ким
чином
перелякав
бояр
-
змовників
,
котрі
побачили
у
його
жесті
поганий
для
себе
знак
,
випливає
,
що
і
в
мирний
час
у
повсякденному
побуті
руської
військової
еліти
,
меч
(
в
парі
зі
щитом
)
був
,
що
називається
,
під
рукою
: „...
милостивому
Богу
вложивши
въ
сєрдцє
Василку
изыти
вонъ
,
и
обнажившу
мєчь
свой
играа
на
слугу
королева
,
иному
похвативши
щитъ
играющи
…”)
19
.
Це
виглядає
цілком
природно
.
Техніка
володіння
мечем
зобов
'
язує
якщо
не
до
щоденних
,
то
до
частих
і
регуляр
-
них
вправ
.
Особливо
важливі
вони
для
юних
бійців
.
3.
Сама
кількість
згадок
про
меч
у
тексті
літопису
може
говорити
про
широ
-
ке
поширення
цієї
зброї
серед
руської
військової
еліти
в
ХІІІ
ст
.
Це
опосередкова
-
но
доводить
найширше
побутування
на
руських
землях
важкого
захисного
обла
-
дунку
західноєвропейського
зразка
зокрема
,
і
рицарської
мілітарної
технології
вза
-
галі
.
Оскільки
використання
меча
мотивовано
високою
його
ефективністю
проти
рицарської
броні
,
користування
мечем
сепаратно
не
мало
змісту
.
Сулиця
(
дротик
).
Зброя
дистанційного
бою
–
легкий
спис
для
метання
,
над
-
звичайно
ефективний
проти
кольчужного
обладунку
.
Цим
і
пояснюється
її
попу
-
лярність
як
в
Азії
,
так
і
в
Європі
,
де
сулиця
використовувалась
до
Х
V
І
ст
.
включ
-
но
20
.
Перелік
середньовічних
джерел
,
в
котрих
згадується
сулиця
,
мав
би
не
один
десяток
позицій
.
Автор
вирішив
обмежитися
кількома
,
синхронними
Галицько
-
Волинському
літопису
. „
Пісня
про
Гійома
” (
рукопис
першої
третини
ХІІІ
ст
.)
міс
-
тить
кілька
натуралістичних
описів
того
,
як
удари
дротика
вибивають
кільця
з
ри
-
царської
кольчуги
21
.
_______________________________
Володимир
Гуцул
.
Рицарі
Данила
Романовича
85
Рамон
Мунтанер
,
організатор
і
скарбничий
Каталонської
компанії
найман
-
ців
,
котрий
на
початку
ХІІІ
ст
.
уклав
свою
„
Хроніку
”,
де
йдеться
про
сицилійські
походи
короля
Арагону
проти
Карла
Анжуйського
та
службу
Каталонської
компа
-
нії
візантійському
імператору
,
не
приховує
свого
захоплення
,
описуючи
спусто
-
шення
,
що
чинили
дротики
альмугаварів
серед
французьких
рицарів
22
: „ ...
І
битва
була
надзвичайно
жорстокою
,
альмугавари
кидали
свої
дротики
так
,
ніби
диявол
допомагав
їм
;
при
першій
їх
атаці
більше
ніж
сотня
рицарів
і
рицарських
коней
впали
мертвими
на
землю
.
Потому
альмугавари
вкоротили
списи
і
взялися
тель
-
бушити
їх
коней
,
ходячи
між
ними
немов
у
саду
гуляючи
”
23
.
Або
: „
Про
дротики
нема
що
і
говорити
,
один
,
який
потрапив
у
рицаря
,
котрий
йшов
до
бою
закриваю
-
чись
щитом
,
пробив
і
щит
,
і
армованого
рицаря
”
24
.
Тому
не
викликає
подиву
те
,
що
такою
ефективною
зброєю
.
як
сулиця
,
згідно
з
текстом
Галицько
-
Волинського
літопису
,
користувалися
і
рядові
воїни
(„ ...
ятвязе
с
сулицами
... ”)
25
,
і
представники
найвищої
військової
еліти
на
зразок
Льва
Данило
-
вича
(„ ...
Лвови
жє
убодшєму
сулицю
свою
в
щитъ
єго
и
нє
могущю
єму
тулитися
,
Лєвъ
Сътикєнъта
мєчємь
уби
... ”)
26
.
Своє
місце
сулиця
посіла
і
в
загальноєвропей
-
ському
рицарському
арсеналі
.
До
прикладу
,
середньовічний
хроніст
Жерар
Монре
-
альський
,
описуючи
облогу
Акри
1289
р
.,
повідомляє
,
що
магістр
ордену
тамплієрів
Гійом
де
Боже
був
смертельно
поранений
,
коли
готувався
кинути
дротик
27
.
В
тексті
Галицько
-
Волинського
літопису
сулиця
згадується
10
разів
.
З
кон
-
тексту
ясно
,
що
цю
зброю
не
лише
кидали
,
але
використовували
в
тісному
руко
-
пашному
бою
.
Захисний
обладунок
.
Позначається
в
літописі
загальним
терміном
„
доспе
-
хи
”.
Повний
же
бойовий
гарнітур
,
що
включає
і
наступальну
,
і
захисну
зброю
,
іменується
словом
„
оружіє
”.
Окремо
літописці
розрізняють
шолом
,
котрий
згадується
в
тексті
5
разів
,
та
„
броне
дощатыє
”.
Останній
термін
зустрічається
один
раз
під
6794
роком
у
пере
-
ліку
майна
,
відданого
князем
Володимиром
Васильковичем
за
село
Березовичі
:
„ …
а
далъ
єсмъ
на
нємь
50
гривєнъ
кунъ
,
а
пять
локотъ
шарлату
жє
брыне
дощатыє
”
28
.
Під
словосполученням
„
брыне
дощатыє
” (
в
Іпатіївському
списку
„
броне
дощатыє
”,
в
російському
перекладі
літопису
– „
пластинчатые
латы
”
29
)
коментато
-
ри
майже
одноголосно
розуміють
„
коштовний
панцир
,
що
складався
зі
з
’
єднаних
між
собою
окремих
пластин
(„
дощок
”)
30
,
або
„
поширену
в
середині
ХІІІ
ст
.
плас
-
тинчату
броню
(
металеві
пластинки
скріплені
ременями
) ”
31
.
В
другій
половині
ХІІІ
ст
.
захисний
обладунок
,
на
відміну
від
т
.
зв
. „
готич
-
ного
”,
ще
не
був
комплексом
конструктивно
узгоджених
деталей
.
Це
,
скоріше
,
був
набір
предметів
,
котрі
,
якщо
і
доповнювали
один
одного
,
то
цілісної
системи
не
утворювали
–
окремі
частини
тіла
захищалися
сепаратно
.
Найпершу
згадку
про
використання
пластинчатої
броні
Клод
Блер
знайшов
у
повідомленні
Гіральдуса
Камбрензиса
про
набіг
датчан
на
Дублін
16
травня
1171
р
.,
проте
К
.
Блер
не
певен
,
чи
йшла
мова
про
обладунок
із
залізних
пластин
,
Спеціальні
історичні
дисципліни
.
Число
16 __________________________________
86
чи
про
якісь
ламелярні
конструкції
.
Певніше
свідчення
дає
Гійом
ле
Бретон
в
описі
поєдинку
Ричарда
Левове
Серце
і
Вільяма
де
Барра
.
Хроніст
,
що
помер
1225
р
.,
повідомляє
,
що
на
бійцях
під
кольчугами
та
акетонами
була
одягнена
броня
з
пла
-
стин
.
Але
і
письмові
згадки
,
і
зображення
металевих
пластинчатих
деталей
,
котрі
доповнювали
б
кольчужні
гарнітури
,
рідкі
в
Європі
до
другої
половини
ХІІІ
ст
.
32
Основним
засобом
захисту
залишалася
кольчуга
,
і
лише
з
другої
половини
ХІІІ
ст
.
її
епізодично
почали
доповнювати
дрібними
пластинами
чи
накладними
пластин
-
чатими
конструкціями
,
що
прикривали
коліна
,
гомілки
,
лікті
,
плечі
,
передпліччя
або
груди
33
.
У
випадку
майна
Володимира
Васильковича
про
який
-
небудь
панцир
чи
кірасу
навряд
чи
може
йти
мова
,
оскільки
пластинчата
броня
для
захисту
кор
-
пусу
–
т
.
зв
. „
бригандина
”,
з
’
явилася
не
раніше
початку
XIV
ст
.,
а
кіраса
–
у
остан
-
ній
третині
того
ж
століття
.
Архаїчна
для
ХІІІ
ст
.
модель
захисного
обладунку
,
у
конструкції
якої
дрібні
металеві
пластини
мали
лускоподібну
структуру
,
майже
вийшла
з
ужитку
.
Зважаючи
,
по
-
перше
,
на
загальний
стан
розвитку
обладунку
в
ХІІІ
ст
.,
і
по
-
друге
,
на
місце
,
яке
займають
„
броні
дощатыє
”
у
переліку
відданих
князем
в
якості
плати
предметів
,
доречніше
вважати
,
що
мова
йде
не
про
панцир
,
а
про
дрібніші
деталі
рицарського
гарнітуру
,
як
-
то
поножі
,
наручі
,
навісні
нагрудні
пластини
і
тому
подібні
частини
бойового
костюму
.
Природно
,
літописець
трактує
„
доспехъ
”
як
ознаку
людей
значних
та
шляхе
-
тних
,
і
навпаки
,
чоловік
простий
обходиться
без
них
: „
Некто
жє
отъ
ляховь
, [
ни
]
добраго
роду
,
но
простый
человек
,
ни
в
доспесе
,
за
одиным
мятлємь
жє
съ
сули
-
цєю
,
защитився
отчааніємь
аки
твєрдымъ
щитомъ
,
сътвори
дело
достоино
памяти
,
потєчє
противу
татарину
,
и
како
съшєдся
с
нимъ
,
и
тако
уби
татарина
... ”
34
.
Шоломи
.
Згадуються
в
тексті
Галицько
-
Волинського
літопису
5
разів
як
трофеї
(„
и
нагрязє
жє
озєро
труповь
и
щитовь
и
шєломовь
... ”
35
)
та
військова
здо
-
бич
(„
Борис
жє
прієха
и
привєдє
сайгать
королеви
,
коне
и
в
сєдлех
,
щиты
,
сулици
,
шоломы
”
36
).
Поетичною
фразою
„ ...
шоломи
жє
ихъ
яко
солнцю
въсходящю
… ”
37
літописець
намагався
передати
потужність
війська
Данила
Романовича
.
Шоломи
полірували
до
блиску
,
аби
зброя
ковзала
по
гладкій
металевій
поверхні
.
Проте
,
такі
загальні
описи
не
дають
чіткого
уявлення
про
вигляд
цих
предметів
.
Про
конструкцію
принаймні
тих
шоломів
,
котрі
були
в
ходу
серед
тогочас
-
ної
військової
еліти
,
опосередковано
розповідає
епізод
літопису
про
переговори
князя
Данила
з
захисниками
Каліша
: „ …
Гражаномъ
жє
ни
камєня
смеющим
врє
-
щи
на
ня
,
просяху
ся
,
да
бы
к
нимъ
прислалъ
Кондратъ
Пакослава
и
Мьстиуя
...
Пакослав
жє
рєчє
Данилови
: „
Изменивъ
ризы
своа
,
поєди
с
нами
”...
Данилъ
жє
възємь
на
ся
шолом
Пакославль
и
ста
за
нима
.
Стоящимъ
жє
мужємь
на
заборо
-
лехъ
и
рєкущимъ
имъ
: „
Тако
молвита
вєликому
князю
Кондрату
: „
Съй
градъ
нє
твой
ли
єсть
?
Мы
жє
мужи
,
изнємогшєи
въ
граде
сємь
,
ци
иного
страньници
єсмы
?
Но
людіє
твои
єсмы
;
чєму
о
насъ
нє
зжалита
си
?
Ащє
насъ
русь
пленять
,
то
кую
славу
Кондратъ
пріимєть
?
Ащє
рускаа
короговь
станєть
на
заборолах
,
то
кому
чєсть
учиниши
?
Нє
Романовичєма
ли
?
А
свою
чєсть
уничтожиши
;
ныне
брату
_______________________________
Володимир
Гуцул
.
Рицарі
Данила
Романовича
87
твоєму
служимь
,
а
заутра
твои
будємь
;
нє
дай
славы
руси
погубити
града
сєго
”
и
ина
многа
словєса
глаголаху
.
Пакославу
жє
рєкшю
: ”
Кондратъ
бы
радъ
милость
учиниль
вамъ
;
Данилъ
лютъ
зело
єсть
,
насъ
нє
хощєть
отъити
прочь
,
нє
пріємъ
града
”,
росмеявся
рєчє
:”
А
сє
стоить
самъ
,
молъвитє
с
нимъ
”.
Князь
жє
тъчє
єго
осепищєм
,
и
сня
съ
сєбє
шєломъ
.
Они
жє
кликнуша
съ
града
: „
Имей
службу
нашю
,
молимся
,
сътвори
миръ
”.
Оному
жє
много
смеавшюся
и
много
вестовавшю
с
ними
… …”
38
.
Міркуючи
над
текстом
,
варто
реконструювати
тип
згаданого
літописцем
шолому
.
Навряд
чи
укріплення
Каліша
в
той
час
були
настільки
високими
,
що
,
перебуваючи
біля
їх
підніжжя
,
можна
було
замаскуватися
відкритим
шоломом
або
шоломом
з
наносником
.
Тим
більше
,
що
калішани
знали
в
обличчя
і
самого
князя
Данила
Романовича
,
і
Пакослава
,
котрий
пропонував
йому
змінити
одяг
.
В
іншому
випадку
вони
взагалі
не
вдавалися
б
до
маскараду
.
Тому
в
цій
ситуації
прикрити
лице
можна
було
лише
закритим
шоломом
,
котрий
Данило
Романович
і
дістав
від
Пакослава
–
не
тому
,
що
не
мав
власного
,
а
для
надійнішої
конспірації
.
Численні
модифікації
закритого
шолома
,
котрі
побутували
в
Європі
першої
половини
ХІІІ
ст
.,
групуються
у
два
основних
типа
.
До
першого
належали
шоломи
з
наголовками
різної
форми
(
куполоподібної
,
сферичної
,
конусоподібної
),
до
кот
-
рих
приклепувалася
металева
захисна
маска
.
Існував
варіант
і
шолома
з
наносни
-
ком
і
кольчужною
„
бармицею
”,
яка
монтувалася
по
периметру
нижнього
краю
і
прикривала
лице
,
шию
та
плечі
.
Один
із
таких
шоломів
,
щоправда
без
бармиці
,
експонується
в
Національному
музеї
історії
України
.
Другий
тип
–
т
.
зв
. „
великий
шолом
”,
котрий
іноді
називають
„
горщикопо
-
дібним
”,
являв
собою
монолітну
металеву
конструкцію
із
кількох
сегментів
,
з
’
єднаних
заклепками
,
з
отворами
для
обзору
та
дихання
.
Обидва
типи
ретельно
описані
майже
в
кожній
роботі
,
присвяченій
середньовічній
зброї
,
тому
далі
на
них
зупинятися
немає
потреби
.
Важливо
не
те
,
який
саме
шолом
був
одягнений
Данилом
Романовичем
,
скі
-
льки
те
,
що
він
,
певно
,
був
закритим
.
Такі
шоломи
були
необхідні
воїнам
майже
виключно
для
таранного
„
ударенія
копейнаго
”.
У
подальшій
рукопашній
сутичці
більшого
значення
для
вояка
набувала
рухомість
,
вільне
дихання
і
максимальний
огляд
.
Тому
воїни
другої
лінії
билися
переважно
з
незахищеними
обличчями
у
відкритих
шоломах
.
Закриті
,
особливо
горщикоподібні
шоломи
,
залишалися
пре
-
рогативою
важко
екіпірованих
рицарів
.
Після
зіткнення
рицарі
намагалися
позбу
-
тися
закритих
шоломів
,
віддаючи
їх
зброєносцям
або
знімаючи
з
голови
(
у
цьому
випадку
шолом
лишався
висіти
за
спиною
).
Аби
не
лишати
голову
без
прикриття
,
під
„
великим
шоломом
”
рицарі
носили
менші
– „
сельвельєри
”
або
„
басинети
”
ран
-
нього
зразка
,
котрим
у
слов
’
янських
мовах
відповідає
термін
„
прилбиця
”
або
„
черепник
”.
Таким
чином
,
з
цього
літописного
епізоду
випливає
,
що
така
характерна
де
-
таль
рицарського
арсеналу
,
як
закритий
шолом
,
перебував
в
ужитку
принаймні
серед
найзначніших
представників
руської
військової
еліти
.