ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 11198
Скачиваний: 3
2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не
набуває права власності на нього.
3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду
визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй
відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під
уже збудоване нерухоме майно.
4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності
на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його
земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка
здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право
власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших
осіб.
6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на
будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем)
земельної ділянки, на якій воно розміщене.
7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або
порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом
відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити
рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну
перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює)
будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає
знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила
(здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням
земельної ділянки до попереднього стану.
Стаття 377. Право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий
будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній
1. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного),
будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на
якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для
попереднього землевласника (землекористувача).
2. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з
переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами
договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних
будинків).
{Стаття 377 в редакції Закону № 1702-VI від 05.11.2009}
Стаття 378. Припинення права власності на земельну ділянку
1. Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у
випадках, встановлених законом.
Глава 28
ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО
Стаття 379. Поняття житла
1. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення,
призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
{Стаття 379 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1673-VII від 02.09.2014}
Стаття 380. Житловий будинок як об'єкт права власності
1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог,
встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у
ній проживання.
Стаття 381. Садиба як об'єкт права власності
1. Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком,
господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними
насадженнями.
2. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше
не встановлено договором або законом.
Стаття 382. Квартира як об'єкт права власності
1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для
постійного у ньому проживання.
2. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є
співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного
будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування
(у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку,
механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке
обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди,
які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та
розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій
розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної
реєстрації таких прав.
{Частина друга статті 382 в редакції Закону № 417-VIII від 14.05.2015}
Стаття 383. Права власника житлового будинку, квартири
1. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для
власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати
його для промислового виробництва.
2. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій
йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень
прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не
порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
{Частина друга статті 383 із змінами, внесеними згідно із Законом № 417-VIII від
Стаття 384. Права житлово-будівельного (житлового) кооперативу та їх членів на
квартиру в будинку кооперативу
1. Будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом,
є його власністю.
2. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і
користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку
кооперативу, якщо він не викупив її.
3. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її
власником.
Стаття 385. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку
1. Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках)
для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та
нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна
багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об’єднання співвласників
багатоквартирного будинку (будинків).
Таке об’єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та
статуту.
{Стаття 385 в редакції Закону № 417-VIII від 14.05.2015}
Глава 29
ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Стаття 386. Засади захисту права власності
1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності
іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть
порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому
порушенню.
3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та
моральної шкоди.
Стаття 387. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння
1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної
правової підстави заволоділа ним.
Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача
1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його
відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право
витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої
волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане
у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати,
власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Стаття 389. Витребування грошей та цінних паперів
1. Гроші, а також цінні папери на пред'явника, що існують у документарній формі, не
можуть бути витребувані від добросовісного набувача.
{Стаття 389 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012}
Стаття 390. Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння
1. Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона
володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які
вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
2. Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів
від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про
незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за
позовом власника про витребування майна.
3. Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від
власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених
ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
4. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення
майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо
поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має
право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Стаття 391. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння
1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права
користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 392. Визнання права власності
1. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це
право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який
засвідчує його право власності.
Стаття 393. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності
1. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за
позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
2. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом
державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого
самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання
цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на
відшкодування майнової та моральної шкоди.
Стаття 394. Відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового
будинку, інших будівель у зв'язку із зниженням їх цінності
1. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на
компенсацію у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до
зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних
властивостей землі.
Розділ II
РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО
Глава 30
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ
МАЙНО
Стаття 395. Види речових прав на чуже майно
1. Речовими правами на чуже майно є:
1) право володіння;
2) право користування (сервітут);
3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
2. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Стаття 396. Захист речових прав на чуже майно
1. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому
числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Глава 31
ПРАВО ВОЛОДІННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ
Стаття 397. Суб'єкти права володіння чужим майном
1. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
2. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.
3. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону
або не встановлено рішенням суду.
Стаття 398. Виникнення права володіння
1. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було
передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Стаття 399. Припинення права володіння
1. Право володіння припиняється у разі:
1) відмови володільця від володіння майном;
2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
3) знищення майна.