ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 415
Скачиваний: 1
незалежно від кількості працівників. Колективний договір набирає чинності з дня його підписання
представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому [7]. Цей метод податкового планування
забезпечує можливість оптимізувати оподаткування на підприємстві, особливо в частині
адміністрування податку з доходів фізичних осіб та обґрунтувати свої дії щодо включення до
складу валових витрат низки витрат підприємства, пов’язаних з організацією трудової діяльності.
Оскільки кожне підприємство пов’язане із трудовою діяльністю, а колективний договір може
укладатись на будь-якому підприємстві, то з цього випливає, що колективний договір є
універсальним методом податкового планування.__
Висновок
Аналізуючи зміст податків, потрібно враховувати, що вони не є єдиним джерелом доходів бюджету й становлять собою тільки один із видів позаекономічного державного примусу. Крім власне податків, яким належить провідна роль у формуванні бюджету, існують й інші види вилучень до бюджетів: ліцензійні та реєстраційні збори, збори з населення. Крім того, підприємства й громадяни роблять обов'язкові відрахування до позабюджетних фондів, платять різні тарифи та інші обов'язкові платежі. Різноманіття форм вилучень обумовлює потребу визначити, що ж із них є безпосередньо податком, а що — неподатковими платежами. Мабуть, усю систему платежів, що входять до податкової системи, можна розділити на податки й платежі податкового характеру. Якщо до першої групи належать саме податки (на прибуток, на землю тощо), то друга група складається зі зборів і відповідних податкових платежів (мито, державне мито тощо).
Р озмежування податків, зборів, платежів є не виключно теоретичною проблемою, а й значною мірою проблемою практики. По-перше, коли йдеться про податки, то це, насамперед, безумовні та нецільові платежі, й після їхнього надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та це й не потрібно. В ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів і мають чітке цільове призначення. Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (навіть може йтися про самостійний склад правопорушення).
По-друге, податки здебільшого надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (в тому числі й позабюджетні) фонди. Тому, якщо потрібно закріпити виключно стабільні надходження до бюджетів нецільового характеру, — це безсумнівно податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв'язок між податковими надходженнями й джерелами, з яких їх спрямовують, — це збори.
І, по-третє, якщо встановлення, зміна й скасування податків і всіх елементів правового механізму податків є виключно компетенцією органів державної влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Підбиваючи підсумки, наголосимо, що
податкове планування є єдино можливим і абсолютно легальним шляхом оптимізації податкових
платежів. Ефективність системи податкового планування більшою мірою залежатиме від методів,
які використовуються в процесі оптимізації оподаткування. Адже без наявності принципових
положень, методів розробки та застосування податкове планування не зможе реалізувати свого
призначення, а виступатиме лише в ролі інструмента мінімізації податкових платежів у
короткотривалому періоді — без планування діяльності компанії в перспективі. Податкове
планування оперує спеціальними методами, які доцільно використовувати залежно від конкретних
обставин та поставлених цілей. На думку автора, для досягнення конкурентної переваги
підприємствам необхідно застосовувати не окремі методи податкового планування, а гармонійне їх
поєднання, що дасть змогу максимально повно використати усі законні способи оптимізації
оподаткування. До того ж варто зауважити, що використання таких методів, як метод зміни виду
діяльності, метод заміни податкового суб’єкта та метод зміни податкової юрисдикції
найдоцільнішими є на етапі створення підприємства, оскільки тягнуть за собою великі затрати з їх
реалізації у разі їх застосування вже на діючому підприємстві. Проте, якщо податкове
навантаження підприємства становить 40–70 %, то очевидно, що керівництву варто розглядати і ці
методи податкового планування для досягнення оптимального рівня сплати податкових платежів.__
Список використаної літератури
Гальчинський А. Теорія грошей: Навч посібник. – К.: Основи, 1998.
Халфина Р. О. Право как средство соціального управления. – М.: Наука, 1998.
Основи налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М., 1995.
Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 15.
Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. — М.: БЕК, 1996. - С. 232; Финансовое право: Учебник / Под ред. О. Н. Горбуновой. - М.: Юристь, 1996. - С. 185.
Офіційний вісник України. – 1998
Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. Финансовое право: Учеб. Пособие – Харьков: Легас, 2003.
Основы налогового права Под ред С. Г. Пепеляева. – М., 1995.
Козырин А. Н. Налоговое право зарубежных стран: воросы теории и практики. – М., 1993.
1 Див.: Основи налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М., 1995. - С. 81.
2 Див.: Основи налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М., 1995. - С. 22.
3 Див.: Финансовое право: Учебник / Под ред. О. Н. Горбуновой. — М.: Юрисгь, 1996. - С. 181-182.
4 Див.: Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. — М: БЕК, 1996. - С. 230.
5 Див.: Основы налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М., 1995. - С. 27-30.
6 Див.: Основьі налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М., 1995. - С. 34-35.
7 Див.: Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. — М.: БЕК, 1996. - С. 232; Финансовое право: Учебник / Под ред. О. Н. Горбуновой. - М.: Юристь, 1996. - С. 185.
8 Див.: Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. — М.: БЕК, 1996. - С. 231.
9 Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 21. — Ст. 156.
10 Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 10. - Ст. 82.
11 Зібрання постанов Уряду України. — 1993. — № 1—2. — Ст. 27.
12 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 188.
13 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 10. — Ст. 297.
14 Урядовий кур'єр. - 1995. - № 145-176. - С. 5.
15 Відомості Верховної Ради України. - 1997. — № 27. — Ст. 181.
16 Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 37. — Ст. 308.
17 Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 45. — Ст. 238; Офіційний вісник України. - 1999. - № 18. - Ст. 807; № 19. -Ст. 838; № 43. - Ст. 1602.
18 Бизнес. - 1994. - № 10. - С. 38.
19 Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 15. — Ст. 117.
20
21 Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 19. — Ст. 208.
22 Офіційний вісник України. — 1999. — № 26. — Ст. 1230.
23 Див.: Козирин А. Н. Налоговое право зарубежньїх стран: вопросьі теории и практики. — М., 1993. — С. 48.
24 Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13. — Ст. 113.
25 Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 5. — Ст. 118.