ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2019
Просмотров: 653
Скачиваний: 1
а) дві точки з трьох знаходяться з одного боку від центральної лінії в зоні А або ще далі;
б) чотири точки з п'яти розташовані з одного боку від центральної лінії в зоні Б або далі;
в) дев'ять точок знаходяться з одного боку від центральної лінії;
г) шість послідовних точок збільшуються або зменшуються;
д) чотирнадцять точок в ряду коливаються вгору-вниз;
ж) п'ятнадцять точок в ряду знаходяться в зоні В (нижче або вище центральної лінії).
Є два основних типи контрольних карт: для якісних ознак (при-датний-непридатний) і для кількісних ознак. Для якісних ознак можливі чотири види контрольних карт:
1) V - карта (число дефектів на одиницю продукції);
2) С - карта (число дефектів у вибірці);
3) Р - карта (частка дефектних виробів у вибірці);
4) (пр) - карта (число дефектних виробів у вибірці).
При цьому в першому і третьому випадках об'єм вибірки є шінним, а в другому і четвертому - постійним.
Таким чином, метою застосування контрольних карт можуть бути:
• виявлення некерованого процесу;
• контроль за керованим процесом;
• оцінювання можливостей процесу.
Як правило, підлягає вивченню наступна змінна величина (параметр процесу) або характеристика:
• відома важлива чи найважливіша;
• можлива ненадійна;
• по якій потрібно отримати інформацію про можливості процесу;
• експлуатаційна, яка має значення при маркетингу.
При цьому не слід контролювати всі величини одночасно. Контрольні карти коштують грошей, тому потрібно використовувати їх розумно; ретельно вибрати характеристики; закінчувати роботу з каргами при досягненні мети; продовжувати вести карти тільки тоді, коли процеси і технічні вимоги стримують одне одного.
Потрібно мати на увазі, що процес може бути в стані статистичного регулювання і давати 100% браку. І навпаки, може бути некеро-ваним і давати продукцію, що на 100% відповідає технічним вимогам. Контрольні карти дають змогу проводити аналіз можливостей процесу.
Можливості процесу - це здатність функціонувати належним чином. Зазвичай, під можливостями процесу розуміють здатність шдовольняти технічним вимогам.
Методи Тагучі. Наприкінці 60-х років японський спеціаліст із статистики Тагучі завершив розробку ідей математичної статистики щодо задач планування експерименту та контролю якості. Сукупність своїх ідей Тагучі назвав "методом надійного проектування".
Тагучі запропонував характеризувати вироби, що виготовляються, стійкістю технічних характеристик. Він вніс зміни в поняття випадкового відхилення, стверджуючи, що існують не випадковості, а фактори, які інколи важко підлягають обліку.
Важлива відмінність методів Тагучі полягає у відношенні до основоположних характеристик виробленої продукції якості та вартості. Надаючи пріоритет економічному фактору (вартості), він все ж таки пов'язує вартість і якість в одній характеристиці, названій функцією втрат Loss Function.
При цьому одночасно враховуються втрати як з боку споживача, так і виробника. Задачею проектування є задоволення обох сторін.
Тагучі винайшов надійний метод розрахунку, використавши відношення "сигнал - шум", що застосовується в електрозв'язку, яке стало основним інструментом інжинірингу якості. Він ввів поняття ідеальної функції виробу, що визначається ідеальним відношенням між сигналами на вході та виході. Фактори, які є причиною появи відмінностей реальних характеристик продукції від ідеальних, Тагучі назвав шумом. Спеціаліст, який використовує методи Тагучі, повинен володіти методами завбачення шуму в будь-якій галузі, чи то технологічний процес, чи маркетинг.
Зовнішні шуми - це варіації навколишнього середовища: вологість, пил, індивідуальні особливості людини тощо.
Шуми при зберіганні та експлуатації - це старіння, знос і тощо.
Внутрішні шуми - це виробничі несправності, які призводять до иідмінностей між виробами навіть всередині однієї партії продукції.
При перенесенні свого методу із лабораторних в реальні умови Тагучі використовує для характеристики відношення "сигнал - шум", показник стійкості, що розуміється як висока повторюваність реагування.
-
Людський фактор в управлінні якістю продукції.
Якими б досконалими не були системи управління якістю продукції, організація виробництва та технології – за всім цим стоїть людина з її бажанням чи небажанням, вмінням чи невмінням працювати якісно. Навіть якість виробів, повністю виготовлених роботизованими заводами, врешті-решт залежить від якості виготовлення тих же роботів людиною.
Загальновизнаною є залежність якості продукції від того, як вище керівництво фірми сприймає ідеї комплексного управління якістю продукції, впровадження різних заходів, пов’язаних з цим. Спеціалісти фірми «Крейслер Моторс», наприклад, вважають, що для успіху в конкурентній боротьбі мало простого управління, для цього повинен бути керівник – лідер, який чітко усвідомлює потребу у змінах і розуміє, що цим пов'язаний певний ризик.
Ф.Кросбі запропонував модель оцінки лідера і ступінь зрілості керівників різного рівня. Одним із способів цієї оцінки є складання «моделі ефективного лідера», яка враховує показники «оперативної зрілості» і «психологічної зрілості».
Розроблені також рекомендації щодо оцінки лідера з урахуванням «рівня зрілості» колективу, яким він керує. У цьому випадку розглядаються такі критерії, як ступінь орієнтації колективу на досягнення високої якості продукції, стиль і ефективність роботи керівника, особливості характеру підлеглих. Ф.Кросбі пропонує спосіб визначення компетентності фірми з питань забезпечення якості продукції, який має шість показників: ставлення керівництва до питань якості, статус відділу якості, способи аналізу проблеми якості, частка затрат на якість у загальному обороті фірми, заходи по підвищенню якості, реальний стан справ з якістю на фірмі. Показники оцінюються в балах.
Складається таблиця, в якій кожному значенню показника відповідає певний ступінь зрілості фірми. Чим ближче фактичні значення показників, характерних для тієї чи іншої фірми, до табличних, тим вище ступінь компетентності фірми щодо якості. Показниками «незрілості» вважаються пасивність, несамостійність в прийнятті рішень, невпевненість у собі, слабке відчуття перспективи, мала зацікавленість в успіху. «Зрілість» характеризується такими факторами, як активність, незалежність, бачення перспективи, знання своїх можливостей і вміння ними користуватися.
На сьогодні гуртки якості можна вважати найбільш поширеною формою мотивації працівників до творчого підходу при вирішенні проблем якості продукції. Але загальновизнаним є те, що діяльність гуртків дає бажаний ефект лише тоді, коли зарубіжний досвід впроваджує з урахуванням національних особливостей.