ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 7160
Скачиваний: 3
Стаття 1075. Розірвання договору банківського рахунка
1. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
2. Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:
1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від
мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума
не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;
2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено
договором;
3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та
протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню
тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
{Частину другу статті 1075 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 1702-VII від
4) в інших випадках, встановлених договором або законом.
3. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою
перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
4. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у
разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку
грошових коштів на цьому рахунку.
Стаття 1076. Банківська таємниця
1. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про
клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім
представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і
службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку,
встановлених законом про банки і банківську діяльність.
2. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має
право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
Глава 73
ФАКТОРИНГ
Стаття 1077. Поняття договору факторингу
1. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна
сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої
сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або
зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
{Абзац перший частини першої статті 1077 із змінами, внесеними згідно із Законом №
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою
забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
2. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові
послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Стаття 1078. Предмет договору факторингу
1. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за
якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня
вимога).
2. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до
боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно
вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не
вимагається.
Стаття 1079. Сторони у договорі факторингу
1. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
2. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом
підприємницької діяльності.
3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має
право здійснювати факторингові операції.
{Частина третя статті 1079 в редакції Закону № 2510-VI від 09.09.2010}
Стаття 1080. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги
1. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та
боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у
зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права
грошової вимоги.
Стаття 1081. Відповідальність клієнта перед фактором
1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається,
якщо інше не встановлено договором факторингу.
2. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити
право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини,
внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
3. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової
вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не
встановлено договором факторингу.
Стаття 1082. Виконання боржником грошової вимоги факторові
1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта
або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в
цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий
фактор, якому має бути здійснений платіж.
2. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того,
що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає
цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку
перед ним.
3. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє
боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Стаття 1083. Наступне відступлення права грошової вимоги
1. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається,
якщо інше не встановлено договором факторингу.
2. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової
вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
Стаття 1084. Права фактора
1. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється
шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які
він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо
одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
2. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення
виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і
передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права
грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта
перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити
факторові залишок боргу.
Стаття 1085. Зустрічні вимоги боржника
1. Якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право
пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які
виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права
грошової вимоги факторові.
2. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним
умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Стаття 1086. Захист прав боржника
1. У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником,
боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за
відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо
від клієнта.
2. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові
за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо
фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з
відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про
порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права
грошової вимоги.
Глава 74
РОЗРАХУНКИ
§ 1. Загальні положення про розрахунки
Стаття 1087. Форми розрахунків
1. Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької
діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою
розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.
2. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб,
пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі.
Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено
законом.
3. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для
фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком
України.
{Статтю 1087 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2258-VI від 18.05.2010;
в редакції Закону № 5284-VI від 18.09.2012}
Стаття 1088. Види безготівкових розрахунків
1. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням
платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші
розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.
2. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій
розсуд.
3. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки),
в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом
безготівкових розрахунків.
4. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та
банківськими правилами.
§ 2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
Стаття 1089. Загальні положення про розрахунки із застосуванням платіжних доручень
1. За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок
грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму
на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк,
встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений
договором або звичаями ділового обороту.
2. Положення цього параграфа застосовуються також до відносин, пов'язаних із
перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо
інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.
Стаття 1090. Умови виконання банком платіжного доручення
1. Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з
ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.
2. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не
встановлено законом або банківськими правилами.
3. Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума
платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не
встановлено договором між платником і банком.
Стаття 1091. Виконання платіжного доручення
1. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну
грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному
дорученні.
2. Банк має право залучити інший банк (виконуючий банк) для виконання переказу
грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні клієнта.
3. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного
доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання банком
платіжного доручення встановлюються законом, банківськими правилами або договором між
банком і платником.
Стаття 1092. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання платіжного
доручення
1. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе
відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
2. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з
порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути
покладена судом на цей банк.
3. Якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий
переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та
закону.
§ 3. Розрахунки за акредитивом
Стаття 1093. Акредитив
1. У разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) -
заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести
платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку
здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи -
бенефіціара.
2. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти
платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку.
У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при
тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.
Стаття 1094. Відкличний акредитив
1. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-
який час без попереднього повідомлення одержувача грошових коштів. Відкликання акредитива
не створює зобов'язань банку-емітента перед одержувачем грошових коштів.