Файл: 610_Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні, О.Н. Ярмиш, В.О. Серьогін.doc

Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплюється також повноваження щодо встановлення розмірів плати за користування природними ресурсами, що перебувають у власності відповідних територіальних горомад, розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями неза­лежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними ме­режами відповідних населених пунктів.

Ст. 19 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплює повноваження виконавчих органів місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища, які в межах своєї компетенції:

– здійснюють реалізацію рішень відповідних рад;

– координують діяльність місцевих органів управління, підприємств, установ та організацій, розташованих на території місцевої ради, незалежно від форм власності та підпорядкування;

– організують розробку місцевих екологічних програм;

– визначають, в установленому порядку, нормативи збору і розміри зборів за забруднення навколишнього природного середовища та розміщення відходів;

– затверджують за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів для підприємств, установ та організацій ліміти використання природних ресурсів, за винятком ресурсів загальнодержавного значення, ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком викидів і скидів, що призводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення або навколишнього природного середовища за межами території цієї ради, та ліміти на утворення і розміщення відходів;

– організують збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів на своїй території;

– формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів;

– погоджують поточні та перспективні плани роботи підприємств, установ та організацій з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

– забезпечують систематичне та оперативне інформування населення, підприємств, установ, організацій та громадян про стан навколишнього природного середовища, захворюваності населення;

– організують екологічну освіту та екологічне виховання громадян;

– приймають рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення¹.

З вищевказаною функцією щільно пов’язана функція регулювання земельних відносин. Оскільки земля – це одна з найважливіших складових матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування, то згідно із законодавством органи місцевого самоврядування здійснюють користування, володіння і розпорядження землею, яка перебуває у комунальній власності, а також виконують функцію регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

---

До повноважень сільських, селищних, міських рад у цій сфері Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» відносить встановлення ставки земельного податку, прийняття рішень про вилу­чення (викуп), надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. Виконавчі органи місцевого самоврядування справляють плату за землю.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Законом України «Про плату за землю» від 3.07.1992 р., в ред. Закону від 19.06.1996 р., з наступними змінами і доповненнями¹, який встановлює різні ставки земельного податку за користування землями сільськогогоспо-дарського призначення, землями населених пунктів, промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення, а також землями природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та землями лісового і водного фондів.

Деталізацію повноважень органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин містить Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІII.¹ Зокрема, згідно зі ст.12 цього Кодексу до відання сільських, селищних, міських рад у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві ради, підприємства, установи та організації. Відведення земельних ділянок для потреб громадян здійснюється за кошти державного, республіканського (Автономної Республіки Крим) та місцевих бюджетів на замовлення сільських, селищних, міських, районних рад за місцем розташування земельної ділянки.

---

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють реєстрацію права власності, права користування землею, договорів на оренду землі та забезпечують процедуру вилучення (викупу) земель. Вилучення (викуп) земельних ділянок проводиться з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам або юридичним особам за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення місцевих рад.

Крім цього, виконавчі органи місцевого самоврядування забезпечують організацію і ведення земельно-кадастрової документації, яка повинна містити систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, за категоріями земель, про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель. Ведення земельного кадастру передбачає проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацію землеволодінь та землекористувань і договорів на оренду землі, облік кількості та якості земель, бонітування та економічну оцінку земель. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать також підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, а також справляння плати за землю.

Районні та обласні ради здійснюють розпорядження землями, які знаходяться у спільній власності відповідних територіальних громад, готують висновки про вилучення (викуп) і надання земельних ділянок із земель державної власності, координують діяльність місцевих органів земельних ресурсів, забезпечують реалізацію державної політики у галузі охорони і використання земель, організовують землеустрій і затверджують землеупорядковувальні проекти, вирішують земельні спори. Крім того, обласні ради забезпечують реалізацію державної політики у галузі використання й охорони земель, а також затверджують і беруть участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земель.

Не менш важливим напрямком діяльності місцевого самоврядування є функція розвитку охорони здоров’я, культури, спорту і освіти. Діяльність органів місцевого самоврядування щодо розвитку науки, культури, спорту і освіти відноситься до соціально-культурної сфери і пов’язана з функціонуванням соціальної інфраструктури як засобу задоволення соціальних і культурних потреб населення, необхідною умовою розвитку особи.

Однією з найбільш пріоритетних сфер соціально-еконо­мічного, духовного і культурного розвитку суспільства є освіта, метою якої є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

---

В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування. До державних органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти України, міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти, Вища атестаційна комісія України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Органи місцевого самоврядування відіграють важливу роль в реалізації освітньої функції держави. Оскільки вони здійснюють функцію управління комунальною власністю, то цілком зрозумілим є один із найважливіших напрямків діяльності виконавчих органів місцевих рад, закріплений Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», щодо управління закладами освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем про­живання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпе­чення. При цьому, органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:

– управління закладами освіти, що перебувають у комунальній власності;

– організацію навчально-методичного забезпечення закладів освіти, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України;

– координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім’ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;

– визначення потреб, розробку пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;

– контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію закладів освіти, що перебувають у комунальній власності.

Місцеві органи управління освітою в процесі здійснення своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконавчі органи сільських, селищних, міських рад покладений обов’язок забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти і створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, для чого законодавством передбачається створення цими органами при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної влас­ності фонду загальнообов’язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за призначенням.

---

Деталізацію повноваженнь місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти дає Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 р. № 1060-12 (в редакції Закону № 100/96-ВР від 23.03.1996 р., з наступними змінами і доповненнями). Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції:

– встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що перебувають у комунальній власності, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

– забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

– здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

– організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку,

– контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;

– вирішують у встановленому порядку питання, пов’язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

– створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

– забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

– організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;

– визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону¹.

Згідно із Законом «Про освіту», органи місцевого самоврядування відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб, за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів можуть створювати заклади освіти, що засновані на комунальній власності, затверджувати статути цих закладів. При цьому, потреба в закладах освіти, заснованих на комунальній власності, визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог законодавства, школи першого ступеня у сільській місцевості створюються незалежно від наявної кількості учнів. Відкриття таких шкіл, а також самостійних класів у них здійснюється за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які також для задоволення освітніх потреб населення можуть прийняти рішення про створення навчально-виховних об’єднань «школа-дитячий садок», школи та групи продовженого дня.

---