Файл: МОДУЛЬ 1 лекція 1.doc

Скачать файл
Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 27.11.2019

Просмотров: 393

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

МОДУЛЬ 1


Тема 1. Історія розвитку лижного спорту. Лижний спорт в системі фізичного виховання.

План

1. Виникнення лиж та їх застосування.

2. Види лижного спорту та їх характеристика.

3. Розвиток лижного спорту на Україні. Участь українських спортсменів на міжнародних змаганнях.

4. Місце і значення лижного спорту в системі фізичного виховання.

5. Оздоровче, освітнє і виховне значення лижного спорту.

6. Зміст лижної підготовки в школі.


Література

  1. Аграновский М.А. Лыжный спорт.- М., ФиС, 1980.

  2. Бутин И.М., Воробьев В.А. Лыжный спорт.-М.,ФиС.,1974.

  3. Бутин И.М. Лыжный спорт.-М.,ФиС.,1983.

  4. Власенко С.О. Лижний спорт з методикою викладання, (навч.метод.посібник), Чернігів, ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка, 2002.

  5. Евстратов В.Д. Лыжный спорт.-М., ФиС, 1989.

  6. Евстратов В.Д. Коньковый ход? Не только... М., ФиС, 1988.

  7. Манжосов В.М. Тренировка лыжников-гонщиков.-М.,ФиС, 1986.

  8. Матвеев Э.М. Лыжный спорт.-М., ФиС, 1975.

  9. Пеньковець В.І. Організаційні, теоретичні та методичні відомості з лижних гонок і біатлону. Навчально-методичний посібник. Чернігівський державний педуніверситет імені Т.Г. Шевченка, 2003.

  10. Фомин С.К. Специальные упражнения лыжника.-К., „Здоров'я”,1988.

11.Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 1-11 класи "Основи здоров'я і фізична культура". Науково-методичний журнал - Фізичне виховання в школі.


.

ВИНИКНЕННЯ ЛИЖ І ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ

Загальна історія лижного спорту умовно поділяється па древній період (до нашої ери поява і початкове використання лиж), до спор­тивний період (перша середині XIX ст. використання лиж в трудовій і воєнній діяльності), спортивний період (з середини XIX ст. — станов­лення і розвиток лижного спорту) Ці періоди тісно пов'язані між собою і в історичному плані витікають один із другого.

Поява лиж була зумовлена потребою людини добувати їжу зимою. Є кілька версій винаходу людиною лиж. Але ці дві версії найбільш достовірні. Древня людина, полюючи по глибокому снігу, наступивши на гілку, кору, щіпку почула полегшення в пересування. Це дало по­штовх мисливцю прикріплювати ці предмети до ніг. Древня людина, рятуючи ступні від холоду, окутувала їх шкірою вбитого звіра, що збільшувало силу опори і зменшувало провалення в сніг. Перші лижі пули ступаючи. Нижня частина лижі в процесі пересування відшліфову-валась і на спусках проковзувала, що дало поштовх до створення ковз­них лиж.

Подальше удосконалення лиж розвивалось по трьом напрямкам: в зоні густого лісу, де сніг рихлий, розвивались і удосконалювались сту­паючи лижі; в зоні рідкого лісу, де сніг середньої щільності, розвивались і удосконалювались короткі і широкі ковзні лижі; в зоні рідкого лісу і безлісся, де міцний наст отримали розвиток більш вузькі і довгі ковзні лижі.

Територія на якій з'явились перші лижі, точно не встановлена. Найбільш поширені такі версії: лижі в перше з'явились у людей, які проживали на території центрального Сибіру (в районі Байкалу і Північ­ного Алтаю), і з великими переселеннями народів розповсюджувались на схід в сторону Аляски, Японії і на північний захід і захід в сторону Скандинавського півострова і центральної Європи; лижі з'явились всюди, де жила людина в умовах сніжної зими, і їх поява немає нічого спільного з великими переселеннями народів. Друга версія найбільш правдива.

Ступаючи лижі (снігоступи) були відомі приблизно 3-4 тис. років тому. Це відомо з описів грецьких історіографів Ксенофонта і Страбона. ( гупаючи лижі складаються з дерев'яного ободу овальної форми шири­ною 20 - 25 см і довжиною 40 - 50см переплетеного в середині ремі­нцями чи мотузками, або підклеєні з низу шкірою лося, нерпи, оленя. Найбільш досконала "ступаюча" лижа мала ракетоподібну форму, довжина її 100см, а ширина біля 30см.

Археологічні розкопки на території древнього Новгороду свідчать про подальшу еволюцію лиж. Так знайдена лижа, вік якої відносять до першої половини XIII ст. по своїм конструктивним якостям являється родоначальником сучасних мисливських і побутових лиж: довжина її 1,92м, ширина в середньому 8см. На місці кріплення лижі до ноги мало місце стовщення до 3см — ваговий майданчик, де знаходився овальний отвір для просування ременя. Передній кінець лижі був загострений, піднесений і загнутий. Лижник мав довгу палицю до 3м, якою відштов­хувався з правого або лівого боку. Потім була одна лижа довга — ковз­на, а друга коротка — відштовхуюча. Лижник весь час як на «самокаті» підштовхувався однією лижею і однією довгою палицею. З часом лижі стали однакової довжини і з'явилися дві лижні палиці якими лижник почергово відштовхувався, як при ходьбі.

В дореволюційний період лижний інвентар в основному привозили із Фінляндії і Швеції. Це були гоночні лижі типу «Ідем», «Хаановесі» — вузькі порівняно легкі 3-3,5м довжиною. Ремінцеві кріплення знаходи­лись по середині лижі. На ноги надівались, м'які черевики з загнутими носками. Вони прикріплювались до ноги широкою міцною стрічкою шириною 5 - 6см. Вузькі брюки, светр, шапочка - такий був верхній одяг лижника.

Тільки після Жовтневої революції стало можливим виготовляти свій лижний інвентар, що дало змогу поліпшити секційну форму роботи і масовий розвиток лижного спорту. Згодом на лижах з'являються раптові кріплення, що дало змогу краще пересуватися на лижах, лижні палиці стали лег­шими, кільце поменшало, надійнішим став ремінець ручної петлі. Від­даючи належне таланту і самовідданості видатних лижників, як і майс­терності їх тренерів, неможна не відзначити, що високому нинішньому рівню результатів у лижних гонках сприяло докорінне удосконалення лижного інвентарю і обладнання. Лижна технологія інтенсивно розвива­лася протягом усього XX ст., однак по справжньому видатні перетво­рення відбулися в його останній чверті. У 70-х роках дерев'яні лижі були рішуче витіснені легкими, міцними, ненамокаючими, еластичними пластиковими. В цей же час вперше був застосований механічний спосіб підготовки лижних трас, а в середині 80-х років був узаконений най­більш швидкісний ковзановий хід. Крім того почали використовувати дуже зручні лижні палиці, які сприяли сильнішому відштовхуванню. Лижники почали виступати виключно в обтічних комбінезонах, а техно­логія змащення для лиж досягла рівня мало не окремої науки.

Так лижна фабрика в м. Мукачеві запустила лінію по виготовлен­ню таких лиж на Україні, але вони по якості ковзання, по надійності від поломок значно поступались лижам закордонного виробництва. Зараз на Україні, згідно держзамовлення, не випускають ні лижних кріплень, ні лижних палиць, ні лижних черевиків, а тільки лижі «Тиса» і ті дуже низької якості, які не користуються попитом у національних спортсме­нів. Всі спортсмени-лижники, досягши першого спортивного розряду, для участі в змаганнях різною рангу, використовують нижнє споря­дження закордонного виробництва, яке дає можливість значно поліпши­ти свій результат в лижній гонці.


КОРОТКИЙ ОГЛЯД РОЗВИТКУ ЛИЖНОГО СПОРТУ В РОСІЇ З ПЕРІОДУ ЗАРОДЖЕННЯ ДО 1917 РОКУ

Вважають, що лижі винайшли або стародавні жителі Центрального Сибіру, а з великим переселенням народу вони поширилися по всій Півночі, або одночасно в усіх місцях, де сніжні зими. Якщо відносно способу і місця винаходу лиж існують різні версії, то час подій досить точно визначили археологи. На російській півночі і поблизу скандинав­ських фіордів вони не раз знаходили скам'янілі лижі, вік яких сягав 5 тис. років. У печерах заполярного острова Родей у Норвегії і поблизу Упсали (Швеція) були відкриті приблизно такого ж віку малюнки із зображенням лижників.

Однак лижі не довго залишалися виключно привілеєм жителів Пів­ночі. Описуючи свій похід у Малу Азію, старогрецький історик Ксенофонт (401 р. до нашої ери) повідомляв, що вірмени не лише самі корис­тувалися прив'язаними до ніг круглими дерев'яними дощечками, але радили взувати в спеціальні лижі коней, що загрузали в снігу.

На Русі лижі широко застосовувалися не лише в повсякденній діяльності людей, а й для розваг під час зимових свят. Тут уже можна було побачити прообраз лижних змагань — біг на лижах наввипередки і спускання з крутих схилів. У середині XVII ст. в суровому колимському краї проклав собі шлях на лижах мореплавець Семен Дежньов, і в цей час простував на них приамурськими нетрями не менш відомий землепроходець Ерофей Хабаров. Великий полководець Суворов поставив на лижі і гармати під час переходу через Альпи. Нижні загони відіграли свою роль при вигнанні наполеонівських пол­чищ.

Створення лижних клубів поклало початок регулярним міжнарод­ними лижним змаганням. У 1877 році в Норвегії було організовано перше лижне спортивне товариство. Цей досвід був перейнятий Фінлян­дією де був створений спортивний лижний клуб. Далі почали виникати клуби лижників у всіх великих державах Європи, Азії, Америки: в Уго­рщині у 1883 році, Австрії і Швейцарії у 1891 році, Німеччині і Італії у 1893 році, Швеції у 1895 році.

Перші лижні змагання в Росії, про які оповіщалось у пресі, були проведені у лютому 1894 року по сніговому покрову річки Неви біля Адміралтейської набережної. Дистанція була невеликою 1/4 версти що складає 267 метрів. Через місяць, у подібних змаганнях брали участь жінки.

У грудні 1895 року відбулося урочисте відкриття Московського клубу лижників, який організували 13 членів клубу велосипедистів і 17 любителів лижних прогулянок. У статуті клубу вказувалося, що його членами не можуть, бути «особи жіночої статі, вихованці навчальних закладів і професіональні лижники», якими вважалися "всі хто їздив на лижах публічно за гроші». Невдовзі ентузіа­сти подали своєму генерал-губернатору прохання «затвердити Статут товариства лижного спорту, передбачивши в ньому можливість допу­щення як гостей осіб жіночої статі і тих, хто досяг повноліття». Після залагодження бюрократичних формальностей товариство було узаконе­не.

26 січня 1896 року на Ходинському полі вперше відбулися офіційні змагання на звання «першого лижного бігуна столиці,» яке в гонці на З версти виборювали 6 учасників.

Згодом у 1897 році у Петербурзі був створений клуб лижників «Полярна зірка», а потім у Тулі, Рязані, Костромі, Смоленську, Харкові, Єкатеринбурзі.

Але для широких мас населення клуб був зачинений, бо потрібно було робити значні грошові внески.

Перший чемпіонат Росії відбувся у лютому 1910 року. В гонці на 30 верст брали участь 14 спортсменів, найсильнішим виявився Павло Бичков з результатом 2 год.26 хв.47 сек. Він успішно виступив і в кіль­кох наступних чемпіонатах. Разом з іншим сильним гонщиком того часу — Ігорем Немухіним він виступив на міжнародних змаганнях — Півні­чних іграх. Павло Бичков працював двірником у братів Скуйє, які узим­ку бігали на лижах, а влітку їздили на велосипедах. Бичков попросив панів брати його з собою у вихідні па лижні прогулянки і незабаром разом з демократичними господарями вступив до клубу лижників, а згодом став першим лижником країни. Однак високе звання двірник отримав не одразу. И тодішніх правилах змагань був пункт, згідно з яким особи, які займались фізичною працею, вважалися професіонала­ми, а отже, це могли змагатися з любителями. На щастя, після пого­дження, цим безглуздим пунктом знехтувати, і Павло Бичков був проголошений першим. У 1948 році Бичков був удостоєний звання «заслуже­ною майстра спорту СРСР».

У 1912 році гонщиками Сокольницького клубу був здійснений ли­жний перехід Москва — Петербург (680 км), учасники Гостев, Захаров, Мухін, Єлізаров подолали його за 12 діб. Вони його повторили у 1936 році в зворотному напрямку і подолали його за 8 діб, покращивши свій попередній результат на 4 доби.

До 1912 року на озброєнні російських лижників був лише один російський хід», а з 1913 року почали застосовувати у нас лижні ходи «фінський хід» з одночасним поштовхом рук, а також змащення лижними мазями.

В спортивних змаганнях брали участь в основному лижники із Центральної Росії. Так у спортивному сезоні 1910 — 1911 року кількість змагань становила — 17, кількість спортивних товариств — 9, кількість учасників — 109. У спортивному сезоні 1911 — 1912 року ці цифри відносно становили: 20 — 10 — 155, а вже у сезоні 1912 — 1913 року — 19-13-192.

З 1906 року в Росії почали розвиватися гірськолижні види спорту. Стрибки на лижах з трампліна потужністю 8 — 10 метрів. З 1909 по 1912 роки трампліни були побудовані в Царицині, Звенигороді (Москов­ська обл.) в Юках під Петербургом. Стрибки до 20 метрів — перемож­цем був Борис Смирнов.



РОЗВИТОК ЛИЖНОГО СПОРТУ 3 1917 РОКУ ДО ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ


Масовий розвиток лижного спорту в Росії почався тільки після Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Так з ініціативи В.І. Леніна 22.04.1918 року був створений Всео­буч, частиною якого було фізичне виховання, де особливе місце зайняла фізична підготовка, що дало початок масовому навчанню трудящих лижній справі.

У 1919 році В.І.Ленін приділив увагу на необхідність створення спеціальних частин Червоної Армії. Це питання було винесено на обговорення Ради Оборони і 2-го ЛИПНЯ 1919 року було прийнято постанов) «Про організацію лижних частин». Взимку 1919 року пішли на фронт громадянської війни 6 рот лижними і команди розвідників. У 1920 році— 12 рот лижників діяли на Карельському напрямку. Молоді лиж­ники — бійці Петроградської» військового округу брали участь в лікві­дації Кронштадтського контрреволюційного заколоту восени 1921 року. За бойові дії та героїзм всі бійці нагороджені орденами Красного Пра­пора. Лижний спорт став невід'ємною частиною підготовки червоноармійців.

У 1922 році вперше проводиться першість Червоної Армії. Брало участь 186 лижників з 7 округів. Па дистанції 30 км переможцем став В.Серебряков.

Перша першість СРСР з лижних гонок була проведена у 1924 році. Першим переможцем країни став Д.Васильєв, його результат на 30 км був 2 год. 19 хв. 18 сек. У жінок на дистанції 5 км переможницею стала А.Михайлова-Пенязева її час 25 хв. 59 сек.

1926 рік визначений тим, що до програми першості країни були включені стрибки з трампліна. Переможцем став ленінградець В.Воронов, його результат — 18,5 м. В гонці на 30 км переможцем став Д.Васильєв, у жінок Н.Герасимова-Дубініна.

Більш масовою була першість Червоної Армії. Вперше до програ­ми була включена «гонка патрулів» на 25 км.

У 1930-32 роки був створений комплекс ГПО до якого увійшла і лижна підготовка. Складання нормативів цього комплексу сприяло захопленню широких мас населення спортивною діяльністю.

У Харкові у 1927 році відбулась перша першість України з лижних гонок, а в 1934 році з стрибків з трампліна, лижному двоборству і сла­лому.

У 1936 році був створений Комітет и справах фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРCP, прийнято рішення про створення добровільних спортивних товариств, що дало повий поштовх подальшо­го розвитку лижного спорту.

Цього ж року, у м. Воронежі, вперше були проведені змагання се­ред колгоспних лижників.

Ці роки знаменні науково-дослідною роботою в галузі лижного порту. Виходить перший підручник з лижного спорту для інститутів фізичної культури.

Смотрите также файлы