ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 7162
Скачиваний: 3
2. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Стаття 188. Складні речі
1. Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за
призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
2. Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо
інше не встановлено договором.
Стаття 189. Продукція, плоди та доходи
1. Продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з
речі або приноситься річчю.
2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Стаття 190. Майно
1. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також
майнові права та обов'язки.
2. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
{Статтю 190 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3201-IV від 15.12.2005}
Стаття 191. Підприємство як єдиний майновий комплекс
1. Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення
підприємницької діяльності.
2. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна,
призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування,
інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або
інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного
майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють
державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
{Частину третю статті 191 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1878-VI від
4. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди
та інших правочинів.
Стаття 192. Гроші (грошові кошти)
1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на
всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку,
встановлених законом.
Стаття 193. Валютні цінності
1. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з
ними встановлюються законом.
Глава 14
ЦІННІ ПАПЕРИ
Стаття 194. Поняття цінного паперу
1. Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що
посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера
(особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає
виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний
папір та прав за цінним папером іншим особам.
{Частина перша статті 194 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3480-IV від
23.02.2006; в редакції Закону № 5178-VI від 06.07.2012}
{Частину другу статті 194 виключено на підставі Закону № 5178-VI від 06.07.2012}
Стаття 195. Групи та види цінних паперів
1. В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:
1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам
право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді
дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;
2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання
емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно
до зобов'язання;
{Пункт 2 частини першої статті 195 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3461-VI
3) похідні цінні папери, механізм розміщення та обігу яких пов'язаний з правом на
придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших
фінансових та (або) товарних ресурсів;
{Пункт 3 частини першої статті 195 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3480-IV
4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися
майном, вказаним у цих документах.
Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів.
2. Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.
{Частину третю статті 195 виключено на підставі Закону № 5178-VI від 06.07.2012}
Стаття 196. Вимоги до цінного паперу
1. Обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші
необхідні вимоги встановлюються законом.
2. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі,
встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.
Стаття 197. Права на цінний папір та права за цінним папером
1. До особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі
права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).
2. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред’явника, іменні або ордерні.
Права на цінний папір та права за цінним папером, що існують у документарній формі,
належать:
1) пред’явникові цінного папера (цінний папір на пред’явника);
2) особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір);
3) особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити
своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).
{Стаття 197 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3480-IV від 23.02.2006; в редакції
Закону № 5178-VI від 06.07.2012}
Стаття 198. Виконання за цінним папером
1. Особа, яка розмістила (видала) ордерний цінний папір, та індосанти за ним відповідають
перед його законним володільцем солідарно, якщо інше не встановлено законом. У разі
задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання
посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто
зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших
осіб, які зобов'язалися за цінним папером.
{Частина перша статті 198 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3480-IV від
23.02.2006, № 5042-VI від 04.07.2012}
2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на
відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.
Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право
пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання,
посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.
Глава 15
НЕМАТЕРІАЛЬНІ БЛАГА
Стаття 199. Результати інтелектуальної, творчої діяльності
1. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної
власності створюють цивільні права та обов'язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу
та інших законів.
Стаття 200. Інформація
1. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних
носіях або відображені в електронному вигляді.
{Частина перша статті 200 в редакції Закону № 2938-VI від 13.01.2011}
2. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та
відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
3. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Стаття 201. Особисті немайнові блага
1. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є:
здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода
літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються
цивільним законодавством.
2. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Розділ IV
ПРАВОЧИНИ. ПРЕДСТАВНИЦТВО
Глава 16
ПРАВОЧИНИ
§ 1. Загальні положення про правочини
Стаття 202. Поняття та види правочинів
1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав
та обов'язків.
2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або
кількома особами.
Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках,
встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
5. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні
положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного
законодавства або суті одностороннього правочину.
Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
{Частина перша статті 203 в редакції Закону № 2756-VI від 02.12.2010}
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що
обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та
інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Стаття 204. Презумпція правомірності правочину
1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо
він не визнаний судом недійсним.
Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення
1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають
право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
{Частина перша статті 205 із змінами, внесеними згідно із Законом № 675-VIII від
2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається
вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових
наслідків.
3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину
може виражатися її мовчанням.
Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно
1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх
вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або)
державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має
наслідком їх недійсність.
2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з
другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних
грошових коштів.
3. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за
домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину
1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст
зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах,
якими обмінялися сторони.
{Абзац перший частини першої статті 207 із змінами, внесеними згідно із Законом № 675-
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена
за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його
стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її
установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
{Абзац другий частини другої статті 207 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-
Обов’язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою
домовленістю сторін.
{Частину другу статті 207 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 1206-VII від