ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 7318
Скачиваний: 5
205
спричинює
зовнішніх
ознак
отруєння
.
Кури
легко
переносять
дозу
900
мг
/
кг
.
Найбільш
чутливими
до
ратиндану
є
собаки
і
коти
.
При
виготовленні
принад
не
додається
соняшникова
олія
та
зелені
рос
-
лини
.
Як
антиотруйні
речовини
використовується
вітамін
К
і
пре
-
парати
на
його
основі
.
Технологія
приготування
отруєних
принад
і
їх
використання
.
Як
принади
використовують
залишки
хліба
,
висівки
,
борошно
і
різні
види
каш
з
додаванням
5 %
препарату
.
Принади
дозволено
викори
-
стовувати
у
сховищах
,
коморах
,
житлових
приміщеннях
,
тваринни
-
цьких
фермах
,
кормоцехах
,
закритому
ґрунті
,
господарських
будів
-
лях
.
Отруєні
принади
розміщують
у
місцях
найбільшої
активності
гризунів
,
з
мінімальною
відстанню
між
місцями
розкладання
при
-
над
2
м
,
а
порції
поповнюють
у
міру
їх
з
’
їдання
протягом
20 – 30
діб
.
Смертність
настає
після
систематичного
з
’
їдання
отруєних
принад
через
5 – 10
діб
.
Якщо
протягом
10
років
використовувалися
анти
-
коагулянтні
препарати
,
дозу
ратиндану
підвищують
до
8 %.
Препа
-
рат
токсичний
тільки
для
мишей
.
Отруєні
принади
доцільно
засто
-
совувати
з
листопада
до
квітня
,
коли
умови
існування
для
мишей
є
несприятливими
і
в
продуктах
живлення
мінімальний
вміст
вітамі
-
ну
К
.
У
літній
спекотний
період
ратиндан
можна
використовувати
для
виготовлення
водяних
принад
.
Для
цього
в
низькі
плоскі
посудини
наливають
води
(
не
вище
5
см
)
і
рівномірно
розсівають
препарат
по
поверхні
води
із
розрахунку
3
г
на
10
см
2
.
З
метою
збільшення
при
-
наджувальної
дії
до
води
додають
цукор
.
Діюча
речовина
—
дифенацин
.
Викорис
-
товують
принади
із
вмістом
діючої
речо
-
вини
2,5 %
до
маси
принаджувального
продукту
.
Механізм
пести
-
цидної
дії
препарату
і
технологія
приготування
принад
аналогічні
0,5 %
п
.
ратиндану
.
Принади
розкладаються
порціями
:
для
мишей
–
10 – 20
г
,
для
пацюків
— 80 – 100
г
.
Додаткові
порції
принади
дода
-
ються
протягом
20 – 30
діб
у
міру
їх
з
’
їдання
.
Зареєстрований
і
дозволений
для
використання
в
Україні
.
Діюча
речовина
—
флокумафен
.
Хімічна
назва
діючої
речовини
— 4-
гідрокси
-3-
[1,2,3,4-
тетрагідро
-3-[4-[4-(
трифлуорометил
)
фенілметокси
]
феніл
]-1-
нафталеніл
]-2
Н
-1-
бензопіран
-2-
он
.
Препарат
представлений
у
ви
-
гляді
готових
воскових
брикетів
0,005 %
в
.
б
.
Їх
дозволено
використо
-
вувати
у
складах
,
сховищах
,
погребах
,
кормоцехах
,
теплицях
,
оран
-
жереях
.
Препарат
знищує
пацюків
і
мишей
.
Проти
мишей
окремі
брикети
розкладають
на
відстані
близько
2
м
один
від
одного
в
міс
-
цях
активності
гризунів
,
щоб
забезпечити
недоступність
для
людей
і
свійських
тварин
.
Брикети
поповнюють
до
трьох
разів
протягом
20 –
Ратиндан
П
-
супер
Шторм
206
30
діб
.
Проти
пацюків
брикети
розкладають
по
одному
в
кожну
нору
та
по
два
–
три
брикети
на
відстані
5
м
один
від
одного
в
місцях
значного
заселення
.
Принади
поповнюють
у
міру
їх
з
’
їдання
три
–
чотири
рази
з
тижневим
інтервалом
.
У
польових
умовах
використовується
для
знищення
мишей
.
Бри
-
кети
розкладають
на
відстані
10 – 15
м
один
від
одного
та
по
одному
в
кожну
нору
.
Брикети
поповнюють
через
7 – 10
діб
до
досягнення
бажаного
ефекту
.
Гризуни
гинуть
через
3 – 10
діб
.
Зареєстрований
і
дозволений
для
використання
в
Україні
.
5.3.2.
Похідні
інших
хімічних
груп
Діюча
речовина
—
фосфід
цинку
.
Хімічна
формула
діючої
речовини
Zn
3
P
2
.
Виготов
-
ляється
у
формі
80 %
п
.
Фізико
-
хімічні
властивості
і
токсикологічно
-
гігієнічна
характе
-
ристика
.
Фосфід
цинку
—
порошок
сіро
-
чорного
кольору
з
характер
-
ним
запахом
часнику
.
Не
розчиняється
у
воді
,
органічних
розчин
-
никах
,
слабо
розчиняється
в
маслах
і
лужних
розчинах
.
У
кислому
середовищі
(
навіть
слабкому
)
розчиняється
з
виділенням
вибухоне
-
безпечного
фосфіду
гідрогену
(
водню
).
Під
впливом
вологи
,
соняч
-
ного
світла
фосфід
цинку
практично
не
руйнується
.
Для
теплокровних
тварин
—
сильнодіюча
речовина
(
СДР
),
яка
має
вибіркову
токсичність
(
ЛД
50
орально
для
мишей
— 50,
сірих
пацюків
— 15 – 30,
кролів
і
собак
— 20 – 25
мг
/
кг
).
Гарантований
строк
придатності
при
дотриманні
правил
зберігання
—
до
трьох
років
з
часу
виготовлення
.
Сам
фосфід
цинку
вогнебезпечний
.
Однак
фосфід
гідрогену
(
вод
-
ню
),
що
виділяється
при
його
розкладанні
,
в
суміші
з
повітрям
і
ко
-
нтакті
з
нагрітими
предметами
здатний
самозайматися
і
вибухати
.
Повільний
розпад
препарату
відбувається
під
впливом
вологи
та
вуглекислоти
повітря
,
а
також
при
змочуванні
його
водою
,
насиче
-
ною
вуглекислотою
.
Фосфід
гідрогену
—
газоподібна
речовина
,
яка
не
має
кольору
і
запаху
,
при
вдиханні
може
спричиняти
токсичні
явища
у
тварин
і
людей
.
Тривале
дихання
отруєним
повітрям
в
концентрації
10
мг
/
м
3
може
спричинити
швидку
загибель
,
а
в
кон
-
центрації
1500
мг
/
м
3
—
через
5 – 10
хв
.
Призначення
та
механізм
токсичної
дії
.
Фосфід
цинку
—
типо
-
вий
родентицид
.
На
гризунів
(
щурів
,
мишей
,
ховрахів
,
вовчків
)
діє
через
органи
травлення
як
типовий
шлунковий
пестицид
.
Механізм
дії
фосфіду
цинку
полягає
в
тому
,
що
,
потрапивши
з
принадою
до
шлунку
гризунів
,
він
розкладається
під
впливом
кислої
реакції
шлу
-
нкового
соку
з
виділенням
отруйного
фосфіду
гідрогену
.
Схематич
-
на
реакція
розкладання
фосфіду
цинку
має
вигляд
Фосфід
цинку
207
Zn
3
P
2
+ 6HCl
→
2PH
3
+ 3ZnCl
2
.
При
повному
розкладі
з
1
г
фосфіду
цинку
виділяється
близько
260
мг
фосфіду
гідрогену
.
Останній
порушує
в
організмі
обмін
речо
-
вин
,
токсично
впливає
на
нервову
систему
,
печінку
,
нирки
і
кров
тварин
.
Пацюки
,
що
мають
більш
кислий
шлунковий
сік
,
гинуть
значно
швидше
,
ніж
миші
,
кислотність
шлункового
соку
яких
ниж
-
ча
.
Смертельна
доза
його
для
сірого
пацюка
дорівнює
15 – 20
мг
на
1
кг
живої
ваги
або
ж
відповідно
2,5 – 3
мг
на
одну
тварину
.
Фосфід
цинку
не
має
неприємного
присмаку
.
Своїм
характерним
запахом
він
навіть
приваблює
гризунів
,
які
з
’
їдають
отруєні
принади
актив
-
ніше
,
ніж
неотруєні
.
Стійкість
гризунів
до
фосфіду
цинку
залежить
від
маси
,
фізіоло
-
гічного
стану
,
віку
і
видових
особливостей
.
Особини
з
високою
жит
-
тєдіяльністю
є
більш
стійкими
до
отруєння
.
Видова
стійкість
гризу
-
нів
здебільшого
пов
’
язана
з
особливостями
їх
живлення
.
Значна
стійкість
і
відповідно
невелика
біологічна
ефективність
фосфіду
цинку
проти
ховрахів
пояснюється
меншою
кислотністю
їх
шлунко
-
вого
соку
.
Кількість
виділення
у
шлунок
кислоти
залежить
від
складу
і
якості
корму
,
часу
його
надходження
у
шлунок
.
Встановле
-
но
,
що
чим
привабливіша
для
гризунів
принада
,
тим
вища
кислот
-
ність
у
шлунку
і
тим
швидше
відбувається
отруєння
.
Виготовлені
принади
не
повинні
мати
кислого
середовища
.
Фосфід
цинку
дозволено
використовувати
в
промислових
об
’
єк
-
тах
,
у
складських
приміщеннях
нехарчового
призначення
.
Норма
витрати
фосфіду
цинку
— 25
г
на
1
кг
кормової
суміші
—
принади
.
Для
пацюків
і
мишей
— 3 – 5 %,
а
ховрахів
— 15 %
маси
принаджу
-
вального
продукту
.
Препарат
можна
використовувати
і
у
вигляді
принад
для
обпилювання
поверхні
води
із
розрахунку
500
мг
на
100
см
2
.
Поновлення
отруєних
принад
на
основі
фосфіду
цинку
сприяє
формуванню
у
гризунів
захисних
реакцій
незалежно
від
заміни
принаджувального
продукту
.
Існує
пряма
залежність
між
триваліс
-
тю
строків
живлення
і
формуванням
захисних
реакцій
у
гризунів
до
препарату
.
В
окремих
інструкціях
рекомендується
поновлення
от
-
руєних
принад
на
основі
фосфіду
цинку
проводити
не
раніше
ніж
через
100
діб
.
Для
більш
тривалого
збереження
токсичної
дії
принади
виготов
-
ляють
на
жировій
основі
.
За
принаджувальний
продукт
використо
-
вують
зерно
чи
борошно
.
Враховуючи
високу
токсичність
фосфіду
цинку
для
ссавців
,
під
час
роботи
з
отруєними
принадами
необхідно
суворо
дотримуватися
всіх
вимог
,
передбачених
спеціальними
ін
-
струкціями
.
Під
час
роботи
з
фосфідом
цинку
не
можна
вживати
яйця
,
жири
,
молоко
.
При
отруєнні
препаратом
необхідно
пити
1%-
й
розчин
мід
-
208
ного
купоросу
(
по
чайній
ложці
через
кожні
5
хв
)
до
настання
блю
-
вання
.
Після
закінчення
блювання
слід
випити
сольовий
розчин
(
одна
столова
ложка
глауберової
солі
на
одну
склянку
води
).
Забо
-
ронені
олія
,
а
також
молоко
,
масло
та
інші
жири
,
які
тільки
погір
-
шують
стан
потерпілого
,
бо
прискорюють
всмоктування
препарату
в
організм
через
стінки
шлунка
.
При
отруєнні
вільним
фосфідом
гідрогену
корисне
вдихання
кис
-
ню
або
ж
,
принаймні
,
чистого
повітря
,
тепло
,
внутрішньовенне
вве
-
дення
10 – 20
см
3
40%-
го
розчину
глюкози
з
300
мг
аскорбінової
кислоти
.
5.3.3.
Санітарні
правила
та
вимоги
при
виготовленні
і
застосуванні
отруєних
принад
Готувати
і
застосовувати
отруєні
принади
дозволяється
тільки
спеціально
підготовленим
бригадам
за
приписами
та
Інструкцією
Міністерства
аграрної
політики
,
погодженими
з
Міністерством
охо
-
рони
здоров
’
я
України
.
Пестициди
,
які
використовують
в
отруєних
принадах
для
гризу
-
нів
,
високоотруйні
для
людини
і
тварин
і
робота
з
ними
потребує
суворого
дотримання
заходів
безпеки
і
норми
витрати
препарату
.
Отруєні
принади
готують
у
спеціально
виділеному
приміщенні
,
обладнаному
витяжною
шафою
,
із
цементною
або
вкритою
кераміч
-
ною
плиткою
підлогою
або
на
майданчиках
із
твердим
покриттям
на
відкритому
повітрі
.
Поблизу
майданчика
повинен
бути
навіс
або
намет
для
збері
-
гання
засобів
індивідуального
захисту
,
умивальник
і
шафа
для
ми
-
ла
і
рушників
.
Питну
воду
доставляють
у
спеціальному
бачку
з
кра
-
ном
і
кришкою
,
закритою
на
замок
.
Готування
принад
повинно
проводитися
в
спеціальних
змішува
-
чах
або
в
пристосуваннях
,
допустимих
для
виготовлення
на
місцях
.
Принади
зсипають
у
паперові
або
поліетиленові
мішки
з
напи
-
сом
.
При
приготуванні
і
після
закінчення
робіт
всі
особи
,
що
мали
кон
-
такт
з
пестицидами
або
отруєними
принадами
,
повинні
вимити
ру
-
ки
й
обличчя
з
милом
,
рот
прополоскати
чистою
водою
.
Отруєні
принади
розкидають
спеціальними
наземними
маши
-
нами
й
апаратурою
(
РПГ
-100,
СЕП
-100
та
ін
.).
Забороняється
засто
-
сування
фосфіду
цинку
авіаметодом
.
При
розкиданні
або
розкла
-
данні
принад
вручну
використовують
дозувальні
мірки
(
ложечки
,
кухлики
тощо
).
Невикористані
отруєні
принади
здають
під
розписку
в
основний
склад
пестицидів
на
зберігання
або
передають
іншому
господарству
,
що
проводить
боротьбу
з
гризунами
.
209
Категорично
забороняється
застосування
отруєних
принад
на
те
-
риторії
дитячих
закладів
.
5.4.
ІНШІ
ГРУПИ
ПЕСТИЦИДІВ
ЗА
ПРИЗНАЧЕННЯМ
5.4.1.
Фуміганти
Фуміганти
(
від
лат
.
fumigantis —
окурю
-
ючий
,
димлячий
) —
хімічні
речовини
,
які
використовуються
у
газо
-
чи
димоподіб
-
ному
стані
для
знищення
шкідників
і
збудників
хвороб
способом
фумігації
.
Фумігація
(
від
лат
.
fumigatio —
обкурювання
) —
спосіб
захисту
від
шкідників
і
збудників
хвороб
грибного
та
бактеріального
похо
-
дження
і
шкідників
,
що
живуть
потайки
,
який
ґрунтується
на
вико
-
ристанні
отруйної
(
токсичної
)
пари
,
газу
,
диму
,
аерозолю
,
що
виді
-
ляються
спеціальними
речовинами
—
фумігантами
.
Діючі
речови
-
ни
,
випаровуючись
,
створюють
токсичну
атмосферу
,
в
якій
шкідни
-
ки
та
збудники
хвороб
гинуть
.
В
організм
шкідників
фуміганти
по
-
трапляють
через
органи
дихання
.
Вони
згубно
діють
на
кровоносну
,
ензиматичну
або
нервову
систему
.
Деякі
фуміганти
здатні
руйнува
-
ти
шкірні
покриви
шкідників
(
сірчистий
газ
).
Більшість
фумігантів
мають
широкий
спектр
дії
,
що
робить
їх
придатними
для
знищення
численних
шкідників
із
різних
груп
тваринного
світу
.
Препарати
цієї
групи
можуть
знищувати
ссавців
,
шкідливих
членистоногих
(
комах
,
кліщів
)
і
навіть
деякі
нематоди
.
Вони
застосовуються
виключно
проти
шкідників
,
що
живуть
потай
-
ки
,
яких
важко
чи
й
зовсім
неможливо
знищити
препаратами
з
ін
-
шим
механізмом
дії
.
Практичне
значення
має
знезараження
фумігантами
овоче
-
та
плодосховищ
,
теплиць
,
оранжерей
та
інших
приміщень
від
збудни
-
ків
грибних
і
бактеріальних
хвороб
рослин
і
продуктів
рослинного
походження
.
Важливими
об
’
єктами
фумігації
стали
літаки
.
Вантажні
і
паса
-
жирські
лайнери
здійснюють
рейси
з
однієї
частини
світу
до
іншої
за
короткий
проміжок
часу
і
можуть
переносити
живих
шкідників
з
такою
інтенсивністю
,
яка
ніколи
не
була
можливою
при
викорис
-
танні
інших
видів
транспорту
.
Технологію
застосування
фумігантів
та
їх
біологічну
ефектив
-
ність
визначають
леткість
(
при
зниженні
температури
зменшуєть
-
ся
),
адсорбція
(
висока
небажано
),
густина
пари
(
якщо
вона
більша
за
одиницю
—
пара
поширюється
вниз
,
менша
—
вгору
),
дифузія
(
поширення
)
у
повітрі
,
ґрунті
.
Загальна
характеристика