1. Періодизація укр. мови

Украї́нська мо́ва (вимовляється [ukrɑ'jınʲsʲkɑ 'mɔwɑ]) — мова, поширена у південно-східній Європі, належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Єдина державна мова в Україні, одна з трьох офіційних мов уПридністров'ї та одна з офіційних мов частини Сербії. Історично також була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

Українською мовою говорять в Україні, прикордонних територіях сусідніх країн, де здавна мешкають українці, а також у країнах, куди свого часу виїхало чимало українців (українська діаспора).

Українська мова виділилася з праслов'янської мови у VI — VII ст. Розмовна мова південних районів Русі X — XIII ст. є одним з етапів розвитку сучасної української мови.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції і ступенем підняття язика. Якщо при вимові звука язик посунений наперед і піднімається до переднього піднебіння, утворюються голосні переднього ряду ([і], [и], [е]). Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частині рота і піднімається до м'якого піднебіння, утворюються голосні заднього ряду ([а], [о], [у]).
Ступінь підняття залежить від того, якою мірою спинка язика піднімається до піднебіння. Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття ([і], [у]). Трохи нижче піднімається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и]. Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття: [е], [о]. Майже не піднімається язик при вимові голосного низького підняття [а]. Щодо участі губ голосні поділяються на неогублені, або нелабіалізовані, й огублені, або лабіалізовані.
Огубленими, або лабіалізованими, називаються голосні, при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед. Це голосні [о] та [у]. При вимові неогублених, або нелабіалізованих, губи нейтральні. При цьому утворюються всі інші голосні: [а], [е], [и], [і].

Підняття	Передній ряд	Середній ряд	Задній ряд
Високе	І		У
Високо-середнє	И
Середнє	Е		О
Низьке			А

3. Класифікація приголосних звуків

Приголосні звуки класифікують:

• за участю голосу й шуму

• за місцем творення, тобто за місцем дії активних і пасивних мовних органів, які беруть участь у вимовлянні звуків

• за способом творення, або як саме утворюється звук

• за акустичним вираженням

• за твердістю і м'якістю, що залежить від ступеня наближення середньої частини язика до твердого піднебіння

За участю голосу й шуму приголосні звуки поділяють на:

• Сонорні — (лат. sonorus — «звучний») — приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом

• Шумні — приголосні, що творяться за допомогою голосу й шуму. Залежно від наявності голосу, вони поділяються на:

  • дзвінкі — у цих звуках шум переважає над голосом

  • глухі — ці звуки складаються тільки з шуму

---

Сонорні	Дзвінкі	Глухі
[в], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [й]	[б], [д], [д'], [г], [з], [з'], [ж], [ґ], [дж], [дз], [дз']	[к], [п], [с], [с'], [т], [т'], [ф], [х], [ш], [ц], [ц'], [ч]

Дзвінкі	Глухі
[б]	[п]
[д], [д']	[т], [т']
[ж]	[ш]
[з], [з']	[с], [с']
[дж]	[ч]
[дз], [дз']	[ц], [ц']
[ґ]	[к]
[г]	[х]

За місцем творення приголосні поділяються на:

• губні (Мавпа Буф)

• язикові — приголосні, які в залежності від того, яка частина язика торкається до піднебіння, поділяються на:

  • передньоязикові

  • середньоязикові

  • задньоязикові

• глотковий (фарингальний) звук г.

---

Губні	Передньоязикові	Середньоязикові	Задньоязикові	Глотковий
[б], [п], [в], [м], [ф]	[д], [д'], [т], [т'], [з], [з'], [c], [c'], [ц], [ц'], [дз], [дз'], [ж], [ч], [ш], [дж], [л], [л'], [н], [н'], [р], [р']	[й]	[ґ], [к], [х]	[г]

За пасивним органом передньоязикові поділяються на:

• альвеолярні (піднебінно-зубні)

• зубні — решта передньоязикових приголосних

Піднебінні	Зубні
[ж], [ч], [ш], [дж], [р], [р']	[д], [д'], [т], [т'], [з], [з'], [с], [с'], [ц], [ц'], [дз], [дз'], [л], [л'], [н], [н']

За способом творення приголосні звуки поділяються на:

• зімкнені (проривні):

  • зімкнені чисті

    • ротові

    • носові

  • африкати

• щілинні

• дрижачі

Ротові	Носові	Африкати	Щілинні	Дрижачі
[б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [ґ], [к]	[м], [н'], [н]	[дж], [дз], [дз'], [ч], [ц], [ц']	[в], [ф], [з], [з'], [с], [с'], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [л']	[р], [р']

М'які приголосні: [д'], [т'], [н'], [дз'], [ц'], [з'], [с'], [й], [л'], [р']

Речення для запам'ятовування (усіх, крім [дз']та [р'] ): Де ти з'їси ці лини.

4. Чергування голосних

Чергування звуків — постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм. Наприклад: стіл — столи, нести — носити, плести — заплітати, могти —помагати.

В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне(фонетично не зумовлене).

1. Позиційне —це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити —ли [е] ла; ле [и] ла. Тут звукове чергування: и — и [е] — е [и].

2. Історичне — це чергування, успадковане із спільнослов'янської та давньоруської мов.

Інші виникли в період формування фонетичної системи Української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних:

а) чергування о — а: могти — помагати, горіти — згарище, схопити — хапати;

б) чергування е — і: плести — заплітати, летіти — літати, мести — замітати;

в) чергування о — е — и з нулем звука: беру — брати, день —дня, ставок — ставка, дзвінок — дзвінка;

г) чергування і — а: сідати — садити;

д) чергування и — і: бити — бій, бий — бійка;

е) чергування о, е — і: столи — стіл, семи — сім, печі — піч.

Примітка. У коренях дієслів звук о чергується із звуком е, якщо маємо наступний наголошений суфікс -а-; -я- {котити — катати, скочити — скакати). Але деякі слова цьому правилу не підлягають: вимовити — вимовляти, простити — прощати.

Чергування О – І, Е – І

1. У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах):

а) При словозміні: 1) водопій — водопою, дохід — доходу, кінь — коня, камінь — каменя, лід — льоду, мій — мого, сім — семи, устрій — устрою; ніч — ночі — ніччю, певність — певності — певністю, радість — радості — радістю; виселок — висілка, осінь — осені — осінню, у великому — у великім;

---

2) гір — гора, ніг — нога, осіб — особа, слів — слово, сіл — село;

3) батьків — батькового, батькова; братів — братового, братова; Василів — Василевого, Василева; ковалів — ковалевого, ковалева; Петрів — Петрового, Петрова; шевців — шевцевого, шевцева;

4) Канів — Канева, Київ — Києва, Фастів — Фастова, Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова;

5) вівса — овес, вівця — овець, вісь — осі;

6) бійся — боюся, стій — стояти;

7) вів, вівши — вела (вести); замів, замівши — замела (замести); міг, мігши — можу (могла, могти); ніс, нісши — несу (несла, нести); плів, плівши — плела(плести), а також ріс, рісши — росла, рости.

б) При словотворенні: будівник (пор. будова), вільний (пор. воля), кілля (пор.кола), підніжжя (пор. нога), подвір’я (пор. двора), робітник (пор. робота); зілля (пор.зелений), сільський (пор. село) та ін.

О, Е, що не переходять в І

2. О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках:

а) Коли ці звуки вставні або випадні: вікно — вікон, земля — земель, казка — казок, сотня — сотень; витер – витру, вітер — вітру, вогонь — вогню, день — дня, роздер — розідрати, смуток — смутку, сон — сну, травень — травня.

Примітка 1. В окремих словах при їх зміні о, е не випадають: лоб — лоба, мох — моху, рот — рота, лев — лева.

Примітка 2. За аналогією до форм книжок, казок маємо о між приголосними в родовому множини й від деяких іншомовних слів: арка — арок, марка — марок, папка — папок тощо, але:парт, форм, сакль та ін.

б) У групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: торг — торгу, хорт — хорта, смерть — смерті, вовк — вовка, шовк — шовку.

Виняток: погірдний (пор. погорда).

в) У групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, а також -еле-: город, мороз, подорож, порох, сторож; волос, солод; берег, перед, серед, через; зелень, пелех, шелест та ін.

Але: моріг, оборіг, поріг, сморід.

г) У родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: значень (значення), положень (положення), тверджень (твердження), творень (творення).

д) В абревіатурах і в похідних утвореннях: спецназ, торгпред та ін.

е) У словах іншомовного походження: агроном, інженер, студент, том та ін.

Примітка. За аналогією з тими словами української мови, де є чергування о, е з і, таке чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах іншомовного походження: Антін — Антона, ґніт — ґнота, колір — кольору, Прокіп — Прокопа; курінь — куреня, папір — паперу.

Відхилення в чергуванні О – І, Е – І

3. Є цілий ряд випадків, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах відступає від наведених правил:

a) І наявне у відкритому складі в словах з вирівняною за іншими відмінками чи формами основою:

1) у формах називного відмінка однини: гребінець (гребінця), дзвінок (дзвінка, дзвінку, дзвінком), камінець (камінця), кіготь (кігтя), кілок (кілка), кінець (кінця), ніготь (нігтя), олівець (олівця), ремінець (ремінця), рівень (рівня), стіжок (стіжка), стрілець (стрільця), торгівець (торгівця), фахівець (фахівця) та ін.;

---

2) у формах родового відмінка множини: вікон (вікно), вічок (вічко), гілок (гілка), зірок (зірка), кілець (кільце), ліжок (ліжко), ніжок (ніжка, ніжки), пліток (плітка);

3) у зменшених формах іменників за аналогією до таких форм, як кіл — кілка, міст — містка, гірка (де і в закритому складі): кілочок, місточок, ніженька, гіронька; але слівце — словечко.

б) У групах -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і:

1) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменниках на -к(а) зі значенням зменшеності: борода — борід — борідка, борона — борін — борінка, голова — голів — голівка (і головка — з іншим значенням), сторона — сторін — сторінка, череда— черід — черідка;

2) у родовому відмінку множини іменників здебільшого середнього роду й відповідних зменшених іменниках: болото — боліт — болітце, ворота — воріт — ворітця, долото — доліт — долітце, але: дерево — дерев — деревце, джерело— джерел — джерельце;

3) у деяких похідних іменниках середнього роду з подовженим приголосним:бездоріжжя, Запоріжжя, підборіддя, роздоріжжя (але: лівобережжя, узбережжя), а також без подовження: безголів’я, поголів’я, хоч безголосся, повноголосся.

в) І в закритому складі виступає у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі:волік, волікши (волокти), зберіг, зберігши (зберегти), стеріг, стерігши (стерегти), бо: волокла, зберегла, стерегла; волокло, зберегло, стерегло та ін. Але: боров, колов, молов, полов, поров, бо: борола, колола, молола, полола, поролата ін.

г) У віддієслівних іменниках середнього роду на -ння і звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу е: носіння, ходіння; враження, завершення, збільшення, значення, пояснення. Але: варення (і варіння, варення — процес),вчення. Так само -ення, а не -іння мають іменники, похідні від слів з основою на -ен: наймення.

д) О, е наявні в закритому складі:

1) у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: борець — борця (борцеві, борцем та ін.), виборець — виборця, ловець — ловця, творець — творця; моток — мотка, носок — носка, паросток — паростка; водень — водню, котел — котла, орел — орла;

2) у повноголосних формах -оро-, -оло- зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду: колод (колодка), долонь (долонька), сорок, огорож, морок, нагород (від них немає зменшених форм з і). Але: доріг, доріжка, корів, корівка, беріз, берізка (проте березка — виткий бур’ян);

3) у родовому відмінку множини ряду іменників переважно жіночого роду:будов, вод, істот, основ, підпор, проб, субот, тополь (тополька), шкод; лелек, меж, озер (озерце), потреб, але: осіб, підків;

---

Смотрите также файлы

• Плани семінарських робіт всес.істt.docx

• мовознавство 2.docx

• Визвольна боротьба Б.Хмельницького_культурно-національне піднесення Укр.docx

• Укр мова.docx

• SULM_Lektsiya_1.docx