ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 7320
Скачиваний: 5
215
9.
До
початку
фумігації
приміщення
щільно
закривають
(
герме
-
тизують
).
Після
випуску
необхідної
кількості
препарату
закривають
вентилі
балонів
,
робітники
виходять
із
приміщень
,
що
фумігуються
,
щільно
зачиняють
двері
і
знімають
протигази
в
безпечній
зоні
.
10.
Після
закінчення
експозиції
,
передбаченої
інструкцією
для
конкретного
препарату
,
проводиться
дегазація
приміщення
шляхом
активного
провітрювання
,
а
за
відсутності
механічної
вентиляції
—
пасивного
(
послідовне
відкриття
вікон
і
дверей
).
11.
У
випадках
,
коли
газ
важчий
від
повітря
,
необхідно
також
ор
-
ганізувати
провітрювання
підвальних
приміщень
.
12.
Після
видалення
з
приміщень
дифузного
газу
зачиняють
усі
вікна
і
двері
для
того
,
щоб
підвищити
температуру
повітря
в
при
-
міщенні
на
2 – 3 º
С
порівняно
з
періодом
фумігації
.
Через
12 –
16
год
здійснюють
провітрювання
до
повного
зникнення
запаху
фуміганту
.
13.
Перевірка
об
’
єкта
на
повноту
дегазації
здійснюється
фахів
-
цями
санстанцій
обов
’
язково
в
денні
години
з
використанням
реко
-
мендованих
для
конкретних
фумігантів
методів
аналізу
.
Дегазація
вважається
повною
,
коли
вміст
фуміганту
в
повітрі
об
’
єктів
нижчий
гранично
допустимої
концентрації
(
ГДК
)
в
повітрі
робочої
зони
.
14.
Закінчення
дегазації
встановлюється
особисто
керівником
ро
-
біт
,
який
дає
письмовий
дозвіл
на
право
користуванням
об
’
єктом
.
15.
При
дегазації
приміщень
,
розташованих
у
житловій
зоні
,
вміст
шкідливих
речовин
в
атмосферному
повітрі
не
повинен
пере
-
вищувати
відповідної
ГДК
.
5.4.2.
Нематоциди
Нематоциди
—
речовини
,
які
використо
-
вуються
для
знищення
фітопатогенних
нематод
(
фітогельмінтів
).
Нематоди
(
від
лат
.
nematodus —
круглий
черв
’
як
) —
черв
’
якоподібні
організми
довжиною
близько
1
мм
,
що
живуть
на
коренях
рослин
як
ектопара
-
зити
або
проникають
через
органи
кореневої
системи
і
стають
ендо
-
паразитами
стебел
і
листя
.
Численні
види
нематод
поширені
скрізь
і
є
дуже
шкодочинними
для
багатьох
сільськогосподарських
куль
-
тур
.
Їх
шкідлива
дія
виявляється
в
затримці
росту
і
розвитку
рос
-
лин
,
зменшенні
величини
та
якості
урожаю
і
зниженні
хворобостій
-
кості
рослин
.
Нематоди
є
переносниками
фітопатогенних
організ
-
мів
,
сприяють
їх
проникненню
в
тканини
рослин
.
Значна
кількість
видів
є
галоутворювальними
,
під
їх
впливом
на
коренях
рослин
утворюються
різної
форми
і
розмірів
нарости
(
гали
).
Вся
складність
захисту
від
нематод
пов
’
язана
з
біологічними
осо
-
бливостями
їх
розвитку
,
а
традиційні
пестициди
не
виявляють
ток
-
сичної
дії
на
них
.
Таким
чином
,
нематоди
стійкі
від
природи
до
всіх
Загальна
характеристика
216
існуючих
пестицидів
,
а
труднощі
боротьби
з
ними
виникають
через
відсутність
спеціальної
техніки
для
застосування
препаратів
.
Не
-
зважаючи
на
значну
поширеність
і
шкодочинність
нематод
,
вони
вивчені
недостатньо
,
що
створює
значні
труднощі
при
розробці
засо
-
бів
боротьби
з
ними
.
Так
,
яйця
окремих
видів
знаходяться
в
цистах
,
де
вони
захищені
від
зовнішнього
впливу
,
і
використання
хімічних
засобів
через
це
значно
ускладнюється
.
Тому
основним
методом
за
-
хисту
сільськогосподарських
рослин
є
дотримання
сівозміни
.
Перс
-
пективним
було
б
використання
препаратів
,
які
сприяли
б
виходу
личинок
із
яєць
при
відсутності
рослини
-
живителя
.
Але
такі
сполу
-
ки
відсутні
,
тому
застосовують
агробіологічні
заходи
,
здатні
вплива
-
ти
на
цей
процес
.
Для
знищення
фітопатогенних
нематод
найбільшого
поширення
набуло
знезараження
рослин
,
ґрунтів
і
субстратів
термічним
або
хімічним
методом
.
Ці
методи
дають
можливість
зменшувати
їх
кі
-
лькість
у
ґрунті
.
Ґрунтові
нематоцидні
препарати
зумовлюють
ток
-
сичність
щодо
фітопатогенних
нематод
за
рахунок
фумігаційної
дії
.
Тому
на
їх
нематоцидну
дію
впливає
температура
і
вологість
ґрунту
.
Вищий
ефект
спостерігається
,
коли
температура
ґрунту
на
глибині
10 – 20
см
коливається
в
межах
10 – 15
°
С
.
Ґрунт
зволожують
до
пе
-
вної
вологості
,
коткують
і
вкривають
поліетиленовою
плівкою
.
З
ме
-
тою
визначення
повноти
детоксикації
ґрунту
від
нематоцидів
на
знезараженій
площі
висівають
рослини
-
індикатори
.
Навіть
в
умо
-
вах
закритого
ґрунту
досягти
повного
знищення
нематод
практично
неможливо
.
Більшість
видів
нематод
живе
в
поверхневому
шарі
ґрунту
і
,
як
правило
,
гине
при
його
знезараженні
,
але
значна
їх
ча
-
стина
мігрує
в
нижні
шари
ґрунту
.
Нематоциди
фітотоксичні
,
тому
вони
використовуються
за
30 –
50
діб
до
посіву
або
висаджування
рослин
.
За
останні
роки
створена
значна
кількість
нематоцидних
препаратів
,
які
мають
не
тільки
фумігаційну
,
а
й
системну
дію
,
що
відкриває
можливість
захистити
рослини
від
ураження
нематодами
.
До
них
належать
фосфорорга
-
нічні
сполуки
й
похідні
карбамоїлоксимів
і
карбаматів
.
Порівняно
з
традиційними
нематоцидами
фумігантами
у
них
значно
менші
нор
-
ми
витрати
,
їх
можна
застосовувати
при
внесенні
в
ґрунт
до
сівби
,
під
час
сівби
і
в
період
вегетації
.
У
гігієнічному
плані
більшість
нематоцидів
належать
до
сильно
-
діючих
речовин
і
становлять
значну
небезпеку
для
людей
і
навко
-
лишнього
середовища
.
Тому
їх
виготовляють
здебільшого
в
грану
-
льованій
формі
з
низьким
вмістом
діючої
речовини
.
Донедавна
були
дозволені
для
використання
такі
нематоциди
:
карбатіон
,
ДД
,
ДДБ
,
гетерофос
,
мірал
,
відат
,
теракур
,
немакур
,
каунтер
,
темік
,
тіазон
,
дазомет
,
дітрапекс
та
ін
.
У
«
Переліку
»
нематоцидні
препарати
відсутні
,
але
це
не
означає
,
що
вони
не
потрібні
виробництву
.
Проблема
захисту
від
фітопато
-
217
генних
нематод
існувала
і
буде
існувати
,
а
єдиним
радикальним
методом
захисту
є
використання
спеціальних
хімічних
препара
-
тів
—
нематоцидів
.
5.4.3.
Лімациди
Лімациди
—
хімічні
речовини
,
що
вико
-
ристовуються
для
знищення
слимаків
.
Слимаки
можуть
спричиняти
пошко
-
дження
сільськогосподарських
культур
,
особливо
овочевих
і
картоп
-
лі
при
вирощуванні
у
зволожених
місцях
або
в
роки
з
надмірною
кількістю
опадів
,
а
також
при
збиранні
врожаю
цих
культур
.
Ради
-
кальних
захисних
заходів
,
у
тому
числі
і
хімічних
,
поки
що
не
знай
-
дено
.
Пестицидну
дію
має
метальдегід
,
який
використовується
як
принада
для
знищення
слимаків
.
Його
одержують
при
полімериза
-
ції
ацетальдегіду
в
спиртовому
розчині
при
температурі
до
30
°
С
за
наявності
сульфатної
кислоти
.
Препарат
складається
переважно
з
одного
стереоізомеру
восьмичленного
кільця
,
створеного
з
чотирьох
молекул
ацетальдегіду
.
Отруєні
метальдегідом
принади
з
висівка
-
ми
рівномірно
розсівають
або
розкладають
купками
у
вечірні
часи
на
поверхні
вологого
ґрунту
.
При
потраплянні
в
організм
слимаків
метальдегід
спричинює
надмірне
виділення
ними
слини
і
викликає
загибель
через
значну
втрату
води
.
У
польових
умовах
метальдегід
не
дає
бажаних
результатів
,
тому
були
досліджені
інші
лімацидні
речовини
,
що
не
знайшли
широкого
застосування
.
Це
пов
’
язано
з
їх
високою
токсичністю
для
людей
і
не
-
гативним
впливом
на
навколишнє
середовище
.
Наприклад
,
пиво
і
сидр
є
сильними
атрактантами
для
слимаків
і
токсичними
для
них
.
Більш
ефективними
були
б
запобіжні
(
профілактичні
)
заходи
.
Проте
на
сьогодні
маємо
можливість
знищувати
лише
незначну
кількість
слимаків
,
а
ті
особини
,
які
знаходяться
глибоко
у
ґрунті
,
з
успіхом
виживають
і
знову
швидко
розмножуються
у
верхньому
шарі
.
Тому
для
розробки
ефективних
заходів
захисту
від
слимаків
необхідно
де
-
тально
вивчити
їх
поведінку
,
динаміку
розвитку
популяції
і
механізм
виділення
слини
та
дію
хімічних
речовин
.
Тривалий
час
в
Україні
був
дозволений
для
використання
50%-
й
з
.
п
.
і
5%-
й
грунульований
препарат
метальдегіду
.
Метальдегід
має
контактну
і
кишкову
дію
та
є
високотоксичною
речовиною
для
голих
слимаків
.
Для
теплокровних
тварин
він
високотоксичний
(
ЛД
50
орально
для
щурів
— 175 – 190
мг
/
кг
),
виявляє
інгаляційну
токсич
-
ність
,
а
шкірно
-
резорбтивна
токсичність
виражена
слабко
,
подраз
-
нює
лише
слизові
оболонки
очей
.
Кумулятивні
властивості
вираже
-
ні
слабко
.
У
«
Переліку
»
препарат
не
зареєстрований
,
але
проблема
захисту
від
слимаків
потребує
пошуку
для
використання
препаратів
цієї
групи
.
Загальна
характеристика
218
5.5.
ФУНГІЦИДИ
Фунгіциди
(
від
лат
.
fungi —
гриб
і
cae-
do —
вбиваю
,
знищую
) —
речовини
,
які
використовуються
для
захисту
рослин
від
збудників
грибних
хвороб
.
До
цієї
групи
належать
також
хімічні
речовини
,
які
використовуються
для
захисту
рослин
від
бактеріаль
-
них
хвороб
(
бактерициди
).
Можливість
виліковувати
рослини
від
грибних
захворювань
шляхом
обробки
препаратами
листя
або
коре
-
невої
системи
було
встановлено
в
XIX
ст
.,
коли
вперше
було
обґрун
-
товано
походження
грибних
хвороб
і
були
створені
перші
неорганіч
-
ні
захисні
фунгіциди
—
бордоська
рідина
та
ін
.
Кроки
,
зроблені
в
цьому
напрямі
,
привели
до
певних
успіхів
—
парша
картоплі
пригнічувалася
сулемою
,
антракноз
винограду
—
мідним
купоросом
,
опік
груші
—
хлоридом
цинку
.
З
появою
захис
-
них
фунгіцидів
,
таких
як
дитіокарбамати
і
каптан
,
в
40-
х
роках
ХХ
ст
.
було
синтезовано
і
випробувано
велику
кількість
органічних
сполук
з
метою
виявлення
їх
лікувальних
властивостей
.
У
більшо
-
сті
випадків
вони
були
недостатньо
ефективними
або
при
знищен
-
ні
збудників
хвороб
негативно
впливали
на
розвиток
рослин
.
Піс
-
ля
Другої
світової
війни
,
по
-
перше
,
було
доведено
,
що
рослини
зда
-
тні
виявляти
стійкість
до
фітопатогенних
грибів
і
ця
стійкість
за
-
лежить
від
наявності
в
рослинах
природних
антигрибних
сполук
або
від
виділення
рослинами
таких
сполук
(
фітоалексинів
)
у
від
-
повідь
на
вторгнення
патогену
.
Деякі
з
фітоалексинів
були
виді
-
лені
,
але
вони
виявилися
неефективними
при
нанесенні
на
листя
,
тому
що
не
досягали
зони
,
яка
потребувала
обробки
.
Рослини
ви
-
діляли
фітоалексини
тільки
в
місцях
ураження
.
Однак
для
вчених
стало
ясно
:
якщо
фітоалексин
формується
в
рослинах
,
то
його
мо
-
жна
синтезувати
.
По
-
друге
,
значного
успіху
досягли
хіміки
та
ме
-
дики
,
які
одержали
бактерицидні
системні
фунгіциди
,
не
токсичні
для
людей
.
З
відкриттям
у
1940
р
.
пеніциліну
почалося
виділення
серії
хіміотерапевтичних
антибіотиків
,
ефективність
багатьох
із
них
вивчалася
і
на
рослинах
.
5.5.1.
Класифікація
фунгіцидів
Сучасний
асортимент
фунгіцидів
класифікується
на
основі
трьох
основних
принципів
:
залежно
від
характеру
дії
на
збудників
хвороб
,
призначення
і
хімічної
природи
.
Важливе
значення
має
уніфікація
термінів
,
які
вживаються
при
класифікації
фунгіцидів
.
Тому
в
1967
р
.
вчені
європейських
держав
узгодили
різні
терміни
і
поняття
.
У
цьому
підручнику
враховано
всі
сучасні
терміни
і
поняття
.
Загальна
характеристика
219
За
характером
дії
на
збудників
хвороб
фунгіциди
поділяють
на
дві
групи
:
захисні
(
профілактичні
)
і
терапевтичні
(
лікувальні
,
вико
-
рінювальні
,
куративні
,
знищувальні
).
Фунгіциди
захисної
дії
.
Це
такі
препарати
,
діюча
речовина
яких
здатна
захистити
всю
рослину
повністю
або
окремі
її
органи
від
за
-
раження
фітопатогенними
грибами
.
Під
її
впливом
збудник
знищу
-
ється
повністю
або
стримується
розвиток
його
спор
і
міцелію
в
місці
ураження
.
Такі
препарати
доцільно
використовувати
з
метою
запобігання
ураженню
надземних
частин
або
сходів
рослин
збудниками
,
які
по
-
ширюються
повітрям
або
живуть
у
ґрунті
.
Ефективність
фунгіцидів
захисної
дії
визначається
їх
здатністю
запобігати
ураженню
рослин
фітопатогенними
грибами
.
Тому
для
досягнення
цієї
мети
обов
’
яз
-
ковою
вимогою
є
пряма
дія
препарату
на
збудника
.
Захисні
фунгіциди
здатні
знищувати
лише
проростаючі
спори
фітопатогенних
грибів
на
поверхні
вегетуючих
органів
рослин
.
У
цій
стадії
розвитку
спори
чутливі
до
фунгіциду
.
Діюча
речовина
по
-
трапляє
в
росткову
трубку
патогену
до
його
проникнення
в
тканини
рослини
-
живителя
,
після
чого
захисні
фунгіциди
стають
малоефек
-
тивними
.
Винятком
можуть
бути
борошнисторосяні
гриби
,
гаусторії
яких
проникають
лише
в
поверхневий
шар
клітин
.
Такі
захворю
-
вання
мають
масовий
розвиток
за
наявності
значної
густоти
попу
-
ляції
патогенів
.
Фунгіциди
терапевтичної
(
викорінювальної
,
лікувальної
)
дії
.
Знищуюча
(
викорінювальна
)
дія
фунгіцидів
передбачає
загибель
збудника
хвороби
до
виникнення
перших
симптомів
захворювання
,
тобто
виявлений
патоген
не
розвивається
і
не
поширюється
в
інші
тканини
та
рослини
.
Однак
рослині
-
живителю
вже
завдано
шкоди
.
Термін
викорінення
може
використовуватися
в
широкому
розумін
-
ні
,
але
частіше
він
вживається
стосовно
фунгіцидів
,
які
токсично
діють
на
збудників
і
зберігаються
на
листковій
поверхні
рослин
.
Цей
термін
вживається
і
для
фунгіцидів
,
які
стримують
ріст
і
розви
-
ток
патогенів
після
ураження
рослини
-
живителя
.
У
свою
чергу
,
фу
-
нгіциди
захисної
і
терапевтичної
дії
поділяють
на
препарати
конта
-
ктної
і
системної
дії
.
Контактні
фунгіциди
не
здатні
проникати
в
тканини
рослин
,
а
пригнічують
спори
і
міцелій
на
поверхні
листків
,
плодів
,
насіння
тощо
.
Діючі
речовини
контактних
фунгіцидів
не
переміщуються
в
рослинах
у
дозах
,
здатних
пригнічувати
розвиток
фітопатогенів
.
Вони
діють
на
збудників
при
безпосередньому
контакті
з
репродук
-
тивними
органами
(
спорами
)
і
запобігають
зараженню
рослин
.
Системні
фунгіциди
проникають
у
тканини
через
надземні
орга
-
ни
і
кореневу
систему
рослин
і
в
насіння
,
переміщуються
по
судин
-