Цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз=((Бв-А)Іінф+ПДВ+Азб)2

де Рз - розмір збитків (у гривнях);

Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);

А - амортизаційні відрахування (у гривнях);

Іінф. - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Держкомстатом індексів інфляції;

ПДВ - розмір податку на додану вартість (у гривнях);

Азб - розмір акцизного збору (у гривнях).

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається із застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виготовлення вин, шампанського, коньяків оброблених, спирту коньячного, соків спиртових, зброджено-спиртових та спиртових настоїв визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на додану вартість. До визначеної таким чином ціни застосовується коефіцієнт 3.

Вартість плодово-ягідних соків визначається виходячи з оптових цін підприємства-виробника і ПДВ, із застосуванням коефіцієнта 2.

У разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупівельними цінами, які склалися на момент збитків із застосуванням коефіцієнта 1,5.

Для обліку розрахунків з працівниками сільськогосподарських підприємств за виявленими нестачами, розтратами і крадіжками грошей, товарно-матеріальних цінностей та майна передбачено в межах рахунка 37 "Розрахунки з різними дебіторами", субрахунок 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків".

На цьому субрахунку операції відображаються лише у тому випадку, коли винуватця виявлено.

Якщо виявлено нестачу або псування, що сталося в результаті зловживань, винних у цьому слід притягати до судової відповідальності і скласти позов про стягнення вартості цінностей, яких не вистачає за встановленими згідно з чинним законодавством цінами. Товарно-матеріальні цінності, яких не вистачає, перш за все оцінюють за фактичною собівартістю і на визначену суму дебетують рахунок 94 "Інші витрати операційної діяльності", субрахунок 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" і кредитують рахунки: 20 "Виробничі запаси", 21 "Поточні біологічні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 28 "Товари", 30 "Каса".

Потім вартість названих товарно-матеріальних цінностей, які оцінені за установленими згідно з чинним законодавством цінами, відображають за дебетом субрахунка 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" і кредитом рахунка 71 "Інший операційний дохід", субрахунок 716 "Відшкодування раніше списаних активів".

З різниці між сумою, що підлягає відшкодуванню винними особами, і сумою списання нестачі запасів за їх балансовою вартістю, віднімається податок на додану вартість, який відображається за дебетом субрахунка 716 "Відшкодування раніше списаних активів" і кредитом субрахунка 641 "Розрахунки за податками".

При списанні нестач або псуванні основних засобів на суму зносу (амортизації) нарахованого за час експлуатації дебетують рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів", субрахунок 131 "Знос основних засобів" і кредитують рахунок 10 "Основні засоби". Залишкова вартість списаних основних засобів відображається за дебетом рахунка 97 "Інші витрати" субрахунка 976 "Списання необоротних активів" і кредитом рахунка 10 "Основні засоби". Сума, що підлягає відшкодуванню винними особами, відноситься на дебет субрахунка 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" і кредитом субрахунка 746 "Інші доходи від звичайної діяльності".

При відшкодуванні заподіяних підприємству втрат кредитується субрахунок 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" і дебетуються рахунки: 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 20 "Виробничі запаси", 21 "Поточні біологічні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 25 "Напівфабрикати", 28 "Товари" - на вартість оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей; 30 "Каса" - на суму готівки, яка надійшла в касу, 31 "Рахунки в банках" - на суму грошових коштів, які надійшли на рахунки в банках для відшкодування заподіяних втрат; 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" - на суму утримань із заробітної плати в погашення заборгованості завданих підприємству збитків.

Аналітичний облік за позабалансовим рахунком 07 "Списані активи" ведеться за боржниками у випадку встановлення нестач і втрат від псування цінностей.[4]

6.Облік розрахунків із різними дебіторами

У господарсько-фінансовій діяльності підприємства значне місце займають розрахунки з працівниками підприємства за розрахунками з батьками дітей, що перебувають на утриманні в дитячих установах. Здійснюються інші розрахунки, наприклад, оренда приміщень, автомобілів, землі, розрахунки з квартиронаймачами (якщо вони залишилися на балансі господарства) та за комунальні послуги.

Для обліку названих розрахунків планом рахунків передбачено субрахунок 377 "Розрахунки з іншими дебіторами", в розвиток якого сільськогосподарські підприємства можуть відкривати такі групи аналітичних рахунків:

1. "Розрахунки з квартиронаймачами";

2. "Розрахунки з батьками дітей, що перебувають у дитячих закладах підприємства";

3. "Розрахунки з громадянами за продукцію, тварин і птицю, що вирощуються за договорами";

4. "Розрахунки з громадянами за прийняті від них продукцію, тварин і птицю для реалізації";

5. "Розрахунки з іншими дебіторами".

Деякі сільськогосподарські підприємства мають у своєму розпорядженні житлові будинки і гуртожитки, якими користуються працівники даного господарства та інші особи. Квартиронаймачам надаються різні комунальні послуги з опалення квартир, водо-, газо- і електропостачання, каналізації.

За журнально-ордерною формою обліку для розрахунків з квартиронаймачами передбачена "Відомість аналітичного обліку розрахунків з мешканцями квартир та гуртожитків" (ф. № 3.2). При нарахуванні заборгованості з квартиронаймачів дебетується субрахунок 377 і кредитується субрахунок 719 "Інші доходи від операційної діяльності", а при погашенні заборгованості - дебетується рахунок 30 "Каса" або 66 "Розрахунки за виплатами працівникам".

Якщо сільськогосподарське підприємство має дитячі заклади, в яких перебувають діти працівників господарства та інших осіб, то в межах 377 субрахунка відкриваються окремі аналітичні рахунки, на яких ведуться розрахунки з батьками цих дітей. Для цих цілей відкривається окрема "Відомість аналітичного обліку розрахунків з батьками за утримання їх дітей у дитячих закладах".

Сільськогосподарські підприємства можуть передавати поголів'я молодняку, тварин і птицю на дорощування в індивідуальних господарствах, які знаходяться на території господарства. Для обліку розрахунків з громадянами за продукцію, тварин і птицю відкриваються окремі аналітичні рахунки в межах субрахунка 377 "Розрахунки з іншими дебіторами".

При передачі громадянам молодняку тварин або птиці на вирощування, або наданні грошових авансів, кормів та інших матеріалів слід дебетувати рахунок 37, субрахунок 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" і кредитувати рахунки 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 20 "Виробничі запаси" та інші. Облікова вартість молодняку тварин і птиці, що передані на дорощування, відображається за дебетом і кредитом рахунка 21 "Поточні біологічні активи". На вартість одержаного від громадян приросту живої маси молодняку тварин та птиці за цінами, що обумовлені договором, дебетується рахунок 21 "Поточні біологічні активи" і кредитується субрахунок 377 "Розрахунки з іншими дебіторами".[6]

Висновки

Введення в дію національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні зумовило принципово новий підхід до обліку дебіторської заборгованості. Згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість" дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторська заборгованість поділяється на два види:

• довготермінова дебіторська заборгованість;

• поточна дебіторська заборгованість.

На відміну від терміну „поточна дебіторська заборгованість" термін „довготермінова дебіторська заборгованість" визначає одночасне виконання двох умов: виникнення і погашення заборгованості після 12 місяців з дати балансу. Виходячи з цього, поточна дебіторська заборгованість враховується в складі оборотних активів підприємства, довготермінова – в складі необоротних активів підприємства.

Дані про залишки дебіторської заборгованості на кінець останнього дня звітного періоду відображаються в відповідних розділах Балансу підприємства.

Принципово новим є порядок відображення і обліку в підсумку балансу дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги, наведений в пункті 27 П(С)БО 2 „Баланс"[2]: в підсумок балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом відрахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

Поняття „сумнівний борг" – нове для бухгалтерів України, а тому його трактуванню необхідно приділити особливу увагу. Для визначення величини резерву сумнівних боргів пунктом 8 П(С)БО 10 передбачені два можливих метода:1) метод оцінки платоспроможності окремих дебіторів (в міжнародній практиці – метод прямого списання); 2) метод класифікації дебіторської заборгованості.

Метод прямого списання передбачає списання дебіторської заборгованості покупців та відображення списаних сум в складі сумнівного боргу. Підставою для списання є наявність невпевненості в погашенні даної суми боржників. Рішення про визнання заборгованості сумнівною може прийматися як по всій сумі боргу, так і по окремих його частинах.

Використання методу класифікації дебіторської заборгованості ґрунтується на групуванні заборгованостей по термінах її погашення (наприклад, по наступних групах: терміни неоплати до 1 місяця, 3-6 місяців, 6-12 місяців, 1-2 роки, більше двох років). Для кожної групи підприємств встановлюється коефіцієнт сумнівності, який росте з збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги і коефіцієнта сумнівності відповідної групи. Нараховані суми резерву сумнівних боргів за звітний період підприємства відображають в складі інших операційних витрат в звіті про фінансові результати.

Аналізуючи величину сумнівних боргів, підприємство має можливість коректувати свою маркетингову політику, розробляти додаткові заходи по погашенню дебіторської заборгованості до моменту визнання її безнадійною. З моменту визнання дебіторської заборгованості безнадійною, вона виключається зі складу активів підприємства з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів.

В цілому введений Національними стандартами бухгалтерського обліку України порядок обліку дебіторської заборгованості базується на принципі обачності – використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які запобігають завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Застосування ж міжнародного досвіду з питань управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, а також системи важелів, що застосовуються в зарубіжних країнах для забезпечення їх погашення, на наш погляд, матиме значний позитивний вплив і на національну вітчизняну економіку.[5]

Список використаної літератури

1.Наказ Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237 про затвердження П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість» Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 27.06.2013 р., №627.

2. Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 про затвердження П(С)БО №2 «Баланс» Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р., №1591.

3. Інструкція "Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", затверджена постановою Правління Національного Банку України № 116 від 22.01.1996 р. зі змінами і доповненнями (№1253 від 07.12.2011 р.).

4.  Голов С. Бухгалтерський облік та фінансова звітність малих і середніх підприємств / С. Голов // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010. - №10. - С. 3-15.

5. Литвиненко Л. Модернізація системи бухгалтерського обліку в державному секторі як складова програми економічних реформ / Л. Литвиненко // Казна України. - 2011.

6. Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами: Підручник / М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко, М. І. Беленкова та ін. / За ред. проф. М. Ф. Огійчука. – 6-те вид., перероб. і допов. – К. : Алерта, 2011. – 1042 с.