ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 14.11.2019
Просмотров: 594
Скачиваний: 2
Міністерство освіти та науки України
Глухівський національний педагогічний університет імені О. Довженка
Кафедра дошкільної педагогіки і психології
КУРСОВА РОБОТА
з дошкільної педагогіки
на тему:
“Розвиток мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності”
Студентки III курсу 30-33Д групи
Заочної форми навчання
Факультету дошкільної освіти
Нечуєвої Ганни Дмиріївни
Керівник: Тітаренко.С.А.
Глухів 2015
Зміст
Вступ………………………………………………………………………..
Розділ 1.Теоретичні основи розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності……………………………………………………….
1.1.Особливості розвитку дітей раннього віку..............................
1.2. Особливості розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності …………………………………………………………………
1.3.Ігрова діяльність, як спосіб розвитку мовлення у дітей раннього віку ………………………………………………...............................................
Висновки до розділу1……………………………………………………….
Розділ 2.Експерементальна перевірка з використанням ігрової діяльності, як способу розвитку мовлення у дітей раннього віку.........................................
2.1.Виявити ступінь розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності....................................................................................
2.2.Розробити та опрацювати систему ігор щодо розвитку мовлення у дітей раннього віку …………………………………………………………
2.3.Результати перевірки з використанням ігрової діяльності, як способу розвитку мовлення у дітей раннього віку……………………….
Висновки до розділу 2………………………………………………………
Висновки…………………………………………………………………….
Рекомендації…………………………………………………………………
Додатки………………………………………………………………………
Список використаних джерел………………………………………………
Мета: виявити особливості розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності.
Об’єкт: процес розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності.
Предмет: ігрова діяльність ,як засіб розвитку у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності.
Гіпотеза: якщо використовувати систематично ігрову діяльність ,зокрема ігри на слух, дотикові, зорові, смакові, то процес розвитку мовлення у дітей раннього віку відбуватиметься швидше і успішніше.
Завдання:
-
проаналізувати психолого – педагогічну та методичну літературу з проблем розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності;
-
визначити рівень розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності;
-
розробити систему ігор для мовлення у дітей раннього віку;
-
визначити ефективність системи ігор для розвитку мовлення у дітей раннього віку.
Вступ
Розділ 1.Теоретичні основи розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності.
1.1.Особливості розвитку дітей раннього віку
Ранній вік - унікальний період у розпитку дитини, який відрізняється низкою особливостей. Для цього віку характерний швидкий темп фізичного і психічного розвитку. У старшому віці не спостерігається такого швидкого збільшення ваги і росту дитини, інтенсивного розвитку її мовлення, рухів, інтелекту.
Інтенсивний теми розвитку пов'язаний зі швидким підвищенням працездатності організму малюка. Одночасно дитину раннього віку характеризує недостатня витривалість нервової системи. Чим меншою є дитина, тим коротшим с час її неспання і довшим є сон упродовж доби. Якщо порушуються ці умови, то у дитина втомлюється, що призводить до виснаження нервової системи. Чітке дотримання режиму забезпечує правильний розвиток і добре самопочуття дитини.
Незрілість внутрішніх систем у поєднанні з інтенсивним розвитком роблять організм малюка вразливим, він часто хворіє. Завданням дорослих є охорона здоров'я дитини, зміцнення організму: гігієнічний догляд, раціональне харчування, прогулянки, загартування за допомогою води і повітря, масаж, гімнастика, забезпечення оптимальної рухової активності.
Для дітей раннього віку характерним є тісний взаємозв'язок між фізичним і психічним розвитком. Фізично міцний малюк діяльний, бадьорий, активно сприймає навколишнє середовище.
Діти раннього віку мають нестійкий емоційний стан.
Підвищена збудженість підкоркових відділів і слабкість регулюючої функції кори головного мозку призводять до того, що відповідні реакції дітей на різноманітні зовнішні збудники супроводжуються яскравими емоціями. Незначні відхилення в режимі дня (не поклали своєчасно спати), неправильна організація пестити (дефіцит спілкування з дорослими таін.), перебування поблизу інших дітей призводить до змін у настрою малюків: одні збуджуються, інші - пригнічуються. Малюкам легко передається настрій дорослого, а також інших дітей. Вони чутливосприймають ставлення до себе з боку дорослих, хворобливо реагують на їхні численні заборони. Раннє формування позитивних емоцій, тісний емоційний контакт, який встановлюється між дитиною і дорослим із перших місяців життя, є базою для своєчасного та успішного становлення особистості дитини.
Якщо діти у цьому віці починають плакати, то вони вже нічого не бачать, почують, хаотично рухають руками і ногами. Якщо починають сміятися, то підскакують, плескають у долоні. Захоплюючись повзанням або безладною біганиною, малюки зазвичай самі не в змозі зупинитися, вони потребують допомоги дорослого. Почувши заборону, вони не можуть відразу перервати свою діяльність їм необхідний певний час, щоб перевести свою увагу на щось інше.
Діти потребують руху, тому необхідно створити умови для задоволення їхніх рухів. Перш за все потребується одяг, що не затримує рухів. У приміщенні повинен бути простір для вільного пересування, а отже, необхідно правильно розставити меблі та розмістити іграшки. Потреба дітей в активних рухах задовольняється за умов педагогічно правильної організації прогулянки в різні пори року.
Діти втомлюються, виконуючи багаторазово одноманітні рухи, не можуть довго займатися з однією іграшкою. Тому необхідно забезпечити їм зміну видів діяльності - обмеження в активних різноманітних рухах перешкоджає фізичному розвитку малюків, знижує їхню пізнавальну активність, самостійність та ініціативність.
Уміння, які опановують діти, взаємопов'язані. Початок формування органів чуття, перш за все зору і слуху, відіграє важливу роль у розвитку рухів руки, повзання і ходьби, а без своєчасного розвитку руки неможливим є подальший розвиток предметної діяльності тощо.
Розвиток мовлення пов'язаний із розвитком рухової сфери дітей. Дрібні рухи пальців рук стимулююче впливають на формування розмовного центру.
Діти раннього віку легко навчаються. їхнє навчання передбачає розвиток зорового і слухового сприйняття, мовлення (пасивного й активного), основних рухів, рухів руки, взаємодії з близькими дорослими і дітьми.
Доведено, що кора головного мозку дітей раннього віку має великі компенсаторні можливості. Якщо дії дорослого мають цілеспрямований характер (навчання), то малюки можуть досягти високого рівня розвитку здібностей, які самостійно сформувати вони не зможуть.Одночасно для дітей раннього віку характерною є нестійкість сформованих умінь. Через це в роботі з дітьми передбачаються повторення занять, закріплення матеріалу в самостійній діяльності.
Малюків неможливо примусити дивитись, слухати, запам'ятовувати, якщо їм це нецікаво. На заняттях із дітьми раннього віку використовується метод появи зненацька і зникнення предмета, сюрпризні моменти. Тривалість занять залежить не тільки від віку дітей, рівня їхнього розвитку, але й від тину занять, його змісту.Діти раннього віку легко відволікаються, реагують на сторонні розмови, пересування групою тощо.
Необхідно враховувати, що відповідні реакції дітей с відстроченими, томупід час проведення заняття не слід вимагати від них швидкої відповіді, зміни рухів.Успішність розвитку і виховання дітей раннього віку залежить від таких умов: дотримання режиму, який відповідає віковим та індивідуальним особливостям; систематичне проведення занять, розваг, свят; педагогічно-правильне керівництво самостійною діяльністю; створення спокійного ритму життя, доброзичлива атмосфера, стійкий емоційно-позитивний настрій дітей; емоційно-збагачене спілкування з кожним; педагогічна майстерність вихователів та їхня любов до кожного малюка.
1.2. Особливості розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової діяльності
Дитина раннього віку набагато більш самостійна за немовля. Зростання її активності призводить до появи складних видів діяльності - насамперед, предметної гри, що має спільний з дорослим характер; виникає ситуативно-ділова форма спілкування з дорослим; самосвідомість дитини досягає якісно нового рівня. Всі ці обставини створюють необхідні зовнішні та внутрішні умови для особливо інтенсивного розвитку мовлення.
У ранньому віці виникають ситуативна та описова форми мовлення. Особливо помітного розвитку досягають такі функції мовлення, як комунікативна, пізнавальна, узагальнююча, регулююча.
У спілкуванні дитини переважає ситуативне мовлення, що приходить на зміну жестикуляторному. Хоча в ньому зберігається значний вміст жестів та міміки, проте зростає доля вербальних компонентів, міцно пов'язаних з оточуючою ситуацією.
Ситуативне мовлення водночас є діалогічним, утворюється з взаємопов'язаних реплік малюка й дорослого. Характерна структура мовленнєвої взаємодії - питання-відповідь; пропозиція-виконання; прохання-реалізація тощо.
Зміцнюється зв'язок мовлення із іншими пізнавальними процесами. У 2-3 роки дитина коментує свої дії з предметами у грі та поза нею (машинка їде, чашка впала), називає сприймане, повторює і запам'ятовує віршики, скоромовки; мовлення допомагає розрізняти ознаки предметів та предмети між собою: ця лялька велика, а ця маленька, тут багато іграшок, а тут - мало. Все це дає підстави для висновку, що зароджується описове мовлення.
Провідною функцією мовлення дитини виступає комунікативна, що змінюється за такими етапами.
1. Звертання до дорослого заради оволодіння предметом; якщо спроби вплинути на дорослого невдалі, то вони можуть переростати у крик, плач.
2. Прагнення привернути увагу дорослого до своїх дій з предметами.
3. Центр ситуації переноситься на володіння словом як засобом звертання до дорослого. Дитина придивляється до артикуляції дорослого. вимовляє необхідне слово - назву предмету, яка одночасно пізнає і відповідну дію дорослого з цим предметом мається на увазі.
Узагальнююча функція мовлення розвивається у такій послідовності:
1. Дитина позначає словом групи предметів на основі зовнішніх, виразних, але не суттєвих ознак. Так, словом "ляля" вона називає дівчинку, ляльку, своє платтячко.
2. Після 2,5 років дитина відносить слово до групи схожих предметів, незалежно від деяких зовнішніх відмінностей (черевики гумові й шкіряні, червоні й зелені, великі й маленькі).
3. До кінця раннього віку з'являються слова на позначення груп предметів, які цілком не співвідносяться із жодним одиничним об'єктом: кубики, цукерки, одяг. Водночас до цих груп дитина зараховує лише ті предмети, з якими вона знайома в особистому досвіді. Так, якщо вона не бачила раніше льодяник на паличці, то для неї це буде зовсім окремий від цукерок предмет.
Регулююча функція зароджується ще у немовлячому віці, а у дитини раннього віку відіграє важливу роль у засвоєнні соціального досвіду, особливо правил поведінки. Дитина спроможна виконувати складніші інструкції дорослого, з 2-3 дій, що передбачають її запам'ятовування: поклади ляльку і принеси чашку. Дитина розуміє пояснення дорослого: "як мити руки", "як одягати черевики", "як причісуватись". Спостерігається так зване автономне мовлення, яке є перехідним між зовнішнім та внутрішнім (Л.С.Виготський). Воно полягає у тому що дитина, називаючи себе у 3-й особі, сама собі дає настанови: "Костик вимиє руки". Дитина реагує на "можна" і "не можна" дорослого. У багатьох малюків "не можна" викликає бурхливі протести, які при правильному вихованні згодом зникають.
У ранньому віці відбувається перехід від засвоєння лексики до оволодіння правилами граматики.
Стрімко та стрибкоподібно збагачується лексичний запас, у ньому виникають дієслова, згодом - прикметники. Стимулює цей процес предметна діяльність дитини у співпраці із дорослим. Діючи з різними предметами, розширюючи коло предметів, які стають об'єктами дій дитини у 2 роки, вона задає численні питання про назви предметів, запам'ятовує їх та включає до свого активного словника.
Одразу після року активізується процес наслідування, в якому зразком виступає мовлення дорослого. Дитина, яка набагато краще розрізняє фонеми мови та вміє їх відтворювати, активно наслідує цілі висловлення дорослого. При цьому виявляються комбінаторні якості дитини: вона переставляє слова у фразах, які наслідує, додає в них свої слова тощо.
Вибух у наслідуванні мовлення дорослого відбувається на основі вдосконалення здатності дитини розуміти його. Цьому сприяє розвиток фонематичного слуху в дитини. Малюк прагне сприймати не просто уривки мовлення дорослого, а зв'язні тексти, які вже може зрозуміти. На основі читання дорослим творів дитячої літератури вдосконалюється процес слухання, який у свою чергу виступає засобом формування емоційно-вольової та пізнавальної сфер малюка. Малюк уважно слухає, зосереджуючись на змісті, переживає разом із героями. Найбільш доступні для розуміння дитини невеликі за обсягом твори на теми добре знайомих їй ситуацій, людей (про бабусю, мама, батька, сестричку).
Слухання зв'язних текстів сприяє не просто розширенню лексичного запасу дитини, але й якісному переходу до засвоєння граматичної будови мовлення на 2 році життя. Процес цей розпочинається зі спроб дитини самій побудувати у спілкуванні словесні конструкції - речення. Спочатку дитина не вміє поєднувати слова між собою у реченні, функцію останнього відіграє окреме слово, супроводжуване жестами та мімікою. Дитина зі словом "дай" тягнеться до ляльки, і оточуючі розуміють: малюк просить дати іграшку. До 2-х років з'являються перші речення з двох (іноді більше) слів, поєднаних між собою лише змістом, а не граматично: "Коля, бах!", що означає "Коля впав". При цьому дитина називає себе у 3-й особі.