ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 26.11.2019

Просмотров: 11205

Скачиваний: 3

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
background image

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати

повернення  виконаного,  навіть  якщо  вона  у  момент  виконання  не  знала  про  сплив  позовної
давності.

2.  Заява  про  захист  цивільного  права  або  інтересу  має  бути  прийнята  судом  до  розгляду

незалежно від спливу позовної давності.

3.  Позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою  сторони  у  спорі,  зробленою  до

винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою

для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право

підлягає захисту.

Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1. Позовна давність не поширюється:

1)  на  вимогу,  що  випливає  із  порушення  особистих  немайнових  прав,  крім  випадків,

встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я

або  смертю,  крім  випадків  завдання  такої  шкоди  внаслідок  недоліків  товару,  що  є  рухомим
майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна,
включаючи електроенергію;

{Пункт 3 частини першої статті 268 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3390-VI

від 19.05.2011}

{Пункт  4  частини  першої  статті  268  виключено  на  підставі  Закону  №   4176-VI  від

20.12.2011}

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової

виплати (страхового відшкодування);

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері

державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону
України "Про державний матеріальний резерв".

{Частину  першу  статті  268  доповнено  пунктом  6  згідно  із  Законом  №   1713-IV  від

12.05.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012}

2.  Законом  можуть  бути  встановлені  також  інші  вимоги,  на  які  не  поширюється  позовна

давність.

КНИГА ДРУГА 

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Глава 20 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА


background image

ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 269. Поняття особистого немайнового права

1.  Особисті  немайнові  права  належать  кожній  фізичній  особі  від  народження  або  за

законом.

2. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

3.  Особисті  немайнові  права  тісно  пов'язані  з  фізичною  особою.  Фізична  особа  не  може

відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Стаття 270. Види особистих немайнових прав

1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону

здоров'я,  право  на  безпечне  для  життя  і  здоров'я  довкілля,  право  на  свободу  та  особисту
недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до
гідності  та  честі,  право  на  таємницю  листування,  телефонних  розмов,  телеграфної  та  іншої
кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та
на  свободу  пересування,  право  на  свободу  літературної,  художньої,  наукової  і  технічної
творчості.

2.  Цим  Кодексом  та  іншим  законом  можуть  бути  передбачені  й  інші  особисті  немайнові

права фізичної особи.

3.  Перелік  особистих  немайнових  прав,  які  встановлені  Конституцією  України,  цим

Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Стаття 271. Зміст особистого немайнового права

1.  Зміст  особистого  немайнового  права  становить  можливість  фізичної  особи  вільно,  на

власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Стаття 272. Здійснення особистих немайнових прав

1.  Фізична  особа  здійснює  особисті  немайнові  права  самостійно.  В  інтересах  малолітніх,

неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть
самостійно  здійснювати  свої  особисті  немайнові  права,  їхні  права  здійснюють  батьки
(усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

2. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних

дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.

Стаття 273. Забезпечення здійснення особистих немайнових прав

1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого

самоврядування  у  межах  своїх  повноважень  забезпечують  здійснення  фізичною  особою
особистих немайнових прав.

2.  Юридичні  особи,  їх  працівники,  окремі  фізичні  особи,  професійні  обов'язки  яких

стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими
ці права можуть бути порушені.

3. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Стаття 274. Обмеження особистих немайнових прав


background image

1.  Обмеження  особистих  немайнових  прав  фізичної  особи,  встановлених  Конституцією

України, можливе лише у випадках, передбачених нею.

2. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим Кодексом та

іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними.

Стаття 275. Захист особистого немайнового права

1.  Фізична  особа  має  право  на  захист  свого  особистого  немайнового  права  від

протиправних  посягань  інших  осіб.  Захист  особистого  немайнового  права  здійснюється
способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

2.  Захист  особистого  немайнового  права  може  здійснюватися  також  іншим  способом

відповідно  до  змісту  цього  права,  способу  його  порушення  та  наслідків,  що  їх  спричинило  це
порушення.

Стаття 276. Поновлення порушеного особистого немайнового права

1.  Орган  державної  влади,  орган  влади  Автономної  Республіки  Крим,  орган  місцевого

самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких
порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його
негайного поновлення.

2.  Якщо  дії,  необхідні  для  негайного  поновлення  порушеного  особистого  немайнового

права  фізичної  особи,  не  вчиняються,  суд  може  постановити  рішення  щодо  поновлення
порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Стаття 277. Спростування недостовірної інформації

1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та

(або)  членів  її  сім'ї  недостовірної  інформації,  має  право  на  відповідь,  а  також  на  спростування
цієї інформації.

2. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка

померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

{Частину третю статті 277 виключено на підставі Закону № 1170-VII від 27.03.2014}

4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем  інформації,  яку  подає  посадова  чи  службова  особа  при  виконанні  своїх

посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо  особа,  яка  поширила  недостовірну  інформацію,  невідома,  фізична  особа,  право  якої

порушено,  може  звернутися  до  суду  із  заявою  про  встановлення  факту  недостовірності  цієї
інформації та її спростування.

{Абзац третій частини четвертої статті 277 із змінами, внесеними згідно із Законом №

3261-IV від 22.12.2005}

5. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична

особа, цей документ має бути відкликаний.

6. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах

масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у
тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку


background image

з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі
масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування  недостовірної  інформації  здійснюється  незалежно  від  вини  особи,  яка  її

поширила.

7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була

поширена.

Стаття 278. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права

1.  Якщо  особисте  немайнове  право  фізичної  особи  порушене  у  газеті,  книзі,  кінофільмі,

теле-,  радіопередачі  тощо,  які  готуються  до  випуску  у  світ,  суд  може  заборонити
розповсюдження відповідної інформації.

2.  Якщо  особисте  немайнове  право  фізичної  особи  порушене  в  номері  (випуску)  газети,

книзі,  кінофільмі,  теле-,  радіопередачі  тощо,  які  випущені  у  світ,  суд  може  заборонити
(припинити)  їх  розповсюдження  до  усунення  цього  порушення,  а  якщо  усунення  порушення
неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

{Стаття 278 в редакції Закону № 3261-IV від 22.12.2005}

Стаття  279.  Правові  наслідки  невиконання  рішення  суду  про  захист  особистого

немайнового права

1.  Якщо  особа,  яку  суд  зобов'язав  вчинити  відповідні  дії  для  усунення  порушення

особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, на неї може бути
накладено штраф відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.

Стаття  280.  Право  фізичної  особи,  особисте  немайнове  право  якої  порушено,  на

відшкодування шкоди

1.  Якщо  фізичній  особі  внаслідок  порушення  її  особистого  немайнового  права  завдано

майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Глава 21 

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ

ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 281. Право на життя

1. Фізична особа має невід'ємне право на життя.

2. Фізична особа не може бути позбавлена життя.

Фізична особа має право захищати своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я іншої

фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом.

3. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної

фізичної особи за її вільною згодою.

Клінічні випробування лікарських засобів проводяться відповідно до закону.

{Частину третю статті 281 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 3323-VI від

12.05.2011}


background image

4. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя.

5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи.

Стерилізація  недієздатної  фізичної  особи  за  наявності  медичних  показань  може  бути

проведена лише за згодою її опікуна, з додержанням вимог, встановлених законом.

6.  Штучне  переривання  вагітності,  якщо  вона  не  перевищує  дванадцяти  тижнів,  може

здійснюватися за бажанням жінки.

У  випадках,  встановлених  законодавством,  штучне  переривання  вагітності  може  бути

проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти двох тижнів.

Перелік  обставин,  що  дозволяють  переривання  вагітності  після  дванадцяти  тижнів

вагітності, встановлюється законодавством.

7.  Повнолітні  жінка  або  чоловік  мають  право  за  медичними  показаннями  на  проведення

щодо  них  лікувальних  програм  допоміжних  репродуктивних  технологій  згідно  з  порядком  та
умовами, встановленими законодавством.

{Стаття 281 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2135-IV від 02.11.2004}

Стаття 282. Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю

1.  Фізична  особа  має  право  вимагати  усунення  небезпеки,  створеної  внаслідок

підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю.

Стаття 283. Право на охорону здоров'я

1. Фізична особа має право на охорону її здоров'я.

2. Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій,

передбаченою Конституцією України та законом.

Стаття 284. Право на медичну допомогу

1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної

допомоги,  має  право  на  вибір  лікаря  та  вибір  методів  лікування  відповідно  до  його
рекомендацій.

3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться

за її згодою.

4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати

ними, має право відмовитися від лікування.

5. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична

допомога  надається  без  згоди  фізичної  особи  або  її  батьків  (усиновлювачів),  опікуна,
піклувальника.

6. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.

Стаття 285. Право на інформацію про стан свого здоров'я

1.  Повнолітня  фізична  особа  має  право  на  достовірну  і  повну  інформацію  про  стан  свого

здоров'я,  у  тому  числі  на  ознайомлення  з  відповідними  медичними  документами,  що
стосуються її здоров'я.