Файл: 2тема.инвестир.docx

Суб`єкти й об`єкти інвестиційної діяльності

1.Класифікація суб`єктів інвестиційної діяльності

Інвестори – це суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об‘єкти інвестування.

Види інвесторів:

• Індивідуальні інвестори

• Інституційні інвестори

• Держава, в особі уряду

• Корпоративні інвестори

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися такі види господарських товариств:

• Повні товариства

• Товариства з обмеженою відповідальністю

• Командитні товариства

• Акціонерні товариства

• Товариства з додатковою відповідальністю

Чинне законодавство України передбачає створення у процесі реформування економіки різних виробничо-господарських утворень у вигляді холдингових компаній, промислово-фінансових груп тощо.

Холдингова компанія – це суб’єкт господарювання , який володіє контрольними пакетами акцій інших суб’єктів господарювання.

У світовій практиці існує два види холдингів:

Чистий холдинг – головна компанія виконує тільки функції управління і контролю за діяльністю дочірніх фірм

Змішаний холдинг – головна компанія, крім функцій управління і контролю займається спільно з дочірньою компанією і підприємницькою діяльністю.

Промислово-фінансова група(ПФГ) – це об’єднання, до якого можуть входити промислові та с/г підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку.

Учасники інвест.діяльності – громадяни та юридичні особи України або інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Групи учасників інвест.діяльності:

1. Основні учасники(фінанс.посередники)

2. Суб’єкти інфраструктури(допоміжні учасники)

3. Функціональні учасники

1)До фінанси.посередників відносять: банки, інвест.фонди, пенсійні фонди, страхові компанії, лізингові компанії, кредитні спілки, тощо.

2)Суб’єкти інфраструктури(допоміжні учасники), основними серед яких є:

1.товарна біржа – учасник ринку реальних капітальних товарів, що забезпечує їх оптову купівлю-продаж

2.фондова біржа – учасник ринку цінних паперів, що організовує купівлю-продаж цінних паперів і сприяє укладанню угод основними учасниками цього ринку

3.валютна біржа – виконує ті ж самі функції, що й фондова біржа,діючи відповідно на валютному ринку і є його учасником

4.депозитарій цінних паперів – юридична особа, що надає послуги основним учасникам фондового ринку зі збереження цінних паперів незалежно від форми їх випуску з відповідним депозитним обліком переходу прав власності на них

5.реєстратор власників цінних паперів – юридична особа, що здійснює збір, облік, збереження і надання даних про реєстр власників цінних паперів

6.розрахунково-клірингові центри – установи, діяльність яких полягає в зборі, перевірці і коригуванні інформації відповідно до укладених угод з цінними паперами, а також у здійсненні розрахунків щодо їх придбання

7.інформаційно-консультаційні центри, що обслуговують основних учасників всіх видів інвестиц.ринків як індивідуальних, так і інституціональних

8.інші установи інфраструктури інвестиц.ринку

3)Крім того, важливу роль відіграють функціональні учасники інвестиц.діяльності. Такі, як:

• Фірми-девелопери

• Фірми-ріелтери, інжинірингові, консалтингові

• Будівельні та аудиторські фірми

Фірми-девелопери – це юридичні особи, які беруть на себе функції з повної реалізації капіталу, що інвестується.

Фірми-ріелтери – це фірми-посередники з торгівлі нерухомістю.

Інжинірингові фірми – це фірми, які займаються розробкою на договірних засадах різного роду документації – інформаційної, науково-технічної, проектно-кошторисної та інших.

Консалтингові фірми – це фірми, що надають консультаційні послуги клієнтам.

Будівельні фірми - виконують весь комплекс робіт за інвестиційним проектом(проектно-кошторисні, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні) та здають інвестору готовий об’єкт «під ключ».

Аудиторські фірми – виконують в інвестиційному процесі функції перевірки фінансово-господарської діяльності як самого інвестора так і інших його партнерів.

2.Об’єкти інвестиц.діяльності(ІД)

Відповідно до ЗУ «Про інвест.діяльність» об’єктами можуть бути:

1)Осн.фонди і оборотні кошти в галузі

2)Цінні папери

3)Цільові громадські вклади

4)Науково-техн.продукція

5)Інтелектуальні цінності

6)Інші об’єкти власності

7)Майнові права

Всю сукупність об’єктів інвестування можна поділити на 3 групи:

1.Матеріальні активи

2.Нематер.активи

3.Фін.активи

Співвіднош.між різними об’єктами інвестування підприємництва гол.чином залежать від:

-стадії життєвого циклу підприємства

-розміру підприємства

-виду діяльності підприємства

На вибір об’єктів інвестицій може мати вплив низка факторів зовн.характеру, а саме стан економіки, кон'юнктура фін.ринку, зміна податкової політики, прогнозований темп інфляції, ціноутворення тощо.

3.Держава, як суб’єкт ІД

Держава виступає в ролі інвестора за таких умов:

1)бере на себе ф-ції інвестора галузі економіки і виробництв, продукція яких має загально-національний характер і відповідно до законодавства може вироблятись на держ.підприємствах

2)За умови ф-ня тих галузей і виробництв, де держава є замовником, споживачем продукції(оборонна промис-сть, магістралі)

3)Ф-ції інвестора в соц.сфері, особливо при фінансуванні інфраструктури сільських населен.пунктів

4)Держава може інвестувати розвиток вир-тв, доцільність яких обґрунтована ринковою кон’юктурою

У секторі екон.інфраструктури передаватись може:

1)уже створ. за рахунок держави об’єкти, для їх експлуатації приват.структурами(опер.концесія)

2)Права на створення таких об’єктів, їх подальшу експлуатацію(інвест.концесія)

Передача об’єктів у концесію здійсн.на підставі договору. Концес.договір укладається на строк, який має бути не менше 10р та не більше 50р. Держава бере участь у інцест.процесі, як прямо так і опосередковано. Прямий вплив держави передбачає пряме фін-ня певних інвест.проектів.

Формами посеред.впливу держави на інвест.процес є:

-держ.кредитування

-роздержавлення та приватизація

-под.регулювання

-аморт.політика

-держ.лізинг

-ліцензування та котування

-антимонопольні заходи

-стандартизація

Опосередкований вплив держава реалізує через свої інституції, що є учасниками інвест.процесу:

1. НБУ

2. Фонд держ.майна України

3. Держ.антимонопол.комітет

4. Держ.комісія з регул.ринків фін.послуг

5. Держ.комісія з цінних паперів та фонд.ринку

6. Органи викон.влади та місцевого самоврядування

НБУ, який як центральний банк належить державі. Вплив НБУ на інвест.процес виявл.через виконання накладених на нього ф-цій, серед яких важливими є:

• Кред-грош.регулювання

• Конроль за діяльністю комерц.банків

• Кред-розрахункові обслуговування уряду

• Формув.і зберігання офіційних золото валют.резервів країни та ін.

Залежно від цілей, на якій орієнтована кред-інвест.політика, а також від порядку використ.інструментів регулювання розр.рестриктивну та експансивну кред-інвест.політику.

Рестриктивна кред-інвест. політика (політика дорогих грошей)проводиться з метою зменшення інв.активності екон.суб’єктів шляхом обмеження пропозицій грошей і націлена на стримування інфляції.

Експансивна (політика дешевих грошей) проводиться з метою розшир.інвест.активності шляхом збільшення пропозицій грошей і націлена на стимулювання зростання вир-ва і зайнятості.

Фонд держ.майна України здійсн.держ.політику у сфері приватизації держ.майна. ФДМУ підпорядкований, підзвітний,підконтрольний ВРУ. Осн.завданнями є:

1. Пошук ефектив.власника

2. Забезпеч.механізму поповнення держ.і місц.бюджетів

3. Продаж держ.майна на конкурсах,тендерах, біржах

4. Підготовка п-тв для приватизації

5. Аналіз попиту потенційних покупців

6. Проведення оцінки об’єктів приватизації

7. Контроль за виконання покупцем умов договору купівлі-продажу. У разі невиконання робота з повернення пакета у держ.власність.

8. Реклама об’єктів, які підлягають продажу

Держ.антимонопольний комітет призначений здійсн.захист і держ.підтримку добросовісної конкуренції:

ДАМК здійсн:

1. Держ.контроль за дотриманням зак-ва про захист екон.конкуренції

2. Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання

3. Контроль за регулюванням цін на товари, що виробл.суб’єктами природ.монополій

Держ.комісія з регулюв.ринків фін.послуг займається:

1. Здійсн.держ.регулювання та нагляду за наданням фін.послуг і додержанням зак-ва у цій сфері

2. Захистом прав споживачів фін.послуг

3. Узагальн.прав зак-ва України з питань фін.послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх удосконалення

4. Розробл.стратегій розвитку та вирішення системних питань фінансування ринків фін.послуг України

Держ.комісія з цінних паперів та фонд.ринку забезпечує:

1. Формування та забезпеч.єдиної держ.політики на ринку цінних паперів

2. Регулювання та контроль за випуском та обігом цінних паперів на території України

3. Захист прав інвесторів

4. Ліцензув.профес.діяльності на ринку цінних паперів

5. Реєстрація прав фінансув.організац-оформл.фондових ринків

6. Реєстрація фондових бірж і позабіржових торгівельно-інформац.систем

7. Встановл.порядку скаладання звітності та обліку операцій з цінними паперами

8. Встановл.вимог і стандартів щодо розкриття інформації

4.Участь фін.посередників і в інвестуванні

Посередники беруть на себе фін.ризики з підприємницької діяльності. Осн.ф-ції посередництва полягають у створенні особливого механізму акумуляції фін.рес-сів для досягнення стабільного екон.зростання, піднесення добробуту населення за рахунок збільшення інвестицій в економіку.

Фін.посередники – спеціаліз.професійні оператори ринку, інвест-кред.установи, які перерозподіляють рес-си між постачальниками і споживачами фін.капіталу.

Діяльність фін.посередників є вихідною як для зощаджувачів так і для позичальників оскільки вона:

1. Спрощує проблему пошуку заощаджувачами та інвесторами один одного

2. Знижує ризик неповернення позички або не ефектив.інвестицій

3. Знижує витрати інвестора на отримання позички за рахунок зменшення витрат на пошук заощаджувачів для отрим.позички

4. Забезпеч.рівновагу на ринку капіталів через узгодження попиту на фін.рес-си та їх пропозиції

5. Зменшує вартість фін.операцій за рахунок уніфікації діяльності фін.посередника

6. Перерозподіляє і знижує фін.ризики

Фін.посередництво поділяється на 2 групи: банківське та небанківське.

Центральний(емісійний)банк держави – це банк банків наділений монопольним правом випуску банківських білетів(грош.знаків,банкнот, держ.цін.паперів).Основні його завдання є здійсн.держ.політики у сфері грош.обігу, кредитування і розрахунків, регулювання діяльності всієї банк.системи, здійсн.ф-цій централ.системи.

Комерц.банки – це найчисленніший вид банків, що обслуговує грош.ринок, щоб зацікавити депонентів у зберіганні грошей, банки виплачують за вкладами певний відсоток.

Небанк.фін-кред.установами є кред.спілки, лізингові компанії, ломбарди, інвест.фонди.

Інвест.фонди залежно від порядку здійснення діяльності можуть бути:

1. Відкритого типу

2. Інтервального типу

3. Закритого типу