Урок №21

Тема уроку:Знаряддя праці, які використовують у побуті.

Мета уроку:

• освітня: засвоєння знань про використовувані у побуті знаряддя праці; формування умінь здійснювати класифікацію знарядь праці відповідно до їх призначення, розрізняти побутові знаряддя праці та користуватись ними.

• розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторової уяви;

• виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці. 

Опорні поняття:виробництво, праця людини, предмети праці, засоби праці, пристрій, механізм, простий механізм, блок, історія розвитку знарядь праці, побутові знаряддя праці

Обладнання та матеріали: інструменти та пристосування, використовувані в побуті, моделі для їх застосування

Тип уроку: Комбінований.

План уроку.

I. Організаційна частина (1-2 хв.)
Рапорт чергового учня.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон):

Що таке технологія? Чи можна назвати технологічною діяльність людини у побуті?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроціми розглянемо загальну характеристику знарядь праці, ознайомимося з різними видами знарядь праці та їх використанням, навчимося користуватись побутовими знаряддями праці та доглядати за ними. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й у побутовій діяльності вдома: для виконання ремонтних робіт чи допомого батькам.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

- навчитися характеризувати знаряддя праці за їх призначенням та галуззю використання;

- навчитись правильно вибирати інструменти та пристосування для виконання побутових ремонтних робіт.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.):

1. Процес виробництва.

Сучасна людина живе одночасно в двох середовищах – штучному і природному. Природне середовище – це все те, що з'явилося на планеті Земля ще задовго до появи людини й існує зараз:ліси, поля, ріки, озера, гори. Сама людина також є частиною природи.

Все створене людиною упродовж тривалого часу на землі і є штучним середовищем.

Цілеспрямована і спеціально організована взаємодія людини з природою з метою створення необхідних для свого повноцінного існування речей являє собою процес виробництва.

Процес виробництва включає три складові: праця людини, предмети праці і засоби праці.

Праця людини – це зусилля людини (фізичні і розумові), спрямовані на виконання трудових дій.

Залежно від того, які зусилля спрямовані на виконання конкретних трудових дій, розрізняють працю фізичну і розумову.

Предмети праці – це все те, із чого виготовляються потрібні людині для побуту і виробництва речі у вигляді найрізноманітніших матеріалів (деревина, метал, пластмаса, тканини, будівельні матеріали тощо).

Засоби праці – це насамперед знаряддя праці (інструменти, верстати, механізми і машини), за допомогою яких люди впливають на предмети праці. Вирішальна роль серед них належить машинам (верстати, преси,ю підйомні крани тощо).

---

2. Механізми в процесі виробництва.

Тисячі років люди працювали, використовуючи пере­важно силу власних м’язів. Але можливості м’язів лю­дини обмежені. Найсильніші люди планети можуть пе­реміщати вантажі масою 200—250 кг.

На сьогодні важко уявити, як піднімали важкі кам’яні брили, з яких будували піраміди у Стародавньому Єгип­ті, колони, куполи та дзвони під час зведення фортець, величних храмів і палаців в інших країнах.

Отже, вже в далекі часи виникла потреба мати пристрої, які б дали можливість допомагати зводити великі споруди, полегшуючи працю людини, й отримати виграш у силі.

Пристрої, призначені для збільшення сили чи зміниїї напрямку, дістали назву механізмів.

Найбільш поширеними і простими механізмами є ва­жіль, блок, коловорот, клин, гвинт, колесо та інші. За допомогою таких механізмів люди в далеку давнину і будували величні споруди. Прості механізми — це не що інше, як знаряддя праці.

Механізми, що складаються з двох або більше простих механізмів, з’єднаних між собою, називають складними механізмами. Таким складним механізмом є, наприклад, звичайні ножиці. Вони складаються з двох з’єднаних між собою важелів, заточених у вигляді клина.

Прикладами складних механізмів, якими людина користується в побуті, є з’єднані між собою замок та ручка дверей; консервний ніж, у якому використані важіль і клин; домкрат, що складається з важеля та гвинта тощо.

3. Побутові знаряддя праці.

Щоб виконати будь-яку справу, навіть удома необхідно мати під рукою потрібні інструменти: без ножа ви не зробите салат; без ручки не напишете листа; без пензля і фарб не пофарбуєте вікно чи двері.

Без інструментів вдома не можна зробити навіть найдріб’язковіший ремонт.

Найбільш поширеним і часто уживаним у домашніх умовах інструментом є викрутка.

За допомогою викрутки загвинчують гвинти та шурупи.

Складається викрутка з головки (робочої частини), стержня і рукоятки.

Залежно від форми головки робочої частини викрутки їх ділять на шліцьові і хрестоподібні

Досить часто в побуті використовують різноманітні види гайкових ключів. Вони стають потрібними під час ремонту електропобутових приладів, санітарно-технічної арматури. Гайкові ключі — важливий інструмент для обслуговування велосипеда. Але для цього вже потрібно кілька різних видів ключів.

Звичайний гайковий ключ миє по одному ріжку з двох боків. Кожний конкретний ключ призначений для гайки конкретного розміру.

Досить зручними є комбіновані ключі. З одного боку такий ключ ріжковий, з іншого - накидний.

Колінчасті гайкові ключі зручні для роботи у важкодоступних місцях, такі ключі за формою схожі на букву «S».

Досить часто стають в нагоді торцеві ключі. Ними зручно користуватися, коли гвинт чи гайка розташовані в місцях, де неможливо розмістити ріжковий чи накидний ключ.

---

Лабораторно-практична робота: "Класифікація побутових знарядь праці".

Практична робота виконується під керівництвом учителя. Для виконання роботи слід забезпечити кілька комплектів (за кількістю робочих малих груп) побутових знарядь праці (викрутки, гайкові ключі, плоскогубці, молотки тощо)та моделі для їх використання. В ході роботи учні описують інструмент, визначають його використання та техніку роботи, вчаться працювати інструментом.

VI. Заключна частина.

Підсумок уроку:

1. Які нові поняття ви сьогодні засвоїли?

2. Яких нових умінь набули на уроці?

Оголошення оцінок та їх мотивація.

Домашнє завдання: В. К. Сидоренко "Трудове навчання (для хлопців), §25-26, прочитати цікаву інформацію на стор. 158-159.

Урок №22

Тема уроку:Поняття про деталь. Способи отримання деталей.

Мета уроку:

• освітня: засвоєння знань про види деталей та способи їх виготовлення; формування умінь визначати способи виготовлення деталей відповідно до їх призначення, обирати оптимальний спосіб виготовлення деталей обраного виробу.

• розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторової уяви;

• виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці. 

Опорні поняття:деталь, машина, техніка, типові деталі, спеціальні деталі, різання, штампування, лиття.

Обладнання та матеріали:  Зразки деталей виробів з деревини, металу та штучних матеріалів, складальна одиниця у зборі (табурет, коробочка, підставка тощо).

Тип уроку: Комбінований.

План уроку.

I. Організаційна частина (1-2 хв.)
Рапорт чергового учня.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон):

Що таке деталь? Чи можна назвати деталлю ручку молотка?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: сьогодні на уроціми вивчимо поняття деталі та ознайомимося з різними видами деталей та їх призначенням, навчимося розрізняти способи виготовлення деталей виробів. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді підчас роботи над власним творчим проектом.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

- вивчити основні види деталей та їх призначення;

- навчитися визначати способи виготовлення деталей;

- обрати оптимальний спосіб виготовлення деталей для власного творчого проекту.

V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.):

1. Види деталей.

Деталь – це виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без складальних операцій.

Складальна одиниця – виріб, що складається з декількох деталей, з'єднаних і зібраних у єдине ціле.

Які ж основні види деталей використовують у технічних пристроях? У машинобудуванні деталь– невелика частина машини, кожна з яких являє собою одне ціле і не може бути розібрана без руйнування на більш прості складові частини.

Деталі поділяються на два основні види – типові і спеціальні деталі.

До типових належать однакові деталі, які використовують у всіх чи в багатьох машинах, наприклад, гвинти, гайки, шайби тощо. Зазвичай їх виготовляють за стандартними розмірами. Також до типових можна віднести деталі загального призначення, які відрізняються за конструкцією та розміром для різних виробів, але мають однакове призначення: вали, зубчасті колеса тощо.

---

До спеціальних деталей належать лише такі, що притаманні тільки окремому виду обладнання, машині чи виробам конкретної моделі, марки або фірми. Наприклад, лапка до швейної машини — це спеціальна деталь.

Наведемо приклади основних типових груп деталей, які широко застосовуються в сучасній техніці:

Несучі та напрямні деталі, тобто такі, що підтримують інші частини машин та спрямовують їх рух у потрібному напрямі — станини, плити, рами тощо.

Деталі для підтримування частин, що обертаються, зовнішні корпуси різноманітних машин: насосів, електродвигунів, коробок передач

Деталі для забезпечення обертання оброблюваного матеріалу— вали м’ясорубок,кавомолок тощо

Деталі для передачі рухів — осі годинників і автомобілів, вали верстатів, зубчасті колеса редукторів і коробок передач, «зірочки» велосипедів.

Пружні елементи — амортизатори велосипедів, мотоциклів, автомобілів, пружини в меблях, гумові пружні підставки в побутовій техніці.

Кріпильні елементи – забезпечують з'єднання окремих деталей – гвинти, гайки тощо.

2. Способи виготовлення деталей.

Існують три основні способи зміни форми матеріалів:

• Знімання шару м’якішого матеріалу більш твердим клиноподібним різцем. Цей спосіб називають різанням. Випилювання виробів із фанери або ДВП також відносять до різання.

• Зміна форми без зменшення чи збільшення кількості матеріалу, з якого виготовляється виріб. До такого способу відносять штампування, кування, прокатування, волочіння.

• Нарощування шару матеріалу, тобто збільшення кількості матеріалу. У виробництві до цього способу відносять лиття, зварювання тощо.

Деталі можна отримувати різанням, штампуванням,литтям тощо.

Під час виготовлення деталей різанням із заготовки за допомогою гострого інструмента забирається надлишок матеріалу, який, як правило, перетворюється у стружку. Таким способом виготовляють велику кількість деталей та виробів.

Лабораторно-практична робота: Визначення матеріалу та способів виготовлення деталей.

VI. Заключна частина.

Рефлексія:

1. Що таке деталь?

2. Якими способами можна виготовити деталі?

3. Які деталі називають типовими?

Оголошення та мотивація оцінок.

Домашнє завдання:

---

Смотрите также файлы

• БМ Конспект лекцій.docx

• moy_proekt_pererro_1.docx

• курсовая.docx

• Семинарские по ист укр культ.docx

• Семестровий план-графік 1 семестр.docx