Файл: Metodichki_3_K-N.doc

Літератера

1, 5, 8, 10,13,15,16,20,24, 26

Тема 7. Правова поведінка та юридична відповідальність

Семінар – 2 години

1. Ознаки та види правової поведінки.

2. Поняття та види правомірної поведінки.

3. Склад правопорушення: поняття, характеристика елементів.

4. Поняття, види та функції юридичної відповідальності.

Завдання для самостійної роботи:

1. Розкрийте соціальну природу правової поведінки.

2. Охарактеризуйте ознаки правопорушення.

3. Які елементи складають об’єктивну сторону правопорушення. Дайте їх поняття.

4. З якого віку може нести юридичну відповідальність фізична особа? В кримінальному праві? В адміністративному праві?

5. Охарактеризуйте принципи юридичної відповідальності. Який принцип покладений в основу норми прямої дії (Конституція України)?

6. Що саме розуміється під конституційною відповідальністю? Хто є суб’єктом порушення права. Наведіть приклади.

7. Якими нормативними актами регулюються процедура амністії і помилування?

8. Які функції юридичної відповідальності Ви знаєте?

Літератера

3, 4, 8, 11, 13, 15, 18, 20, 24, 26

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Поняття теорії держави і права як фундаментальної юридичної науки, навчальної дисципліни.

2. Предмет і методологія теорії держави та права.

3. Функції теорії держави та права.

4. Система юридичних наук і місце в них теорії держави та права.

5. Поняття та ознаки держави.

6. Поняття суверенітету та його види. Суверенітет державної влади.

7. Право і держава: аспекти співвідношення.

8. Теорії походження держави.

9. Історичні типи держав.

10. Політична система суспільства: поняття, основні функції та елементи.

11. Місце і роль держави в політичній системі України.

12. Поняття та класифікація функцій держави.

13. Внутрішні функції держави: поняття і зміст.

14. Зовнішні функції держави: поняття та зміст.

15. Форми і методи здійснення функцій держави.

16. Поняття та елементи форми держави.

17. Поняття та види форми правління. Їх характеристика.

18. Поняття та види форми державного устрою. Їх характеристика.

19. Поняття та види державно-правового режиму.

20. Характеристика різновидів демократичного режиму.

21. Особливості елементів форм Української держави.

22. Механізм держави як система державних організацій.

23. Поняття та структура державного апарату України.

24. Принципи організації та функціонування апарату держави.

25. Поняття та ознаки органів держави.

26. Види органів держави.

27. Поняття та ознаки правової держави.

28. Поняття та ознаки соціальної держави.

29. Поняття громадянського суспільства та його співвідношення з правовою державою.

30. Доктрина держави загального благоденства.

31. Основні ідеї марксистського вчення про державу.

32. Поняття предмету та методу правового регулювання.

33. Поняття та ознаки права, його соціальна цінність.

34. Принципи права та їх характеристика.

35. Поняття та види функцій права.

36. Характеристика спеціально-юридичних функцій права.

37. Поняття та види суб’єктів права.

38. Поняття системи права.

39. Структура права та характеристика його елементів.

40. Основні елементи системи права та їх характеристика.

41. Поняття і зміст системи законодавства.

42. Співвідношення системи права і системи законодавства.

43. Поняття і види систематизації нормативно-правових актів.

44. Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості.

45. Види норм права.

46. Структура норм права. Види структурних елементів.

47. Норма права і стаття нормативно-правового акту. Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.

48. Суб’єкти та види правотворчості.

49. Принципи та стадії правотворчості.

50. Поняття і види форм /джерел/ права.

51. Нормативно-правовий акт як основна форма /джерело/ права України.

52. Види нормативно-правових актів.

53. Закон та його види. Роль Основного закону в системі законодавства України.

54. Дія нормативно-правових актів у просторі та по колу осіб.

55. Дія нормативно-правових актів у часі.

56. Поняття та форми реалізації норм права.

57. Застосування норм права як особлива форма їх реалізації.

58. Стадії застосування норм права.

59. Вимоги правильного застосування норм права.

60. Поняття і види тлумачення норм права.

61. Способи тлумачення норм права.

62. Офіційне та неофіційне тлумачення норм права.

63. Тлумачення норм права за обсягом.

64. Поняття прогалин та колізій законодавства, шляхи їх усунення.

65. Поняття та основні ознаки правовідносин.

66. Види правовідносин і критерії їх класифікації.

67. Склад правовідносин.

68. Зміст правовідносин.

69. Поняття і види об’єктів правовідносин.

70. Поняття суб’єктивного права та його структура.

71. Поняття та класифікація юридичних фактів.

72. Види правової поведінки.

73. Правова поведінка: поняття та ознаки.

74. Поняття та ознаки правомірної поведінки.

75. Види правомірної поведінки.

76. Правопорушення: поняття, ознаки та види.

77. Склад правопорушення та характеристика його елементів.

78. Поняття та ознаки юридичної відповідальності.

79. Мета та функції юридичної відповідальності.

80. Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності.

81. Підстави, що виключають юридичну відповідальність.

82. Види юридичної відповідальності.

83. Гарантії законності: поняття та види.

84. Поняття та принципи законності.

85. Характеристика законності як принципу здійснення державної влади.

86. Поняття та види державної дисципліни.

87. Поняття і структура правосвідомості.

88. Правова культура: поняття, структура, види.

89. Правове регулювання як різновид правового впливу на суспільні відносини.

90. Стадії процесу правового регулювання.

91. Поняття механізму правового регулювання та його структура.

92. Типи правового регулювання.

93. Поняття правової системи та характеристика її елементів.

94. Основні види правових сімей та їх характеристика.

95. Поняття та елементи правового статусу особи.

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Навчальна дисципліна “Державне право зарубіжних країн” присвячена вивченню основ державного права сучасних країн світу. Цільове призначення курсу визначається змістом і колом питань, передбачених програмою, в межах Загальної частини. Вона передбачає опанування основних категорій науки конституційного права зарубіжних країн, вивчення конституцій та інших джерел права зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини, конституційний лад, конституційно-правові проблеми взаємовідносин людини, суспільства, держави, принципи організації і функціонування вищих та місцевих органів влади.

Терміни “конституційне право” і “державне право”, як правило, вважаються синонімами. Бо підходячи формально, коло відносин, що регулює відповідна галузь права в тій чи іншій державі, приблизно однакове. Вибір терміну диктується національною традицією. Так, англо-саксонська і романська правові системи використовують термін “конституційне право”, а германська система – “державне право”.

При більш детальному розгляді питання можна помітити, що різниця в термінології відображає (не завжди, але досить часто) суттєву відмінність між відповідними поняттями. Так, в Великобританії, США, Франції до початку або на початку ХІХ століття встановився конституційний лад, мінімальними ознаками якого є судовий захист прав людини і розподіл влад. В Німеччині це відбулося пізніше. Але слід зауважити, що зараз і в Німеччині вживається термін “конституційне право”. Проте, для позначення навчальної дисципліни в німецьких юридичних вузах часто використовується термін “публічне право”, що охоплює й адміністративне право, й судове право, а також деякі інші галузі права. Державне право розглядається як основоположна частина публічного права. Один з підручників так і називається: “Державне право. Основний курс в публічному праві”.

Проте, на сьогодні в світі є група країн, в яких, не дивлячись на традиційне вживання терміну “конституційне право”, рух до конституційного ладу навіть не починався, тоді як, скажімо, в Швейцарії, хоча в її німецькомовній частині і використовується термін “державне право”, конституційний лад існує вже давно.

В літературі, однак, трапляється й інше розуміння відмінності між конституційним і державним правом, чим те, про яке говорилось вище. Так, німецький конституціоналіст К.Хессе вважає, що оскільки конституція не обмежується встановленням державного ладу, а охоплює також основи устрою недержавного життя (шлюб, власність та ін.), тому “конституційне” право більш об’ємніше, ніж право “державне”, котре по смислу й змісту означає лише право держави. З іншого боку, “конституційне” право обмежене в порівнянні з “державним” в тому плані, що “державне” право включає в себе, наприклад, адміністративне і процесуальне право.

Сьогодні лише порівняно невелика група країн користується терміном “державне право”, переважаюча ж їх більшість визначає основоположну галузь свого права терміном “конституційне право”. Тому в цілях полегшення тексту в лекції в подальшому, як правило, буде використовуватись саме цей останній термін.

Вимоги до знань та умінь студентів

Знати

• сутність предмета конституційного права зарубіжних країн та його джерела, методологічних основ конституційно-правового регулювання суспільних відносин, державно-правові інститути конституційного права;

• види, форми, структуру, принципи, юридичні властивості конституцій зарубіжних країн, їх роль, місце в правових системах зарубіжних країн;

• загальні засади конституційного ладу;

• форми правління, державного - територіально устрою та державно-правові (політичні) режими;

• конституційно-правовий статус особи, гарантії реалізації основних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина в зарубіжних країнах;

• виборчі системи в зарубіжних країнах;

• правове регулювання організації та проведення виборів і референдумів;

• конституційно-правовий статус законодавчої, виконавчої і судової влади, органів конституційної юрисдикції;

• статус органів місцевого управління та самоврядування;

Уміти

• використовувати дані науки конституційного права зарубіжних країн при виконанні професійних завдань;

• розкривати теоретичні положення, систематизувати та аналізувати їх;

• орієнтуватися в системі правових джерел, аналізувати чинне державно-правове законодавство зарубіжних країн;

• порівнювати норми конституцій та інших джерел права зарубіжних країн, що належать до різних правових систем сучасності.

• основним завданням курсу “Державне право зарубіжних країн” є засвоєння студентами найважливіших категорій і положень науки державного права зарубіжних країн; вміння орієнтуватися в державно-правовому законодавстві; самостійно оцінювати сучасні тенденції розвитку державно-правових інститутів; враховувати зарубіжний досвід конституційно-правового розвитку демократичних країн, що має практичне значення для державного будівництва в Україні.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Форма контролю – залік.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Абсентеїзм (від лат. absens – відсутній) – ухиляння виборців від участі у голосуванні на виборах, референдумах.

Апатризм (від грецьк. apatris – той, хто не має вітчизни) – стан людини, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Біпатрізм (від лат. bis – двічі та грецьк. patrid – батьківщина) – стан людини, яка перебуває одночасно в громадянстві двох та більше держав.

Вето (лат. veto – забороняю) – акт, що призупиняє або не допу¬скає введення в дію рішення будь-яких органів.

Парламентське право - це система конституційно-правових норм, що регулюють статус парламенту, його внутрішні та зовнішні зносини. Регламенти парламентів та їх палат є основним джерелом парламентського права.

Політичний режим – це способи і методи здійснення державної влади.

Промульгація – це офіційне проголошення закону прийнятого парламентом. Означає санкціонування законопроекту главою держави у встановлені конституцією строки, та опублікування закону в офіційному виданні.

Територіальний устрій – це система взаємовідносин між державою в цілому, тобто його центральною владою і територіальними складовими частинами.

Форматор – особа котрій глава держави доручає визначити коло потенційних членів уряду, які можуть мати підтримку парламентської більшості.

Форма правління – це система формування і взаємовідносини глави держави , вищих органів законодавчої і виконавчої влади.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. – М.: Юрайт-М, 2001.

2. Арановский К.В. Конституция как государственно-правовая традиция и условия ее изучения в российской правовой среде // Известия вузов. Правоведение. – 2002. – № 1. – С. 56 – 60.

3. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учеб. пособие. – М.: Форум-ИНФРА-М, 2000.

4. Арбузкин А.М. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юристъ, 2004.

5. Афанасьев С.Ф., Зайцев А.И. Об истории специализации юрисдикционных органов // Известия вузов. Правоведение. – 2002. – № 2. – С. 135-147.

6. Баглай М.В. Конституционное право зарубежных стран 3-е издание 2010.

7. Батанов О.В. Кампо В.М. Муніципльне право зарубіжних країн: Навч. посіб: У 2 ч. / - К.: Знання України, 2006. (Серія «Інновац. Освіт. Технології у муніцип. Праві»). Ч. 1 / О.В. Батанов, В.М. Кампо. – 2006. – 148 с.

8. Бойко О. Юридична природа інституту президентства // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 69 – 71.

9. Боботов СВ. Законодательный процесс в Великобритании // Журнал Российского права. – 1998. – № 415. – С. 223-234.

10. Бульба О. Деякі аспекти реалізації принципу поділу влади в державах Центральної та Східної Європи. // Право України Юридичний журнал 2008. - № 4.- С. 151-155.

11. Витрук Н.В. Конституционное правосудие: Судеб. Конституционное право и процесс: Учебное пособие для студентов вузов. – М., 1998.

12. Гельфенбуйн М. Судоустройство Государства Израиль // Российская юстиция. – 2002. – № 3. – С. 63-65.

13. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – Тернопіль: Астон, 2003.

14. Григонис Э.П., Краткий курс Конституционное право зарубежных стран. – Питер., 2010.

15. Децентралізація публічної влади в унітарній державі: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Р.А. Колишко / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2003.

16. Деятельность правоохранительных органов зарубежных стран: Сб. материалов / Академия управления МВД России. Отдел науч. информации и координации научных исследований. – Выпуск 1. – М., 2001.

17. Дмитриев Ю.А. К вопросу об определении предмета отрасли конституционного права // Государство и право. – 2002. – № 7. – С. 18-32.

18. Домрин А.Н. Федеральная интервенция: особенности правового регулирования в зарубежных странах // Журн. рос. права. – 1998. – № 3. – С. 103-117.

19. Златопольский Д.Л. О конституциях стран Восточной Европы // Журнал рос. права. – 1998. – № 2. – С. 118-126.

20. Италия. Конституция и законодательные акты. – М., 1989.

21. Керимов А.Д. О своеобразии государственной системы современной Франции // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 71-74.

22. Князев С.Д. Российский федерализм: конституционно-правовое содержание и проблемы реализации. // Государство и право 2008. - №1. - С. 232-239.

23. Коваль В.С. Медведєв Ю.Л. Державне право зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник до сем. Та Інд. Занять / Луганська академія внутрішніх справ Луганськ 2005. - 246 с.

24. Ковачев Д.А. Федерация в зарубежных странах: актуальные аспекты // Журн. рос. права. – 1998. – № 7. – С. 120-129.

25. Козакевич О. Конституційний суд Австралії: факти // Юрид. вісник України. – 2002. – № 10. – С. 12.

26. Конституции государств Европейского Союза / Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации. – М., 1997.

27. Конституции зарубежных государств. США. Великобритания. Франция. Германия. Италия. Испания. Греция. Япония. Канада: Учебное пособие / Сост., введение, вступ. ст. В.В. Макланов. – 2-е изд.: испр. и доп. Законы в изданиях БЕКа. – М., 1997.

28. Конституции зарубежных стран: Сборник. – М., 2000.

29. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Под ред. д.ю.н. А.С. Автономова. – М.: Юриспруденция, 2001.

30. Конституционное (государственное) право зарубіжних стран. Учебник. В 4-х томах Отв. Ред. Б.А. Страшун. – М.: Изд. БЕК, 1995.

31. Конституционное право зарубежних стран: учебник / руководитель авт. колл. и отв. ред. Б.А. Страшун 3-е изд. пересмотр. и доп. – М.: норма, 2008. – 1136.

32. Конституційне законодавство зарубіжних країн: Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд: В.О. Ріяка, К.О. Закоморна. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.

33. Конституционное право государств Европы: Учеб. Пособие для студентов юрид. Вузов и факультетов /Отв. ред. Д.А. Ковичев. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 320 с.

34. Конституції нових держав Європи і Азії. – К., 1996.

35. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та інш.; За заг. Ред. В.О. Ріяки. – 2-е вид., перероб. І допов. – К.: Юрінком Інтер, 2007.-544 с.