Файл: Metodichki_3_K-N.doc

Питання, що виносяться на практичне заняття:

1. Лексика української мови.

2. Групи термінологічної лексики. Зв`язок юридичної термінології з іншими фаховими тезаурусами.

3. Лексична варіантність юридичної термінології.

4. Недоліки лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві.

Методичні рекомендації

Вивчення першого питання передбачає розгляд основних питань, які належать до сфери лексикології, а саме: 1) лексика української мови за походженням; 2) активна і пасивна лексика української мови; 3) терміносистема української мови, вимоги до вживання термінів; 4) сфера використання термінів і професіоналізмів, відмінності між ними; 5) значення слова, багатозначність слова; 6) синоніми і пароніми в текстах офіційно-ділового стилю, вимоги до вживання. Студенти з`ясовують, що лексика української мови за походженням буває власне українською та запозиченою, за сферою вживання – загальновживаною та обмеженого вживання (діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми, екзотизми), за емоційним забарвленням – стилістично нейтральною, емоційно-забарвленою, за активністю вживання – лексика активного та пасивного запасу. Також студенти з`ясовують, що в словниковому складі української мови існують два шари лексики: активний і пасивний. Вони згадують, які слова належать до активного, а які до пасивного складу, а також те, що слова пасивного словника утворюють дві групи – застарілі та нові слова; застарілі слова, в свою чергу, поділяються на два види: історизми та архаїзми.

Вивчаючи друге запитання, студенти з`ясовують, що термін – це слово або словосполучення, що виражає спеціальне поняття будь-якої сфери науки, виробництва, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя Основними ознаками терміна є співвіднесеність з поняттям, однозначність, відсутність експресивного й емоційного забарвлення, незалежність від контексту. Слід звернути увагу, що розрізняють такі групи термінів: а) загальнозрозумілі (або загальнонаукові), тобто такі, що поширені в усіх галузях науки (напр., аргумент, класифікація, суб'єкт); б) вузькоспеціальні (або галузеві), тобто ті, що використовуються тільки спеціалістами у певній сфері (напр., екзотизми, полісемія – терміни мовознавства; юриспруденція, обвинувачений– юридичні терміни; резекція, пункція, кома – медичні терміни, психоаналіз, психогенез, психогенний, харизма, духовність індивіда – психологічні терміни і т. д.). Нерідко один і той же термін входить до різних термінологічних систем (напр., реакція (філософія, хімія, політика), суб'єкт (право, філософія, логіка).

При підготовці до третього запитання увага студентів звертається на лексико-семантичні (лексична сполучуваність термінів права, однозначні/багатозначні терміни права, синонімія/паронімія/омонімія/антонімія термінів права) та функціонально-стилістичні (юридичні терміни у складі кліше й усталених формул, у текстах різних стилів і жанрів) особливості юридичних термінів. Обов`язковим є знання вимог, що висуваються до вживання багатозначних слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів у текстах правової сфери. Необхідно звернути увагу на явища багатозначності (акт, стаття, організація, апарат), омонімії (топити, мати), паронімії (суперечка – суперечність), синонімії (державна мова – офіційна мова, нерухомість – нерухоме майно). Відпрацьовується варіативність юридичної термінології; проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально-процесуальному, трудовому, цивільному праві України.

Розглядаючи четверте запитання, студентам бажано звернути увагу на проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально-процесуальному, трудовому, цивільному праві України. Окрему увагу слід приділити недолікам лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві: вживання архаїзмів, жаргонізмів, метонімії, метафор, калькування.

ВИРІШИТИ ЗАВДАННЯ

Завдання 1

Що вам відомо про такі поняття як “лексика”, “лексикологія”, “слово”, “лексичне значення слова”, “граматичне значення слова”? 2. У чому полягає відмінність омонімії від полісемії? 3. Полісемія – це позитивне чи негативне явище у термінології? 4. У чому різниця між історизмами й архаїзмами? 5. Що таке паронім? 6. Що таке фразеологія, фразеологічний зворот? 7. Синонімія – це позитивне чи негативне явище у термінології? 8. Що Ви розумієте під терміном власне українська лексика? 9. Які компоненти в сучасних терміносистемах є інтернаціональними?

Охарактеризувати лексику української мови за походженням.

Охарактеризувати лексику української мови за вживанням.

Охарактеризувати активну та пасивну лексику української мови.

Завдання 2

Пояснити слова іншомовного походження: акт, кодекс, маніакальний, емоційний, енергія, екстремальна ситуація, юриспруденція, юрисдикція, інтуїція, психогенний, документ, клептоманія, паспорт.

Зразок: емпатія - здатність людини емоційно відгукуватись на переживання іншої.

Завдання 3

Зробити класифікацію термінів:

а) за галузями науки:

індивід, потенціал, екстремальний, психопатія, психолінгвістика, комунікативний, об’єкт, класифікація, функція, акт, деформація, інтуїція, неврівноваженість, свідомість, фактор, рана, ін’єкція, комп’ютер, сфера, реакція, договір, правочин, протокол судового засідання, дактилоскопічна карта;

б) за походженням:

стрес, безпорадність, психоаналіз, психогенез, аналіз, переживання, стан, збудженість, суїцидний настрій, ейфорія, психічна травма, психічні навантаження, внутрішні переконання, працездатність, органи дізнання, прокуратура, винесення ухвали, арбітражний розгляд, слідчий експеримент, нагляд, підозрюваний, слідчий,;

в) за особливостями використання: анонімний, закон, дезінформація, ідентифікація, правила техніки безпеки, з'явитися до суду, злочинність, аліменти, неповнолітня особа, евентуальний умисел, необхідна оборона, позбавлення волі, тілесні ушкодження, куля, фотовідбиток, боржник, дактилоскопічна карта, жертва злочину, аболіція, кодифікація.

Завдання 4

Виділіть домінанту у наведених синонімічних рядах і дайте характеристику кожному члену ряду:

• особистий, індивідуальний, персональний;

• обмежений, вузький, однобічний, недалекий, вузьколобий;

• першорядний, суттєвий, головний, вагомий, важливий;

• викликати (бути причиною), збуджувати, породжувати, будити,

• запалювати;

• переважно, головним чином, в основному, більшою мірою, здебільшого.

Література

1 - 18

Тема 4. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі

Практичне заняття – 1 години

1. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

2. Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.

Теми рефератів

1. Нормативність української літературної мови.

2. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

3. Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.

4. Літературна мова як унормована форма загальнонародної мови.

5. Особливості вживання іменників і прикметників у текстах правової сфери.

6. Особливості перекладу прийменникових конструкцій та їх уживання у текстах правової сфери.

7. Складноскорочені слова й абревіатури.

Методичні рекомендації

При підготовці до практичного заняття, студентам слід звернути увагу на те, що морфологія вивчає внутрішню структуру слова; основними поняттями морфології є граматичне значення, граматична категорія, граматична форма, словоформа, частини мови.

Також слід розглянути особливості вживання іменників і прикметників у діловому мовленні; правопис складних іменників і прикметників; функціонування числівників в усному й писемному мовленні; вживання займенників у текстах офіційно-ділового стилю; дієслів і віддієслівних утворень (дієприкметники, дієприслівники, віддієслівні іменники); особливості вживання прийменників у правових текстах.

Уважно слід ставитись до перекладу прийменникових конструкцій з російської мови на українську (напр., пропустить по болезни — пропустити через хворобу/у зв’язку з хворобою), до утворення дієприкметників і дієприслівників, адже в українській мові існують випадки неможливості їх утворення (напр., знающий работник слід обізнаний; не пануюча ідея, а панівна ідея, не бажаючий, а який бажає/сповнений бажання).

Література

1 - 18

Тема 5. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі

Практичне заняття –1 година

1. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

2. Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.

Теми рефератів

1. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

2. Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.

3. Прості речення в текстах офіційно-ділового стилю.

4. Складні речення в текстах офіційно-ділового стилю.

5. Правила узгодження підмета і присудка у реченнях.

6. Речення: поняття, ознаки, типи.

7. Загальна характеристика основних розділів мовознавства.

Методичні рекомендації

При підготовці до практичного заняття, студентам слід звернути увагу на те, що синтаксис вивчає будову словосполучення, речення, тексту; одиницями синтаксису є слова та форми слів, які входять до складу словосполучень і речень, словосполучення, які входять до структури речення, речення, текст.

Треба запам’ятати особливості синтаксису текстів офіційно-ділового стилю (прямий порядок слів, присудок переважно у формі теперішнього часу, пасивні конструкції, наявність віддієслівних іменників, дієприкметникові і дієприслівникові звороти, використання підрядних речень означальних, мети й умови).

Необхідно знати типи граматичного зв`язку слів у словосполученні (керування, прилягання, узгодження); складні випадки керування в текстах офіційно-ділового стилю.

Найбільшої уваги заслуговує вживання у текстах офіційно-ділового стилю простих і складних речень. Необхідно знати визначення речення, його найважливіші ознаки і типи; правила узгодження підмета й присудка; пунктуацію в простому і складному реченнях.

Окремо розглядаються речення, які ускладнені компонентами, вставними словами і вставленими конструкціями, різними зворотами, перерахуванням умов і обставин, за яких здійснюється норма, і які обтяжують речення з погляду його будови, що призводить до зменшення рівня зрозумілості текстів правової сфери.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Предмет і завдання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”. Значення української мови для професійної діяльності юриста.

2. Зв`язок курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)” з правовими дисциплінами.

3. Українська мова як один із найважливіших чинників національної самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної суверенності.

4. Українська мова як державна: сфери обов’язкового використання, функції. Застосування державної мови в судочинстві.

5. Знання мови як обов’язковий компонент фахової і загальномовної культури правознавців.

6. Поняття “державна мова”, “рідна мова”, “національна мова”, “мови національних меншин”, “міжнародна мова”, їх співвідношення.

7. Мова як найважливіший засіб людського спілкування. Функції мови.

8. Функції мови в юриспунденції.

9. Мова і право як найвизначніші цінності культури.

10. Мова права в історичному аспекті.

11. Правовий статус мови.

12. Мова як об’єкт конституційно-правового регулювання в Україні.

13. Мова як об’єкт конституційно-правового регулювання в Україні.

14. Українська мова як державна та її функції.

15. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.

16. Мова судочинства.

17. Основні класифікації юридичних термінів.

18. Джерела юридичної термінології. Проблема запозичення юридичних термінів.

19. Вимоги до вживання юридичних термінів у текстах правової сфери.

20. Генетична природа української юридичної термінології.

21. Типи класифікацій юридичних термінів.

22. Усне мовлення юристів.

23. Усне офіційне спілкування в юридичній практиці.

24. Вимоги до усного мовлення за законодавством України.

25. Писемне мовлення як відображення усного. Основні відмінності усного і писемного мовлення.

26. Особливості передачі усного мовлення в писемній формі. Трансформація усного мовлення в писемне.

27. Писемне мовлення правників. Вимоги до писемної форми документа за законодавством України.

28. Норми мови і лінгвістична культура правників.

29. Культура мовлення правників та її ознаки.

30. Стилі мови та їх різновиди (загальна характеристика).

31. Характеристика офіційно-ділового стилю: призначення, сфери використання, основні риси. Основні риси текстів офіційно-ділового стилю.

32. Характеристика підстилів офіційно-ділового стилю, їх жанрів.

33. Характеристика наукового стилю. Підстилі й жанри наукового стилю.

34. Мовні особливості наукового стилю. Основні риси текстів наукового стилю.

35. Жанри й особливості законодавчого та юридичного підстилів офіційно-ділового стилю.

36. Поняття літературної норми. Типи мовних норм.

37. Проблеми синонімів і паронімів у текстах офіційно-ділового стилю.

38. Поняття запозичення. Співвідношення власномовних і запозичених компонентів у терміносистемі права.

39. Іншомовні терміни у текстах правової сфери. Вимоги до їх застосування.

40. Лексика з погляду вживання в текстах правової сфери.

41. Лексика української мови за походженням.

42. Мова права, її особливості.

43. Особливості складних речень, що використовуються у текстах нормативно-правових актів.

44. Типи синтаксичного зв`язку слів у словосполученні.

45. Складні випадки керування в текстах документів.

46. Складні випадки узгодження в текстах правової сфери.

47. Особливості простих речень у текстах нормативно-правових актів.

48. Місце юридичних термінів у мові права.

49. Неупорядкованість юридичної термінології та шляхи її вдосконалення.

50. Групи термінологічної лексики. Зв`язок юридичної термінології з іншими фаховими тезаурусами.

51. Лексична варіантність юридичної термінології.

52. Недоліки лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві.

53. Синонімія, паронімія, антонімія в юридичній термінології.

54. Полісемія й омонімія в юридичній термінології.

55. Фразеологізми правової сфери.

56. Міжнародні, загальноприйняті, спеціальні абревіатури. Види абревіатур за графічною формою.

57. Правила скорочення слів.

58. Складні випадки вживання іменних частин мови у правовій сфері.

59. Числівник. Особливості його вживання в усному мовленні й відтворення в текстах офіційно-ділового стилю. Займенник. Засоби запобігання помилкам, пов”язаним із неправильним або невдалим уживанням займенників.

60. Вимоги до графічних скорочень та абревіатур у текстах офіційно-ділового стилю.

61. Утворення та правопис дієслівних форм. Складні випадки правопису дієслів і віддієслівних утворень.

62. Особливості вживання іменників і прикметників у діловому мовленні.

63. Правопис складних іменників і прикметників.

64. Правопис власних назв, складні випадки вживання прізвищ у текстах правової сфери.

65. Особливості перекладу прийменникових конструкцій у текстах офіційно-ділового стилю.

66. Професіоналізми й жаргонізми у мовленні юриста.

67. Активна й пасивна лексика з погляду використання у текстах правової сфери.

68. Ознаки ділового мовлення юриста.

69. Нелітературні прошарки лексики.

70. Поняття тексту, текстології, юридичного тексту. Ознаки тексту.

71. Юридичний текст як одна з важливих форм вираження права.

72. Синтаксис як розділ граматики. Особливості синтаксису текстів офіційно-ділового стилю.

73. Поняття “запозичення”, “запозичене слово”. Чинники, що сприяють процесу запозичення з інших мов.

74. Іншомовна лексика в складі української юридичної термінології. Доречність уживання іншомовних слів у текстах правової сфери.

75. Співвідношення власномовних і запозичених компонентів у терміносистемі права. Вимоги до правопису слів іншомовного походження.

76. Складні випадки правопису: написання подовжених та подвоєних приголосних, вживання м`якого знака й апострофа.

77. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

78. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

79. Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.

80. Типові порушення норм української мови на лексичному рівні.

81. Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.

82. Типові порушення норм української мови на орфографічному рівні.

83. Мова як соціальний феномен і система систем.

84. Функціонування української мови як державної в адміністративному, кримінальному, цивільному судочинстві.

85. Імперативність законодавчого та юридичного підстилів офіційно-ділового стилю.

86. Нормативна та ненормативна лексика: поняття, особливості, використання в усному та писемному мовленні правоохоронця.

87. Фразеологія у правничій сфері.

88. Загальнонаукова і спеціальна термінологія сучасної української літературної мови.

89. Латинізми, грецизми, полонізми, германізми, росіянізми у термінології українського права.

90. Основні ознаки культури усного та писемного мовлення юриста.

ІНОЗЕМНА МОВА

Перед закладами, що надають вищу юридичну освіту, поставлено завдання щодо якісної підготовки висококваліфікованих юристів, які гідно могли б представляти свою державу перед світовим співтовариством. Ці завдання зумовлені радикальними змінами в житті сучасного українського суспільства, які передусім пов’язані з такими явищами як: інтеграція України до єдиного світового простору, формування єдиного правового простору Європи та усвідомлення необхідності взаєморозуміння та співробітництва у правових питаннях з народом Європи i світом в цілому.

У зв’язку зі зміною правової картини світу змінюється Європейський правовий простір. Отже, студентам-юристам по закінченню вузу прийдеться працювати над проблемами створення єдиного правового простору Європи при активній участі України, приведення українського законодавства у відповідність до Європейських правових норм з невід’ємним внесенням коректив до власне української правової системи.

Мова – це робоче знаряддя юриста. Якісне опанування дисципліни “Іноземна мова” має велике значення для формування висококваліфікованих фахівців-юристів, майбутніх науковців та практиків, спроможних вільно орієнтуватися в інформаційному просторі як України, так і інших держав.

Обсяг лексичного матеріалу складає не менше 2000 слів та словосполучень здебільшого юридичних термінів‚ із них до 800 слів та словосполучень для усного мовлення.

Мета дисципліни – розвиток та вдосконалення вмінь ділового спілкування, формування та вдосконалення мовленнєвих навичок (лексичних, граматичних, фонетичних) в галузі юриспруденції та правознавства, реферування на основі відібраного матеріалу за тематикою, узгодженою з фахівцями профілюючих кафедр НАВС.

Завдання дисципліни – студенти повинні

Знати:

• сучасну юридичну термінологію (не менше 1000 слів);

• необхідний лексичний мінімум (фрази та мовленнєві кліше) для майбутнього

• спілкування (до 500 слів та словосполучень);

• граматичні явища в об’ємі навчального мінімуму для вміння вести бесіду‚ для читання та перекладу фахової літератури

  • базову граматику для вміння вести ділову бесіду‚ читання та перекладу фахової літератури;

Уміти:

• читати та перекладати з словником оригінальну літературу за фахом з метою отримання потрібної інформації;

• брати участь в усному спілкуванні іноземною мовою в професійній сфері.

Мати уявлення про:

• основи ділового спілкування;

• основи перекладу та реферування юридичної літератури як з іноземної мови на рідну, так і навпаки;

• правила користування двомовним словником та граматичним довідником.

Вивчення дисципліни передбачає самостійну роботу студентів, а також організовану роботу за розкладом занять, та завершується іспитом.

Курс навчання іноземній мові розрахований на один рік.