ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 23.11.2019
Просмотров: 11633
Скачиваний: 1
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.
ISBN 966-7302-69-5 Кн. 1 - 864 с. - ISBN 966-7302-72-5
У підручнику аналізуються чинне законодавство України та зарубіжних країн, проект нового Цивільного кодексу України, судово-арбітражна практика, окремі теоретичні проблеми цивільного права. У першій книзі висвітлюються питання загальної теорії цивільного права, право власності та його захист, право інтелектуальної власності, загальне вчення про зобов'язання та цивільно-правовий договір.
Розрахований на студентів, аспірантів і викладачів юридичних вузів та факультетів.
ББК 67.9(4УКР)304я73 + 67.304я73
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ їм. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
Підручник
У двох книгах Книга 1
За редакцією
О. В. Дзери, доктора юридичних наук, академіка АН Вищої школи України, Н. С. Кузнєцової, доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента АПрН України
Київ Юрінком Інтер Е 999
Рекомендовано вченою радою юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
Колектив авторів
Д.В. БОБРОВА, доктор юридичних наук, професор — глави 1, 2, 3, 5, 11;
О.В. ДЗЕРА, доктор юридичних наук, академік АН Вищої школи України —
глави 17, 18 (§ 1, 2, 5); 19; 21 (§ 1, 2; § 4 - у співавторстві з C.I. Пе-
ресунько); 22;
А.С. ДОВГЕРТ, доктор юридичних наук, професор — глави 4 (§ 1, 2, 3); 8;
В.М. КОССАК, доктор юридичних наук, професор — глава 14;
Н.С. КУЗНЄЦОВА, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент
АПрН України — глави 7 (у співавторстві з В.В. Луцем), 18 (§ 3, 4); 28; 31
(§ 1, 2);
В.В. ЛУЦЬ, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН
України — глави 7 (у співавторстві з Н.С. Кузнєцовою); 12, 29 (§ 1—
4), ЗО, 32;
О.А. ПІДОПРИГОРА, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН
України — глави 24, 25 (§ 1—4);
B.C. ЩЕРБИНА, доктор юридичних наук, професор — глава 9 (§ 3);
1.А. БЕЗКЛУБИЙ, кандидат юридичних наук, доцент — глава 25 (§ 5, 6);
О.А. БЕЛЯНЕВИЧ, кандидат юридичних наук — глава 29 (§ 5);
Т.В. БОДНАР, кандидат юридичних наук, доцент — глави 20, 33;
О.В. КОХАНОВСЬКА, кандидат юридичних наук, доцекг — глави 15,16;
С.М. ПАЛАМАРЧУК, кандидат юридичних наук — глава 4 (§ 4);
0.0. ПІДОПРИГОРА, кандидат юридичних наук, доцент — глави 26, 27;
C.I. ПЕРЕСУНЬКО, кандидат юридичних наук — глава 21 (§ 3; 4 — у співавторстві з О.В. Дзерою);
Ю.Д. ПРИТИКА, кандидат юридичних наук — глава 13;
О.С. СЕМЕРАК, кандидат юридичних наук — глава 29 (§ 6). Т.С. ШКРУМ, кандидат юридичних наук, доцент — глави 6; 31 (§ 4);
Т.О. АРИВАНЮК - глава 18 (§ 6);
Е. А. БОНДАР - глава 9 (§ 1);
Н.В. ВАСИЛЕНКО - глава 9 (§ 2);
E.M. ГРАМАЦЬКИЙ - глава 10;
1.0. ДЗЕРА - глави 23; 31 (§ 3);
Г.Л. КОРОТКА, доцент — глава 9 (§ 4);
Слово до читачів
Моє звернення до читачів, які вивчають цивільне право чи цікавляться цим предметом, зумовлено висновками банкіра-практика, зробленими на основі аналізу діючої системи правових відносин між суб'єктами господарювання в умовах входження України в ринкові відносини. Як відомо, на зміну жорстким державним регуляторам прийшла нова система з демократичним обличчям, але без внутрішнього правового наповнення.
Відсутність необхідних законів, волюнтаристське тлумачення діючих законів, перевищення прав урядовими структурами та посадовими особами породжують хаос, волюнтаризм, а то й зловживання.
Промінвестбанк України, який фінансує та кредитує найголовніші галузі промисловості (машинобудування, металургійну та вугільну промисловість, транспорт, енергетику та ін.) і вклав коштів в економіку України за сім років незалежності більше ніж усі міжнародні фінансові інститути (Світовий банк. Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції і розвитку), гостро відчуває на собі суб'єктивізм судової практики. Кредитор не захищений законом. Часто банкірів звинувачують тільки у тому, що вони надають кредити.
Український правовий феномен потребує глибокого наукового аналізу, більш активної участі вчених-юристів у підготовці законів, поширення правової культури серед усього населення.
Тож бажаю авторам підручника подальших творчих успіхів.
Володимир Матвієнко
Голова Правління Промінвестбанку України професор
Передмова
Підручник є першим у незалежній Україні двотомним виданням, в якому відповідно до нової вузівської навчальної програми повно та всебічно висвітлено практично всі цивільно-правові інститути. Цивільне право — одна з основних і найважливіших фундаментальних навчальних дисциплін, що обов'язково вивчається в усіх вищих та середніх юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах. Без знань цивільного права неможлива підготовка юриста до будь-якої форми юридичної діяльності.
Цивільне право як самостійна галузь українського права регулює певні майнові відносини (зокрема відносини власності), відносини в сфері товарообігу, а також деякі категорії особистих немайнових відносин. Одним словом, цивільне право містить правові механізми для функціонування економіки, розподілу в суспільстві матеріальних благ тощо. Не випадково проект нового Цивільного кодексу України, що нині перебуває на розгляді Верховної Ради України, називають "економічною конституцією". Від ефективності цивільно-правового регулювання багато в чому залежить успіх ринкових реформ в Україні, оскільки нині продовжується процес формування нової правової системи, складовою частиною якої є цивільне право. Цей підручник, який написано з урахуванням української та світової юридичної науки, допоможе читачам одержати цілісне уявлення про сучасне цивільне право України.
У першій книзі висвітлюються питання загальної теорії цивільного права, права власності та його захисту, права інтелектуальної власності, загального вчення про зобов'язання та
цивільно-правовий договір. У другій книзі розглядаються окремі види договірних зобой'язань (купівля-продаж, поставка, оренда, підряд, перевозки, страхування та ін.) та позадоговірних зобов'язань, спадкових правовідносин.
У підручнику аналізується^ чинне законодавство України, судово-арбітражна практика,! висвітлюються окремі теоретичні проблеми цивільного права. В ньому даються посилання на джерела опублікування нормативно-правових актів і наукових праць, що полегшить читачам їх пошук. Тому підручник може бути корисним не лише студентам, викладачам, юристам-фахівцям, але й широкому колу громадян, яким він допоможе краще знати свої права та ефективно їх захищати.
Авторський колектив буде прагнути враховувати всі слушні зауваження та поради щодо змісту підручника у новому майбутньому його виданні.
Розділ І. Загальні положення цивільного права
Глава 1. Цивільне право як галузь права. Наука цивільного права
§ 1. Місце цивільного права в системі правових галузей
Радикальні економічні Й політичні перетворення в суверенній і незалежній Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи, її фундамент становлять різні форми власності відповідних суб'єктів, їх рівноправність і змагальність.
Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням на активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва.
Серед основоположних нормативних актів, які становитимуть основу нової господарської системи, вирішальне значення належить цивільно-правовим законам, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюралізм відносин власності.
В основу законодавчих актів, що регулюють товарно-грошові відносини з механізмом вільного ціноутворення при економічній самостійності, рівноправності і конкуренції суб'єктів господарювання, покладено концепції і програми переходу України до ринкової економіки. Законодавчі акти мають створити рівні правові умови для діяльності товаровиробників незалежно від форм власності, передбачити організаційні форми здійснення ними підприємницької діяльності.
Цивільне право як галузь права. Наука цивільного права_______7
Посилюється роль цивільно-правового договору в самостійній організації господарської діяльності суб'єктів товарно-грошових відносин.
Все це свідчить про зростаючу соціальну цінність цивільного права в правовій державі і визначає його місце в системі правових галузей.
Сучасне право поділяється на окремі галузі і залежно від критеріїв, покладених в основу їх розмежування, і функціональних особливостей кожної з галузей. До таких критеріїв належать: предмет, метод правового регулювання та функції даної галузі.
Взаємодія галузей сучасного права забезпечує всебічне правове регулювання суспільних відносин в Українській державі.
Цивільне право як самостійна галузь права має відповідний предмет, метод цивільно-правового регулювання та функції.
§ 2. Предмет та метод цивільного права
Оскільки цивільне право є самостійною галуззю сучасного права, то закономірно поставити питання:
чим зумовлена необхідність виділення його у самостійну галузь?
Відповідь на це запитання слід шукати у з'ясуванні й розкритті змісту суспільних відносин, які регулюються нормами цивільного права. Визначення ж кола цих відносин, у свою чергу, дасть змогу окреслити предмет цивільного права.
Які ж суспільні відносини регулюються сучасним цивільним правом?
Цивільний кодекс України (далі — ЦК України), закони України "Про власність", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про товарну біржу", "Про споживчу кооперацію", "Про банки і банківську систему" та ін. визначають, що цивільне законодавство регулює майнові відносини та особисті немайнові відносини.
Отже, предметом цивільно-правового регулювання є:
а) майнові відносини;
б) особисті немайнові відносини.
Тепер з'ясуємо поняття майнових відносин та окреслимо ті, що становлять предмет цивільно-правового регулювання.
-
Майнові відносини.
-
Це конкретні вольові економічні відносини з приводу належності, використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання та інших матеріальних благ.
Наведене визначення майнових відносин містить у собі ознаки, за якими вони виділяються із всієї сукупності економічних зв'язків.
Економічні відносини розглядаються наукою у двох аспектах — як результат і як форма виробничої діяльності людей, пов'язаних з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ.
Економічні відносини як результат діяльності людей, спрямованої на забезпечення їх існування, як певна соціальна єдність формуються незалежно від їх волі і свідомості.
Такі економічні відносини є виробничими, не мають вольового характеру і тому не можуть бути предметом правового регулювання, їх розвиток визначається об'єктивними економічними законами.
На відміну від виробничих відносин економічні відносини як форма виробничої діяльності людей є одиничними, конкретними відносинами вольового характеру, тобто вони виникають між конкретними особами з приводу конкретних матеріальних благ і у зв'язку з економічними актами учасників цих відносин. Наприклад, конкретні відносини власності з приводу належності певного матеріального блага конкретній особі. Саме ці відносини є предметом правового регулювання. Наведені міркування дають можливість, на наш погляд, зробити такі висновки:
— економічні відносини як форма діяльності людей і економічні відносини як певний соціальний результат цієї діяльності — не тотожні категорії;
— майнові відносини — це різновид конкретних економічних відносин вольового характеру;
— суть майнових відносин полягає в тому, що вони є відносинами з приводу належності, використання і переходу матеріальних благ;
— об'єктом майнових відносин є матеріальні блага, які в законодавстві називають майном. Саме тому ці відносини мають найменування майнових.
Проаналізоване поняття майнових відносин не сприймається одностайно в науці цивільного права. Справа в тому, що питання про. поняття майнових відносин є дискусійним, хоч, на наш погляд, вищезазначені аргументи на користь наведеного визначення майнових відносин уявляються переконливими'.
За змістом майнові відносини поділяються на дві групи:
а) відносини власності; б) відносини у галузі товарообігу.
А. Відносини власності, тобто майнові, відображають існуючий розподіл матеріальних благ (засобів і продуктів виробництва) між певними особами (громадянами, юридичними особами, державою, територіальними громадами та іншими соціальними утвореннями). Вони мають статичний характер, оскільки закріплюють належність матеріальних благ відповідним власникам.
Аналіз відносин власності пов'язаний із розкриттям, власності як економічної категорії. У юридичній літературі є кілька визначень власності. Так, власність визначається як присвоєння (привласнення) індивідом або колективом засобів і продуктів виробництва через певну суспільну форму. Разом з тим висловлено таку думку щодо поняття власності.
Власність — це відношення особи до належної їй речі як до своєї, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею, а також в усуненні втручання всіх третіх осіб у ту сферу господарського панування, на яку поширюється влада власника.
Уявляється, що друге визначення власності є повнішим. По-перше, в ньому відображається і розкривається момент присвоювання (привласнення) речі, хоч про це у визначенні сказано іншими словами, а саме: відношення особи до належної їй речі як до своєї.
По-друге, на відміну від першого в розглядуваному визначенні розкривається економічний зміст власності через категорії володіння, користування і розпорядження.
Крім того, заслуговує на увагу твердження, що ступінь присвоєння (привласнення) матеріальних благ, що мають відповідні особи, може бути різним цим, на думку автора твердження, розрізняють поняття свого" і "чужого" майна і наводиться приклад, що власник володіє "своїм" будинком, а орендар користується "чужим" майном.
З урахуванням наведених літературних позицій є підстави дійти таких висновків:
— відносини власності і власність — це органічно взаємопов'язані категорії. Власність — це суспільні відносини між людьми з приводу присвоєння (привласнення) матеріальних благ і, отже, через відношення до матеріальних благ як до своїх власних. Відношення власника до речі як до своєї виражає відносини власності між цим власником і всіма іншими особами (громадянами, організаціями, державою, територіальними громадами і різними соціальними утвореннями) з приводу даної речі;